Мисливське законодавство України – старі діряві чоботи, яке давно настав час викинути на звалище – Борейка

В.Є.Борейка, Заслужений природоохоронець України, Київський еколого-культурний центр

Закон України «Про мисливське господарство та полювання» було прийнято у 2000 р. на підставі старого радянського Положення про полювання та мисливське господарство, затвердженого Радою Міністрів УРСР ще у 1969 р., практично без змін. Таким чином основні його положення не змінювалися вже понад півстоліття (1,2).

За 50 років змінилася на краще етика ставлення до диких тварин, зате на гірший бік змінилася чисельність диких тварин та місця їх проживання. Більшість колишніх мисливських видів тварин ( лось, байбак, тетерів, рябчик, чорнозоба казарка, білолобий гусак, огар, сіра качка, червононосий нирок, білоокий нирок, гоголь, гага, савка, середній крохаль, авдотка, краватка, краватка , кулик-сорока, поручейник, дупель, тонкоклювий кроншнеп, великий кроншнеп, всі види тхорів та ін.) через масштабний прес полювання потрапило до Червоної книги України ( 8). З іншого боку, на зміну дідівським берданкам прийшли карабіни, джипи-всюдиходи та тепловізори, що значно спрощує відстріл тварин мисливцями.

Тому треба говорити про зміну багатьох норм існуючого українського мисливського закону у бік його екологізації, гуманізації та обмеження полювання.

Насамперед це стосується зміни термінів полювання на мисливських птахів. Щороку у перші вихідні серпня в Україні, згідно зі ст. 19 Закону України «Про полювання та мисливське господарство» розпочинається кривава бійня (1). Причому багато виводків качок ще не встигли стати на крило і не можуть полетіти-мисливці розстрілюють їх зблизька. У південних і східних районах України у зв’язку з глобальним потеплінням стоїть 30-40 градусна спека, вбиті на полюванні качки швидко протухають і мисливці їх просто викидають.

Багато в чому проблема масового та швидкого падіння чисельності куликів, качок, гусей та інших видів диких птахів пояснюється відсутністю правового регулювання полювання на ці види птахів.

Якщо на деякі види тварин-кабан, олень, козуля та ін. Держлісагентство щороку становить кількість тварин, що відстрілюються, по кожному мисливському господарству, то на водно-болотну дичину не було і немає жодних лімітів (1).

Більше того, не визначено чітко дні полювання. Так, на качок та куликів можна полювати, як це робить Кілійський УТМР, щодня тижня п’ять (серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень) місяців поспіль. А на гусей-шість місяців-серпень-січень, тобто пів року (1). Не визначено законом і норму відстрілу качок та куликів на одного мисливця. Все це віддано на відкуп мисливським господарствам, які більше зацікавлені отримати з мисливців гроші, а не зберегти дичину (тим більше що під час осіннього полювання під постріл українського мисливця часто потрапляють кулики, качки та гуси, що виросли в Білорусі чи Росії). Тому перелітні птахи фактично не враховуються та їх відстріл ніяк не контролюється.

Якщо ми візьмемо офіційні статистичні дані, то бачимо різке скорочення чисельності водоплавних та інших видів птахів за останні 20 років (3,4).

Перегляд 1991 р. 2017 р.

Куріпки 769,8 тис. 707, 4 тис.

Гуси 238,7 тис. 111,9 тис.

Качки 4083,3 тис. 2560,6 тис.

Куликів у 1995 р. налічувалося 1845 тис., а у 2017 р. лише 822,1 тис. птахів.

Слід сказати, що мисливці часто просто не вписують відстрілену дичину у свої відстрілювальні картки. Та ще ніхто взагалі не вважає підранків (відомо, що на одну відвезену додому мисливцем убиту качку припадає 1-3 загиблих у болоті підранку).

У цьому зв’язку необхідно внести до закону про полювання зміни, якими:

1. Перенести терміни відкриття полювання на водоплавну дичину із серпня на вересень.

