Артерії і вени лісу

Лісові дороги – власними силами.

Для багатьох із нас ліси ще асоціюються з непролазними хащами та заплутаними втаємниченими стежками з певним острахом вірогідного блуду… Нині, правда, це уявлення значною мірою застаріле, бо сучасні лісові плантації всуціль змережані «зеленими артеріями», себто лісовими дорогами – і земляними, і кам’яними, чи, як їх іще називають, із твердим покриттям.

Дороги в лісі потрібні з багатьох причин. Найперша – промислова. Адже необхідне безперебійне транспортування деревини на склади. Причому, дороги дозволяють додатково залучати в господарський обіг технологічно недоступні стиглі, а також перестиглі та ушкоджені лісові ресурси. Зрештою, берімо ще ширше – без лісових шляхів неможливо говорити про ефективність лісового господарювання взагалі, адже, окрім рубок – догляду, суцільних, вибіркових, є й інші лісівничі заходи. Скажімо, працівники лісової охорони можуть оперативно виїхати на місце загорання та запобігти лісовій пожежі, незаконній рубці, випадку браконьєрства тощо. При цьому лісові дороги слугують ще й протипожежними розривами.

Часто, коли ліси розташовані в безпосередній близькості до населених пунктів, такі дороги розв’язують ще й соціальні проблеми, є критично важливими для сільських громад, місцевих мешканців. Не забуваймо й про туристів, любителів збирати гриби та ягоди, цілющі лікувальні трави… Для таких дороги ще й найкращий орієнтир, аби не загубитися в лісі.

– Все це прекрасно усвідомлюють лісівники Львівщини і тому кожного року закладають у свої виробничі плани трудомістке, а отже, недешеве будівництво лісових доріг,

– розповів заступник начальника ЛОУЛМГ, головний інженер Юрій Гром’як.

У 2021 році лісівники поставили перед собою рубежі з двома однаковими цифрами – 22. Тобто збудувати 22 кілометри земляного полотна і таку ж протяжність доріг із твердим покриттям. Цифри ці не надто високі, бо були часи, коли лісгоспи Львівщини «стелили» й вісімдесят, і сто кілометрів полотна, правда, це відбувалося при підтримці фінансування з бюджету. Нині такого, на жаль, нема, тож дають собі раду власними силами, де один кілометр земляної дороги, за словами того ж Юрія Гром’яка, коштує 300–500 тисяч гривень, а зі щебеню – від мільйона і більше.

З року в рік перед у дорожньому будівництві вели гірські лісгоспи – Сколівський, Славський, Старосамбірський. Перший, скажімо, за останні два роки наростив понад 20 кілометрів доріг. Другий активно розвивав дорожню інфраструктуру у 2007–2013 роках і її протяжність нині перевищила 50 кілометрів. Третій, будуючи дороги собі, нерідко допомагає це робити й місцевим громадам. Так, у березні велися ремонтні роботи дороги місцевого значення, яка проходить через село Спас. Це стало можливим завдяки спільним зусиллям місцевої влади, підприємства «Салюс Груп» та ДП «Старосамбірське ЛМГ».

Нині в лідерах – Жовківський лісгосп. Активно тривають роботи з прокладання дорожнього полотна у Бутинському лісництві. Станом на середину жовтня пройдено більше, ніж 2 кілометри згаданого маршруту. А загальна його протяжність становить 4,46 кілометра.

При проєктуванні цього об’єкта лісової інфраструктури фахівці враховували ґрунтово-гідрологічні умови та характер рельєфу місцевості, а загальний напрямок дороги вибирався з урахуванням мінімально допустимого впливу на навколишнє середовище. Зрештою, так чинять усі лісгоспи.

Роботи фінансуються коштом підприємства. Як зазначив його директор Василь Височанський, у лісгоспі націлені на довготривале використання цього шляху, що сприятиме культурі лісогосподарського виробництва та забезпечить умови для організації сталого ведення лісового господарства із застосуванням сучасних європейських принципів.

З ходом будівництва об’єкта лісової інфраструктури знайомився уже згадуваний Юрій Гром’як. Зараз тут розрівнюють дорожнє полотно. Працює екскаватор і позмінно два оператори. Ширина лісової дороги становитиме – 4,5 метра, а розрахункова швидкість транспорту – 20 кілометрів за годину. І поки погодні умови нинішньої осені сприятливі, увесь комплекс робіт ведеться швидкими темпами. Правда, відразу робити тверде покриття не будуть. За зиму земляне полотно має встоятися, а тоді його накриють щебенем. Практика довела, що така технологія краща і дороги служать довше…

– Ведеться будівництво та ремонт доріг і в Бродівському лісгоспі, – розповів провідний інженер Роман Гузюк. – У Лагодівському лісництві роботи вже завершено, тепер техніка переїхала в Заболотцівське, в урочище Синичівське, де потрібно підремонтувати 3284 метри земляного полотна. А загальна довжина побудованих дорiг у Бродiвському лісгоспі становить майже 42 кілометри.

Без добротних доріг вести нині ефективну лісогосподарську діяльність, очевидно, що неможливо. Кому ж, як не працівникам лісгоспів, розуміти це якнайкраще і прокладати в дрімучих хащах нові «артерії» і «вени»…

Газета “Природа і суспільство”

Loading