Не лише вигідні лісосмуги потребують уваги

ПОГЛЯД ФАХІВЦІВ. Усім, захисним насадженням потрібно більше державної опіки й прозорого громадського контролю

АКТУАЛЬНА ТЕМА

Учені Інституту агроекології і природокористування НААН обґрунтовують,
чому всім лісосмугам і захисним насадженням потрібно більше державної опіки й прозорого громадського контролю

  • Орест ФУРДИЧКО, директор Інституту агроекології і природокористування НААН,
  • Олександер КОВАЛІВ. доктор економічних наук,
  • Василь КОНІЩУК. доктор біологічних наук, для «Урядового кур’єра»

Нещодавно Кабінет Міністрів затвердив «Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення», що є черговим логічним кроком виконання урядових повноважень на втілення вимог закону дворічної давності «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року №2498-VIII

На жаль, ці правила переважно стосуються лише земельних ділянок під полезахисними лісосмугами, які обмежують масиви земельних паїв (ділянок), прибраних олігархічними кланами до рук через оренду, суборенду, міну, дарування, емфітевзис та інші сумнівні правочини.

Адже здійснюючи суцільну експансію родючих угідь і готуючись до запровадження на такій основі ринку (обігу) земель сільськогосподарського призначення, цей закон ввів у земельне законодавство нові норми як ключові: «масив земель сільськогосподарського призначення», «істотна частина масиву», «інвентаризація масиву», «зрошуваний (осушуваний) масив». Ці норми сприяють безпроблемному поглинанню земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського чи фермерського господарства, розташованих у таких масивах, переводячи їх у товарні. Такий монопольний ефект досягається добровільно-примусовим шляхом на користь орендаря (власника) за наявності в нього здобутої істотної частини масиву земель сільгосппризначення (не менш як 75% загальної площі).

Недаремно законопроекти про ринок (обіг) родючих угідь, враховуючи інтереси великого трансконтинентального агробізнесу, передбачали придбавати у власність в одні руки до 210 тисяч га таких масивів, зокрема тих, що обмежують земельні ділянки під

передбачали придбавати у власність в одні руки до 210 тисяч га таких масивів, зокрема тих, що обмежують земельні ділянки під полезахисними лісосмугами. На тепер за законом, ухваленим більшістю народних депутатів, який оскаржують інші народні депутати в Конституційному Суді, — лише по 10 тисяч га.

Уже не лісогосподарського призначення

Щоб в обігу масивів земель сільськогосподарського призначення не заважали інші категорії, цим законом від 10 липня 2018 року внесено зміни до Земельного кодексу та інших законів. У пункт «б» ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу «несільськогосподарські угіддя», що належать до категорії «землі сільськогосподарського призначення», який містив «полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім зарахованих до земель лісогосподарського призначення», слова «лісогосподарського призначення» було замінено словами «інших категорій». Ч. 2 ст. 55 кодексу, яка визначає землі, що не належать до земель лісогосподарського призначення, було доповнено пунктом «г» такого змісту: «полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення». Ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України було доповнено реченням: «До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги».
Зазнав відповідних змін Закон «Про Державний земельний кадастр» щодо обов’язковості опису меж, площ та угідь, які входять до складу масиву земель сільськогосподарського призначення,внесення відомостей про всі земельні ділянки такого масиву, різноманітну інформацію, зокрема документи, на підставі яких занесено відомості про масив до кадастру.

Важливо зрозуміти цей нюанс, який звучить приблизно так: «Якщо не буде законно оформленого «масиву» земель сільськогосподарського призначення, то й самі полезахисні лісові смуги залишатимуться поза правилами і непотрібними майже нікому».

Нюанси переростають у великі наслідки

Можна припустити, що наведені факти мають вигляд маленьких нюансів особливо на фоні найнижчого в Європі, рівня життя більшості українців. Насправді в умовах глобального потепління, прискорення деградації природного середовища, зміни клімату, виснаження природних ресурсів і зростаючої потреби у продуктах харчування кожний негативний нюанс поглиблює катастрофічний стан з використанням і охороною ґрунтів, лісових і водних ресурсів, які вважають унікальними не лише для всього європейського континенту, а передовсім для всіх громадян України.

Проте за найбільшої на європейському континенті розоранос-ті ґрунтів уперто не виводять ще з радянських часів з інтенсивної експлуатації площі еродованих та малопродуктивних орних угідь, а це майже 5 мільйонів гектарів. Не відновлюють природні луки й пасовища та не створюють нових насаджень, що мали б виконувати агролісомеліоративні ґрунтоводо-охоронні й водорегулівні функції, забезпечуючи стабільність в агро-ландшафтах у всій країні.

На жаль, інтенсивне створення захисних лісових насаджень у 1950—1970 роках припинилося у 1980-ті Аналіз повноти і завершеності агролісомеліоративних систем і необхідності їх оптимізації засвідчив, що ґрунтозахисна і водорегулівна лісистість країни на сьогодні в середньому вдвічі менша від потреби. У Степу площа облікованих насаджень становить 2,2 % площі зони (потреба — 3,8— 6,2%), Лісостепу — лише 1,0 % (2,7—4,4%).


Непоправно погіршується природна родючість ґрунтів (прогресує їх деградація, особливо ерозія), посилюються хімічне та інші забруднення довкілля, розорюють кормові угіддя, осушують болота і масово знищують насадження (самовільні вирубування і системні пожежі лісосмуг, дерев, кущів та інших протиерозійних насаджень тощо).

