Догляд за лісом

Нормативи повнот для проріджувань і прохідних рубок у сосняках полісся.

Аналіз вікової структури лісового фонду і лісокористування в поліських областях України показує, що, незважаючи на значну перевагу середньовікових насаджень, обсяги проріджувань і прохідних рубок падають. Од­нією з причин цього є перехід лісовпорядкування на нові еталони повноти, які поступово впроваджувались для таксації насаджень, починаючи з 1991 р., з моменту затвердження Мінлісгоспом України таблиць суми площ перерізів та запасу деревостанів при повноті 1.0 (стандартних таблиць).

Це призвело до штучного вилучення з фонду рубок догляду значних площ високопродуктивних соснових насаджень, що, у свою чергу, спричинило їх масове природне зріджування. Як результат, якщо в 1980–1990 рр. лісогосподарські підприємства санітарними рубками вибирали кожен третій кубічний метр проміжного користування, то 2000 р. – три з чотирьох, або 72%. Наведена науковцями НАУ тенденція чітко проявляється і в Поліссі, де значно зростає питома вага санітарних та інших рубок (рис. 1).

Загальновідомо, що негативні наслідки такого процесу проявляться передовсім у падінні товарності майбутніх лісів, а в ширшому розумінні – у зниженні їх стійкості. З огляду на це актуальним є пошук шляхів удосконалення планування і проведення рубок догляду.

Рис. 1. Динаміка проріджувань, прохідних і вибіркових санітарних рубок у Поліссі

Сьогодні важливо згадати мету рубок догляду в розумінні класиків вітчизняного лісівництва, оскільки саме вони дають відповідь на роль і місце цих заходів у лісовому господарстві. Професор М. М. Орлов головне завдання рубок догляду вбачав у вихованні насаджень, створенні бажаних форм господарства і підвищенні дохідності господарювання в цілому; професор О. Ф. Рудзкій – у поліпшенні умов росту лісу, вказуючи, що проріджування і прохідні рубки можуть давати значну кількість деревини і є не тільки заходом догляду, а й способом добування доходу. Тобто при обґрунтуванні доцільності догляду слід обов’язково враховувати його економічну складову. «Потрібно чітко прогнозувати не лише ефективність ведення лісового господарства, а й окремих лісогосподарських операцій…»

Саме через окупність у європейських країнах проріджування і прохідні рубки об’єднують поняттям комерційних рубок, економічна значущість яких проявляється не тільки в одержуванні додаткового доходу від заготовленої деревини, а й у прискоренні достигання і зростанні ринкової вартості стиглого лісу. Їх своєчасне проведення є невід’ємною частиною інтенсивного лісового господарства. Таку мету проведення подібних видів рубок догляду дуже важливо повернути в національні нормативні документи.

Нехтуючи якісними рубками догляду, ми не тільки втрачаємо частину доходу від реалізації заготовлюваної деревини (за даними М. С. Полончука, у високопродуктивних сосняках Полісся це 250–350 м3/га), а й знижуємо вартість стиглого лісу, який за відсутності досить інтенсивних доглядів має менший діаметр і гіршу товарну структуру, а отже, нижчу вартість. Крім того, підприємства прирікаються на вибіркові санітарні рубки, які, при проведенні відповідно до правил, завжди збиткові.

Розглянемо підходи до планування рубок догляду і шляхи їх удосконалення. Відповідно до діючих «Правил поліпшення якісного складу лісів» рубки догляду призначаються на основі відносної повноти насадження. З вадами такого вибору ми вже знайомили читачів «Лісового і мисливського журналу» (див. № 5 за 2006 р.). Основний з них той, що реальна інтенсивність проріджувань і прохідних рубок значно нижча від господарсько доцільної. Таксатори і лісничі, перестраховуючись щоб не порушити визначені правилами норми відносної повноти насаджень після рубки, планують переважно слабкий ступінь зрідження (середня вибірка при прохідних і проріджуваннях у більшості підприємств Держкомлісгоспу 12–20 м3/га). Вона є вкрай неприйнятною для середньовікових соснових культур на стадії жердинника, що потребують інтенсивніших проріджувань, і невигідна для підприємств через дуже високі накладні витрати на заготовлюваний кубометр.

Як альтернативу можна рекомендувати програмний підхід, адже саме його використовують у багатьох країнах (Швеції, Росії, Білорусі та ін.). При цьому можливі варіанти планування розріджувань і на основі програм формування оптимальних деревостанів, і використовуючи нормативи, що базуються на вимірюваних кількісних показниках насаджень.

Передовсім звернемося до програм формування оптимальних деревостанів, розробка яких була популярною в Україні у 80-х рр. минулого століття, завдяки чому вони є в багатьох довідниках.

Для сосняків Полісся лісівничо-таксаційні параметри оптимальних деревостанів розробила кафедра лісової таксації УСГА. Як критерій оптимальності взято максимум продуктивності, а саме одержання максимального запасу деревини до віку головної рубки. Основна концепція вирощування базується на збільшенні з віком повнотності насаджень.

Для ведення лісового господарства важливо оцінити, наскільки є досяжним запрограмований максимум запасу.

