Догляд за сосновими насадженнями Полісся

Дослідження способів, технології та режимів проведення рубок догляду в соснових насадженнях Українського Полісся проводяться понад півстоліття. Їхніми результатами є численні рекомендації, настанови, таксаційні нормативи. Проте проблему рубок догляду в сосняках не слід вважати вирішеною.

Ми ставимо за мету проаналізувати лісівничі особливості застосування нормативів з лісовирощування та викласти власні рекомендації стосовно догляду за сосновими насадженнями Полісся. Разом з тим, звертаємо особливу увагу на вплив сучасних підходів щодо догляду як безпосередньо на насадження, так і на економічну сторону їх проведення. Звичайно, неможливо залишити поза увагою такий вид діяльності, як вибіркові санітарні рубки, що також є важливим внеском у процес лісівничого догляду за насадженнями.

Викладені в даній роботі висновки й рекомендації грунтуються на узагальненні досвіду проведення рубок догляду й санітарних рубок на лісогосподарських підприємствах регіону, дослідженнях на пробних площах, закладених у процесі реалізації українсько-шведського проекту з розробки стратегії розвитку лісового господарства в Україні, нормативах, які регулюють порядок планування й проведення рубок догляду в європейських країнах.

Основним документом, що визначає порядок призначення й проведення рубок догляду в лісах України, є «Правила рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства» (далі – Правила), які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України в 1996 р. На відміну від діючої раніше «Настанови по рубках догляду в лісах Української РСР», вказані Правила мають цілий ряд суттєвих нововведень, а саме:

вони не містять чіткої регламентації кожного з видів рубок догляду залежно від віку й породного складу насадження;

Правила не встановлюють режиму проведення рубок догляду в насадженнях головних лісоутворюючих порід;

запроваджують більш жорстку заборону на призначення прохідних рубок, а саме – при повноті насадження вище від 0,8.

Тому важливо дати лісівничу оцінку таких нововведень.

Рубки догляду в молодняках

У лісівництві прийнято, що в соснових насадженнях освітлення проводяться до 10-річного віку. Однак, враховуючи те, що відповідно до «Інструкції з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів» лісові культури сосни звичайної в умовах Полісся переводяться у вкриті лісовою рослинністю землі у віці шести-семи років, перші освітлення в чистих соснових культурах слід починати з 10-12-річного віку. В чистих соснових культурах, створених за схемою 2,5 х 0,7 м, у свіжих та вологих борах і суборах освітлення можна взагалі не проводити.

Рис. 1 – Сосновий підріст, який довгий час зростав під материнським наметом

У змішаних соснових культурах, створених в багатих лісорослинних умовах (С2, С3), особливо на площах, що мають інтенсивне поновлення листяних порід, освітлення бажано розпочинати якомога раніше, у деяких випадках – до переводу культур у покриті лісом землі. При цьому освітлення слід проводити разом з агротехнічним доглядом, уповільнюючи ріст небажаної домішки листяних порід, яка пригнічує сосну або супутню породу (дуб, липу, ясен). Для цього достатньо зламати або зрізати секатором верхню третину деревця, залишивши його для перегнивання на місці, не збираючи в кучі й не спалюючи.

Дуже важливим лісівничим заходом є рубка догляду за підростом, що довгий час зростав під материнським наметом (рис. 1). При цьому слід взяти за основу групову або куртинну форму вирощування насадження. У куртинах насамперед необхідно рубкою вибрати другорядні породи, які пригнічують сосну, та зрідити перегущені куртини сосни.

Погано сформований, поодинокий підріст сосни або окремі його групи слід видаляти якомога скоріше. Це також можна зробити шляхом обрізання чи обломлювання вершин.

Загальним правилом проведення освітлень у соснових молодняках є уникнення вирубки дерев і збільшення освітленості грунту. Досягнути цього можна вповільненням росту дерев, які підлягають видаленню з насадження.

Прочистки є одним із головних заходів з формування майбутнього цільового насадження. Головна мета їх проведення полягає в створенні таких умов росту кращих дерев, за яких, з одного боку, не відбувається зменшення чи надмірне витягування їхніх крон, а з іншого – не затримується очищення стовбурів від сучків. Зріджувати насадження слід обережно й поступово, підтримуючи високе (близько 0,8) зімкнення деревного намету.

При проведенні прочисток у соснових насадженнях слід застосовувати інтенсивність зрідження в межах 15 – 30%. Більш інтенсивне зрідження повинне застосовуватись в перегущених молодняках, в яких не проводились освітлення, а також там, де є загроза пригнічення сосни листяними породами (переведення насадження із соснового до листяного господарства), або в насадженнях, де є значна кількість пошкоджених чи небажаних дерев головної породи.

