08.09.2023 | 16:24
Лісничий зізнається, що йому дорога кожна деревина, що росте у лісництві
Дмитро Стрільчук народився у селі Поляна на Хотинщині, котре зусібіч оточене лісами, що й вплинуло на вибір професії
Ревнянське лісництво філії «Чернівецьке лісове господарство», хоч і не найбільше за територією – має тільки 2561 гектар, проте чи не найскладніше в догляді й обслуговуванні. Розташовані ліси навколо Чернівців та сусідніх населених пунктів, на які є сильний антропогенний вплив: самовільні рубки, небезпека виникнення пожеж, засмічення територій відходами. Головна ж проблема (і небезпека) сучасного антропогенного впливу полягає у невідповідності безмежних потреб людства і майже безмежних науково-технічних можливостей впливу на природу й обмежених можливостей самої природи. В цій ситуації працівникам Ревнянського лісництва, котре очолює Дмитро Стрільчук, доводиться докладати максимум зусиль для збереження флори і фауни, лісовідновлення та посадки нових лісових угідь.
Поляна – село серед лісу
Наприкінці городу господарства Стрільчуків росте дуб. Сусіди дивуються, мовляв, там могли б рости яблуня, груша чи принаймні горіх. З них хоча б якась користь. Але дерево те тішить прохолодою ось уже майже 30 років. А посадив його п’ятикласник Дмитро, якому з дитинства любов до лісу привив дідусь, який працював лісником у Клішковецькому лісництві. Неабиякий вплив на хлопця мали й заняття у Полянському пришкільному учнівському лісництві, котрі вела Зінаїда Банар. Вчителька часто водила вихованців у ліс, знайомила з тонкощами лісової справи, під час практичних занять допомагали місцевим лісівникам садити і доглядати сіянці. Саме тоді Дмитрик приніс з лісу молоденький сіянець дуба і посадив його край городу. Він і подумати тоді не міг, що згодом буде причетний до посадки тисяч дубів, грабів, буків, що присвятить усе життя лісові. Власне, практично вся родина Стрільчуків пов’язана з лісовим господарством. Батько Віктор і досі шоферує у Клішковецькому лісопункті, мати Ніна очолює лісовий відділ у філії «Чернівецького лісового господарства».
Однак життєва дорога Дмитра могла піти у зовсім інший бік. Мати Ніна мріяла бачити сина лікарем. Проте після закінчення школи у Поляні Дмитро відвіз документи у Сторожинецький лісовий технікум. З його класу хлопці й дівчата поступили вчитися на лікарів, вчителів, інженерів, але ніхто не побажав скласти йому компанії. Щоправда, він із радістю дізнався, що на старших курсах навчального закладу здобувають фах лісівника кілька полянських випускників. Чимало з їхніх батьків трудилися в лісі, крім того, вони гарантовано знали, що після навчання матимуть де працевлаштуватися.
Навчання проходило цікаво, особливо ж, коли почалися спеціальні предмети. Потоваришував з одногрупниками, особливо йому подобалося спілкуватися зі старостою групи Юрієм Демчуком, якого теж захоплювало навчання, мрія працювати над озелененням рідного краю. Студенти жваво всмоктували в себе основи лісівництва, лісоведення. Залюбки брали участь у виїзних практиках, що не були позбавлені романтизму. Адже ночували доводилося у будиночках лісника, а подекуди і в наметах. Викладачі показували студентам у натурі, як проводити основні роботи в лісі.
– Найбільше нам, студентам, подобалося проводити рубки догляду, – згадує Дмитро Стрільчук. – Під пильним наглядом керівника практики дозволяли виконувати такі важливі операції як освітлення та прочистка лісу. До того часу практично кожен із нас на третьому курсі отримав посвідчення вальника лісу. Ці операції надзвичайно відповідальні й небезпечні, проте ми мусили опанувати їх, аби в перспективі могли навчати робітників рубати ліс.
Знання підкріплені практикою
На лісничого можна вивчитися, але стати ним може не кожен. Якщо не любиш ліс, не вмієш спілкуватися з природою, людьми, які тут працюють, то лісничим не будеш. В цьому переконався Дмитро Стрільчук, якого за направленням відправили працювати в Ревнянське лісництво державного підприємства «Чернівецький лісгосп». Господарство наче невеличке – 2561 гектар, проте розкидане: окремі квартали знаходяться неподалік сіл Глиниця та Мамаївці. Лісництво специфічне, тому що приміське – зі всіх боків оточене населеними пунктами. А тут і закладений високий антропогенний вплив людини на ліс. Бо трапляються краяни, котрі наважуються на самовільні рубки, існує небезпека загорання масивів. Бо часто люди виїжджають відпочивати «на природу», при цьому можуть забути погасити вогнище, на якому готували шашлики.
В силу професії, мені часто доводиться спілкуватися з працівниками лісової галузі. Щоразу укріплювався в думці, що лісівники люди особливі. Щирі й привітні, попри нелегку працю без вихідних і за будь-якої погоди за вікном… Бо бути справжнім лісівником – й справді швидше покликання, аніж робота.
