Думки лісівника вголос – 3

Дамоклів меч на головами директорів лісгоспів (або хто власник лісу в Україні?)

Прошу
керівників лісогосподарських підприємств  та спеціалістів лісгоспів, лісничих,  працівників «Держліспроекту» та екологічної інспекції ознайомитися з даною статтею – викладене в статті відноситься до кожного з них .                

Автор статей з циклу «Думки лісівника вголос», готує третю, заключну, статтю з цього циклу. Оцінка права власності на ліси та землю в цій статті будуть мати базове  значення і повинні бути викладені і використані у відповідності до вимог  чинного законодавства, що повинно обумовити відсутність  сумнівів  в правомірності оцінки.  Всі докази будуть будуватися виключно на нормах  Конституції України, Кодексів, Законів та підзаконних актів. Але, в той же час, оцінка правомірності визначень термінів, прав власності є суб’єктивною позицією автора, яка не претендує на істину. Автор виходить з тези – чим більше я знаю, тим більше я розумію, що я нічого не знаю. Я не юрист і прошу пробачити, якщо в статті допущені якісь огріхи.  Прошу їх поправити і буду щиро вдячний за науку і допомогу, що дозволить обгрунтовано написати заключну статтю з врахуванням всіх зауважень. В заключній статті будуть пропонуватися абсолютно нові радикальні підходи в системі управління лісогосподарським виробництвом.

В даній статті окремі тези висвітлюються досить детально по причині того, щоб вони були доступні широкому колу читачів, які не мають спеціальної підготовки. 

До розгляду питання про власність на ліси та їх законне використання суб’єктами господарської діяльності, необхідно чітко визначити такі чотири наступні поняття:

  1. Ліс.
  2. Земельна ділянка.
  3. Власність.
  4. Уповноважений представник власника земель та лісів – Українського народу, його права та обов’язки.

В ЗМІ постійно ведеться полеміка на тему «Хто в лісі господар», або хто в Україні є власником лісів і як використовується право власності на ліси? Давайте визначимось, як на це дивиться чинне законодавство.

ВИЗНАЧЕННЯ  ПОНЯТТЯ «ЛІС».

Стаття 1 Лісового кодексу України (дальше ЛКУ) таким чином визначає поняття про ліс:

Ліс – тип природних комплексів, у якому поєднується переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Автор вважає визначення лісу повним і досконалим. Але у визначенні не вказано що ліс – це частина земної поверхні (суші або  прибережної водної поверхні – мангрові ліси), на якій розташований ліс. Цілком зрозуміло, що ліс займає певну земельну ділянку. Право власності  на земельну ділянку або користування нею регулюється Земельним Кодексом України (дальше ЗКУ), що обумовлює право користування лісами. Прошу звернути увагу на цей взаємозв’язок.  Ліс окремий елемент екосистеми, земля інший – у визначені поняття «ліс» фігурують слова «з відповідними грунтами», а не земельна ділянка.

В той-же час Кодекс України «Про надра» (132/94-ВР)   уточнює:

Ст.23. Право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, підземних вод (крім мінеральних) та користування надрами для інших цілей.

Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів і гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також…».

Довідково від автора:

  1. Це відповідає терміну « відповідними грунтами» в ст. 1 ЛКУ.
  2. До корисних копалин місцевого значення відносяться гіпс, вапняк, пісок, крейда, суглинок, супісок, гажа, сапропель. Підстава – Постанова КМУ від 12.12.1994 року №827 зі змінами.

Будемо вважати, що поняття «Ліс» визначено досить аргументовано і перейдемо до висвітлення терміну «Земельна ділянка».

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА»

Ст. 79 ЗКУ. Земельна ділянка як об’єкт права власності.

Ч.1. Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними  щодо неї правами.

Подібна норма визначена ст.373 п.3 Цивільного Кодексу України.

Стаття 2 ч.3  Земельного Кодексу України:

  Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

 Стаття 3 ЗКУ визначає  регулювання земельних відносин:

ч.1  Земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР), цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

 ч.2   «Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу , атмосферного повітря,  регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу».