Для формування складу насаджень під час проведення прочисток у змішаних сосново-березових і сосново-дубових насадженнях (тип лісорослинних умов А2, А3, В2, В3) не слід намагатися звести листяну домішку нанівець. Так, в умовах свіжого бору та субору частка берези й дуба після рубки може становити в складі насаджень до трьох одиниць. У більш багатих умовах (С2, С3) листяну складову соснових насаджень можна збільшувати до чотирьох одиниць.

Таксаційною характеристикою для призначення насадження до рубки догляду в молодняках вважають його зімкненість, яку не слід ототожнювати з повнотою. Проте, не маючи практичних навичок, окомірно встановити зімкненість досить складно. Тому доцільніше для визначення потреби в проведенні рубки використовувати ознаки будови й росту самого деревостану. Такими є наступні:

глибоке вростання одна в одну крон сусідніх дерев – для чистих соснових молодняків;

відсутність живих гілок на деревах сосни до висоти 3-4 м – для високопродуктивних соснових культур;

пригнічення сосни супутніми або другорядними породами – для змішаних насаджень.

Прорідження і прохідні рубки

Таксаційним показником, за яким відповідно до діючих Правил плануються й призначаються дані види рубок догляду, є відносна повнота насадження. Нагадаємо, що прорідження при повноті 0.7, а прохідні рубки при повноті 0.8 і нижче не проектуються. Тобто повнота – вирішальна ознака для призначення насадження до рубки. Виходячи з цього, набуває особливого статусу еталон нормально повного насадження, з яким буде порівнюватись модальне, а саме – його таксаційні характеристики, що відповідають відносній повноті 1,0. Саме від його встановлення залежить, буде чи не буде призначено рубку догляду в насадженні, незважаючи на інші лісівничі особливості. Професором М.Орловим – класиком вітчизняного лісовпорядкування, ще на початку минулого століття було визначено, що ознакою нормального насадження є повне змикання пологу дерев, його утворюючих, які такою мірою прикривають грунт, що не дозволяють на даній площі рости більшій кількості дерев даної породи й віку. Таким чином, нормальність – не надумане поняття, вона відповідає природі лісу, а саме – тій чи іншій породі, утворюючій його.

Враховуючи дані міркування, розглянемо саму природу нормальної повноти й особливості її застосування в практиці лісівничого догляду. Протягом тривалого періоду в лісовпорядкуванні було прийнято за основу для встановлення повноти 1.0 брати суму площ поперечних перерізів із таблиць ходу росту. Починаючи з 1991 року, – моменту затвердження Мінлісгоспом України стандартних таблиць, або суми площ перерізів та запасу деревостанів при повноті 1,0, для таксації насаджень використовується виключно вказаний норматив. Виходячи з цього, цікавим є порівняння даних еталонів. Адже якщо вони відповідають природі росту соснових деревостанів, то не повинні суттєво відрізнятись між собою. Порівняння динаміки повноти нормальних соснових насаджень 1-го бонітету за таблицями ходу росту (таблиці розроблені А.Тшуком і використовувались у лісовпорядкуванні раніше) і діючої стандартної таблиці показує, що між ними існує велика різниця. Так, сума площ перерізів стандартної таблиці суттєво перевищує її значення в таблицях ходу росту. Найбільше перевищення становить 15% і спостерігається в діапазоні висот 12 – 20 м. За віком це припадає на час проведення проріджень і першої прохідної рубки.

Розглянемо, як такі відмінності впливають на самі насадження. Безперечно, це збільшує напруженість їхнього росту, загострює конкуренцію та інтенсифікує природне зрідження, що врешті-решт призводить до ослаблення насаджень. Про це свідчать, наприклад, величини відпаду. Так, за попереднім нормативом частка відпаду за кількістю стовбурів у сосняках 1а бонітету у віці 30 років становила 43%, а за діючим – 23%, тобто майже половину «зайвих» дерев ми змушені будемо тримати в насадженні. А якщо врахувати ще й збільшення нижньої межі повноти для призначення прохідних рубок, то величина відпаду в насадженні зросте ще більше.

Звичайно, уникнути такої напруженості росту сосняків можна завдяки інтенсивним рубкам догляду. Проте лісовпорядкування при плануванні рубок догляду не враховує особливостей їхнього росту й підходить до даного заходу, скоріше, автоматично. Адже якщо оцінити інтенсивність проріджувань, запланованих лісовпорядкуванням у соснових насадженнях багатьох лісогосподарських підприємств, то дійдемо висновку, що більш ніж для 90% випадків проектується слабка (до 15%) інтенсивність проріджування. Тобто більша половина відпаду залишається в насадженні. Саме це явище є однією із причин проведення численних вибіркових санітарних рубок, які, з одного боку, не повинні призначатись у насадженнях, де регулярно проводяться рубки догляду (за виключенням природних катаклізмів), а з іншого, – вони за своїм призначенням не можуть замінити рубок догляду.

