Воскресенье, 23 Апреля 2023 19:06
Ні ринку, ні ціни
І поки на верхах мудрують, як у рамках закону забрати у громад ліси, підприємства продовжують працювати, вирішуючи, окрім виробничих нюансів, проблеми, котрі підкидає реальність. Яким був рік, що минув, для нашого «Агролісгоспу»? Попри війну минулого року підприємство спрацювало, за словами керівника, непогано, якщо брати до уваги, що з 23 лютого і по 6 квітня «Агролісгосп» стояв, бо на території області були військові дії.
– Обсяг товарної продукції ми виконали на 97 відсотків до рівня 21-го року. Реалізація продукції склала тридцять один мільйон гривень. Це на два мільйони менше ніж позаторік. Чистого прибутку отримали один мільйон сто сімдесят п’ять тисяч гривень. У порівнянні з позаминулим роком це також дещо менше (91 відсоток до рівня 2021 року), – озвучує цифри Віктор Федорович.
Не варто забувати, що «Агролісгосп» – одне із небагатьох підприємств громади, яке дає і роботу, і зарплату. Торік середня чисельність працюючих склала 129 чоловік. Середньомісячна зарплата – 11 тисяч гривень за той рік, це дещо менше аніж позаторік.
– Якщо раніше ми виплачували, приміром, премії, то минулого року змушені відмовитися від них, адже ринок деревини дуже обвалився, торік вона практично нікому була непотрібна. Частину відправляли до Молдови, частину – до Китаю. Але логістика у китайському напрямку дуже складна і затратна: відвантажували продукцію аж через польський порт у Гдан
ську, відправляли через Балтійське море.
І ціна нашої продукції була, та і лишається нікудишньою. Якщо до війни Молдова, наприклад, у нас купувала деревину по 240 доларів за куб, то під кінець минулого року – по 115 доларів. Як бачите, ціна упала вдвічі. Зараз вартість деревини потроху збільшується. Сьогодні Молдова бере у нас деревину по 130 доларів за куб. До Китаю ж відправляємо тільки деревину із сухостою. До Туреччини поки що дорога для нас закрита: діють певні карантинні обмеження, але проблему цю намагаємося вирішити, – розповідає керівник підприємства.
Дефіцит робочих рук
Директор «Агролісгоспу» не приховує, що нині працювати стало важко. Окрім відсутності внутрішнього ринку, низької ціни на зовнішніх торгах, зокрема, є ряд факторів, котрі впливають на роботу підприємства. Одна із проблем – це дефіцит робочих рук. Чисельність працюючих дуже скоротилася.
– Якщо торік на підприємстві працювало десь 130 чоловік, то нині – тільки сотня, для нас це малувато, – каже Віктор Мальцев.
– Чотирнадцять чоловік із «Агролісгоспу» мобілізовано. На жаль, один наш працівник загинув. Це Андрій Овсієнко з Коропа. Дехто добровільно розрахувався з підприємства, аби уникнути мобілізації. На роботу до нас практично ніхто не поспішає. Змушені працевлаштовувати тих, які свого часу були звільнені за різні порушення, приміром, п’янку. Працювати на виробництві комусь же треба, тому беремо таких «кадрів» по другому колу.
Не варто забувати і про значне здорож- чання пального та запчастин до техніки.
– Якщо до війни колесо для трактора, наприклад, ми купували за 2800 гривень, то нині мусимо платити вісім тисяч гривень, – розповідає директор підприємства.
– Так, комунальним лісових господарствам непросто, а державним взагалі – не мед. А що буде завтра, напевно сказати, навряд чи хтось зможе.
Джерело: газета “Нові горизонти” від 23.03.2023, Людмила ВЛАСКО
