Економічне загострення

Як поліпшити фінансовий стан лісового сектору – поради науковця Ігоря Лицура.

Щоб гасити пожежі, потрібна нова спецтехніка, щоб їх вчасно помітити – камери відеоспостереження, щоб убезпечити лісівників від вогню – потрібен спецодяг… Усе це можна зробити лише за однієї умови – належного фінансування, а грошей лісовим підприємствам катастрофічно не вистачає. І чим далі, тим складніше. Коротка хронологія економічного загострення веде у 2016 рік, коли було скасоване державне фінансування лісового сектору. Із 2018 року лісгоспи сплачують додатковий земельний податок на лісові землі, раніше сплачували лише так званий земельний податок як складову рентної плати. За таких умов коштів на розвиток та інновації не лишається.

За останніми даними Державного агентства лісових ресурсів України, за перший квартал цього року лісогосподарські підприємства сплатили 1,5 мільярда гривень податків, зборів, обов’язкових платежів та ЄСВ. Скільки ще витримає лісовий сектор без підтримки держави і чи допоможуть галузі зміни у системі оподаткування? Про все це «Природа і суспільство» розпитала доктора економічних наук, провідного наукового співробітника Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАНУ Ігоря Лицура. Нещодавно науковець розповідав про економічні проблеми галузі на засіданні Громадської ради Держлісагентства.

– Ігоре Миколайовичу, про які основні проблеми лісового господарства ішлося у вашій доповіді?

– Я проаналізував фінансову стійкість лісових підприємств. Такий аналіз є найважливішим етапом оцінки їхньої діяльності і фінансово-економічного благополуччя, відображає результати поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також характеризує здатність підприємств відповідати за своїми боргами і зобов’язаннями та нарощувати свій економічний потенціал.

Наведу кілька цифр. Один із абсолютних показників фінансової стійкості – це наявність власних коштів. На початок 2018 року у лісових господарств ця цифра становила мінус 380 млн грн, у 2019 році – мінус 294 млн грн. Інший показник – наявність власних позикових коштів, тобто те, що мають повернути підприємства. Якщо взяти 2018–2019 роки, то це фактично мінус 53 млн грн. Наявність загальних коштів, якими оперує лісове господарство, становить на 2019 рік мінус 21 млн грн.

– Тобто всі фінансові показники лісових господарств нині з від’ємним значенням?

– Саме так. Згадані три показники наявності джерел фінансування відповідають забезпеченості підприємства. У нормальному підприємстві мав би бути надлишок коштів, а нам їх не вистачає, ідеться про суму 1,4 млрд грн на початок 2019 року, а на кінець 2019 року це вже мінус 1,5 млрд грн. Скільки ж нам потрібно довгострокових коштів, тобто інвестицій? Якщо на початок року це була сума 1 млрд грн, то на кінець 2019 року вже 1,3 млрд грн. Тобто всі ключові показники фінансової стійкості підприємства менші за нуль. Така ситуація означає, що підприємство на межі банкрутства, оскільки воно не може розрахуватися з кредиторами, є кредити, які не сплачені в установлені строки, та прострочений дебет або кредит-борг.

Ще з 2017 року це тягнеться, коли лісові господарства почали працювати в мінус. Я вже не кажу про ситуацію з коронавірусом, ці три місяці у закритому режимі теж погіршили ситуацію. Наш аналіз показує, що лісові підприємства зараз залежать від зовнішніх джерел та держави. Якщо дасть держава грошей, то будемо жити. За цей час склалася така ситуація, що за останні роки ніяких інвестицій не було.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами теж абсолютно критичний, нема грошей, щоб купити бензин, соляру та інші потрібні речі. Грошей для погашення термінових боргів нема. Зараз точка беззбитковості для підприємств – це 16,9 млрд грн у 2018 році та 15,8 млрд грн у 2019 році. Точка беззбитковості – це та сума коштів, за якої підприємство працює в нуль, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим затратам на її виробництво та реалізацію. Про прибутки не йдеться.

– Лісгоспи постійно нарікають на високі податки, просять зменшити податкове навантаження на галузь, як це допоможе їм втриматися на плаву, зважаючи на проаналізовані вами дані?

– Про зміни у системі оподаткування лісового сектору я зазначав ще три роки тому, тоді справді ще можна було щось зробити саме цим інструментом. Зараз це нереально. Навіть якщо зовсім не платити податки, це вже нічого не дасть, бо час втрачено. Наприклад, якщо у лісгоспу є 3 млн грн на рахунку, йому послаблять податкове навантаження, то так, ситуація б змінилася. Чисто теоретично це могло б врятувати. Та якщо взяти 2020 рік, коли на рахунку підприємства мінус 1 млн грн, то що вже дасть зниження податків? Ніяка держава не піде на те, щоб зняти податки. От на тваринництво та бджільництво виділили 1 млрд грн, а Держлісагентству дали 10 млн грн на ліквідацію наслідків пожеж на Житомирщині. Це показує ставлення держави до галузі. Настав реальний час реформи. У нас працює близько 300 господарств, треба визначити, хто з них рентабельний, хто може сам себе фінансувати. Можливо, у деяких регіонах варто підпорядкувати лісгоспи напряму до агентства, ліквідувавши обласні управління лісового господарства. Ті підприємства, що працюють на півдні у непростих умовах, варто передати під обласні управління чи створити якісь округи.

– Ви радите оптимізувати структуру галузі і таким чином зменшити фінансове навантаження?

– І не тільки це. Треба враховувати як працює податкова система, вивчати ринки збуту, вживати найбільш підходящі антикризові заходи. Так, у Європі он скільки заходів втілюється для підтримки лісової галузі, скільки держава вливає грошей у цей сектор економіки.

– До речі, лісові господарства давно просять відновити їхнє фінансування із державного бюджету, це реально?

– Для того, щоб реально фінансувати галузі у 2021 році, потрібно, щоб держава виділила як мінімум 2 млрд грн. Цей бюджет має бути на найближчі п’ять років щорічно, потім він може зменшуватися. Проблема в тому, що треба завести інвестиції у лісове господарство. Наведу приклад, у фермера на полі працює сучасний комбайн, а в лісі – трактор, якому 30–40 років. Як можна говорити про ефективність виробництва за таких умов? Є дуже багато питань, які одне з одним пов’язані.

– Що ж робити, аби покращити фінансовий стан підприємств?

– За нашим алгоритмом ДАЛРУ може провести комплексну оцінку стану підприємств та планувати обсяги залучення позикового капіталу, розміри зростання прибутку тощо. Також треба стимулювати малий бізнес та індивідуальне підприємництво, розвивати внутрішній ринок споживання деревини. Від держави таки потрібні податкові преференції та певний фіскальний стимул. А в системі ринків лісових ресурсів варто розвивати інформаційну структуру та ринкові інструменти.

Інна ЛИХОВИД,
Газета “Природа і суспільство”