Кадрові питання, виклики лісової реформи та проблеми мисливства

Що обговорювали на засіданні Громадської ради при Держлісагентстві.

Питань для обговорення було не так багато, але всі – «гарячі» й надважливі. Передусім, мова йшла про кадрову ситуацію в галузі. Начальник Відділу з персоналу Держлісагентства Алла Святецька нагадала, що після завершення реорганізації залишиться 171 підприємство із 238, а за підсумками останньої колегії Держліс­агентство прийняло рішення про обов’язковість здобуття фахової освіти працівниками галузі. Ідеться про тих, хто такої освіти нині немає. За два роки ця проблема має бути вирішена. Аби пояснити представникам Громадської ради, чим зумовлене таке рішення, Алла Святецька озвучила кілька важливих цифр.

Приміром, лише 48% майстрів лісу на Дніпропетровщині мають фахову освіту. На Закарпатті таких майстрів лісу із належною освітою – всього 49%.

– Ми зобов’язані навести з цим лад. Думаю, що при реорганізації ці моменти будуть враховані. Галузь потребує компетентності, професіоналізму і державного підходу до вирішення справ, – продовжила Алла Святецька, додаючи, що нині на лісових підприємствах працює понад 40 тисяч людей, натомість є 3325 вакансій. У процесі реформування до тисячі осіб має вивільнитися. Та навіть без реформи, у період із 1 січня 2020 року до 1 жовтня 2021-го, з галузі звільнилося 1884 особи. – Тобто реформа, зрозуміло, буде вивільняти й адміністративний апарат, але ми говоримо про те, що треба максимально зберегти лісництва і залишити у галузі фахових людей. Керівник підприємства може очолити його, тільки маючи лісогосподарську освіту. Рішенням колегії було вирішено звернутися до Мінекономіки з проханням внести ці вимоги у довідник професійно-кваліфікаційних характеристик, і це вже схвалено Мінекономіки. Зараз при призначенні на посади начальників, заступників начальників обласних управлінь, при проведенні конкурсів, ми завжди виставляємо вимоги до освіти.

Як поліпшити підготовку майбутніх кадрів?

Голова Громадської ради при Держлісагентстві Петро Лакида зауважив, що проблема з фаховими кадрами – надзвичайно актуальна, і добре, що керівництво агентства береться за її вирішення. Також він нагадав, що державне замовлення на підготовку фахівців для лісового господарства у закладах вищої освіти нині уп’ятеро менше, ніж, приміром, держзамовлення на бакалаврів у спеціальності «правознавство». Тому члени Громадської ради пропонують Держлісагентству підготувати звернення до Кабінету Міністрів, аби держзамовлення на деревообробну, меблеву та лісогосподарську галузі було збільшено. Також ішлося про те, що варто було б повернути до переліку професій фахівців лісопаркового господарства.

– Але як показав наш досвід, є ще й проблема зі знанням англійської мови при вступі на магістратуру, – додав Петро Лакида. – Тож іще одна проблема, яка виникне на рівні агентства, що так само іспити з англійської можуть не скласти ті працівники, котрі мають вищу освіту і яким треба отримати саме фахову.

Професор і викладач Національного лісотехнічного університету Володимир Маєвський наголосив на важливості співпраці між деревообробними підприємствами та підприємствами лісового господарства. Зокрема, якщо буде прийнято закон про ринок деревини, то ставку треба робити на підготовку хороших фахівців, котрих уже мають готувати наші навчальні заклади.

Декан лісогосподарського факультету Національного лісотехнічного університету Степан Миклуш радив повернутися до досвіду, коли випускників вишів саме лісових закладів вищої освіти розподіляли на роботу на конкретні підприємства. Від такої практики, на його думку, могли б виграти і лісові господарства, і виробництва отримали б професійних фахівців, які могли б піднімати рівень ведення господарства на вищий рівень.