Таким чином, ст. 2, 3 ЗКУ об’єднує в одне ціле право користування земельною ділянкою та лісом, як окремим об’єднаним елементом екосистеми, що знаходиться на даній земельній ділянці, з правом використання земельної ділянки на глибину до 2 метрів.

Вважаю, що вищевикладеними нормативними документами чітко визначено поняття, що таке ліс і земельна ділянка, як певні екосистеми, та об’єкти власності, оренди або користування.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ВЛАСНІСТЬ».

Тепер необхідно визначатись, що означає термін «власність» згідно діючих нормативних документів, а не теоретичних і історичних викладок.

Поняття права власності та умов використання власності   визначено  Цивільним Кодексом України. (дальше ЦКУ) статтями 316,317,318, 319,320. Автор не приводить текст вказаних статей по причині їх  великого об’єму.

Але п.1 ст.316 «Поняття права власності»  вважаю за необхідне привести:

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Законодавець не уточнює особу власника – власником може бути держава, органи місцевого самоврядування або приватні підприємства та окремі особи, тобто є право державної, комунальної та приватної власності. Але право власності на землі та ліси України визначаються Конституцією України, Кодексами та Законами України.

 Лісівниками приводиться багато різних аргументів і своє бачення права власності на ліси, приводяться самі різні докази, але єдиної думки щодо власності немає. Даною статтею здійснюється спроба виключно на базі нормативних документів визначити, хто є  єдиним власником земель і лісів в Україні і кому власник земель і лісів доручив ними розпоряджатися від його імені.

Основним Законом України  є  Конституція України.

Ст. 13 Конституції України визначено:

Абзац 1.Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах  території України, природні ресурси континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами власності  органи державної влади та органи Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Вказана норма Конституції України відображена в Кодексах та Законах України.

            Ст.324 ЦКУ.  Право власності Українського народу.

ч.1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами  права власності Українського народу.

ч.2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Ст.148 Господарського Кодексу України «Особливості правового режиму використання природних ресурсів у сфері господарювання.

            ч. 1. Відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами  права власності Українського народу.

            Від імені народу права власника здійснюють  органи державної влади в межах, визначених Конституцією України.

            ч.4.Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами.

Ст. 7. Лісового Кодексу України

Абзац 1. Ліси, які знаходяться в межах України, є суб’єктами права власності Українського народу.

            Виходячи з вищевикладених норм Конституції України, Господарського, Цивільного, Лісового Кодексів можна стверджувати однозначно –  єдиним власником земель і лісів на території України є Український народ.

І це не обговорюється. 

Ст. 78 ЗКУ. Зміст права власності на землю.

Ч.1. Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Ч.2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Ч.3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель та споруд.

Стаття 79 ЗКУ. Земельна ділянка, як об’єкт права власності.

Ч. 1.Земельна ділянка – це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Ч.2 Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий шар), а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Ч.3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель та споруд.

Ст.80, 81, 82, 83, 84 ЗКУ визначають суб’єктів права власності на землю.

Примітка автора: По причині великого об’єму, текст статей не приводиться.

Ст. 92. ЗКУ. Право постійного користування земельною ділянкою.

  1. Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
  2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б)…..

Статті 8,9,10 ЛКУ визначають право державної, комунальної та приватної власності на ліси.

Примітка автора: По причині великого об’єму, текст статей не приводиться.

Автор статті вважає, що поняття «Власність» в межах потреби даної статті висвітлено в достатній мірі.

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ «УПОВНОВАЖЕНИЙ ПРЕДСТАВНИК ВЛАСНИКА ЗЕМЕЛЬ ТА ЛІСІВ УКРАЇНИ-УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ЙОГО ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ.

В юриспруденції є така норма – власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, маючи при цьому певні права та обов’язки. Цілком зрозуміло, що Український народ, як власник, створив відповідну структуру управління  його власністю – землями та лісами (розглядається питання виключно про землі та ліси державної власності) і наділив відповідні органи державної влади  певними повноваженнями та зобов’язаннями. Як вказувалось вище, основним законом нашої держави є Конституція України, яка визначає всі засади життя нашої країни. Всі  нормативні і виконавчі документи в державі приймаються у суворій відповідності вимогам Конституції.

Конституція України.