2. Повернуться до практики трьох днів полювання на тиждень (субота, неділя, середа).

3. Визначити законом чіткі норми видобутку мисливцем за один день качок та гусей-4 качки та 1 гусак.

4. Закрити полювання попри всі види куликів, оскільки чисельність їх різко скорочується.

Ганебним рудиментом українського мисливського закону є стаття 33, що дозволяє протягом усього року знищувати, як «шкідливих», вовків, бродячих котів, собак, сірих ворон, лисиць та єнотовидних собак(1). Сам собою термін «шкідливі» тварини вже давно пропах нафталіном і є екологічно безграмотним. У природі немає шкідливих тварин. Україна, а також Білорусь та Росія є єдиними в Європі країнами, де вовк підлягає знищенню як «шкідник». В інших країнах, вовк або знаходиться під частковою охороною як мисливська тварина (країни Балтії), або занесений до Червоної книги (Польща) (12). Вовк у Європі перебуває під повною охороною Бернської конвенції та Оселіщної директиви ЄС ( 6,7) Однак, щоб легітимізувати знищення вовка, за наученням Держкомлісгоспу України, у 1996 р. Україна, приєднавшись до Бернської конвенції, внесла свої обмеження, дозволивши знищувати вовків «під контролем», який, природно, залишається лише папері (5). Вчені-зоологи давно довели, що вовк є найважливішим елементом екосистеми, є «санітаром» лісу, там, де є вовки, збільшується і чисельність диких копитних. 33 українського мисливського закону. Він повинен залишатися лише мисливським видом тварин, маючи право на сезон тиші часткову охорону. Щоб не залишатися посміховиськом в очах усієї Європи, давно настав час викреслити вовка з «розстрільної» статті 33 українського мисливського закону. Він повинен залишатися лише мисливським видом тварин, маючи право на сезон тиші часткову охорону. Щоб не залишатися посміховиськом в очах усієї Європи, давно настав час викреслити вовка з «розстрільної» статті 33 українського мисливського закону. Він повинен залишатися лише мисливським видом тварин, маючи право на сезон тиші часткову охорону.

Трагікомічною виглядає норма 33 статті мисливського закону про відстріл бродячих котів (1). Бродячих котів у лісах немає. Вони туди не добріють, а якщо який і потрапить у хащі, його одразу порве вовк чи інший хижак. Насправді мисливці під виглядом бродячих котів відстрілюють, як сказано у Червоній книзі України, червонокнижного лісового кота (8). Тому з метою захисту рідкісної тварини, занесеної до Червоної книги України, необхідно із статті 33 мисливського закону викреслити можливість відстрілу бродячих котів. Також викликає питання норма, через яку відбувається знищення як «шкідників» та інших видів тварин-лисиць, єнотовидних собак, бродячих собак. Тому стаття 33 має бути повністю вилучена з мисливського закону як антиекологічна та лігітимізуюча браконьєрство у немисливський сезон.

Величезну шкоду водно-болотним птахам завдає використання свинцевого дробу. 4-10 відсотків водоплавних птахів (десятки мільйонів лише в Європі) гинуть від свинцевого дробу, який вистрілюють мисливці. Птахи заковтують дріб як гастроліти. Гинуть також і хижі птахи, які поїдають загиблих від свинцевого дробу качок та гусей. Отруюються й самі люди, особливо сім’ї мисливців, які споживають здобутих птахів (12). Тому в 1995 р. багатьма країнами було підписано міжнародну Угоду про охорону афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (9). Вже понад 20 країн світу ввели повне або часткове обмеження на свинцевий дріб, до них входять Канада, Німеччина, Норвегія, Фінляндія, Нідерланди, Швейцарія.

