Невидимі охоронці лісу

Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства

✅ Законні мисливці на «мисливців» незаконних.

Ліс – не лише природний ресурс, основа якого деревина й звірина, він має чимало екологічних і соціальних функцій. Більше того, він, водночас, є невичерпним джерелом натхнення, краси та спокуси. Він вабить до себе не тільки тих, хто прагне милуватися природою, насолоджуватися чудовими лісовими ландшафтами, фауною і флорою. Але ліс також є об’єктом зазіхань на його багатства. Та нині на допомогу лісовій охороні прийшли сучасні технології і, хочеться вірити, що за їх допомогою вдасться скоротити ці зазіхання.

Впродовж кількох останніх років для спостереження за життям у лісових масивах державних підприємств Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства застосовують фотопастки. Їхня кількість нині становить близько 150 одиниць.

Ці технічні засоби реагують на рух у режимі реального часу та є абсолютно непомітними у лісових насадженнях. Фотопастки фіксують плин життя у лісі за допомогою фото- і відеозйомки. При цьому ані люди, ані звірі роботи лісових «наглядачів» не бачать. Прилади мають камуфляжний колір і дизайн, що робить їх непомітними на деревах чи на інших об’єктах навколишнього природного середовища.

Камера приладу фіксує появу тварини, людини чи автомобіля завдяки вбудованому датчику руху, радіус дії якого становить близько 20 метрів, а кут огляду – 120 градусів. Датчик руху, в першу чергу, дає можливість економити енергію батареї і пам’ять накопичувача, вмикаючи запис тільки коли в радіусі дії приладу з’явився об’єкт. По-друге, зафіксувавши рух, прилад може надсилати текстові повідомлення за допомогою GSM-мережі, ба, навіть передавати фото та відео.

Кожне фото і відео має інформацію про дату і час зйомки. Фотопастки як удень, так і вночі «стежать» за переміщеннями у лісових масивах. Часто вони незамінні помічники у виявленні злочинних дій браконьєрів, повідомляючи про це рейдові бригади у режимі реального часу. Тобто фотопастки є своєрідними законними мисливцями на «мисливців» незаконних.

Розташовують таких «мисливців» на в’їздах, входах у лісові масиви, лісових стежках, біля підгодівельних майданчиків, на галявинах – там, де вони є найбільш ефективними. Їхнє місцезнаходження періодично змінюють.

Таке «полювання» приносить свої плоди.

Так, у Заболотцівському лісництві Бродівського лісгоспу лісничий Андрій Москва отримав «сигнал» із третього кварталу. Оперативна рейдова група спрацювала чітко і навантажений вщент деревиною автобус був затриманий.

Також ефект від використання цих приладів відчули і у «Надлісництві Старий Самбір» ДП «Самбірський лісгосп».

– Сім розставлених фотопасток, тісна співпраця з охоронною організацією і органами поліції, за останній рік скоротили тут незаконні вирубки удвічі, – запевняє начальник відділу охорони та захисту лісу надлісництва Володимир Задільський. – А виявляють ці незаконні вирубки у більше, ніж 70 відсотках випадків.

– Звіти справ щодо лісових порушень, графіки про­ведення спільних рейдів, роз’яснювальна робота, попереджувальні заборонні знаки – все разом із фотопастками, рейдами чотирьох десятків лісових охоронців є постійною турботою лісівників «Надлісництва Старий Самбір», – наголошує його керівник Юрій Мрочко і запевняє, що кількість фотопасток, як ефективного засобу збереження лісу, його фауни і флори, планується збільшувати.

Та охорона лісу, хоч і головна, але не єдина функція фотопасток. За їх допомогою можна спостерігати за дикими тваринами на підгодівельних майданчиках, за їхнім «апетитом», аби вчасно розміщувати для них корми взимку.

Так, фотопастки, повідомив мисливствознавець Андрій Купецький, встановлені в лісових угіддях «Надлісництва Жовква» ДП «Львівський лісгосп» «вполювали» лісових мешканців – козуль, кабанів, коли ті ласували сіллю з солонця. Єгер Юрій Райка уточнив: «…сталося це в урочищі Буянець. На основі, в тому числі, й спостережень із фотопасток, нам вдається проводити достовірні обліки мисливських диких тварин в угіддях, а це, в свою чергу, впливає на кількість отриманих лімітів добування звіра. Ведення раціонального мисливського господарства неможливе без знання чисельності мисливських звірів і птахів. Отже, нашим важливим завданням є з’ясувати їх достовірну чисельність, статево-вікову структуру, мешкання та шляхи міграції».

Фотопастки «малюють» лісівникам повнішу і точнішу картину – це полегшує вирішення тієї чи іншої проблеми, планування відповідних природоохоронних заходів.

Очевидно, що кількість фотопасток у господарствах залежить від доцільності й економічної спроможності. Хтось може собі дозволити такої технічної «розкоші» більше, хтось – менше. Та рекордсменом на Львівщині є НПП «Сколівські Бескиди». Зі згаданих 150 фотопасток – 70 встановлено в національному парку. Придбані вони в рамках проєкту «Збереження карпатських пралісів», що реалізовується за підтримки Федерального Міністерства охорони довкілля і природи та безпеки ядерних реакторів Німеччини (BMU) та у співпраці з Франкфуртським зоологічним товариством і є частиною Міжнародної Кліматичної Ініціативи.

