“Безголове” міністерство, або Чому Міндовкілля не працює ефективно?

Олена Яценьо

Міністри не затримуються на посадах довше року, а екологічні реформи – гальмуються

Міністерство екології чи, як воно нині називається, захисту довкілля, одне з найбільш непостійних в українській виконавчій владі. За часи незалежності воно пережило близько 20 керівників. А за останні 10 років змінювало очільника аж 11 разів! Окрім того, два роки тому Міндовкілля узагалі ліквідували, а тепер “оживляють” зі значними труднощами. Щоб почати реалізовувати системну політику, новому міністру необхідно хоча б рік-два, щоб ввійти в курс справ. Більше двох років на посаді за цей час провів лише один керівник. Тому можна з впевненістю сказати, що останні 10 років міністерство практично не працювало.

Чому складається така ситуація, та як змусити “безголове” міністерство системно працювати — розбиралася ЕкоПолітика.

Міністерство, що займається питаннями охорони довкілля, в усі часи не було пріоритетним для влади, але завжди мало високий рівень корупціогенності. Тому, навколо нього за роки існування розрослося безліч схем збагачення, а його очільники часто покидали пости фігуруючи у скандалах, чи навіть розслідуваннях правоохоронців.

  • 2 липня 2010 – 20 квітня 2012 Микола Злочевський

Forbes.ua

Це один з найбільш одіозних керівників Мінекології, власник найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma, який очолював міністерство за президентства Віктора Януковича. Злочевського змістили з посади без пояснень, та неофіційно ЗМІ повідомляли, що причина звільнення – схема заробітку на утилізації добрив та пестицидів.

  • 20 квітня 2012 –24 грудня 2012 Едуард Ставицький

Liga.net

Ще один представник часів “регіоналів”. Ставицький звільнив крісло без скандалу, але згодом, разом зі Злочевським, отримував звинувачення у розкраданні українських надр.

  • 24 грудня 2012 – 27 лютого 2014 Олег Проскуряков

Liga.net

Останній міністр екології часів Януковича. Після перемоги Революції гідності звільнився за власним бажанням, але дуже скоро потрапив в поле зору правоохоронців. Проскуряков фігурував у розслідування Генпрокуратури за фактом заволодіння державним майном на суму близько 160 млн грн під час проведення процедури банкрутства ТОВ “Закарпатполіметали” та ТОВ “Карпатська рудна компанія”.

  • 2 грудня 2014 – 2 липня 2015 Ігор Шевченко

Liga.net

Цьому міністру довелося йти з посади з публічним скандалом. При звільненні Шевченку інкримінували “дії, що можуть містити корупційні правопорушення або порушення вимог до поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави”. Скандал розгорівся після того, як нардеп Олег Ляшко оприлюднив інформацію, що на момент пожежі на нафтобазі під Києвом міністр був у Ніцці, а повернувся звідти на приватному літаку одного з українських бізнесменів. Шевченка звинувачували в тому, що він втратив контроль над міністерством.

  • 12 серпня 2015 – 27 січня 2016 Сергій Курикін (в.о.)

Радіо Свобода

Як повідомили тоді у прес-службі Кабміну, Сергій Курикін втратив посаду через ймовірну спробу “розкрадання 550 млн гривень із Кіотського протоколу”. Ці гроші планували направити на закупівлю світлодіодних пристроїв для вуличного освітлення через підприємство, яке “мало ознаки фіктивності”.

  • 14 квітня 2016 – 29 серпня 2019 Остап Семерак

Open Ukraine

Не без скандалів відпрацював своїх 3 роки і найтриваліший очільник Мінекології за останні роки Остап Семерак. Через корупційний скандал Семерак відсторонив свого заступника Віктора Канцурака, щоправда сам залишався на посаді до зміни уряду. До слова, кар’єра Канцурака у владі на цьому не закінчилася. З 16.03.2017 — до 03.11.2021 рр. — він був заступником голови Державної екологічної інспекції. З 12.10.2019 — до 20.11.2019 рр. — навіть тимчасово виконував обов’язки голови ДЕІ. А ось 10 листопада 2021 р. Канцурака призначили державним секретарем Міністерства аграрної політики та продовольства.

