Володимир Борейко, КЕКЦ
Юлія Тимошенко, бувши прем’єр-міністром України, зробила для охорони лісу добру справу. У 2009 році вона затвердила Положення про державну лісову охорону. (Постанова Кабміну України № 976 від 16 вересня 2009 р.). Їй треба сказати за цей документ красно дякую.
Цей документ чітко визначив права та обов’язки лісової охорони, а також хто належить до цієї служби. По суті із 50 тисяч лісників, які працюють у лісовій галузі України, приблизно 20 тисяч отримали статус державної лісової охорони. Базовою структурою були лісгоспи та лісництва, які входять до їх складу. Там статус лісової охорони набули майстри лісу, лісничі, інженери охорони та захисту лісу тощо. Вся ця рать досить непогано боролася з незаконними рубками, підпалами, навіть іноді охороняла і червонокнижні види флори та фауни.
Однак так звана «лісова» реформа, проведена похапцем, практично таємно, на швидку руку, без обговорення з фахівцями лісової справи, екологами, місцевими органами самоврядування та проти думки практично всіх українських лісників (Постанова Кабміну України «Деякі питання управління лісовою галузі» № 1003 р. від 7 вересня 2022 р.) одним ударом знищила всю державну лісову службу. Тепер ліси України охороняти нікому!
Річ у тому, що у постанові, підписаній Юлією Тимошенко, чітко визначено список держорганів, працівники яких отримують право бути державною лісовою охороною. Жодних ДП «Ліси України» та його «філій» у цьому списку немає.
Крім цього, Шмигаль своєю постановою закрив десяток обласних управлінь лісового господарства, наприклад Київське, Одеське, Херсонське, Запорізьке та ін., у складі яких також були представники державної лісової охорони.
Але це ще не все. Річ у тому, що лісам України шкодять не лише чорні лісоруби, а й рейдери, які підробляють документи та через кримінальних реєстраторів та корупціонерів в органах Держгеокадастру, забирають у лісгоспів ліси та передають їх у приватні руки.
Коли лісгоспи були юридичними особами, вони мали право подавати позови до суду та захищати свої ліси. Зараз, завдяки шкідницькій «лісовій» реформі, лісгоспи стали «філією» і втратили статус юридичної особи. Позови до суду на захист лісів вони вже не можуть подати. Тим часом у всій Україні розпочався масштабний дерибан лісів, де першу скрипку грають місцеві органи влади.
Наведу кілька прикладів. Київський еколого-культурний центр на початку літа 2023 р. порушив перед Спеціалізованою екологічною прокуратурою Офісу Генерального прокурора України питання про масштабний дерибан державних земель кримінальною бандою з Вилківської міської ради. Як ми вважаємо, за кілька років Вілківська міська рада вкрала в України 165 земельних ділянок Ізмаїльського лісгоспу на суму пів мільярда гривень!
За нашим зверненням прокуратура вже розпочала слідчі дії, за 39 вкраденими ділянками вже подано позови до суду, порушуються кримінальні справи.
На жаль, це приклад безмозкої «лісової» реформи, коли нещодавно створене ДП «Ліси України» зовсім не володіє ситуацією на місцях, і ліси на Одещині доводиться захищати київській громадській екологічній організації разом із прокуратурою.
Другий приклад. Київський еколого-культурний центр на початку 2023 р. подав позов до суду на захист Київського лісгоспу (тепер «філії»), у якого рейдери незаконно вилучили близько 80 га земель лісового фонду. Проте представники «філії» упродовж пів року не змогли потрапити на судові засідання, оскільки вони не мають права представляти у суді ДП «Ліси України», а представники цього ДП на суд не ідуть.Є враження, що весь цей бардак у лісовій справі створений виключно для того, щоб прикриваючись військовим становищем, швидко роздерибанити неоціненне надбання українського народу – ліс.
За такі дії Шурму з Офісу Президента, Шмигаля та колишнього керівника Держлісагентства України Болохівця, які зробили цю лісову “реформу”, треба судити як шкідників.
