З часу прийняття Постанови КМУ №1003 від 07.09.2022 року пройшло вже майже 5 місяців і доцільно було би оцінити результати роботи по реформуванню лісогосподарського комплексу. А оцінка тут однозначна –завдячуючи недолугим потугам керівництва ДАЛРУ лісогосподарський комплекс заведений в стан колапсу, який поділяється на 2 ступені – кома або агонія.
В кому людський організм може впасти в силу форс- мажорних обставин, але лікарі можуть ввести людину в стан коми і штучним шляхом. От таким штучним шляхом керівництво ДАЛРУ шляхом рецесії і ввело в кому лісогосподарський комплекс. В стані коми комплекс ще живий, але в подальшому цей стан може перерости в смертну агонію або одужання.
Ознак коми, іншими словами проблем у лісогосподарському комплексі є предостатньо – про це знає і постійно відчуває на собі кожен працівник лісогосподарського комплексу і проводити опис коми, або цих всіх недоліків, автор вважає за недоцільне – це займе багато часу і місця в статті. Окрім цього, крім загальних проблем у кожного лісгоспу є свої.
По цій причині автор статті по своєму баченню зупиниться на основних проблемах реформування .
Рішення ДАЛРУ про закриття нарядів на виконані роботи за грудень місяць 15 грудня 2022 року обумовило створення криміналізованої ситуації і призвело до масового вивільнення працівників лісгоспів, які не захотіли приймати участь в криміналізації лісогосподарського комплексу. Як наслідок, в даний час є вакантні посади лісничих, в деяких лісництвах залишилось по 4-7 працівників, що призвело до зростання площі обходів до 2-2,5 тис. га, що в кінцевому результаті обумовило руйнацію системи охорони лісу та протипожежного захисту лісів. Прошу вдуматися чим це грозить у весняний пожежонебезпечний період, якщо терміново не виправити ситуації. А за прогнозами синоптиків весна буле ранньою і посушливою.
Реально галузь місяць не працювала повністю і продовжує не працювати– це потрібно вмітизупинити роботу галузі під час військового стану. Цілком зрозуміло, що фінансовий стан галузі катастрофічно погіршується. І що саме головне в цій ситуації – керівництво ДАЛРУ не хоче давати об’єктивної самооцінки своїм діям і приймати відповідні оперативні рішення по поліпшенню стану справ.Дехто з керівників регіональних офісів основним завданням філій на цей час бачить зростання можливостей відеоспостереження за лісами та будівництво рекреаційних місць.
За цей період по причині простою галузь втрачає 2 млрд. грн. реалізації щомісячно з відповідним ростом боргових зобов’язань.
Так сталося, що в ДАЛРУ з київських пагорбів не бачать, чи не хочуть бачити коми з ознаками агонії лісогосподарського комплексу, до якої вони його привели і штучно її продовжують.
Штучне продовження агонії – дистаназія (в медицині) не є милосердним заходом, а лише продовжує час до летального наслідку.
Подібна ситуація спостерігається і в економіці. Умисне або не умисне продовження агонії суб’єкта господарської діяльності в економіці межує з садизмом по відношенню до значної чисельності людей. Невизначеність та непослідовність в діях ДАЛРУ при реформуванні викликає у працівників лісогосподарського комплексу та їх сім’ях страх та невпевненість за своє майбутнє та майбутнє лісового господарства в найближчій перспективі.
Таким чином, майбутня доля реформування висловлюється прислів’ям – чим дальше в ліс, тим більше дров наламують керівники ДАЛРУ та ДП «Ліси України».
Наприклад. До філій доведена вимога перераховувати ДП «Ліси України» обов’язковий платіж в розмірі 35 відсотків від доходу філії. Дати таку вказівку можна було тільки при економічній безграмотності або з якоюсь умисною метою по подальшій агонії комплексу. Чому так?