Ст. 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Примітка автора: Відповідно до цієї статті Конституції України, Український народ, як власник, наділив правом розпоряджатися землями та лісами Верховну Раду України, яка здійснює це право шляхом видання  відповідних  законодавчих актів. Всі інші виконавчі органи державної влади виконують вказані законодавчі акти в межах своїх повноважень.

Нас цікавить одне питання – кому Верховна Рада України і якими нормативними документами надала право управління власністю, а відповідно, користування  та  розпорядження землею та лісом від імені власника – Українського народу?

Відповіді на дані питання відображені в Земельному, Лісовому та Господарському Кодексах України.

Враховуючи, що земля являється першоосновою для визначення права власності на ліс та використання його, як власності, визначимо якому органу державної виконавчої влади Верховна Рада доручила вчинення дій  з землею від імені власника землі і в яких межах.

Головним нормативним документом, який регулює всі питання, пов’язані із землекористуванням, з правом власності на землю, повноважень виконавчих державних органів в питаннях використання земель та взаємовідносин при їх використанні, являється Земельний Кодекс України.

Необхідно підкреслити, що є право на використання природних ресурсів (земель та лісів) як власності, так  і є порядок їх використання. Це зовсім різні речі.

Верховна Рада України, якщо можна так сказати, залишила за собою право розпорядження власністю і способи обслуговування права власності шляхом прийняття відповідних Законів, Постанов, а право встановлення порядку їх використання надала органам виконавчої влади та місцевого самоврядування. .

В першу чергу розберемось, який державний орган (виконавчий і місцевого самоврядування) являється представником власника земель та лісів, якими правами наділений  власником в питаннях розпорядження землями, покритих лісом, і надання їх  для використання суб’єктами господарського права та окремими громадянам, хто повинен здійснювати контроль  за їх використанням?.

Найвищим органом в системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, що підтверджується ст. 113 Конституції України.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ.

Ст. 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції України.

Примітка автора: Таким чином, Президент України, Верховна Рада України надали Кабінету Міністрів України право в межах визначених повноважень бути представником власника землі та лісів в Україні – Українського народу і встановлювати порядок  використання власності, керуючись ЗКУ,  ГКУ та ЛКУ, досягнення фінансово- економічних результатів при використанні власності, технічні умови по обслуговуванню власності, використання власності в міжнародних відносинах і приведення умов використання власності до міжнародних вимог і т д.

Повноваження КМУ в галузі земельних відносин визначені в ЗКУ. Розглядаються повноваження, які пов’язані з використанням земель, покритих лісом.

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ.

Ст. 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин.

Абзац 1 п.2. До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить:

а) Розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Ст. 84. Право власності на землю держави.

П.2. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації відповідно до закону.

ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Ст.27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин.

Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:

  1. Забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;
  2. Передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більше як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Примітка автора: Ст. 27 ЛКУ досить велика по об’єму і її приводити повністю недоцільно. Решта пунктів передбачають виконання загальнодержавних заходів, які в повній мірі  регулюють порядок ведення лісового господарства в країні. П.5 ст. 27 передбачено право КМУ від імені власника передавати земельні лісові  ділянки для нелісогосподарських потреб площею більше 1 га. Передачу Земельних ділянок площею до 1 га власник доручив іншому органу виконавчої влади.

СТ.28 ЛКУ. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства у сфері лісових відносин.

Примітка автора: В даній статті не має ні одного пункту, який передбачав би функції представника власника у Держлісагентства  – центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства в питаннях  надання в користування та використання земельних ділянок, покритих лісом, його територіальних органів та підприємств, для яких Держлісагентство є органом управління. Даною статтею регулюється виключно порядок ведення лісового господарства в державі. Відповідні повноваження виключно по веденню лісового господарства даною статтею надані і територіальним органам (ОУЛМГ) Держлісагентства в межах областей та органу виконавчої влади з питань лісового господарства АРК.

