Навіщо Україні охороняти природу так, як хоче Європа, і чому вигоди від цього отримають абсолютно всі українці?
Інна Лиховид
5 травня, 2021 – 18:59
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Якщо майстриня тче килим або ж вишиває рушник і не робить останній стібок, чи буде її твір цілісним? Відповідь, як кажуть, на поверхні. Приблизно така ж аналогія напрошується зі створенням Смарагдової мережі в Україні. Охорона дикої природи, певних видів та оселищ на конкретних територіях — це вимога міжнародного законодавства. Кожна країна Європи зобов’язана взяти під опіку та включити до Смарагдової мережі певні ділянки дикої природи. Саме так вдасться утворити той єдиний та цілісний килим чи рушник і охороняти цінні території.
В Україні створення Смарагдової мережі має завершитися вже цього року. Але досі в нас навіть не прийнято відповідного закону. Законопроєкт №4461 «Про території Смарагдової мережі» зареєстрований у парламенті 4 грудня 2020 року, а написаний ще три роки тому. Зараз документ чекає на розгляд у першому читанні. Паралельно ведеться інформаційне змагання між прихильниками та опонентами законопроєкту — чи потрібна нам ця ініціатива, які в ній ризики та переваги. Мабуть, це свідчить про те, що законопроєкт потребує широкого обговорення з усіма стейкхолдерами. Спробуємо зібрати ключові думки та міфи.
ЄВРОПА ЦІНУЄ НАШІ ДИКІ ЛАНДШАФТИ
Перше питання, що може виникнути в громадян, для чого створювати додатково Смарагдову мережу, якщо в нас існують об’єкти природного-заповідного фонду, тобто ті ж заповідники, заказники, національні природні парки? Передусім мережа створюється на виконання положень Бернської конвенції про охорону дикої флори та фавни й природних середовищ існування в Європі. Україна ратифікувала конвенцію ще 1996 року. Тому це наше міжнародне зобов’язання.
Якщо об’єкти ПЗФ створюються для охорони тварин чи рослин, рідкісних на рівні України, то Смарагдова мережа — для охорони природи, цінної та рідкісної для всієї Європи. До речі, в Комітеті Бернської конвенції вважають, що в Україні збереглося значно більше цінних територій, ніж у Європі в цілому. Тож Бернська конвенція прагне захистити для всієї Європи те, що цінне для всіх держав.
Так, процес формування мережі непростий. Ухвалення закону — лише одна його важлива ланка. Спочатку науковці проводять дослідження та визначають, чому певна територія важлива для збереження, приміром, журавля сірого чи сон-трави. Потім ці обґрунтування, зафіксовані на папері, обговорюються на рівні комітету Бернської конвенції, який уже й приймає рішення про створення територій Смарагдової мережі в конкретній країні.
Хоча Смарагдова мережа в Україні ще лише на етапі створення, але потрапляння до неї певних природних об’єктів уже зараз є стримуючим чинником, щоби на цих ділянках не почалися небезпечні бізнес-проєкти. «День» уже неодноразово розповідав про наміри турецьких інвесторів збудувати вітрову електростанцію на полонині Боржава. Оскільки полонина має стати частиною Смарагдової мережі, комітет Бернської конвенції вже кілька разів звертав увагу нашого уряду та Міндовкілля, що її треба неодмінно зберегти від вітряків. Це ще один аргумент, навіщо нам потрібна поява Смарагдової мережі.
ДОЗВОЛЕНО ТЕ, ЩО НЕ ЗАВДАСТЬ ШКОДИ
Другий етап формування мережі (після схвалення на папері) — це розробка плану управління територією. Тут можуть виникати певні спекуляції. В цьому документі має бути прописано, що можна робити на землях Смарагдової мережі, а що ні. Готуватися план має за участі землевласників, землекористувачів та інших зацікавлених сторін, щоб напрацювати компромісний варіант для збереження природи та ведення господарської діяльності (при цьому створення Смарагдової мережі не передбачає зміни власності територій).
Разом з цим план управління — це не інструкція суцільних заборон та обмежень, як може здатися на перший погляд. Для кожної території такі плани управління будуть індивідуальними. Приміром, може йтися про збільшення на певній ділянці сінокосу чи випасання худоби, бо це допоможе відновити дику природу. Зауважмо, Смарагдова мережа бере під опіку саме незайману людиною природу. Такою ж вона має лишатися і надалі.
Власне, це і має розвіяти сумніви, що на об’єкті Смарагдової мережі не можна буде орати, рубати чи збирати гриби-ягоди. Якщо йдеться, до прикладу, про територію степу на схилах та балках, то розорювати її і так не дозволяє законодавство. Дозволена та діяльність, яка не шкодить конкретній території. Так, у межах Смарагдових земель дозволено полювання, але обмежується знищення тих видів, які охороняє Бернська конвенція. Якщо простіше — коли певна діяльність не шкодитиме охоронюваним видам та оселищам, то ніхто нічого забороняти не буде.