Такі підходи щодо планування й проведення рубок догляду порушують головне положення лісівництва, а саме – рубки догляду повинні здійснюватись в обсязі природного відпаду, незважаючи на те, будуть вони проводитись більш інтенсивно, але рідко, чи будуть слабкими, проте частими.

Стосовно недоліків слабкої інтенсивності проріджування насаджень, слід вказати збільшення віку достигання деревостану, зменшення виходу крупної ділової деревини й значне підвищення собівартості продукції проміжного користування та практичне виключення можливості застосування механізації технологічних процесів рубок догляду.

Інтенсивність проведення проріджень у високопродуктивних соснових насадженнях, враховуючи їх поточний приріст, може сягати 40% без втрати продуктивності. Прийнятною у господарському відношенні слід вважати її в межах 20-35% запасу деревостану. При цьому до уваги берется вік насадження, його склад та інтенсивність росту. Перше прорідження необхідно проводити за декілька років до критичного періоду розвитку сосняків, який в основному наступає у віці близько 30 років.

На етапі проріджень слід проводити відбір кращих дерев, за якими буде вестись догляд у майбутньому. Їхніми ознаками є: перевищення середньої висоти й діаметра деревостану; наявність добре розвинутої густої крони, яку складає тонке гілля; правильна форма стовбура, відсутність вад і значного збігу в нижній його частині та помітного пошкодження шкідниками й хворобами. При відборі кращих дерев необхідно намагатися досягти рівномірного їх розміщення по площі. Вони мають стати основою біогруп, до яких крім них, входять, і допоміжні дерева.

Кількість кращих дерев сосни може бути від 500-600 штук на гектар у свіжих борах і суборах, до 300-400 – у свіжих і вологих судібровах.

Звичайно, краща якість є відносним поняттям, і вона залежить від загальної якості деревостану, з погіршенням якої знижуються вимоги й до якості кращих дерев.

При виборі режиму проведення прохідних рубок слід враховувати цільове призначення насадження, його вік і продуктивність. Так, у лісах з обмеженим режимом лісокористування, в яких фактично термін закінчення прохідних рубок не обмежується віком головної рубки, їх необхідно планувати, маючи на меті створення сприятливих умов для природного поновлення насаджень. Тому в насадженні, що зростає в умовах свіжих і вологих борів та суборів, останню прохідну рубку треба проводити у віці 70-90 років із вибіркою 30 – 35% запасу, сприяючи природному поновленню шляхом мінералізації грунту розрихлювачем. Крім лісівничої, даний захід має ще й економічну вигоду. Адже в соснових насадженнях 1-го і вище класів бонітету при цьому буде отримано 100-150 м3/га якісної ділової деревини (рис. 2). В іншому випадку, насадження знеціниться, очікуючи розпаду та наступної лісовідновлюючої рубки.

Рис. 2 – Ділова деревина від прохідних рубок

При проведенні прохідних рубок слід продовжувати догляд за кращими деревами, попереджуючи при цьому природний відпад. У насадженнях необхідно проводити прохідну рубку у віці 45-50 років із вибіркою 20-25% запасу. Адже прохідні рубки повинні мати ще й комерційне призначення. Саме так в більшості європейських країн їх і називають.

Проте при діючих нормативних обмеженнях за повнотою насадження застосувати викладені рекомендації з догляду неможливо. Саме тому слід відмовитись від практики призначення насадження до рубки догляду, враховуючи лише його окомірно визначену відносну повноту. Сьогодні вкрай важливо перейти до вимірювання абсолютної повноти насаджень, у яких планується проведення проріджень чи прохідних рубок.

У цілому з метою покращення планування й призначення рубок догляду необхідно переходити на засади програмованого лісовирощування. Основна перевага такого підходу – можливість планування рубок на ділянці лісу протягом всього циклу його вирощування. Як свідчить практика європейських країн, дані програми розроблюються, виходячи із цільових запасів та діаметрів насаджень у віці головної рубки, що встановлюються залежно від продуктивності умов місцезростання. Вихідними даними для вибору режиму догляду для конкретного насадження є його вік, верхня висота, абсолютна повнота. Червоною смугою на графіку наведені суми площ поперечних перерізів дерев, за яких слід проводити рубку догляду, і сірою – максимум зрідження, червоні похилі лінії – тренди відновлення повноти після рубки. Розрив у червоній смузі вказує на вік припинення рубок догляду, після якого через певний проміжок часу насадження підлягатиме головній рубці. Характеристики насадження, в якому проводитиметься головна рубка, показані відокремленою червоною смугою.