Так що,  Держлісагентство  та ОУЛМГ є  виключно технічною службою і не мають ніяких прав власності на землі  і ліси державної власності та права розпоряджатися ними, і формально не несуть ніякої відповідальності за стан земель і лісів. Відповідно до п.2 даної статті Держлісагентство має  тільки право вносити пропозиції щодо формування і реалізації державної політики у сфері лісових відносин ( чого до речі воно належним чином не робить, наприклад не може вирішити питання про внесення змін до недолугих «Санітарних правил в лісах України»). Хоча для голови Держлісагентства, шановного Андрія Володимировича, вирішення даного питання яйця виїденого не вартує. Мабуть не ті в нього радники і помічники.

Ст. 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні організації.

Примітка автора: Верховна Рада України затвердила межі повноважень КМУ, обласних рад, місцевих державних адміністрацій та органів самоврядування в ЗКУ. ЛКУ, ГКУ та ЦКУ.

Повноваження КМУ  в галузі земельних відносин  відображені в ст. 13 п. «а» ЗКУ, а повноваження місцевих державних адміністрацій викладені в ст. 17 п. «а». Детально розглядати повноваження КМУ в сфері земельних відносин немає потреби, так як вони мають загальнодержавний характер і не визначають конкретний порядок надання в постійне користування земель державної власності  державним підприємствам.

І нарешті ми підійшли до розгляду головного питання:

 Які органи державної влади та місцевого самоврядування наділені правом від імені власника земель та лісів України – Українського народу,  надавати в користування землі лісогосподарського призначення державним, комунальним, приватним підприємствам і фізичним особам, а відповідно, зобов’язані  контролювати і відповідати за порядок використання та стан майна Українського народу (земель та лісів), яке Український народ їм довірив?

Відповідь на це запитання визначено ст. 122 ЗКУ.

Ст. 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам в постійне користування.

  1. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Видаючи державний акт на право постійного лісокористування, обласна державна адміністрація засвідчує факт, що тільки вона, і більше ніхто, являється кінцевим представником власника – Українського народу в питаннях розпорядження землями та лісами державної власності на території області. Іншими словами, обласна державна адміністрація, що є  найвищим органом державної виконавчої влади в області  є повноцінним і єдиним представником власника державних земель та лісів.  Але, однозначно, обласна державна адміністрація не є власником державних земель та лісів, а довіреною особою власника, якій власник надав певну частку повноважень по порядку їх використання. Згідно ст. 95 ЗКУ та ст. 19 ЛКУ облдержадміністрація, керуючись своїми повноваженнями узаконює наступні права суб’єкта господарської діяльності, якому надала в постійне земле- і лісокористування земельні ділянки державної власності:

Стаття 95 ЗКУ. Права землекористувачів.

1.Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі.

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди.

Ст. 19   ЛКУ. Права та обов’язки постійних лісокористувачів.

Постійні лісокористувачі мають право:

  1. Самостійно господарювати в лісах;
  2. Виключне право на заготівлю деревини;
  3. Право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації;
  4. Право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством;
  5. Право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.

Український народ, як власник землі та лісів України не передавав  облдержадміністраціям право власності на землі та ліси, які знаходяться в  державній власності в межах області, а тільки уповноважив облдержадміністрації на вчинення певних дій з власністю Українського народу- землями і лісами в межах, визначених Земельним та Лісовим Кодексами.

При цьому, Український народ,  надаючи обласним державним адміністраціям виключно певні конкретні повноваження з визначеними правами власника на землі та ліси, фактично одночасно поклав на них  і відповідальність за стан наданої власності Українського народу в межах наданих повноважень.

Відповідно, за лисі Карпати, сотні тисяч  гектарів незаліснених згарищ, дезінформацію і незаконну вирубку лісів, незаконну розробку корисних копалин на землях лісогосподарського призначення основну міру відповідальності несуть обласні державні адміністрації, які віддали на відкуп горе–лісівникам землі та ліси Українського народу, маючи при цьому і владу і цілий ряд структур, які можуть навести лад в лісах області. Але якось так сталось, що роль обласних і районних адміністрацій дезавуйована. Юридичним керманичем  державних лісів на території області є голова облдержадміністрації, а  фактичним не знати хто.  А з Держлісагентства та його територіальних органів користі для обласної громади та відповідальності перед нею – вибачте, майже ніякої. Для підпорядкованих їм державних лісогосподарських підприємств, як суб’єкта господарської діяльності, основним показником являється отримання прибутку. Маючи право формувати лісову політику ( ст. 28 ЛКУ), і одночасно бути її виконавцем, ці органи мають можливість творити, що їм забагнеться, при цьому маючи  в підпорядкуванні  ВО «Держліспроект» та підприємства лісозахисту з якимось чудернацькими повноваженнями. І в даний час тільки ринок деревини спасає ліси України від масового винищення. Говорити про недоосвоєння розрахункової лісосіки  Держлісагентству не завжди коректно без аналізу використання розрахункової лісосіки по всіх видах рубок та господарствах, починаючи з прочисток.

