Чому масове озеленення може завдати шкоди

Уряди багатьох країн зобов'язалися відтворювати ліси

Уряди багатьох країн зобов’язалися відтворювати ліси

Як свідчать відразу два нових дослідження, масштабне озеленення завдає навколишньому середовищу більше шкоди, ніж користі, та є слабким інструментом у протидії кліматичним змінам.

Автори одного дослідження дійшли висновку, що грандіозні зобов’язання з озеленення великих територій, що взяли на себе політики багатьох країн, можуть мати протилежний ефект.

Зайвий лісовий покрив може завдати шкоди біологічному різноманіттю та майже не впливає на поглинання вуглецю з атмосфери, заради якого ці проєкти починали.

Ще одне дослідження свідчить про те, що попередня оцінка кількості CO2, яке поглинають з повітря нові лісові насадження, виявилася дуже завищеною.

В останні роки масове озеленення вважали легким, порівняно дешевим та ефективним способом боротьби з глобальним потеплінням.

Однак загальний висновок обох наукових робіт свідчить, що проблем з кліматом це не вирішить.

Хотіли як краще

Попередні дослідження вказували на те, що лісові насадження можуть вбирати й утримувати вуглець з атмосфери у дуже великих обсягах.

Багато країн почали масове висаджування нових дерев, яке стало ключовим елементом у боротьбі зі змінами клімату.

Чилі
Науковці закликають бути обачними та не захоплюватися бездумним насадженням нових лісів

У Британії такі ініціативи стали одним з інструментів політичної боротьби перед парламентськими виборами. Лейбористи і зелені обіцяли, що у разі перемоги посадять на острові рекордну кількість дерев (щоправда, це не допомогло здобути перемогу жодній з партій).

У США президент Трамп, відомий своїм скептичним ставленням до здатності людини вплинути на кліматичні процеси, все ж підтримав кампанію з висадження трильйона дерев. Законопроєкт на підтримку цієї ідеї внесли на розгляд Конгресу.

Ще один амбітний проєкт, що отримав назву “Боннський виклик” (Bonn Challenge), закликає уряди різних країн відродити до 2030 року 350 мільйонів гектарів вирубаних лісів та інших занепалих земель по всьому світу. Поки цю ініціативу ухвалили 40 країн.

Однак вчені закликають бути обачними та не захоплюватися бездумним створенням нових лісів.

Вони звертають увагу, що в рамках “Боннського виклику” 80% взятих на себе зобов’язань з озеленення стосувалися монокультурних плантацій або обмежених видів дерев, що слугують утилітарним цілям – вирощуванню фруктів, виробництву каучуку, тощо.

Президент Трамп
Президент Трамп посадив дерево біля Білого дому з нагоди Дня Землі

Автори дослідження ретельно вивчили механізми фінансової підтримки, яку уряди надають приватним землевласникам щодо дерев.

Подібні державні субсидії вважають ключовим елементом стратегії, що допомагає значно підвищити площу лісових насаджень.

Як приклад дослідники розглядають досвід Чилі: з 1974 по 2012 роки там діяли екологічні субсидії на лісонасадження. Багато хто цей досвід сприймав як зразковий механізм відновлення лісів та чудовий приклад політики у цій сфері для решти світу.

Відповідно до закону, держава відшкодовувала фермерам 75% витрат зі створення нових лісів.

Закон не поширювався на наявні лісові масиви, але слабкий контроль з боку держави та обмежений бюджет призвели до того, що землевласники почали вирубувати дикі ліси та розбивати на цьому місці плантації дерев, що можуть приносити їм прибуток.

Чилі
Лісовий масив на острові Чилое, Чилі

Як виявили вчені, субсидії допомогли розширити загальну площу лісів, однак частка природних лісових масивів при цьому скоротилася.

Оскільки природні ліси Чилі відрізняються багатством та розмаїттям флори й фауни, а також поглинають величезну кількість CO2, схема державного субсидіювання жодним чином не допомогла країні збільшити обсяги природних сховищ вуглецю. Більше – призвела до значного скорочення біорозмаїття.

“Якщо політика стимулювання лісонасаджень має прогалини або погано контролюється, існує чималий ризик не лише марно витратити гроші платників податків, але й збільшити викиди вуглецю та погіршити природне розмаїття”, – говорить співавтор дослідження Ерік Ламбін зі Стенфордського університету.

“Тобто ми отримаємо протилежне до того, заради чого все це розпочинали”, – додає він.

Чим далі в ліс

Автори другого дослідження спробували з’ясувати, скільки вуглецю здатні поглинути нові лісові насадження. Досі подібні розрахунки робили на основі стандартних коефіцієнтів поглинання.

Припустивши, що цей показник може варіюватися в різних країнах, дослідники вирушили на північ Китаю. Місцева влада посадила там велику кількість дерев – почасти для боротьби зі змінами клімату, але головним чином, для того щоб зменшити кількість піску, що приносив вітер з пустелі Гобі.

Проаналізувавши 11 тисяч зразків ґрунту, засаджених лісом, науковці виявили, що в ґрунтах з низьким вмістом вуглецю нові дерева збільшували кількість органічного вуглецю. Однак там, де земля була насичена вуглецем, лісонасадження скорочували його вміст.

Це спонукало авторів дослідження до висновку, що попередні оцінки того, як багато органічного вуглецю можна вивести з атмосфери і утримувати завдяки зеленим насадженням, були, вочевидь, завищені.

“Ми сподіваємося, що люди зрозуміють, що ліси – це не панацея”, – говорить провідний автор дослідження, доктор Анпінг Чан з Університету штату Колорадо.

“Відновлення лісових масивів передбачає безліч технічних нюансів та балансу різних складових. Сам по собі цей крок не зможе вирішити всі наші кліматичні проблеми”, – підсумовує вчений.

Обидва дослідження опублікували в журналі Nature Sustainability.

Метт Макграт
Кореспондент з питань довкілля

https://www.bbc.com/ukrainian/features-53175275