- В попередній статті автор наголосив, що при наявній системі фінансових взаємовідносин між філією і підприємством філії можуть перераховувати управлінню підприємства тільки адміністративні витрати в розмірі орієнтовно до 0,5 – 0,6% від доходуфілії з відповідним віднесенням витрат на собівартість продукції згідно П(с)БО 16. При цьому чисельність працівників апарату управління може складати орієнтовно 120 працівників при середній зарплаті 50 тис. грн. плюс витрати на утримання управління 40-50 млн. грн в рік. При цьому, філії включають дані платежі в правовому полі у витрати, а управління підприємства оприбуткує дані кошти як адміністративні платежі на утримання управління підприємства. При цьому підприємство уникає подвійного оподаткування вказаної суми. В той же час при перерахуванні 35% доходу філії, філія оподатковує вказану суму на загальнообов’язкових підставах, а управління підприємства сплачує податки з доходу, тобто проводиться подвійне оподаткування вказаних коштів – а це буде складати орієнтовно 50% від суми перерахувань або 3,5 млрд. гривень в рік.
При перерахуванні вказаних коштів філії стануть збитковими навіть при умові повної відмови від фінансування витрат на ведення лісового господарства. По цій причині філії будуть вимушені підняти реалізаційні ціни на продукцію орієнтовно на 20% при умові що 15% платежу філії перекриють за рахунок економії коштів з власних ресурсів шляхом економії ФЗП та інших господарських витрат, відмови від показухи і марнотратства – від адмінбудинків-палаців та будівництва рекреаційних місць за мільйони гривень, закупівлі дорогих джипів і популістських нікому не потрібних рішень. Підняття реалізаційних цін однозначно приведе до зниження купівельної здатності покупців та зменшення попиту на продукцію аж до припинення діяльності суб’єктів деревообробної галузі та можливості реалізації продукції на експорт при умові наявності всіх дозвільних рішень на експорт продукції.Не так давно в своєму виступі п. Болоховець Ю.В. заявив що уже біля 50% деревообробників припинили свою діяльність. Напрошується висновок – залишилось припинити діяльність ще 50% і програма реформування буде виконана.
Окрім цього, не забуваймо що країна находиться в стані війни і значна частина продукції потрібна для потреб оборони та відбудови країни. І держава із за витребеньок бездарних реформаторів буде вимушена вишукувати додаткові кошти для закупівлі лісоматеріалів. Так що необхідно скасовувати рішення про відрахування філіями 35% від доходу та змінювати систему фінансових взаємовідносин між філією та управлінням держпідприємства.
У випадку скасування даної норми при збереженні існуючої фінансової системи взаємовідносин між філією та управлінням підприємства філії зберігають певну фінансову самостійність, але нівелюється основна мета реформування і скасовується повністю доцільність його проведення так-як підприємство не зможе акумулювати кошти і створити відповідний фонд для фінансування філій на сході і півдні України та резервний фонд для фінансування тимчасово нерентабельних філій та покриття наявної заборгованості філій (лісгоспів).
По цій причині всі кошти від реалізації продукції повинні надходити на розрахунковий рахунок підприємства, оминаючи філії. А вже з центрального рахунку кошти будуть надходити на субрахунки філій для фінансування господарської діяльності філій, в т.ч. і Півдня та Сходу України.
При цьому необхідно засвоїти, що управління ДП «Ліси України» не є тільки органом управління, а є керівним органом рядового виробничого підприємства на рівні любого бувшого лісгоспу з усіма проблемами і досягненнями. І в кінцевому результаті, управління підприємства, а не окремо взяті філії без права юридичної особи, несе відповідальність за ситуацію в підприємстві. І якщо стався нещасний випадок десь в далекому лісництві, відповідальність за нього несе управління і згідно законодавства в певній мірі особисто Генеральний директор підприємства. Одночасно адміністрація підприємства несе відповідальність за матеріально-технічне забезпечення філій бензином, запчастинами, спецодягом, протипожежним інвентарем, своєчасну виплату авансу і зарплати по всіх філіях до сторожа в лісництві, дотримання графіку відпусток всіма працівниками підприємства, а саме головне – за виконання виробничого плану. Так що перекласти всю відповідальність за стан справ у філії на керівника і апарат управління філії не вдасться.