Це нонсенс, коли  уповноважений власника передав у користування суб’єкту господарської діяльності державне майно, несе відповідальність за нього та результати його використання, але реально не впливає на порядок його використання. Необхідно розширити права і обов’язки управління природних ресурсів облдержадміністрацій, як  єдиного розпорядника всіх лісів області, незалежно від власності і відомчої підпорядкованості. А підприємства – суб’єкти господарської діяльності, будуть виключно  підрядниками по веденню лісового господарства. Тоді і порядку буде більше.

Питання використання земель та лісів комунальної та приватної власності  в даній статті не розглядаються, тому що стаття буде надто громіздкою. Вони подібні до умов використання земель та лісів державної власності і регулюються відповідними статтями нормативних документів.   

Шановні керівники лісогосподарських підприємств!

В Ваших інтересах вважаю за потрібне ще раз нагадати:

  1. Обов’язково вивчіть родовід підпорядкованого Вам підприємства і при відсутності актів на право постійного землекористування на землі, які використовуються підпорядкованим Вам підприємством, обов’язково найдіть всі Розпорядження, рішення або інші нормативні документи органів державної виконавчої влади (для держпідприємств), обласних рад (для агролісгоспів, як комунальних підприємств) про надання підпорядкованому Вам підприємству в постійне користування земель, які використовуються підприємством. В разі відсутності таких документів у підприємства  можуть бути великі проблеми.

От наприклад: Згідно наказу Мінлісгоспу №57 від 26.05.1995 року  зі складу Сторожинецького лісгоспу органом управління майном було вилучено і передано до складу Берегометського лісгоспу  Фальківське лісництво загальною площею 4343,5 га, яке в даний час знаходиться в межах Сторожинецького району Чернівецької області (інформація з офіційного сайту ДП «Берегометське лісове господарство). Але, за наявною інформацією право користування земельною ділянкою не переоформлено, і на сьогоднішній день Берегометський лісгосп не має прав постійного лісокористувача по Фальківському лісництву, так як земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Сторожинецького лісгоспу. Якщо це так, то відповідно до діючого законодавства Берегометський лісгосп здійснює ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів протиправно зі всіма наслідками.

Прошу пробачення у адміністрації і колективу ДП «Берегометського лісгосп», якщо землекористування по Фальківському лісництву здійснюється відповідно до чинного законодавства і є всі необхідні рішення відповідних органів виконавчої влади про надання земель в постійне користування ДП «Берегометський лісгосп» по Фальківському лісництву.

Необхідно прийняти до уваги, що облік земель у Сторожинецькому відділенні Держгеокадастру по Фальківському лісництву в складі Берегометського лісгоспу та наявність лісовпорядкувальних матеріалів не означає законне право Берегометського лісгоспу на використання земель без відповідного рішення органу виконавчої влади про надання в постійне землекористування Берегометському лісгоспу земель лісогосподарського призначення по вказаному лісництву.  Наказ Мінлісгоспу не являється рішенням на право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а визначає тільки порядок ведення лісового господарства на вказаній земельній ділянці згідно Лісового Кодексу та право  використання рухомого та нерухомого майна, до яких земельна ділянка не відноситься.