– Ще в листопаді 2020 року, – розповідає директор національного парку Василь Приндак, – у нас відбулися теоретичні й практичні навчання за участю працівників парку, науковців із України, керівника проєкту UCPF Стефана Райта, наукового співробітника Франкфуртського зоологічного товариства Адама Сміта, зоолога, експерта з моніторингу біорозмаїття Ростислава Журавчака, наукової співробітниці Світлани Кудренко.

Тоді ж Адам Сміт детальніше ознайомив присутніх із роботою фотопасток та поділився досвідом, продемонстрував на практиці, як їх встановлювати, щоб вони були найменш помітними і працювали найбільш ефективно.

Взимку 2020–2022 років на території НПП «Сколівські Бескиди» за допомогою фотопасток спостерігали за тваринним світом, основною метою якого був моніторинг рисі. Для досліджень застосували методику, що використовується у багатьох країнах Євросоюзу. Згідно з нею, фотопастки розподіляються відповідно до заздалегідь визначеної схеми. Територію парку поділили на квадрати 2х5 кілометрів, і фотопастки розмістили у кожному другому квадраті. Для рисей, які живуть поодиноко і займають відносно стабільні місця існування, такий розподіл фотокамер виявився близьким до оптимального. В межах квадрату фотопастки були встановлені в місцях, на яких ймовірність сфотографувати рись є відносно високою – на звіриних стежках, лісових дорогах, де рисі часто з’являються. На кожну локацію встановлювали дві фотокамери з білим спалахом обабіч дороги чи стежки. Мета – отримати високоякісні фотографії рисі з обох боків, аби потім її ідентифікувати за індивідуальним рисунком хутра.

Фотопастки були встановлені на стежках зі слідами рисі або у місцях, де рись спостерігали раніше. Якщо точної інформації про наявність рисі не було, обирали місця для встановлення фотокамер відповідно до експертних даних.

У підсумку начальник відділу лісового господарства парку Іван Лепесевич при наполегливості та ентузіазмі шести десятків інспекторів природоохоронного фонду, зокрема, Миколі Свистуну з Бутивлянського лісництва, Михайлу Яремі з Приполонинного, Миколі Дмитришину з Крушельницького ідентифікували десять особин рисі: вісім дорослих і дві малечі.

Впродовж досліджень фотопастки зареєстрували також значну кількість інших видів тварин, що поширені на території національного парку. Найкраще «засвітилися» копитні звірі (переважно олень благородний, дещо рідше – козуля європейська та кабан дикий), які були зафіксовані у різний час практично на всіх локаціях. Зубри були помічені на ділянках, де вони переважно тримаються в зимовий період. З великих хижих ссавців фотопастки в багатьох місцях зафіксували лисицю, рідше – вовка.

З рідкісних представників ссавців фотопастки зареєстрували бурого ведмедя, видру річкову, кота лісового. Фотофакти з наших фотопасток, – розповів Василь Приндак, – «втерла носа» скептикам, які раніше вважали вигадкою інформацію про мешкання у нас цієї рідкісної тварини.

Зображення диких тварин, які вдалось отримати завдяки фотопасткам, встановлених у НПП «Сколівські Бескиди» в рамках проєкту «Збереження карпатських пралісів»

У НПП «Сколівські Бескиди» розповіли, що за зовнішнім виглядом тварина, на перший погляд, нагадує домашнього котяру та якщо придивитися пильніше, виявиться чимало відмінностей. Насамперед, лісовий кіт удвічі більший за своїми габаритами. Також у нього відносно короткий хвіст із кількома темними смужками та притупленим чорним кінцем. На вершечках вух – яскраво виражені китички та чорні стрічки, які тягнуться від очей до висків. Очі – світлі.

– Науковці запевняють, – каже Василь Приндак, – що кота лісового приручити неможливо.

Відповідно, в неволі він не дає потомства. «Мешкає» тварина у дуплах дерев, у невеличких печерах скель. Його харч – миші, плазуни, птахи… Гін у кота лісового – у лютому-березні. Життя його – не безхмарне, повне конкурентів та ворогів. Це, зокрема, рись, великі хижі птахи. Як показали фотопастки, коти лісові поширені практично на усій території парку де є старі перестійні ліси.

Аналіз отриманих даних за допомогою фотопасток дозволяє зрозуміти де мешкає та чи інша популяція диких тварин, надає інформацію щодо чисельності виду і його динаміки.

Фотопастки, як спеціальні пристрої для охорони території та спостереження за фауною, стають дедалі популярнішими у лісовому і мисливському господарстві. З їх допомогою здійснюють охорону угідь, контролюють популяції тварин, вивчають рідкісні види. Знімки, отримані в результаті роботи цих пристроїв, допомагають інспекторам природоохоронного фонду, мисливствознавцям, єгерям, науковцям…

Ця сучасна техніка, спрощуючи процес спостереження за угіддями, також допомагає державній лісовій охороні боротися з «чорними лісорубами», уникати таким чином фінансових втрат від їхньої діяльності. Лісівники переконують, що апарат є незамінним для охорони лісу і окуповується впродовж року.

Loading