- При аналізі наявного стану реформування неможливо обійти питання функціональних обов’язків регіональних офісів. Наданий час вони виконують функцію п’ятого колеса у воза. Їх функціонал чітко пов’язаний і залежний від структури та функціоналу управління підприємством. При наявній ситуації одна із цих структур фактично буде статистичним органом. По цій причині Положення про регіональний офіс потрібно буде розглядати тільки після затвердження структури та штатного розкладу управління ДП «Ліси України» і функціональних обов’язків структурних підрозділів управління. На сьогоднішній день невідомо, чи мають право керівники регіональних офісів давати будь які розпорядження керівникам філій і чи зобов’язані керівники філій виконувати ці розпорядження.
При грамотному розподілі функцій між структурними підрозділами управління підприємства ДП «Ліси України» відпадає доцільність утримання регіональних офісів. Їх функції можуть виконувати по 2-3 куратори по кожному регіону в управлінні підприємства «Ліси України».
В той же час, якщо передати функції управління виробництвом регіональним офісам, то управління держпідприємства «Ліси України» буде офісом Генерального директора з представницькими функціями по принципу – а король то голий. А в Статуті підприємства чітко зазначено, що управління підприємством здійснюється безпосередньо апаратом управління під керівництвом Генерального директора.
Таким чином напрошується висновок що регіональні офіси – це лишня нікому не потрібна структура, хіба що вони будуть виконувати роль опричників часів Івана Грозного, які досить відомі за своїм призначенням і дорого обходились казні.
Так що і тут якась невизначеність.
А чи не краще діючи за принципом – продавець повинен прийти до покупця, замість регіональних офісів відкрити представництва ДП «Ліси України» за кордоном в країнах, які є найперспективнішими імпортерами продукції ДП «Ліси України». Представники підприємства можуть готувати договори на поставку продукції і шукати покупців на місцях, що буде дуже вигідно для покупців. Вигода від цього заходу очевидна для всіх і принесе конкретну користь. Дехто може сказати що таке представництво буде корупційною структурою, але є ймовірність того, що корупція буде значно меншою від існуючої.
В любому випадку з метою захисту ринку лісопродукції в Україні відповідно до Закону України «Про ринок деревини» буде необхідно встановити відповідну гарантовану квоту на експорт лісопродукції для кожної філії. А це повинна зробити певна служба в управлінні підприємства.
Кажуть, що коли соловей співає, то він від задоволення від свого співу закриває очі. Щось подібне робить і ДАЛРУ – такі собі дифірамби виспівує і закриває очі на дійсний стан справ, як соловей.
А в дійсності на даний час ДАЛРУ уже скільки наламало дров, що на думку лісівників потрібно тимчасово зупинитись, тверезо і неупереджено оцінити ситуацію, порадитись з працівниками лісгоспів – не вважати їх за безмовну і бездумну масу, і розробити план виведення лісогосподарського комплексу із стану коми, бо з стану агонії оживити комплекс буде набагато важче. Та і втрати будуть набагато суттєвішими. Або прийдеться відновлювати комплекс з чистого аркушу. А до цього уже недалеко.
Вимагає врегулювання питання по обліку витрат на ведення лісового господарства, а конкретно –куди відносити ці витрати в бухгалтерському обліку. Адже існуюча система обліку не передбачає віднесення витрат в правовому полі на собівартість продукції. А це питання є наріжним каменем в бухгалтерському обліку в лісгоспах, адже в лісгоспах (тепер філіях) протиправно завищуються витрати, занижується чистий прибуток, а відповідно і протиправно занижуються податки на прибуток та сума дивідендів, які поки що філії повинні сплачувати державі. При існуючій системі бухгалтерського обліку фінансування ведення лісового господарства повинно здійснюватися за рахунок чистого прибутку, який залишається в розпорядженні трудового колективу.
В кінцевому результаті, питання функціональних взаємовідносин на даний час між управлінням підприємства та філіями при наявності регіональних офісів не вирішено. То про що можна говорити дальше.
Дещо по питанню передачі військових лісгоспів до складу ДП «Ліси України».