При відсутності таких документів за позовом держекоінспекції або правоохоронних органів в судовому порядку в межах терміну позовної давності можуть бути через адміністративні суди скасовані всі лісорубні квитки, незалежно від того, чи вони видані обласними управліннями лісового і мисливського господарства, чи виписані лісгоспом. Відповідно, рубки, які проведені згідно скасованих вказаних лісорубних квитків судом будуть визнані незаконними, що тягне за собою відшкодування нанесених збитків, визначених згідно Постанов КМУ № 665 від 23.07.2008 року або № 541 від 24.07.2013 року. Крім цього, відповідно до ст. 108 Лісового Кодексу України стягується в дохід бюджету вартість реалізованої лісопродукції, заготовленої згідно скасованих лісорубних квитків. При цьому, ОУЛМГ залишаються в стороні, так як вся відповідальність покладається на юридичну особу – лісгосп.  По даному питанню є  відповідна судова практика.  Суми збитків можуть складати сотні мільйонів гривень.

  1. Виходячи з принципу справедливості, хочу дати одну  практичну пораду Красноїльській ОТГ – як додатково отримати до бюджету громади орієнтовно          20 млн. грн.

Враховуючи вищевикладене, Красноїльська ОТГ, в межах якої (за попередньою інформацією) знаходиться Фальківське лісництво має обґрунтоване право:

  1. Звернутися до спеціалістів юристів для оформлення документів по можливому факту незаконного використання лісових ресурсів по Фальківському лісництву ДП «Берегометський лісгосп» на території Красноїльської ОТГ по причині відсутності у ДП «Берегометський лісгосп» прав постійного земле- та лісокористувача.
  2. В разі доказу факту відсутності у ДП «Берегометський лісгосп» документів, підтверджуючих право постійного земле- та лісокористування, необхідно звернутись:

   – з позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду про скасування лісорубних квитків по Фальківському лісництву ДП «Берегометський лісгосп» за 2018-2020роки. В разі відсутності у лісгоспу документів на право постійного лісокористування, суд прийме рішення про скасування квитків, і як наслідок про визнання рубок, здійснених лісгоспом по скасованих квитках, незаконними. По подібних  фактах є судові рішення, які набрали законної сили.

         – з позовом до Господарського суду Чернівецької області  про заборону ДП «Берегометський лісгосп» права ведення лісового господарства по Фальківському лісництву. По подібних фактах є судові рішення, які набрали законної сили.

  1. Вирішити з екологічною інспекцією Карпатського регіону (м. Івано-Франківськ) питання по визначенню суми збитків за незаконні рубки, які проводились згідно скасованих лісорубних квитків.. В середньому, за кожен незаконно зрубаний кубометр деревини сума збитків складає орієнтовно 1845 грн. Фактична сума збитків визначається шляхом обміру пнів.  Орієнтовна сума збитків тільки за 2019 рік буде складати орієнтовно 30 млн. грн, з них ОТГ буде належати 30%, або 9 млн. грн. Якщо рубки проводились  в загальнозоологічному заказнику «Зубровиця» сума збитків збільшується вдвоє.
  2. Очевидно, що 20 млн. грн. були би не лишніми в бюджеті ОТГ і за це варто поборотися. Якщо в Красноїльську є відповідальні депутати патріоти ОТГ і активісти не на словах, а в дійсності, то їм є над чим попрацювати.

І ще одне. Дехто з керівників підприємств, і як це не дивно чути, деякі працівники екологічної інспекції, для прикриття незаконних рубок, здійснених по вищевказаній причині, посилаються на ст. 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу і вважають що всі лісові господарства мають право здійснювати рубки і вести лісове господарство на підставі лісовпорядкувальних документів, незважаючи на відсутність правовстановлюючих документів на право постійного землекористування. Це посилання протиправне і не витримує ніякої критики.

Приводжу текст ст. 5 Прикінцевих положень ЛКУ:

«До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово – картографічні матеріали лісовпорядкування».