Подібна методика покладена в основу розроблених нормативів комерційних рубок догляду для інтенсивної моделі ведення лісового господарства в Росії.

Вітчизняною лісовою наукою також розроблені відповідні програми, але, на жаль, вони не були покладені в основу нормативів з ведення рубок догляду в лісах, а значить – залишились не використаними практичним лісівництвом. На нашу думку, причинами цього є недосяжність установлених рівнів продуктивності та форма їх подання. Щоб упевнитись у вищесказаному, співставимо оптимальні деревостани, змодельовані кафедрою таксації НАУ, зі шведськими нормативами. Для прикладу виберемо культури сосни Полісся 2-го класу бонітету. Їхній тренд формування оптимуму за моделями на рис.3 наведено блакитною лінією. Фактично, наш “оптимум” відповідає “критичній” повноті шведських нормативів, адже він не виходить за межі червоної площини, яка вказує на необхідність рубки в насадженні.

Рис 3. – Порівняння нормативів росту оптимальних деревостанів за українськими й шведськими моделями

Зупинемось на лісівничих аспектах призначення вибіркових санітарних рубок, які регламентують Санітарні правила в лісах України. У лісівництві загальноприйнято, що санітарні рубки проводять у насадженнях, які постраждали від пожеж, вітровалів, шкідників і хвороб лісу. До того ж, при регулярному проведенні рубок догляду санітарні рубки не потрібні, оскільки при рубках догляду хворі дерева видаляють обов’язково. Самостійне значення санітарні рубки мають у тих випадках, коли рубки догляду не ведуться, або в період між їх проведенням деревостани постраждали від пожеж, вітровалів, сніголамів, ентомошкідників. Проте вказані підходи не беруться до уваги при призначенні санітарних рубок. Фактично вибіркові санітарні рубки у більшості випадків є продовженням прохідних рубок, які можна проподити аж до головної рубки насадження. Практично їх можна призначити в кожному насадженні. Адже витримати норматив у 5 м3/га сухостою або ослаблених дерев не є проблемою для більшості насаджень. Щоб переконатись у цьому, слід звернутись до відомих усім нормативів для таксації лісів України, розроблених кафедрою таксації НАУ.

Враховуючи європейський досвід, слід зазначити, що проведення систематичних рубок догляду для збільшення приросту насаджень, а разом з тим і їх економічної цінності в майбутньому, є більш прийнятним, ніж практика призначення санітарних рубок для задоволення сьогоднішніх потреб у деревині.

Підсумовуючи вищевикладене, наведемо загальні рекомендації щодо догляду за сосновими насадженнями в Поліссі:

при проведенні рубок догляду в молодняках необхідно уникати значного збільшення освітленості грунту. Для цього замість вирубки дерев слід практикувати уповільнення їх росту шляхом обрізання або обломлювання верхівок;

ознаки насаджень, що потребують проведення прочисток: глибоке вростання одна в одну крон сусідніх дерев – для чистих соснових молодняків; відсутність живих гілок на деревах сосни до висоти 3-4 м – для високопродуктивних соснових культур; пригнічення сосни супутніми або другорядними породами – для змішаних насаджень.

при призначенні проріджень і прохідних рубок слід попереджувати прогресуючий природний відпад дерев;

при проведенні проріджень, і особливо прохідних рубок, необхідно мати на меті, поряд з лісівничим, і комерційне їх призначення. Тому враховуючи величину потенційного відпаду, насадження потрібно проріджувати інтенсивніше – від помірного до значного;

в лісах з обмеженим режимом лісокористування, з метою уникнення знецінення насаджень і створення умов для його природного поновлення, прохідні рубки повинні наближатись до рубок вільного стояння;

призначення рубок догляду, виходячи виключно з відносної повноти, не покращує умов росту та цінності насадження. Для цього слід переходити на засади програмованого лісовирощування, що дасть змогу планувати проведення рубок догляду протягом усього періоду вирощування насаджень і контролювати якість їх проведення.

В цілому при проведенні рубок догляду слід пам’ятати рекомендацію відомого російського лісівника М.Шафранова стосовно того, що пилка і сокира при своєчасному і вмілому їх застосуванні лісовим господарем є незамінними культурними знаряддями, які дають можливість за більш короткий проміжок часу і найбільш досконало досягти мети господарювання та довести стан насаджень до бажаного в господарстві типу.

Микола САВУЩИК,
Михайло ПОПКОВ,
Святосла САМОПЛАВСЬКИЙ,
Лісовий і мисливський журнал”,
2006