Ліси на землях оборони –складовий елемент військової частини. Правовий статус лісів на землях оборони регулюється ст. 77 ЗКУ, Законом України «Про використання земель оборони» та ст. 101 Лісового Кодексу України. Основна відмінність у призначенні лісів на землях оборони та лісів ДАЛРУ і агролісів в тому, що ліси на землях оборони призначені для бойової підготовки та розміщення військ, а ліси ДАЛРУ та агроліси – для ведення лісового господарства та отримання лісопродукції, як кінцевого продукту процесу лісовирощування.
По цій причині ведення лісового господарства на землях оборони є другорядним завданням, яке виконується спеціалізованими підрозділами в системі Міністерства оборони – військовими лісгоспами.
На даний час два товариші (керівники «Укроборонлісу» Міністерства оборони та ДАЛРУ), не розуміючи що творять, вирішили приєднати військові лісгоспи до ДП «Ліси України».
І чого добиваються ці два товариші в даний час, час коли країна спливає кров’ю своїх захисників і мирних жителів, коли рашисти ведуть найкривавішу та найжорстокішу в історії людства війну? При цьому посилаються на загальновідоме розпорядження КМУ №773-р від 4 вересня 1013 року.
На виконання вказаного розпорядження Держлісагентству були передані 5 військових лісгоспи, які працювали на території учбових центрів.
До передачі лісів Агентству на території одного з учбових центрів керівники Житомирського військового лісгоспу надіючись на безкарність вчинили масові корисливі зловживання по привласненню земель учбового центру і як наслідок до порушення значної кількості кримінальних і судових справ. Цілком зрозуміло, що це негативно впливає на діяльність учбового центру, а лісгосп в системі Держлісагенства уже цілий рік повністю простоює із відповідними збитками. І кінця-краю цій ситуації не видно.Можна уявити, який психологічний стан працівників лісгоспу і якими «добрими» словами вони оцінюють діяльність керівництва ДАЛРУ.
Держлісагентством Житомирський військовий лісгосп було перейменовано в ДП «Зарічанський лісгосп», який в процесі реформування був приєднаний до ДП «Бердичівський лісгосп». Від Житомирського регіонального офісу до офісу вказаного лісгоспу 2,5 км. Виникає питання – як п. Сахнюк В.А. буде керувати лісгоспами по всій території Житомирської та Київської областей, якщо він не може навести лад з одним лісгоспом у себе під боком?
Єдиним виходом із наявної ситуації є термінове повернення бувшого Житомирського, а нині бувшого Зарічанського лісгоспу, до складу Міноборони.
Парадоксальна ситуація склалася на учбовому центрі на Чернігівщині. Територія учбового центру в порушення всіх нормативних документів була включена до складу регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» – як можна було поєднати відпочинок населення та природоохоронну діяльність з бойовою підготовкою військ на діючому полігоні? Парадокс, але якщо виконувати вимоги чинного законодавства, то в період тиші або проведення екскурсій полігон повинен припиняти свою діяльність, і це під час війни.
Протиправними діями керівника Остерського військового лісгоспу з мовчазної згоди тодішнього керівництва відповідної служби Міністерства оборони 16,7 тис. га земель учбового центру без згоди Міністра оборони та командування ЗСУ було вилучено зі складу земель оборони і передано Держлісагенству. В ЗМІ повідомлялося, що через деякий час перебування лісгоспу в складі Держлісагенства з невідомих причин керівник військового лісгоспу покінчив життя самогубством.
Не піддається поясненню, як можна на одній території поєднувати інтереси учбового центру, регіонального ландшафтного парку (ПЗФ) та Держлісагенства? Причому, в цій ситуації інтереси Міністерства оборони на останньому місці, в т.ч. і обороноздатність країни.
Необхідно не забувати, коли приймалося розпорядження КМУ №773-р від 4 вересня 2013 року і хто на той час був Міністром оборони і Головою Держлісагенства.?Реально питання йшло про свідомий розвал української армії і пониження обороноздатності країни чиновниками рашистами, теперішніми жителями рашки.І війна 2014 року наочно показала результати такої політики.
Така ситуація вказує на те, що військові лісгоспи, які слугами рашистів були передані Держлісагенству, необхідно терміново повернути Міністерству оборони для відновлення діяльності військових частин в правовому полі.