– Більшість з нас самі обирають професію, – продовжує розповідь Дмитро. – Свою роботу я обрав за покликом серця, як би пафосно це не звучало. Тут потрібно велике бажання. В нашому житті можливо все, варто лише дуже цього захотіти. Професія лісничого вимагає особливих знань, навичок і… людських якостей. Лісівник повинен знати технологію вирощування лісу, основи лісової патології і протипожежної профілактики, засоби і способи боротьби з лісовими пожежами, біологію шкідників і хвороб лісу… Саме він заздалегідь вживає всіх заходів, щоб запобігти лісовим пожежам. А ще мені пощастило з наставником. Мене призначили помічником лісничого до заслуженого лісівника України Дмитра Вікторовича Нікорича – визнаного майстра своєї справи. Це він допоміг мені опанувати складну науку спілкування з підлеглими, вимогливості до нерадивих, рішучості у боротьбі з самовільними рубками, відпочивальниками, котрі люблять відпочивати «на природі», проте забувають погасити вогнище, прибрати за собою.
Для цього, за словами Дмитра Стрільчука, він повинен добре знати життя лісу – мати належну спеціальну підготовку. Знати, що необхідно зробити для вирощування молодого лісу, як здійснити селекцію дерев різних порід, створити ділянки високопродуктивних, швидкозростаючих лісових культур. Отож уже після закінчення Сторожинецького лісового технікуму, Дмитро Стрільчук здобув вищу освіту на біологічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, крім цього, цьогоріч поступив на навчання у Львівський лісотехнічний університет.
Здобуті знання дозволяють лісничому успішно займатися організацією і виконанням усіх лісогосподарських робіт: розведенням та відновленням лісу, збиранням насіння, доглядом за ґрунтом і станом дерев, проведенням меліоративних робіт тощо. Щороку в Ревнянському лісництві проводяться лісовідновлювальні роботи, намагаються заліснювати нові ділянки. До прикладу, торік посадили півтора гектара нових лісів на неугіддях неподалік села Драченці та біля села Спаська. Заліснювали сіянцями дуба та модрини. Садивний матеріал брали у Кіцманському розсаднику, яким керує його колега Розалія Нагірняк.
– Якщо відверто, Дмитро, образно кажучи, в лісі не працює, він в лісі живе, – розповідає головний лісничий філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Подільський лісовий офіс» Юрій Демчук. – Пройшов усі східці кар’єрного зростання. Роботу знає, завдання розуміє з перших слів, ніколи не підведе. Слів на вітер не кидає, сказав – зробить. Вимогливий до підлеглих, суворий і принциповий до тих краян, які наважуються на самовільні рубки.
За словами Юрія Демчук, задля раціонального використання лісових ресурсів, Стрільчук здійснює обміри лісових масивів, вимірює запаси деревини, вираховує їхній обсяг, приріст дерев, складає карти деревостанів, ґрунтів лісництва. А ще веде організаційно-адміністративні справи лісництва, займається плануванням, документацією і звітами. Крім охорони лісу, бере участь у всіх лісогосподарських роботах, що проводяться на його ділянці, контролює їх якість та стежить за правилами користування лісом.
Зберегти ліси для майбутніх поколінь
Роботи в Ревнянському лісництві не припиняться ні на день. Невеличкий колектив із 13 працівників має завдання на щодень. Наприклад, щороку заготовляють по 4-5 тисяч кубометрів деревини, який неодмінно реалізують через аукціони. А ще готують для населення, соціальної сфери краю та військових дрова. Приміром, уже нинішнього року заготовили для Мамаївської територіальної громади майже 800 кубометрів, чимало дров замовили комунальні господарства, поліція та приватники.
– Для військових теж заготовляємо, – зізнається Дмитро. Для них – за пільговою ціною. Відправляли кругляк на передову. Навіть нинішнього року заготовили і відправили для військових деревину у Запорізьку, Херсонську області, на схід країни. Вони задають нам розміри, товщину. Відправляємо заявлене у Чудей на нижній склад, а звідти деревина вагонами їде у ЗСУ до замовників.
До слова, із Ревнянського лісництва жодного працівника не мобілізували до війська, але чимало працівників філії «Чернівецьке лісове господарство» воює на всіх фронтах, відстоюючи незалежність нашої країни. Ревнянські лісівники підтримують з ними зв’язок, спілкуються, допомагають всім необхідним. Бо кожен на своєму місці має наближати перемогу над ворогом.
Дмитро Стрільчук ось уже 11 років працює лісничим. За цей час під його керівництвом посаджені сотні тисяч дерев. У його лісництві лісовідновлення здійснюється здебільшого природнім шляхом. Якщо не хватає якоїсь породи – підсаджуть. Відтак клопітка робота догляду за лісом.
Лісничий зізнається, що йому дорога кожна деревина, що росте у лісництві. Та найдорожчий все таки залишається той дубок, що росте в кінці городу на батьківському обійсті у Поляні.
Анатолій ІСАК
https://pogliad.ua/news/bukovina/spravzhniy-lisivnik-shvidshe-poklikannya-nizh-robota-433208