  • 19 червня 2020 – 20 жовтня 2021 Роман Абрамовський

Liga.net

Роман Абрамовський написав заяву про звільнення сам, але за даними ЗМІ, причиною цього стали конфлікти з президентом та бездіяльність. Міністерство під керівництвом Абрамовського не запропонувало Зеленському програми, яку він міг би представити на кліматичному саміті в Глазго, а Верховна Рада провалила законопроєкти про скорочення викидів. Громадськості ж Абрамовський на посаді більше запам’ятався численними скандалами. За даними журналістів, на момент призначення міністром на його фірмах “висіло” кілька кримінальних справ, які стосувалися розкрадання коштів на реконструкцію соціальних об’єктів: зруйнованої боями школи у Слов’янську; обласної лікарні інтенсивного лікування у Маріуполі; обласного будинку ветеранів війни у ​​Святогірську, який пристосовували під реабілітаційний центр для інвалідів та тяжко поранених бійців АТО. Також, як з’ясували журналісти програми “Схеми: корупція в деталях”, у провадженнях НАБУ фігурує і фірма дружини Абрамовського “Київгідромонтаж”. Вона отримала гроші на ремонт Канівського судноплавного шлюзу, але роботи не виконала.

Як стверджують експерти, для того, щоб реалізовувати системну політику, очільнику міністерства потрібно хоча б рік-два, щоб повністю ввійти в курс справ. А після розформування Мінекології два роки потрібно лише на те, щоб просто відновити його роботу, набрати необхідний штат. Тому тут вже не важливо, хто саме керує структурою. Через те що наші міністри на посадах особливо довго не засиджуються – проводити реформи системи охорони довкілля просто неможливо.

“Так склалося, що питаннями охорони довкілля наш уряд займається досить не системно, не комплексно, та й що говорити, коли корабель, у якому ми пливемо, не може дійти бодай до одного якогось порту, тому що капітан постійно змінюється. – говорить Президент Професійної асоціації екологів України Людмила Циганок. – Головна проблема, яка є на сьогодні – відсутність політичного рішення йти екологічним курсом. Ми не можемо звинувачувати виключно якісь кандидатури, які приходять у Міндовкілля, бо екологічний шлях – це має бути рішення очільника держави”.

За словами Циганок, щоб змінювати систему загалом, на найближче десятиліття ми повинні обрати послідовний, системний курс на екотрансформацію та слідувати йому. В такому випадку, хто б не очолив міністерство, воно все одно б рухалося в потрібному напрямку. А нині ситуація протилежна:

“Як наслідок, дуже мало законодавчих ініціатив дійшло до завершення, ухвалені проєкти законів. Але навіть коли Верховна Рада виходить на проміжний етап, ухвалює якусь норму закону, часом забувають про підзаконні акти. Виходить, що рішення є, але воно не підкріплене і не працює”.

Останні три місяці, після звільнення Абрамовського, Міністерство захисту довкілля взагалі фактично “безголове”. Його тимчасовий очільник Руслан Стрілець одразу отримав сигнал від правлячої партії: зможе лишитися на посаді, лише якщо покаже хороші результати роботи.

Яких саме результатів очікують від Стрільця? Про це можна зробити висновок з нещодавнього посту Тетяни Лампіки:

“Кажуть, що хочуть призначити міністром Руслана Стрільця з умовою, що будуть звільнені всі заступники і прийнятий у заступники “смотрящий”. Іде торг”.

Поки підтверджень інформації немає. Але потенційно є ризик того, що Міністерство захисту довкілля, замість врешті стати на рейки реформ, таки продовжить рухатися маршрутом відновлення та збереження корупційних схем.

Від початку Міністерство екології було створене для захисту навколишнього середовища, але цим воно, на жаль, займається мало. За останні 10 років природу північних районів Волинської, Рівненської та Житомирської областей суттєво пошкодив незаконний видобуток бурштину. Страждають як ліси,так і річки та болота, на величезних ділянках знищується родючий шар ґрунту.

Продовжуються і незаконні вирубки лісів. За даними британської неурядової організації Earthsight, наша країна є найбільшим постачальником нелегальної деревини до ЄС. Особливо страждають ліси Карпат, але вирубки тривають і в інших регіонах та навіть у Чорнобильській зоні.

Відверто лякає і стан українських водойм. Фото Дніпра, який цвіте, щоліта облітають наші ЗМІ. Через забруднення вод регулярно гинуть птахи та риба. Але вже традиційно цією проблемою більше переймаються волонтери та окремі ентузіасти, ніж держава.

Окремої уваги заслуговує тема сміття. Після пожежі на сміттєзвалищі під Львовов у 2016-му оголилася проблема управління відходами. Вже тоді експерти запевняли – подібна ситуація може повторитися у будь-якому куточку України адже звалища переповнені всюди. Але до зміни системи поводження зі сміттям ми так і не наблизилися ні на крок.

Ліси, болота, грунти, водойми та тварини – вся наша природа системно знищується. Водночас, у профільному міністерстві, замість впровадження системної політики в сфері охорони довкілля, зайняті “схемами”.

Loading