З цією метою як модальні ми використали максимально продуктивні соснові насадження, які вдалось відшукати в регіоні (і за таксаційною базою даних, і в натурних дослідженнях). Порівняльні таксаційні характеристики деревостанів наведено в табл. Оцінюючи їх, відзначимо таке:

♦ насадження, які мають оптимальні параметри, практично відсутні в лісовому фонді регіону, про що свідчать таксаційні показники поодиноких високопродуктивних деревостанів, які нижчі від змодельованого оптимуму і значно вищі від показників більшості високоповнотних модальних деревостанів. Ця обставина, з одного боку, свідчить про недосконалість підходів до моделювання, а з іншого – про неможливість широкого практичного використання цільових програм;

♦ аналіз показників оптимальних деревостанів показує, що вони мають близькі значення до відповідних величин залишуваної частини насадження таблиць ходу росту. Тому до них повною мірою стосується висновок професора К. К. Буша про те, що таблиці ходу росту не є критеріями оцінки росту деревостану, оскільки ймовірність реалізації оптимальних (максимальних, нормальних) меж продуктивності деревостанів дуже низька, а ризик лісовирощування при прагненні вирощувати максимально продуктивні деревостани невиправдано високий.

Таблиця. Таксаційна характеристика оптимальних і модальних штучних соснових деревостанів Полісся

На нашу думку, в ринкових умовах оптимальні режими вирощування повинні орієнтуватись на досягнення максимальної рентабельності лісовирощування і бути застосовуваними до більшості ростучих насаджень.

Як альтернативу існуючим програмам формування оптимальних деревостанів ми розробили нормативи повноти для проріджувань і прохідних рубок. В основу цих нормативів покладено методичні підходи шведських лісівників з планування рубок догляду, з якими ми ознайомились у ході реалізації українсько-шведського проекту, направленого на підтримку реформ у лісовому секторі України. Для практичної апробації розроблено графічні нормативи для соснових культур Іа – ІІ бонітетів Полісся.

Входами в норматив є бонітет, вік і абсолютна повнота (сума площ перерізів) насадження.

Як приклад розглянемо норматив для соснових культур Іа – І бонітетів (рис. 2).

Рис. 2. Графічний норматив повноти для проріджувань і прохідних рубок у соснових культурах Полісся Іа – І бонітетів

На графіку верхня чорна лінія відповідає сумі площ перерізів табличного нормально повного деревостану. Нижня зелена лінія характеризує суму площ перерізів деревостану безпосередньо після рубки догляду і перед головною рубкою. За основу при її розрахунках взято програми вирощування штучних соснових насаджень, розроблені УкрНДІЛГА, які було уточнено на основі обробки результатів обмірів на секціях постійних пробних площ, закладених у насадженнях Полісся. Середня червона лінія являє собою визначену «Правилами поліпшення якісного складу лісів» повноту призначення проріджувань і прохідних рубок (0.7 і 0.8 відповідно). Заштрихована на графіку червоним кольором область показує зону «критичного» росту деревостану і свідчить про необхідність призначення рубки догляду, яку слід планувати таким чином, щоб максимально наблизитися до цільової суми площ перерізів (зеленої лінії на графіку). Для контролю ступеня зрідження у верхній частині графіка показано господарсько бажані діапазони інтенсивності рубки.

На основі розробленого нормативу планування рубки догляду проводиться таким чином. За матеріалами таксації встановлюємо вік і бонітет насадження. Спеціаліст-лісівник, який займається відводом насаджень у рубку, за допомогою повнотоміра на реласкопічних площинках визначає суму площ поперечних перерізів. Кількість площинок встановлюється на основі вимог вибіркової таксації (Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. – К., 1987). За сумою площ поперечних перерізів і віком на графіку міститься характеристика деревостану до рубки. Якщо вона лежить у червоній області, то необхідне проведення рубки. Інтенсивність рубки встановлюється у вказаних діапазонах, а сума площ перерізів деревостану після рубки має бути в зеленій області і бажано ближче до її нижньої лінії.

Досить широкий діапазон інтенсивностей зрідження встановлено на підставі не лише з лісівничих, а й економічних міркувань. Адже загальновідомо, що чим більша величина запасу, що вибирається, тим більша рентабельність рубки догляду і термін її повторюваності. Останнє важливе через накопичення в лісовому фонді більшості підприємств Полісся значних площ перегущених сосняків.

На завершення потрібно «винести» запроектовану рубку в насадження, провівши вимітку і перелік дерев вирубуваної частини насадження. Для вимітки дерев досить зручним є застосування фарби, за допомогою якої значно простіше досягти рівномірності розташування дерев тієї частини насадження, що залишається.

Таким чином, використовуючи розроблені нормативи, режими проріджувань і прохідних рубок можна максимально наблизити до оптимальних, базуючись не на окомірній таксації, а на результатах вимірів. Дослідна перевірка показує, що, застосовуючи запропоновану технологію, не порушуючи вимог «Правил поліпшення якісного складу лісів», значно (до 40 – 90 м3/га) збільшується інтенсивність проріджувань і прохідних рубок, що дає відчутне поліпшення якості і приросту частини насадження, що залишається.

Микола САВУЩИК,
“Лісовий і мисливський журнал”,
2009 рік