НАВІЩО ОЦІНКА РИЗИКІВ?
Чимало критики щодо законопроєкту про території Смарагдової мережі стосувалося не так імовірних заборон, як процедури оцінки впливу на довкілля. Нагадаємо, її повинні проходити об’єкти господарювання перед початком своєї діяльності. Експертними групами оцінюються можливі ризики на довкілля від планованої діяльності, а екологічні департаменти при ОДА або ж Мінприроди дають позитивний чи негативний висновок на підготовлений звіт із ОВД. Громадяни ж таким чином можуть наперед знати, а що саме планує інвестор на певній території (саме так громадськість і дізналася про ймовірну появу вітряків на Боржаві).
Оскільки звіт із ОВД має готувати група незалежних експертів, для об’єкта господарювання — це час та кошти. Нещодавно «Європейська бізнес асоціація» опублікувала на сайті свою позицію щодо законопроєкту №4461. Представники асоціації бачать деякі неточності, на їхню думку, в тому, як саме має відбуватися оцінка впливу на території Смарагдової мережі (ОВТСМ).
«Необхідно проводити ОВТСМ у процесі здійснення землеустрою, а також перед отриманням низки документів дозвільного характеру. По-перше, такий підхід не повною мірою відповідає положенням Директиви 92/43/ЄС, згідно з якими аналіз впливу на території має проводитися щодо плану або проєкту, а не щодо будь-яких проміжних дій, що можуть стосуватися плану чи проєкту. По-друге, на практиці це може призвести до необхідності проведення ОВТСМ кілька разів для реалізації одного проєкту», — вважають у ЄБА.
Однак розробники законопроєкту запевняють, що всі гострі кути згладжені. Один із співавторів проєкту закону, голова громадської організації «Українська природоохоронна група» Олексій ВАСИЛЮК пояснює «Дню», що текст закону повністю копіює процедуру створення Смарагдової мережі в ЄС: «Це євроінтеграція в сфері охорони природи. Що прописано в директивах Угоди про асоціацію з ЄС, те й написано в законопроєкті. Звісно, це більш суворі вимоги. Але це просто євроінтеграційна норма. Декому не подобається додаткова процедура оцінки впливу на Смарагдові території, а також те, що передбачається оцінка впливу на проведення геологорозвідки. Приміром, перед видобутком газу свердлять свердловину, перевіряють, як качається газ, а потім починають викачування газу в промислових масштабах. Але шкода завдається не качанням газу, а розвідкою. Перед добуванням торфу так само проводять розвідку, щось осушують і дивляться, що де є. Тобто в разі з надрокористуванням шкода відбувається саме на етапі розвідки, це той етап, коли вперше природа порушується. В багатьох випадках розвідку проводять, усе сплюндрують, щось пішло не так, і покинули цю територію. І саме геологорозвідка може вимагати оцінки впливу, але це стосуватиметься лише земель Смарагдової мережі».
ВІД ОПОРУ ДО ВИГОДИ
Створення Смарагдової мережі не відбувалося ідеально і в країнах ЄС. У Польщі це спричинило спротив на рівні місцевих громад та місцевих органів влади, які вважали, що впровадження нібито нової форми охорони природи негативно вплине на туризм, підприємництво та навіть розвиток інфраструктури. На межі ХХ і ХХІ століть у Німеччині найбільше спротиву Смарагдовій мережі чинили фермери — побоювались обмеженого доступу до сільськогосподарських угідь. Подібні непорозуміння виникали у Франції та Фінляндії. В польській публікації від 2010 року, де наводився аналіз такого спротиву на рівні громад, автори резюмували, що причина спротиву — у відсутності хорошої комунікації між вищими органами влади та місцевими.
Тепер же в країнах ЄС наводять чимало обрахунків щодо користі та економічної вигоди щодо мережі Natura 2000 (аналог Смарагдової мережі в Україні). Так, один гектар територій Natura 2000 приносить щорічно 2447 євро. Це не чистий прибуток від якоїсь діяльності в місцевий чи державний бюджет, а ціна за екосистемні послуги. Наприклад, прісноводні екосистеми — це чиста вода та усунення забруднень із навколишніх ландшафтів. Непорушені водно-болотні угіддя — це природні буфери від паводків, а торфовища — це накопичувачі вуглекислого газу, що сьогодні є головною причиною зміни клімату.