Відповідно до цієї Угоди до 2000р. використання свинцевого дробу має бути припинено під час полювання на водно-болотних птахів. Україна також є членом цієї Угоди з 2002 р. (9). Проте практично за 20 років так нічого й не зробила у цьому напрямі. Тому давно настав час внести до українського мисливського закону доповнення, що забороняє використовувати свинцевий дріб при полюванні на водно-болотних птахів, виконавши взяті на себе міжнародні зобов’язання.

До речі, польський мисливський закон має дуже важливу норму, спрямовану на охорону перелітних птахів. Вона звучить так: «Вздовж морського узбережжя на відстані ближче ніж 3 км у бік моря і ближче ніж 5 км у глиб суші забороняється полювання на перелітних птахів». Здається, ця норма заслуговує на перенесення і в український мисливський закон.

Потрібно внести до українського мисливського закону та загальні норми, спрямовані на охорону рідкісних тварин. По-перше, чітко прописати, що заборонено полювання на види тварин, занесених до Червоної книги України, занесених до Додатку 2 Бернської конвенції, а також до «регіональних червоних списків». Площа відтворювальної ділянки має бути збільшена з 20 % до 40 % або навіть більше від загальної площі мисливських угідь. Спеціальною статтею у мисливському законі мають бути прописані вимоги щодо охорони мисливських тварин при провадженні сільськогосподарської діяльності.

Окремо стоїть питання про безпеку на полюванні як людей, що не беруть участь у полюванні, так і самих мисливців. Щороку в Україні під час полювання від випадкових пострілів нерідко нетверезих мисливців гине близько 20 сторонніх людей, сотні зазнають поранень (12). Тому при проведенні полювання мають бути запроваджені жорсткі обмеження. Ще в радянському українському мисливському законодавстві проведення полювання дозволялося на відстані 50 км від Києва, від великих міст-, Харкова, Львова, Сімферополя на відстані 25 км, від обласних центрів на відстані 5 км, від усіх інших населених пунктів-на відстані 1 км ( 2). У сучасному українському мисливському законі цю площу невиправдано скоротили до 200 метрів. (1).Тому, з метою безпеки громадян України, необхідно повернутися до радянських норм заборони полювання біля населених пунктів.

У польському законі про полювання сказано, що «полювання має бути зупинене, якщо воно загрожує життю та безпеці людей». Гадаю, що цю здорову норму слід також вписати і в український мисливський закон.

Раніше, щоб стати мисливцем, треба було здати мисливський мінімум. Нині ця практика забута. Тому зброя потрапила до рук тисяч людей, які не мають елементарних знань про полювання та екологічне законодавство. Давно час у статтю 12 Закону України “Про мисливське господарство та полювання” внести норму про необхідність здачі охотмінімуму.

Останнім часом на полюванні стали широко застосовуватися тепловізори, що сприяє браконьєрству, а також є причиною багатьох нещасних випадків загибелі людей, коли нічні мисливці плутали кабанів із фермерами. Крім цього, деякі «елітні» мисливці змінили свої рушниці на луки, арбалети і навіть мисливські рогатки, які діють безшумно і також становлять серйозну небезпеку для людей. Тому у статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» повинні з’явитися норми, що забороняють оптико-електронні прилади для візуалізації температурного поля та вимірювання температури (тепловізори), а також сітки, пастки та холодна метальна зброя (цибулі, арбалети, мисливські роги) .

Всім відома історія загибелі відомого народного депутата Кушнарьова – він підстрелив себе в автомобілі на полюванні, перевозячи в салоні авто заряджену мисливську зброю. І такі випадки на полюванні дуже часті. Тому провезення в автомобілі заряджених рушниць на території мисливських угідь також має бути заборонене.

Полювання як розвага вбивством тварин дуже негативно впливає на психіку особистості. Особливо погано впливає полювання на дитину. Вигляд убитої чи добиваної тварини ранить неокреплую дитячу психіку, завдає дитині серйозні моральні рани. Проте батьки (і навіть матері-мисливці) нерідко тягнуть дітей на полювання.

