15 Лютого, 2021
Якби прямо зараз ми склали топ екотем у медіа, лідером точно би стала «вирубка дерев». Але навіть з нею багатьом авторам постійно вдається припускатися помилок. Як цьому зарадити — пояснюємо з експертом у лісовій тематиці.
Єгор Гриник — зоолог за освітою та експерт ГО «Українська природоохоронна група». Раніше він працював в українському представництві Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), а протягом останніх трьох років спеціалізується на лісовій тематиці, у якій уже відчуває компетентність. І водночас — спостерігає постійну необізнаність авторів, що готують відповідні публікації для медіа. Про найчастіші помилки українських журналістів на прикладі лісової тематики поговорили детальніше для видання The Lede.
Головні проблеми за версією Єгора
Некомпетентність. Комунікація з медіа — проблема ситуативна, адже часто залежить від інфоприводу. Так, паралельно з липневими паводками 2020 року в Україні наклався скандал з компанією ІКЕА: тоді британська організація Earthsight опублікувала об’ємний звіт, з якого українські ЗМІ обрали для фокусу тільки один аспект: шведська компанія закуповує незаконно вирубану деревину в Україні. Насправді посил звіту був дещо інший та складніший, однак спілкування з журналістами для Єгора в той період відбувалося майже 24/7.
Саме коли з’являються хайпові теми, за них беруться й ті, хто ніколи з ними раніше не працював — і це, очевидно, провокує чимало помилок у подачі інформації. До прикладу, багато видань і телеканалів поширювали інформацію, що чи не головною причиною паводків є вирубка лісів. Ось приклад такого матеріалу від телеканалу NewsOne. За словами експерта, немає підтверджених наукових даних, які доводять, що вирубка лісів може викликати настільки масштабні паводки. Банальна некомпететність тиражувала одну й ту ж хибну інформацію, але глибше у дослідження ніхто не занурився.
Необ’єктивність. Взимку 2020 року Єгор ділився коментарем із журналістом ТСН про новостворений онлайн-портал «Ліс у смартфоні». Ініціативу запровадив тодішній голова Держагентства лісових ресурсів. За допомогою додатку можна було дізнатися, законна рубка чи ні. Зі свого боку експерт розповів, що не все однозначно: якщо рубка вказана законною на сайті, насправді вона може бути незаконною. Також зауважив, що в лісі не працює інтернет — і в результаті тільки ця фраза потрапила в репортаж. Історію про переходи та про відсутність чіткого визначення законних рубок редакція проігнорувала. Після таких досвідів Єгор узяв собі за правило у спілкуванні з тележурналістами: заздалегідь виділяти головну думку і повторювати її кілька разів.
БІЛЬШІСТЬ ПУБЛІКАЦІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗМІ ПРО ЛІСОВУ ТЕМАТИКУ СТОСУЮТЬСЯ ТЕМИ НЕЗАКОННИХ РУБОК. ОДНАК НА ЦЬОМУ ТЕМИ ПРО ЛІС НЕ ОБМЕЖУЮТЬСЯ. ЧАСТО Є Й СЕРЙОЗНІШІ ПРОБЛЕМИ, АЛЕ ВСІ ВОНИ… «НЕ ТАК ДОБРЕ ЗВУЧАТЬ».
Ніхто не пише про вплив клімату на ліси або штучне походження чи не половини українських насаджень — а саме вони приречені на всихання і зникнення. І навіть у межах цієї теми попри величезну кількість матеріалів автори й далі:
- не розуміють, що таке незаконна рубка;
- не здатні відрізнити законну від незаконної;
- не заглиблюються у дотичну термінологію.
Поширені помилки та їхні рішення
Нерозуміння законної чи незаконної рубки. В європейській практиці незаконною вважається рубка з будь-якими порушеннями; наприклад, коли з багатьох необхідних для рубки дозволів один відсутній. В Україні ці нюанси часто спрощуються, а багато громадян взагалі вважають будь-яку рубку незаконною. Офіційна ж статистика вважає незаконними лише рубки, на які взагалі відсутні всі документи (самовільні рубки).
Розберемо ситуацію. Колишній голова Держлісагентства стверджував, що завдяки його роботі незаконні рубки скоротились майже на 50%. Але до такої категорії голова та багато інших лісників вносять самовільні рубки, як у той же час ненаявність всіх документів у лісника робить рубку такою ж незаконною. Журналісти часто покладаються на почуті цифри та викривляють справжню картинку в медіа.
Проблема ще й у тому, що законність рубки визначається лише її відповідністю законодавству. Наше законодавство застаріле — воно базується ще на радянських підходах. Тому чимало законних рубок все одно мають негативні екологічні наслідки. На заході ж лісове законодавство намагаються адаптувати з розумінням лісу як цілісної екосистеми, а не тільки джерела деревини. Однак негативні для довкілля, хоча й законні рубки, лише зрідка викликають інтерес в українських медіа.
Ось публікація, яка зачепила увагу Єгора порушеннями: авторка статті «Влада бездіє: на Черкащині браконьєри масово вирубують ліси» не розрізняє законні рубки й незаконні, не пропонує посилань на джерела та думки другої сторони.
А ось позитивний приклад: «У лісі масова різня чи тиха година: чим вирубка дерев загрожує Полтавщині»; тут питання лісу вивчене детальніше, ніж проста «зрада». Попри хаотичність, на думку Єгора, порушені важливі питання, про які інші мало говорять.
Висадка дерев як панацея. Як розповідає Єгор, коли люди думають, як допомогти природі, вирішують саме садити дерева. Однак тут багато підводних каменів.
По-перше, у законодавстві прописано, що від отриманого прибутку за вирубку дерев лісники повинні вкласти гроші у висадку нового. І за словами експерта, він рідко бачив, щоб ліс вирубили і не відновили. Натомість щороку проводяться акції з висадок дерев у лісах. Люди радісно реагують і беруться саджати ліс, який… усе одно буде засаджений лісниками.
По-друге, часто ліс садять там, де його не має бути. Або ж — обирають види, непридатні для України. Наприклад, саджають акації, які завезені з Північної Америки та масово витісняють наші види. Так, проблема з інвазивними видами теж поширена, але про неї не говорять. Або говорять дуже рідко. У цьому тексті трохи описали: «Навала чужих. Як рослини з інших континентів захоплюють Україну та чому це смертельно небезпечно», а в цьому сюжеті — поговорили: «Завезені рослини неконтрольовано розповсюджуються в Україні та витісняють традиційні види».
Вибір найпростішої теми. 21 березня визначають як Міжнародний день лісів (за рішенням ООН з 2013 року). У 2020 цю дату святкували з лозунгом «Ліси і біорізноманіття». І якщо про останнє майже ніхто не писав, то публікацій про висадку лісу було предостатньо. Ось приклад такого тексту: «Лісівники Рівненщини запрошують усіх охочих разом посадити ліс».
У чому проблема? Щонайменше в тім, що площа лісів залишається незмінною, а сам ліс деградує: зникають види і зменшується їхня чисельність. Водночас будь-який штучний ліс чи екосистема менш стійкі, ніж природні. За умов підвищення температури та зниження вологи через зміну клімату штучні екосистеми щезатимуть, ставатимуть вразливі до негативних наслідків. І ось вона — ще одна з багатьох згаданих ідей для публікацій у медіа.
Видавання думок активістів за експертні. Якось Єгор натрапив на публікацію з гучним заголовком: «Ліс у Чорнобилі підпалили, щоб приховати вирубку, – журналістське розслідування». Подібні твердження він називає абсурдом. Так, буває, що пожежі влаштовують, аби потім зрубати ліс, але — не можна приховати незаконну рубку, влаштовуючи пожежу.
Лісники як замовники джинси. Колеги Єгора в регіонах часто розповідають про цензуру, яка існує в написанні матеріалів на лісову тематику. Часто публікації у новинах — джинса, паралельно з якою існує табу на негативне висвітлення локальної лісової галузі. Ось гляньте на матеріал «Ви чуєте? То тихо плаче ліс…».
Саме ЗМІ формують порядок денний і впливають на рішення влади, бо інакше немає потрібного тиску на політиків. У той же час інколи реально важливі питання порушуються буквально з вибухового посту в Facebook. До речі, ось інший матеріал із медіа за посиланням вище, де подані думки експерта, громади, університету та розглянута позиція влади: «Навчальна база чи парк?»
Не публікують спростувань. Часто локальні теми, які недостатньо вивчені та звідси викликають підозру про спробу пропіаритися, потрапляють у результаті до всеукраїнських видань. Як публікація харківських авторів, що проаналізували темпи зникнення лісів у Рівненській області за кілька років і дійшли висновку, що ліс там скоро зникне. Колеги Єгора з організації «Екологія-Право-Людина» опублікували матеріал «Чому варто довіряти не всім новинам про “знищення українських лісів” або Чи може супутниковий моніторинг врятувати українські ліси?». Але було б добре, якби журналісти теж несли моральну відповідальність за матеріали.
Корисні ресурси
Неурядові організації часто публікують корисні матеріали, які можуть знадобитися як пересічному читачеві, так і автору матеріалів на дотичні теми. Наприклад, Food and Agriculture Organization of the United Nations раз на кілька років готує великі й доступні звіти про ліси. Ось лінк на повний звіт за 2020 рік. На сайті також багато публікацій на більш вузькі теми. Наприклад, про ліси та повені. Прочитавши бодай ці два звіти, журналісти не тиражували б у своїх публікацій інформацію про рубки й повені як їхній наслідок.
Подібні речі публікує Всесвітній фонд дикої природи (WWF). Наприклад, за лінком Єгор пропонує ознайомитись із Living Forests Report: звітом, у якому в окремих розділах досліджені питання збереження лісів та виробництва дерев’яної продукції, клімату, енергії й майбутнього планети.
Основні проблеми лісів також завжди фігурують у різних конвенціях. Наприклад, Конвенція про біологічне різноманіття ООН (ще за 1992 рік). Такі документи можуть слугувати стартом для заглиблення у тему. Щоб далі — мати базове розуміння для вивчення звітів організацій. Та зрештою — орієнтуватись у науковій літературі, за яку слід братися далі.
Сподіватися, що студенти отримають можливість обирати для вивчення екожурналістику, а університети залучатимуть компетентних в екології та журналістиці фахівців, — мрія. Але саме з таким бекграундом речі, які зараз трапляються в медіа, просто не виникали б. Без нього ж залишається тільки аналізувати помилки й пропонувати рішення. Тим, хто пишуть тексти чи знімають сюжети на теми довкілля вже сьогодні.
Авторка: Тоня Чундак
Зображення на головній: Pexels
Цей матеріал підготовлено в межах Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.
