Хороший лісівник – хороший солдат, – у цьому впевнені і колеги, і побратими Ігоря Городецького

2 березня 2024

«Безпека і успіхи нашої армії – це в тому числі й готовність військової техніки. Цим ми й займаємось», – це слова воїна-лісівника Ігоря Городецького.

Уже 2 роки Ігор Городецький захищає Україну на передовій в умовах великої війни. Пройшов Херсонський напрямок. Зараз служить на Донеччині у 24-тій окремій механізованій бригаді ім. короля Данила. 

«На війні я відчув на собі фактично усе. Спочатку був кулеметником, командиром відділення у кулеметному взводі. Зараз повертаю у стрій військову техніку. Ремонтую все, що можна — від броньованих машин до легкових автомобілів». 

Роботи в майстра завжди вистачає, незалежно від сезону та часу доби. У його «руках» вже не одна відремонтована військова автівка.

«Життя транспорту на «нулі» коротке. Це війна. Потреба є завжди. Та й не ті дороги, точніше — їхня відсутність. Намагаємося виявляти та усувати несправності оперативно. Бо броня на передовій може знадобитися будь-якої миті». 

За технічним станом автомобілів слідкують постійно. Головне завдання — щоб транспорт був у цілковитій готовності, адже зайва хвилина затримки в дорозі на передовій може коштувати нашим захисникам не просто витраченого часу, а здоров’я або навіть життя.

Найважче, каже воїн-лісівник, під обстрілами:

«Треба одночасно і ремонтувати, і слухати, що й куди летить. Але за будь-яких умов робимо все можливе, щоб кожна машина була готовою до оборони. Від цього залежатиме можливість наших військових повернутися додому, обійняти своїх рідних. Звісно, бували випадки, коли техніка була вже в такому стані, що вона більше не підлягала ремонту».

До війни Ігор понад 35 років пропрацював у лісовому господарстві. Був майстром, помічником лісничого, лісничим Підгаєцького лісництва Бережанської філії. Любив ліс за його людей. А найбільше подобалося вирощувати та доглядати. 

«У нашому Підгаєцькому лісництві багато дубових культур. Як тільки почав працювати, ми створювали більше 50 га у рік. Це були дуже великі висадки. Зараз я уже можу пройтися лісом, який колись сам садив. Це найвища пошана для лісівника».

Найбільше воїн-лісівник мріє обійняти своїх рідних. Вдома на нього чекають дружина, діти та онуки.

Ольга РЖЕПЯНСЬКА,
прес-служба Подільського лісового офісу.

Фото надане лісовим офісом.

http://www.golos.com.ua/news/197612