Проведемо аналіз вищевикладеної статті:

  1. Дана стаття поширюється виключно на державні лісогосподарські підприємства, органом управління майном яких є Держлісагентство, і не має ніякого відношення до підприємств іншого підпорядкування або приватної власності.
  2. Державним лісогосподарським підприємствам Держлісагентства планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують право користування землями лісогосподарського призначення тільки в тому випадку, коли землі раніше надані (ключові слова в даній статті) в постійне користування в установленому порядку.
  3. Відповідно до ст. 47 ч.1 Лісового Кодексу лісовпорядкування проводиться в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Згідно п. 1.2.1., 2.1.2. «Інструкції з впорядкування лісового фонду України», виданої ВО «Держліспроект» в 2006 році, наказу Держкомлісгоспу №298 від 01.10.2010 року «Про затвердження інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку земель» (п.1.1,1.2 вказаної Інструкції), проектом «Інструкції з впорядкування лісового фонду України» від 16.06.2014 року п 1.2.1. «Об’єктом лісовпорядкування є земельні ділянки  лісового фонду, надані в постійне користування спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям,, в яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, ліси приватної власності».
  4. Згідно ст. 17 Лісового Кодексу постійним лісокористувачем являється постійний землекористувач, що підтверджується державним актом на право постійного землекористування.
  5. Пункт 5 не поширюється на державні підприємства, які засновані на державній власності, але які не входять в структуру Держлісагентства.
  6. Дія пункту 5 не поширюється на приватні підприємства.
  7. Відповідно до ст. 125 ч.3 ЗКУ «приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
  8. Працівники ВО «Держліспроект», враховуючи важкий фінансовий стан об’єднання по причині неплатежів лісгоспів за виконані лісовпорядні роботи та відсутність бюджетного фінансування інколи ішли на порушення і проводили лісовпорядкувальні роботи всім, хто платить, в тому числі і суб’єктам господарської діяльності, які не мають прав постійного землекористувача, а відповідно, і прав постійного лісокористувача. Мабуть, вони розуміють на що ідуть. Дане порушення тягне за собою наступні. Порушення ВО «Держліспроект» вимог Лісового Кодексу при проведенні лісовпорядкування у суб’єктів господарської діяльності, які не мають прав постійного земле- і лісокористувача обумовлює прийняття неправомірного рішення обласними радами про розподіл лісів по категоріях захисності та видання наказу  Мінекоенрго про затвердження вказаним суб’єктам щорічної розрахункової лісосіки. На підставі вказаних документів, ОУЛМГ, порушуючи ст.70 абзац 8, видає вказаним суб’єктам господарської діяльності лісорубні квитки на спеціальне використання лісових ресурсів не враховуючи наявності прав постійного лісокористувача. При цьому, вся відповідальність за порушення законодавства лягає на лісове господарство і його керівника.

  За наявною достовірною інформацією ВО «Держліспроект» в даний час відмовляється укладати угоди на проведення лісовпорядкувальних робіт з суб’єктами господарської діяльності, в яких немає правовстановлюючих документів на право землекористування.

Примітка автора: Матеріали лісовпорядкування відповідно до чинного законодавства можуть бути виготовлені тільки постійному землекористувачу або власнику земель. В цьому випадку, при відсутності акту на право постійного землекористування, тільки державні лісогосподарські підприємства, підпорядковані Держлісагентству і яким у встановленому порядку надані в постійне користування земельні ділянки , мають право на ведення лісового господарства згідно матеріалів лісовпорядкування.

ЯСНІШЕ НЕ СКАЖЕШ.

Вибачте, але ще раз хочу наголосити – все вищевикладене про визначення права власності в Україні на землі і ліс  та порядку їх використання являється особистим баченням автора. Цими нормами автор керується при написанні третьої  (головної) статті з циклу «Думки лісівника вголос». Матеріали, викладені в статті, переслідують виключно доброзичливу мету. А Ви вже використовуйте їх як хто хоче, або взагалі не приймайте до уваги. Якщо в статті, інформація для написання якої, взята із ЗМІ та інших відкритих джерел, допущені якісь помилки, то прошу Вас пробачити і допомогти їх усунути.

Написання даної статті в мої плани не входило. Щиро дякую   п. Ісаченко С.А., яка спонукала (надихнула)  мене  написати дану статтю і допомогти працівникам лісгоспів оцінити ситуацію з наявністю або відсутністю узаконеного права постійного лісокористування на землі, покриті лісами і задуматися над наслідками при його відсутності.

Добра і щастя Вам всім.

З повагою інженер лісового господарства Михайло Іванович.

https://www.openforest.org.ua/141631/