Жалюгідний стан з господарюванням та збереженням вже створених полезахисних лісосмуг і захисних насаджень переріс у жахливий після ліквідації державної агролісомеліоративної служби в центрі та на місцях. З’ясовано, що наявна (хоч й сумнівна) облікова площа полезахисних лісових смуг удвічі менша від нормативів, які розрахували науковці нашого інституту. А сумнівна через брак сучасних даних з обліку лісових смуг. їх фахового обстеження в період незалежності не проводили, а останню комплексну оцінку було зроблено в 1967—1968 роках — у час підготовки генеральної схеми протиерозійних заходів в Українській СРСР на 1971—1980 та наступні роки.

Тому не дивно, що, за даними державного обліку лісів, площа лісових насаджень, що виконують агролісомеліоративну функцію в рівнинній частині України, майже на 220 тисяч га менша від даних Державного земельного кадастру, яка займає 2642,2 тисячі га. З них лісових насаджень лінійного типу 432,3 тисячі га; протиерозійних лісів — 919,1 тисячі; лісових ділянок уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів — 289,7 тисячі і 1001,1 тисячі га байрачних лісів (ростуть у верхів’ях і схилах балок), розташованих навколо масивів сільськогосподарських угідь та поширені на всій території України (смугою, яка простягається південною частиною Лісостепу і північною Степу від Бесса-рабії до Донеччини й Луганщини).

Кому зарадять ухваВлені правила?

Затверджені Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення вказують, що вони обов язкові для виконання начебто для всіх власників, орендарів та користувачів земельних ділянок, на яких розташовано полезахисні лісові смуги. Фактично землекористувачами земельних ділянок під полезахисними лісосмугами, які обмежують масиви земель сільськогосподарського призначення, можуть ставати лише власники, орендарі чи користувачі таких масивів.

Тому вимоги до утримання та збереження інших полезахисних насаджень разом з іншими лісосмугами регулюватимуться старими правилами. Нові полезахисні лісові смуги мають створювати (ч. 2 п. 16 правил) немовби «для завершення системи захисних лісових насаджень відповідних територій», згідно з Правилами відтворення лісів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 1 березня 2007 р. №303.

Ухвалені цьогоріч урядом правила (п. 17) вказують, що заходи з охорони від незаконних вирубувань, гарантування пожежної безпеки та ліквідації пожеж у полезахисних лісових смугах землекористувачі здійснюють у встановленому законодавством порядку. А захист полезахисних лісових смуг від шкідників і хвороб забезпечують (п. 18 правил) шляхом систематичного спостереження за станом насаджень, виявлення осередків шкідників і хвороб, їх профілактики, локалізації і ліквідації (навіть не вказано, хто і як).

П. 19 правил визначає, що на земельних ділянках під полезахисними лісовими смугами діятимуть заборони на діяльність, що може негативно впливати на стан полезахисних лісових смуг. На жаль, ці заборони стосуються лише тих лісосмуг, які обмежують масиви.
На наше переконання, ці та інші (вигідні й невигідні) моменти мають місце, оскільки бракує загальнонаціональної системи агроекологічного моніторингу і повсюдного та неупередже-ного управління агроресурсами як природними об’єктами в розрізі кожної територіальної громади (також за межами населених пунктів) — на всіх етапах їх використання та охорони.

Надія на здоровий глузд залишається

Попри домінування олігархії й невизначеності в природокористуванні вчені нашого Інституту агроекології і природокористування НААН, ґрунтуючись на національних інтересах, довели необхідність реалізації органами державної влади і місцевого самоврядування лише комплексних і збалансованих науково обґрунтованих засад і механізмів проведення реформ в аграрній галузі Вони засновуються на принципах балансування екологічної, економічної, юридичної, соціальної та іншої зацікавленості.

Важливо, що розв’язання цих проблем — не лише частина наукових, а й урядових викликів, що стоять перед українською агролісомеліорацією. Така реалізація має ґрунтуватися на об’єктивних оцінках стану і відбуватися за участю місцевих громад та інститутів громадянського суспільства водночас у конкретних агроланд-шафтах усіх природно-кліматичних зон України — складових цілісної екосистеми.

Передбачено невідкладно, повноцінно і синхронно передати на місця всі повноваження, притаманні місцевому самоврядуванню (в межах і за межами населених пунктів) і водночас посилити загальнонаціональні функції й інститути практичної реалізації конституційного права власності українського народу на землю та її ресурси, забезпечуючи права і обов’язки кожному громадянинові України незалежно від того, де він живе і до якої громади належить.

Упевнені, що наявний науковий потенціал Національної академії аграрних наук і нашого інституту й інших учених дає змогу розробити сучасну парадигму створення і відновлення на базі нових наукових знань про чинні норми Конституції України, використовуючи новітні інформаційні технології не лише стосовно вигідних лісосмуг, а й усіх агролісомеліоративних захисних насаджень усієї екомережі України.

Пам’ятаймо, що унікальні природні екосистеми в агроландшаф-тах України (наявні та відновлені польові лісосмуги, захисні лісонасадження, байрачні ліси і чагарники, нерозорані сіножаті й пасовища, фауна, флора, мікробіо-та та інші кліматичні й енергетичні чинники) — важлива складова й невід’ємний природний комплекс пан’європейської екомережі, в просторі якої найбільш родючі ґрунти (поля), що становлять золотий земельний фонд української нації й конституційно задекларовані природними об’єктами права власності українського народу — основне національне багатство.

https://ukurier.gov.ua