Наостанок виникає питання – невже цих два вищевказаних чиновники, виходячи з власних інтересів,мають можливість продовжуючи політику рашистів і свідомо чи не свідомо під час воєнного стану сприяти зниженню обороноздатності країни?Адже, якщо передати військові лісгоспи разом із землями Агентству, то діяльність учбових центрів і військових частин буде дезорганізована.
Мабуть по їх взаємній домовленості, Міністерство оборони теж розпочало реформування лісогосподарського комплексу Міністерства оборони і в доповнення до наявного ДП «Ліси оборони» (зареєстровано 11.03.1999року, знаходиться в стані припинення з 28.10.2008 року – процес припинення продовжується більше 14 років) від нічого робити в розгар війни11.08.2022 року зареєструвало ДП «Укроборонліс», до якого планується приєднати всі лісгоспи Міноборони. Знову наступили на ті ж граблі – по причині неможливості об’єднаннявійськових лісгоспів в правовому полі дальше реєстрації підприємства робота по його створенню не пішла.
Попутно виникає питання – хто і з яких коштів платить зарплату директору існуючого на папері «Укроборонлісу» вже 6 місяців і на якій підставі?.
Є підстави вважати що керівництво Міноборони припинить цю корисливу недоречну мишину метушню двох зарозумілих чиновників і діяльність військових лісгоспів буде відновлена в правовому полі в межах Міністерства оборони.
І ще про одне. Недавно у виступі п. Болоховця Ю.В. пролунав дзвіночок, що для забезпечення коштами лісогосподарського комплексу планується залучити кошти іноземних донорів. Нібито вони тільки чекають-не дочекаються як, коли і кому дати кошти. Уявіть собі картинку- стоїть чиновник ДАЛРУ в Давосі на сходах готелю, де проживають мільярдери під час саміту з шапкою в руках і просить –скиньтесьпанове на лісове господарство України, яке вже добито до ручки так, що вже й розкрадати нічого, а ми заробляти не вміємо. А якщо говорити серйозно, то це перший сигнал того, що при створенні ПАТ до складу акціонерів буде залучатися приватний капітал, тобто прогноз автора статті про продаж 49% акцій приватним особам збувається. І в цьому немає нічого страшного. Цього найбільше бояться чиновники – при такій ситуації посилиться не підвладний їм процес контролю за фінансовою діяльністю акціонерного товариства зі сторони приватних акціонерів.
Ще один дзвіночок про майбутні негаразди надійшов профспілці працівників лісового господарства. В лісгоспи надійшла вказівка запропонувати членам профспілки написати заяви про припинення вирахування профспілкових внесків із зарплати і перерахування внесків профспілкам в організованому порядку. Ніби то все правильно. Але порушується відпрацьований механізм фінансування профспілки – як скарбнику профспілкового комітету отримати профспілкові внески з лісової охорони, інших віддалених працівників. Та ще й виникне питання при сплаті внесків – а що корисного для працівників робить профспілка, щоб її платити внески?
У філіях будуть створені ради трудового колективу, які в певній мірі будуть підконтрольні адміністрації і з якою адміністрація буде вирішувати питання життя трудового колективу в потрібному їй напрямку без участі профспілок, незважаючи на наявне законодавство щодо їх діяльності. Так що думайте профспілкові функціонери про своє майбутнє.
Така ж доля чекає і ТЛУ.
Шановні читачі! Вищевикладене в статті є особистим баченням автором статті стану реформування і викладено виключно з доброзичливою метою та з повагою до працівників апарату ДАЛРУ,можливо дещо емоційно. Так що прошу пробачити. Але подальше реформування в такому плані, в якому воно йде, на думку автора статті, яксередньостатистичного інженера лісового господарства, веде до непередбачуваних негативних наслідків як для підприємства, так і для працівників галузі. А жаль.
П. Болоховець Ю.В. висловив надію, що він і його команда проведуть лісогосподарський комплекс через всі наявні негаразди і виведуть його із стану агонії та доведуть до стану розквіту. Ну що ж – залишається тільки побажати їм успіхів.
З пошаною до читачів
Михайло Іванович, інженер лісового господарства.