Мисливське питання

Мисливство має стати одним із способів збереження довкілля. Як цього досягти? Це питання також обговорювали члени Громадської ради. З одного боку, є цілком зрозумілий алгоритм дій, як вивести мисливську сферу на інший рівень розвитку, а з іншого – цей план поки що немає достатньої підтримки від суспільства та чиновників.

– Мисливська галузь нині у такому стані, що й соромно говорити. У нас і фахівців немає, і законів хороших теж, – зазначав перший віцепрезидент Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь Віктор Червоний. – Але це питання треба зрушити з мертвої точки. Добре, що це питання піднімається Громадською радою, думаю, є розуміння і в керівництва агентства. Наша асоціація теж докладає багато зусиль, сьогодні маємо відповідь парламенту та доручення до Держлісагентства щодо покращення законодавства. Сподіваюся, що почнемо робити перші кроки для розвитку мисливської галузі. Лісова та мисливська галузі рівноцінні для екології та збереження довкілля. В нас у сотні разів менше дичини, ніж у європейських країнах, у сотні менше разів добувається звіра, і говорити, що треба все заборонити, не можна. Ми стараємося доносити нашу позицію до парламенту, до Екологічного комітету, що мисливство є одним із засобів охорони тваринного світу. І про це треба говорити з суспільством. Та без фахівців галузь не може розвиватися, і те, що ми втратили спеціальність мисливського господарства, це неприпустимо. Ми готували проєкт закону, в якому передбачили норму, що кожне мисливське господарство повинно мати фахівців із середньою та вищою освітою, у відповідних пропорціях. Якби це було прийнято, то був би і попит на підготовку таких фахівців. Думаю, що всі мають невдовзі це зрозуміти.

Оскільки зараз Держлісагентство вводить в роботу електронний кабінет мисливця, Громадська рада чекає на зауваження та пропозиції для покращення його роботи.

Виклики реформи

Не оминули увагою члени Громадської ради й найактуальніше нині питання – реорганізацію лісогосподарських підприємств та пов’язані з цим виклики. Виконавча директорка асоціації «Національна система лісової добровільної сертифікації» Алла Оборська звернула увагу, що на місцях лісівників та деревообробників хвилює, що буде після реорганізації – із розрахунковими лісосіками та з правовстановлюючими документами на землі лісогосподарського призначення.

– З цього приводу є багато спекуляцій, мовляв, чи не буде так, що «материнське» підприємство змушене буде утримувати людей, не маючи права на рубки у тих підприємствах, які до них приєдналися, – пояснила вона. – Мабуть, варто Громадській раді звернутися до Держлісагентства, аби тут підготували пояснення з цього приводу. Бо на місцях кажуть, що не все так однозначно, є певні труднощі із законодавчими документам, які невідомо, чи будуть прийняті до кінця цього року.

Хоча у Держлісагентстві неодноразово пояснювали, що всі проблемні питання, зокрема, й земельні, вирішуються із представниками обласних управлінь та представниками громад, тож труднощів не повинно виникати.

Член «Української асоціації деревообробного обладнання» Юрій Шепелєв цікавився, чи буде підтримувати Держлісагентство питання щодо технічної модернізації галузі. За його словами, з таким зверненням асоціація зверталася до Громадської ради ще у травні. Виробники обладнання та його постачальники зацікавлені у співпраці з державними лісгоспами і хочуть розуміти, чи є такі наміри і в Держлісагентства. Як пояснював Шепелєв, рівень власної лісопереробки у лісгоспах – невисокий, в свою чергу, більшість деревообробників – це невеликі підприємства, які не мають грошей на сучасне та дороге обладнання. Асоціація пропонує об’єднувати на місцях лісівників та деревообробників, щоб лісівники могли виконувати функцію постачання сировини для деревообробників. У свою чергу, в Держлісагентстві пообіцяли опрацювати це звернення до наступного засідання Громадської ради.

Підготувала
Інна ПОГОРІЛА,
Газета “Природа і суспільство”