На шляху до нової якості

Лісова реформа: крок за кроком.

Останніми роками у лісовій галузі відбулося чимало змін, зокрема, щодо запровадження нових ефективних методів господарювання, новітніх підходів до технології лісового господарювання в цілому, які, завдяки введенню відповідних культур, дають можливості враховувати і зміни кліматичних умов.

І хоча основними напрямками діяльності лісгоспів залишилися ті ж, що і раніше, тобто лісовідновлення, створення нових насаджень, організація на науковій основі лісонасіннєвої справи, а також охорона лісів від незаконних порубів, запобігання пожежам. А от заготівлями деревини від рубок головного користування займаються суб’єкти підприємницької діяльності, яким передана відповідна техніка. Так само також провадиться і садіння лісів.

Зовсім інший підхід утвердився і щодо реалізації заготовленої деревини. Уже стали постійними торги цією продукцією на електронних аукціонах, що забезпечує конкурентні і прозорі умови на ринку.

Всі ці переміни простежуються і в діяльності лісових підприємств Рівненщини. І саме вони, як стверджують керівники лісгоспів, спеціалісти обласного управління лісового та мисливського господарства, забезпечили стабільну роботу навіть у теперішніх кризових умовах.

Переді мною таблиці аналізу підсумків реалізації на одного працюючого і середньомісячної заробітної плати підприємств лісової галузі Рівненщини за минулий рік. Дані свідчать про зростання в минулому році середньомісячної зарплати в переважній більшості лісгоспів. Середній показник становить майже 14 тисяч гривень. Правда, впадає в око строкатість із цього вимірника: скажімо, якщо у Сарненському лісгоспі досягнуто рівня майже 21 тисячі, то є лісгоспи, де він нижчий удвічі. Така ж ситуація з темпами росту реалізації продукції на одного працюючого, що по управлінню дорівнює 103,9 відсотка, але подекуди результати дещо нижчі. Звісно, це сигнал, що є над чим працювати. І про це відверто говорять в усіх трудових колективах, наголошуючи, що шлях до дальшого поступального розвитку галузі саме в продовженні роботи в напрямках, які уже започатковано, у систематизації і запровадженні набутого досвіду й пошуку нових шляхів. А все нове, мовляв, потребує для свого дальшого розвитку нового простору.

Отже, стало очевидним, що в галузі за останнє десятиліття нагромаджено вже стільки того нового, про яке згадано вище, що наступив час переходу, як стверджує відомий закон діалектики, кількісних змін у якісні. На побутовому рівні про це кажуть, щоб нові кроки до подальшого розвитку були успішними, потрібно щось робити і в організаційній діяльності, й щодо структурних перемін. Тобто, насамперед, слід узаконити використання набутого досвіду, зокрема, щодо необхідності надання ширших можливостей не тільки лісгоспам, а й лісництвам у фінансовому і у технічному забезпеченні, а також щодо змін оподаткування в галузі і т.д.

Досі залишається відкритим питання власної переробки деревини лісгоспами, яка фактично була знищена, а це боляче «відгукнулося», коли в останні роки через спеку почалося тотальне всихання лісу. Адже в кожному лісгоспі нагромаджувалося чимало низькосортної деревини, яку без переробки не було можливості реалізувати. Відомо і те, що ті підприємства, які зуміли утримати, бодай, якусь переробку, в цей екстремальний період постраждали менше. На Рівненщині, скажімо, це – ДП «Клесівське лісове господарство». Характерним для цього лісівничого колективу є те, що поки в державі лише вели розмови про переробку деревини, а тут її кожного року здійснюють в обсязі не менше 40 тисяч кубометрів. У своєму розвитку підприємство і в даний період постійно модернізується, поповнюється новими сучасними технологічними лініями з переробки деревини, іншим обладнанням. Тут випускається продукція, що користується попитом як в Україні, так і за кордоном. Та найголовніше, що клесівська переробка базується на безвідходному виробництві. Наприклад, для виготовлення соснового столярного щита та ролбордерів (заготовок для огорож) використовується низькотоварна деревина, аж до найтонших гіллячок. І цю продукцію реалізовують за цінами, які відповідають виробам із високосортної деревини.

Дбаючи про сьогоднішні виробничі здобутки, тут і нині заглядають у завтрашній день, визначивши пріоритетні напрямки роботи підприємства на майбутнє, якими передбачено і подальше розширення виробництва, освоєння конкретних передових технологій і нових видів продукції. Одне слово, щось на цьому лісовому підприємстві є таке, що намічає реформа, яка стартувала. То, можливо, варто придивитися до роботи цього колективу і використати в ході реформування. Тут уже своє слово можуть сказати, звісно, фахівці.

Позаяк реформи нині на слуху в кожному лісівничому колективі, вирішив на цю тему поговорити зі знайомими лісівниками, як мовиться, від верхів і до низів із усіх куточків країни.