«Цікаві розрахунки проведені в Литві. Щорічні витрати на підтримку мережі Natura 2000 там становлять близько 88,7 млн євро, — розповідають в «Українській природоохоронній групі». — Але вигоди від охорони природи в межах Natura 2000 набагато більші ? як мінімум 193,7 млн євро. Тобто вкладаючись у охорону природи, Литва щорічно заробляє 105 млн євро, і ця сума може бути набагато більшою. Зауважте, що площа Литви вдесятеро менша за площу України».
Олексій Василюк додає, що на перших етапах для пересічних українців, місцевих жителів від створення в їхньому регіоні територій Смарагдової мережі нічого не зміниться. «Але якщо це не запрацює, то завтра в одному місці переорюють, у другому вирубають, у третьому побудують свинарник. Зберегти це все, як правило, неможливо. Тому це запобіжник, щоб не втратити природу, яка досі збереглася, — резюмує еколог. — З іншого боку, пізніше, якщо ми станемо державою ЄС, то утримання цих територій буде фінансуватися саме з ЄС. На один гектар Смарагдових територій Євросоюз виділяє в 144 рази більше, ніж у нас на один гектар утримання національного парку. Кошти йдуть на підтримку, відновлення річок тощо. А винятків для країн нема. Якщо ми стаємо країною ЄС, то береться опіка над цими територіями. В будь-якому разі процес Смарагдовий — це думка про завтрашній день, це спроба зберегти хоч якусь частку дикої природи і мати реальні можливості, вигідні всім, її охороняти».
КОМЕНТАР
«АНАЛОГІЧНА МЕРЕЖА NATURE 2000 ПОКРИВАЄ 18% ТЕРИТОРІЇ ЄС, І ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ НЕ ЗАВАЖАЄ БІЗНЕСУ, А Є ГОРДІСТЮ ТА ЦІННІСТЮ ДЕРЖАВ»
Юлія ОВЧИННИКОВА, народна депутатка, голова підкомітету з питань лісових ресурсів, об’єктів тваринного та рослинного світу, природних ландшафтів та об’єктів природно-заповідного фонду Комітету екологічної політики та природокористування ВРУ:
— Уже є 377 територій Смарагдової мережі, які нанесені на кадастрову мапу України. Україна несе відповідальність за їхнє збереження згідно з Бернською конвенцією, яку Україна ратифікувала ще 1996 року. Проте реальних інструментів для їхнього збереження на території України наразі немає через невизначеність цих територій в українському законодавстві. У результаті склалася ситуація, коли зобов’язання зберігати та відповідальність за знищення цих територій держава Україна несе, а механізму поводження з цими територіями в самій країні немає.
Є реальні прецеденти, коли відсутність врегулювання даного питання може призвести до знищення територій Смарагдової мережі та відкриття справи Бернського комітету, які можуть мати негативні наслідки як для іміджу держави, так і для отримання міжнародних інвестицій. Зокрема, вже є скарги щодо полонини Боржава (про розміщення вітропарку на території Смарагдової мережі). Конвенція наразі планує відправити своїх експертів для встановлення на місцевості, чи буде завдано шкоди даній території. Є й позитивні кейси, коли планували будівництво вітряків у межах території Смарагдової мережі у Львівській області, їх просто змістили на 200 метрів, тим самим реалізувавши проєкт і зберігши природні цінності цієї території.
Крім цього, збереження особливо цінних природних ділянок — це вимога Угоди про асоціацію з ЄС, яку ми зобов’язані виконати, якщо рухаємось у Європу і хочемо колись стати членами ЄС. Аналогічна мережа Natura 2000 покриває 18% території ЄС, і її функціонування не заважає бізнесу, а є гордістю та природною цінністю держав. У межах цього законопроєкту імплементуються дві директиви ЄС та ключові статті чотирьох конвенцій.
Важливий момент: законопроєкт охороняє лише певні види та оселища, які вказані в додатках 1, 2 та 3 законопроєкту. При цьому він не обмежує всю господарську діяльність на території Смарагдової мережі, а лише ті дії, які можуть безпосередньо зашкодити тому виду чи оселищу, яке охороняється на даній території.
Значна частина функцій з роботи над розвитком Смарагдової мережі покладена саме на обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим — орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Таким чином вони будуть безпосередньо задіяні в цій роботі, зокрема й при розробленні планів управління територіями Смарагдової мережі, що потребує, відповідно до європейської практики, консультацій і комунікацій з землекористувачами та громадами.
Крім того, оскільки йдеться про зовсім новий напрям роботи, для координації всіх дій утворюється новий державний орган, що відповідатиме за управління природоохоронними територіями на державному рівні. Серед іншого цей орган забезпечуватиме участь місцевих жителів і громадськості в процедурі оцінки впливу на території Смарагдової мережі.
Інна ЛИХОВИД, «День»Газета: №80, (2021)
https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/mify-pro-smaragdovu-merezhu
