Куди веде лісова стежка

Вони бувають різні – рукотворні й протоптані ногами.

Немає нічого такого нестійкого і одночасно випробуваного часом, як лісові стежки. За десятиліття, що я з’їздив ними у дитинстві велосипедом, і сходив уже в зрілому віці, вони завжди заманюють у глибини лісових нетрів та виводять на світ. Своєрідна лісова інфраструктура, як модно нині казати, і яку поступово розвивають українські лісівники у вітчизняних лісах, не піддається чіткому алгоритму, або схемам, як викладають мапи для туристів.

У них залишається щось від дизайнерів природних парків, які, спершу, чекають, коли люди витопчуть зручні для себе маршрути, а вже потім викладають плитками та камінням. Іноді стежка може завести у гущавину і там обірватися… перед розлогим кущем, упертися у дерево або завести у болото, про яке й гадки не маєш. Люди кажуть, що це лісовик завів. Але можна вдруге на неї потрапити. Або кілька годин блукати протоптаною стежкою та вийти зовсім не туди, куди планувалося – до озера чи навпаки, у малинник, де вдосталь поласувати лісовою ягодою. Хаотична павутина таких стежок невпорядкована, але відповідає власній логіці життя у лісі та його існуванню.

Але є у лісі і рукотворні, спеціально створені людиною стежки – екологічні. Такі пізнавально-туристичні штучні маршрути облаштовані інформаційними стендами. Створюються вони загалом з метою екологічної освіти населення. Зазвичай, такі стежки прокладають у зонах організованого туризму, в національних парках, заповідниках.

То ж, про довжину лісових стежок можна говорити лише коли мова іде про рукотворні, створені людиною спеціальні туристичні чи екологічні стежки. Як кажуть, цивілізація. Та й то не завжди. Приміром, якщо взяти Аппалачську стежку в однойменній північноамериканській гірській системі. Це своєрідний розмічений маршрут для пішохідного туризму. Кажуть, що вона найдовша у світі – понад три тисячі кілометрів, з’єднує південь і північ. Проте, навіть її точний маршрут визначити неможливо, оскільки існує кілька альтернативних варіантів.

До слова, однією з найперших на території України (у ті часи ще Росії) природознавчих стежок була «Штангієвська стежка», прокладена Кримським гірським клубом у 1899 р. Створювалася вона для поширення інформації про історію і природу Криму, його рослини і тварин. Так от, її довжина становила вісім із половиною кілометрів, що вели через східний схил Ялтинської яйли.

Такі стежки – екологічні, туристичні, тобто створені для ознайомлення людини з красотами та історією краю, навіть мають власні назви: від Стежки снігової людини у Бутані до славнозвісної «Стежки Довбуша» в Українських Карпатах.

Але я відволікся від теми. Повернімося до лісових стежин. Від американського поета Генрі Торо з його книгою «Уолден або Життя в лісі» у 1845 році до сучасних досліджень японських лісівників і медиків доведено: півгодинна прогулянка у лісі покращує здоров’я. А саме – прогулянка у лісі знімає депресію, лікує серце та легені.

Не треба навіть шукати туристичні маршрути. Вийдіть з будинку, зайдіть до найближчого лісу чи навіть парку, вимкніть на пів годинки свій телефон. Довіртеся стежці між деревами. Секрет дуже простий – концентроване чисте повітря і фітонциди є замінником багатьох медичних препаратів. Доведено науковцями. Як кажуть, те, що лікар прописав.

Ще один доказ того, що ліс – не лише деревина, яка слугує людині вже чимало століть, і легені планети. А значно більше. Це – здоров’я і довголіття людини.

Підготував
Віталій ГОПКАЛО,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *