Недостатньо об’єднати лісгоспи: потрібні комплексні реформи

Реформа лісової галузі не буде повноцінною без кадрових рішень та розформування дублюючих підрозділів у лісгоспах.

СЕРЕДА, 28 ВЕРЕСНЯ 2022, 13:36

 

ОЛЕКСАНДР МІСЮРА
підприємець у сфері лісопереробки

Лісова галузь, як одна із багатьох природоресурсних галузей України, в умовах війни становить значний інтерес для держави і суспільства. 

Адже від того, чи добре йдуть справи у лісгоспах, тепер залежить успішне проходження опалювального сезону, належне поповнення дефіцитних бюджетів різних рівнів, а отже – здатність держави ефективно оборонятися взимку від агресивного вторгнення та підтримувати економічний фронт. 

Тож лісова галузь може стати однією із найбільш бюджетоутворюючих, якщо втілити комплексні реформи, а загалом – стратегічно важливою в умовах війни.

Які нарікання до процесу реформ лісового господарства?

Попри шалений спротив “старої” лісгоспної системи, нещодавно уряд розпочав створення єдиного підприємства “Ліси України” замість сотні лісгоспів, що, звісно, є вагомим кроком європейського напрямку розвитку українського лісового господарства.

Але чи достатньо лише цих кроків для досягнення комплексних позитивних змін? 

Українське меблеве диво. Що змінить законопроєкт “Про ринок деревини”

Лише організаційні зміни, якщо вони не проводяться одночасно зі структурними та іншими змінами, не можуть автоматично призвести до системних позитивних результатів у лісовій галузі.

  1. Не розмежовано чітко функції господарювання, догляду та охорони лісів, ці функції продовжують знаходитися в “одних руках”.
  2. Не ліквідовано остаточно обласні управління лісових та мисливських господарств. Хоч їх кількість зменшена майже вдвічі, водночас залишений їх вплив та функції “ручного втручання” у діяльність лісгоспів.
  3. Не проведена прозора кадрова реформа лісівників, тобто ті чиновники, які заплямували професійне звання лісівника участю у оборудках, не втрачають доступ до посад у новоствореному підприємстві “Ліси України” та у інших установах/організаціях лісівників.
  4. Продовжується виконання лісовим господарством дублюючих функцій інших органів, наприклад – функцій пожежної охорони, державної охорони лісів тощо.
  5. Не ухвалений закон “Про ринок деревини”, тобто відсутні єдині законодавчі правила розподілу лісових ресурсів через прозорі та відкриті аукціони.

Чому необхідно ліквідувати обласні лісомисливські управління?

Викликає надмірне занепокоєння той факт, що укрупнені обласні лісомисливські управління продовжуватимуть виконувати ті ж самі функції, які виконували до об’єднання лісгоспів в одне підприємство “Ліси України”. 

Тобто, ймовірно, збережеться “ручне управління” господарськими процесами в лісовому господарстві “на місцях”. Лісгоспи хоч і об’єднуються в одну компанію “Ліси України”, однак нікуди фактично з територій громад та областей не зникають, чомусь не зникає також вплив і лісомисливських управлінь.

Це прямо суперечить логіці об’єднати лісгоспи в одну компанію, ба більше – збереження впливу місцевих чиновників на лісове господарство залишає суттєві корупційні ризики та може дискредитувати реформу загалом.

На жаль, обласні управління Держлісагентства й надалі “на місцях” контролюватимуть та координуватимуть об’єднані в одну компанію лісгоспи. Що взагалі дивно – надаватимуть погодження на проведення заготівлі лісових ресурсів місцевим представництвам єдиної компанії “Ліси України”. 

Згадані функції координації та контролю може легко виконувати безпосередньо Держлісагентство без всіляких обласних представництв, адже має достатньо організаційних, матеріальних, інформаційних тощо ресурсів та засобів для цього. 

Які ще кроки необхідно зробити в процесі реформ лісового господарства?

1. Держлісагентство. Функцію господарювання в лісах, ймовірно, замість сотень лісгоспів, виконуватиме єдине підприємство “Ліси України”, а координацію та реалізацію політики у сфері лісового та мисливського господарства – Держлісагентство. 

Залишається відкритим питання реалізації функцій догляду, охорони лісів, контрольно-наглядових функцій тощо. 

Функцію догляду лісів (висадки дерев тощо) цілком успішно і набагато ефективніше може виконувати приватний сектор. 

Саме тому доцільно розглянути питання про перехід до практики замовлення таких послуг виключно через тендерні процедури. 

Це зекономить державі значний фінансовий ресурс, стимулюватиме розвиток малого та середнього бізнесу “на місцях”, тим паче, що таким шляхом йдуть і європейські країни.

2. Пожежна охорона лісів. В умовах війни виникає питання доцільності існування та фіксування окремої “лісової” пожежної структури, адже ДСНС України має більш злагоджену організацію та кращу матеріально-технічну базу, належне фінансування. 

Більше того, має розгалужену систему по всій території України, тому може попереджати пожежі, боротися з пожежами в лісах та їх наслідками, не гірше ніж, пожежні структурні одиниці в лісовому господарстві, а, може, й краще.

Дублювання функцій ДСНС України та “лісової” пожежної охоче обґрунтовується багатьма лісівниками різними наборами аргументів, однак гроші, які виділяються на боротьбу з пожежами в лісах, можуть значно ефективніше використовуватися під час війни для посилення обороноздатності в критичних сферах.

3. Державна лісова охорона. Функцію охорони лісів не обов’язково виконувати виключно штатом працівників лісового господарства, адже існують різні національні правоохоронні та інші органи, зокрема – поліція, також Державна екологічна інспекція України, які можуть їх замінити. 

Навіщо зберігати та фінансувати дублювання функцій (“державу в державі”), коли існує необхідність усі ресурси спрямовувати на армію? 

Роздутий чиновницький апарат зі схожими функціями – таку розкіш Україна не може собі дозволити в умовах війни.

Впровадження тотальної діджиталізації, наявність відкритих інформаційних лісівничих баз, зокрема і транспонування лісосировини виключно з бирками тощо, дозволяє ефективно охороняти ліси загальнонаціональним правоохоронним органам і ставить під сумнів фінансування галузевих, з дублюючими функціями.

4. Кадрова реформа лісівників. При формуванні керівного штату новоствореного ДП “Ліси України” та в інших структурах лісівників необхідно започаткувати використання “детектора правди” та широко залучати до таких процесів громадськість. 

Було б чудово створити комісію за участі громадськості, яка б надавала висновки щодо доброчесності кандидатів, які бажають займати важливі або керівні посади в лісовій галузі. Також дуже важливо, щоб ці висновки в обов’язковому порядку враховувалися в процесі призначення.

У жодному разі не можна допускати до керівних посад чиновників, які заплямували себе участю в різноманітних оборудках з лісовими ресурсами. 

Лише такими заходами можна розірвати “порочне коло” проблем лісової галузі, коли усі хороші наміри та реформи зводяться до чергового плекання багатомільярдних інтелектуальних “схем” дерибану лісових ресурсів. 

Висновки

Проведення реформ лісової галузі вимагає не лише організаційних змін. Створення єдиного підприємства “Ліси України” є правильним напрямком позитивних змін, однак якщо не вдаватися до структурних та інших змін, то реформа не стане комплексною. 

Важливо оптимізувати дублюючі функції державної лісової та пожежної охорони шляхом передачі їх виконання ДСНС України, поліції та Держекоінспекції та провести кадрову реформ лісівників.

Необхідно ліквідувати обласні лісомисливські управління Держлісагентства, щоб уникнути подальшого подвійного підпорядкування та “ручного управління” лісовим господарством. 

Необхідно ухвалити Закон “Про ринок деревини”, яким зафіксувати однакові для всіх законодавчі правила розподілу лісових ресурсів на конкурентних, прозорих та відкрити засадах, що допоможе зафіксувати “правила гри” в довгостроковій перспективі, а українське лісове господарство перспективне для інвестицій. 

Лише комплексний, а не фрагментарний підхід до проведення реформ лісового господарства України може забезпечити їх незворотність та позитивний ефект для економіки на десятиліття.

https://www.epravda.com.ua/columns/2022/09/28/691967/

 132 total views,  2 views today