У цьому виникає закономірне питання необхідність захисту дітей, їх психіки від розкладаючого впливу полювання.

У Польщі, наприклад, із 1995 р. ст. 42а Закону про полювання забороняє проведення полювання в присутності дітей до 18 років.

Подібна заборона має бути внесена і до українського закону про полювання. Причому тут треба мати на увазі, що заборонятися має бути не право на полювання, які громадяни України, за наявності відповідних документів, можуть мати з 18 років, а саме проведення полювання у присутності дітей віком до 18 років.

Зі сфери полювання повинні бути повністю виключені елементи жорстокості, наприклад, притравання мисливських собак на мисливських тварин. Додаткові станції (в Україні вони називаються контрольно-випробувальними).

це місця, де мисливських собак натягують на звіра. Звіром при цьому може бути як маленьке лисеня або борсук, так і дорослий кабан. Суть у наступному: у спеціально збудовану дерев’яну нору пускають тварину та

нацьковують собак. Собаки рвуть звіра (так належить), потім звіра забирають, зашивають йому рани, підліковують і знову пускають у «роботу». І так – до того моменту, коли не зможуть відкачати. Великих тварин на кшталт кабана, прив’язують на ланцюг і цькують собаками.

У притравальних станціях для натаски собак використовують єнота, бобра, єнотоподібного собаку, борсука, лисицю, кабана, кролика, качку, перепела, білку, зайця, кішку, щура та інших тварин. У багатьох європейських країнах притравка живою заборонена. Цього слід досягти і в Україні, внісши до українського мисливського закону спеціальні доповнення. А потім закрити притраву повністю.

І ще одна пропозиція стосується статті 19 Закону України «Про Червону книгу України». Там збереглася норма, що дозволяє відстрілювати занесених до Червоної книги України тварин у «селекційних цілях». Саме ця норма дозволила з 1989 р по 2007 р. Держкомлісгоспу України та Мінприроди України організувати, нібито «селекційні» цілі, комерційне полювання на зубрів. В результаті за 15 років такої бійні поголів’я зубрів в Україні знизилося з більш ніж 700 голів до 200 і було зупинено завдяки втручанню Генпрокуратури України. Друге «селекційне» полювання зубрам уже не пережити і тому ця антиекологічна норма має бути вилучена зі статті 19 Закону України «Про Червону книгу України».

Література

1.Закон України «Про мисливське господарство та полювання»

2. Положення про полювання та мисливське господарство Української РСР, ухвалене постановою Ради Міністрів УРСР від 8 серпня 1969 р. N 473.

3.Статистичний щорічник України за 2011 р., 2012, К., ТОВ «Август Трейд», 558 стор.

4.Статистичний щорічник України за 2017 р., 2018, К., ТОВ «Август Трейд», 560 стор.

5. ЗАКОНУКРАЇН «Про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори та фауні та природних середовищ існування в Європі» .

6. Конвенція про охорону дикої флори та фауні та природних середовищ існування в Європі, Берн, 19 вересня 1979 року

7. Директива 92/43/ЄС «Про збереження природних оселень та видів природної фауні та флори».

8. Червона книга України.Тваринний світ, 2009, Київ, Глобалконсалтинг, 600 стор.

9. Договор про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птиц.

10. Закон України “Про Червону книгу України”.

11. Борейко В.Є., Сесін В.А., 2007, Винищення зубрів в Україні, Білорусі, Польщі та Росії, Київ, КЕКЦ, 80 стор.

12. Борейко В.Є., 2020, Мисливство-загроза здоров’ю людей та екологічної безпеки, Київ, КЕКЦ, 260 стор.

http://ecoethics.ru/ohotniche-zakonodatelstvo-ukrainyi-staryie-dyiryavyie-sapogi-kotoroe-davno-pora-vyibrosit-na-svalku/

Loading