– Ліс – це особлива складова нашого життя, особливо чутлива субстанція, – ділиться думками колишній голова Державного комітету лісового господарства України Микола Шершун, – адже зелені насадження це не тільки деревина, потрібна для діяльності багатьох галузей, місце туристичних подорожей, відпочинку, комора ягід, грибів тощо, а й єдиний виробник кисню на земній кулі. Особливо зростає роль лісів у нинішній період зміни клімату, пов’язаний із таненням льодовиків, тож треба все робити, щоб збільшувати площі лісів, заліснюючи навіть найменші клаптики землі, що не використовуються, всілякі неугіддя, яри, балки тощо. Ні за яких умов ми не маємо права допустити промах, що може призвести до знищення значної кількості лісів чи скорочення їх площ, бо він означатиме замахнутися на майбутнє. Потрібна, подібно як у Польщі, зацікавленість держави у розвитку лісової галузі, де законодавча база, фінансування сприяють тому, аби лісове господарство ефективно розвивалося, даючи значну віддачу.

Далі Микола Харитонович наголошує, що намітивши реформу в лісовій галузі, потрібно спрогнозувати кінцевий результат, передбачити всі ризики, забезпечити законодавчий фундамент, зважити фінансові можливості й щодо проведення в даний час таких відповідальних перемін.

Співзвучна цій і думка про реформу головного лісничого ДП «Кремінське лісомисливське господарство» Луганської області Володимира Андреєва.

– Як людина, котра щоденно буває в лісах, добре розумію, що потрібні нові підходи до організації господарювання в лісі, зокрема, в лісорозведенні, охороні та інших напрямках, – одразу відгукнувся на моє прохання висловити власну думку про реформу. – Це особливо було видно, коли торік майже в усіх регіонах виникали тотальні пожежі в лісових угіддях, з якими не можна було справитися. Тож реформа, як мовиться, не надумана, вона на часі. Але її проведення, на мою думку, потребує, насамперед, прогнозування з боку спеціалістів із залученням вчених щодо передбачення шляхів та термінів її проведення, ризиків, віддачі, наявності фінансових можливостей. Потрібно створити і законодавство, яке б регламентувало всі заходи з її перебігу.

Подальші міркування спеціаліста зводилися до того, що шляхи здійснення таких серйозних перемін не можна шукати «методом спроб», а зробивши крок до мети сьогодні, вже потрібно знати, що робитимеш завтра.

Якщо судити по Луганській області, як наголосив далі Володимир Валерійович, то відрадно те, що керівництво реформою у цій справі прагне до диференційованого підходу. Наприклад, укрупнення лісгоспів, яке вже в їх області відбулося, не торкнулося, зокрема, Кремінського лісомисливського господарства, позаяк було враховано те, що підприємство володіє досить солідною площею угідь, а його колектив забезпечує високоефективну роботу. На закінчення співрозмовник наголосив, що, на його думку, диференціації слід дотримуватися і в інших напрямках. Скажімо, коли оцінювати роботу тих лісгоспів, які розташовані в посушливих зонах і на пісках, тобто всупереч природі вирощують ліси, з тими, де природа сприяє лісорозведенню, то потрібні різні підходи, зокрема, і при визначенні рівня фінансування.

Вдалося поговорити по телефону і з окремими трудівниками одного з лісгоспів Чернігівської області. На моє запитання, чи розпочалася в них реформа, включивши динамік відповіли в один голос: «Добре було б, якби, перш ніж починати укрупнення лісгоспів, підготували проєкти працевлаштування, ознайомили з умовами соціального захисту людей…»

Понад півстоліття очолював Рокитнівський лісгосп Рівненської області Анатолій Петрук, тож на собі відчув наслідки багатьох реформувань у лісовому господарстві. І цілком виправданим було моє бажання почути його міркування з приводу ще однієї реформи, яка стартувала.

– Незважаючи на те, що вже перебуваю на заслуженому відпочинку, завжди цікавлюся справами свого підприємства. Звісно, що не залишаю без уваги і хід лісової реформи, яка започаткована в галузі, – вислухавши моє запитання, почав Анатолій Васильович. – А думка моя така: потрібно, щоб люди, від верхів до низів, які працюють у сфері, що реформується, були ознайомлені з тим, що дадуть ці переміни особисто для кожного.

Співрозмовник схвально відгукнувся також про те, що розробляються різні системи, стратегії, пошкодував, що це зроблено не наперед, а на майбутнє. Наприклад, як складова реформування розробляється автоматизована система «Пожежі». «Це, – підкреслив, – великий плюс». Проте зауважив, що не відомо, коли вона буде прийнята – а це мінус, бо, мовляв, пожежі можуть виникнути вже в перші погожі дні. Як з ними боротися, коли перебуватиме в завислому стані лісова охорона?!

– Щоб там не змінювали в ході реформи, але службу охорони лісів потрібно зберегти, а то й розширити, оснастити сучасною технікою, як у Європі, – підсумував розмову ветеран-лісівник.

Отак, крізь сумніви й сподівання, крок за кроком лісова галузь країни набуває своєї нової якості.

Петро ВЕЛЕСИК,
Газета “Природа і суспільство”