Обережність не завадить

Відкриття сезону полювання викликає у мисливців шалений ажіотаж. Це й ейфорія здобуття майбутніх трофеїв, і можливість чудово провести час з товаришами-однодумцями та й просто насолодитись сповна відчуттям свободи від повсякденності. Приготування до цього «анабазису» починається заздалегідь, і дуже не хочеться повторювати минулих неприємних ситуацій, які часом трапляються на полюванні, отже подумки щоразу налаштовуєш себе на те, що цього разу все буде гаразд.

Готуючи свій реманент, не забудьте підготувати й свого надійного і, в деяких випадках, незамінного мохнатого товариша по мисливській справі – собаку. Адже його підготовка не менш важлива і відіграє домінуючу роль в успіху вашого підприємства. Ця стаття стане вам у пригоді, щоб уникнути основних неприємностей, які вас чекають під час полювання.

Небезпека перша – сказ. За останні п’ять років на території України зросла кількість випадків захворювання на сказ утричі. Переносниками цього захворювання є дикі тварини (вовки, лисиці, білки, борсуки, нутрії, щури, норки та ін.). Щеплення – основний засіб профілактики захворювання. Тому якщо термін вже добігає кінця (щеплення роблять один раз на рік), наприклад, різниця від попередньої дати майже рік, лишилось почекати лише тиждень, то вакцинацію можна сміливо робити. Взагалі, вакцину проти сказу краще застосовувати у холодний період року (з кінця вересня по квітень), щоб уникнути різних ускладнень.

Небезпека друга – кліщі. Усім відомо про піроплазмоз, який вони переносять. Підступність цієї хвороби полягає в тому, що ознаки захворювання можуть з’явитись протягом трьох годин після укусу або через добу-дві після нього. Все залежить від імунітету собаки. Та настрій полювання вже буде зіпсований. Запобігти цьому можуть спеціальні нашийники.

Небезпека третя – комарі. Актуальності ця небезпека набула в останні п’ять років, оскільки клімат України досить змінився (спека та висока вологість, притаманні південним районам, перемістились до центральних та північних областей країни). Комарі та гнус є переносниками небезпечного інвазійного захворювання – дирофіляріозу. До речі, цією хворобою хворіють і люди. Складність дирофіляріозу в його діагностуванні та лікуванні. Ознаки з’являються не відразу. Оскільки під шерстю паразит (дирофілярія) лишається непомітним протягом тривалого часу, то виявляємо зміни у загальному стані тварин вже тоді, коли ушкоджується очне яблуко або серце. В оці спостерігається помутніння, схоже на «більмо» або катаракту. Це дуже турбує тварину. Видалити його дуже складно, оскільки на дирофілярія не діють наркоз та замороження. А коли паразит опиняється у серцевій порожнині, то, розвиваючись, росте до п’яти метрів і прошиває його, наче нитками. Це значно ускладнює скорочення органу. І як наслідок – у тварини виникають задишка, набряки підгруддя, синюшність слизових оболонок пащі. У людей спостерігаються аналогічні симптоми. Отже, будьте особливо уважні. Основною діагностикою вважається аналіз крові, де можна побачити личинки паразита – мікрофілярії. Та період їх виходу у кров буває різним – від одного місяця до трьох. Тому раз на місяць старайтесь провести гематологічні дослідження, щоб не проґавити початок хвороби та вчасно розпочати лікування.

Засобів запобігання дирофіляріозу не існує. Чому? От уявіть: обробили ви собаку «Барсом» («Advantex», «Bolfo»), дичина впала до водойми, пес поплив за здобиччю. При виході з води захист перелічених вище препаратів нейтралізується. Наносити їх необхідно на суху шерсть. Тобто це можна зробити лише на привалі через деякий час, а для комах такого періоду цілком достатньо. Ось тому лікарі-ветеринари й застерігають вас від можливих ситуацій.

Небезпека четверта – лептоспіроз. Водойми зі стоячою водою або зі сповільненим її рухом є основним резервуаром цього небезпечного збудника. Та й тварини, життя яких пов’язане з такими водоймами, теж являються переносниками лептоспірозу (щурі, норки, нерпи, нутрії, бобри та ін.). Основним шляхом передавання збудника вважається крапельний, тобто через кров. Дуже рідко собака, який взяв слід, звертає увагу на «чистоту» шляху до бажаної здобичі. Чагарник, очерет, скло не спиняють мисливця. Через це страждають кінцівки. На рани свого мохнатого товариша ми звертаємо увагу вже після подій. Та хвороботворний процес може бути вже запущений. Симптоми з’являються у кожного по-різному: через добу, а можливо, й через місяць. Основні ознаки лептоспірозу: лихоманка, тремор м’язів, жовтушність слизових оболонок пащі та очей, присутність крові в сечі (гематурія), печінкові та ниркові кольки. Діяти при такому «букеті» треба негайно. Та можна запобігти цьому, якщо кожні півроку проводити щеплення проти лептоспірозу та після сезону полювання робити аналізи крові (можна в одній лабораторії перевірити на дирофіляріоз та лептоспіроз).

Для лікування отриманих поранень дуже добре застосувати такі аерозольні препарати: «Кубатол» та «Чемі-спрей». Вони зручні в застосуванні, компактні та цілком придатні для використання людьми.

Отже, при підготовці до полювання я раджу вам обов’язково звернути увагу на ці чотири моменти, щоб уникнути неприємностей і запобігти хворобам. Але це зовсім не означає, що ви повинні сидіти вдома або не брати із собою собаки. Щоб прогулянка була приємною, до неї треба ретельно підготуватись самому і подбати про своїх чотириногих товаришів.

Бажаю вам вдалого відкриття сезону, гарних трофеїв, чудової погоди. Як відомо, людина – цар стихій. а царі відповідають за своїх підлеглих. Отже, зробіть радісним полювання і для тих, кого ви приручили.

Зі щирими побажаннями
вдалих полювань
лікар ветеринарної медицини
Уляна ЯНЕНКО,
Лісовий і мисливський журнал”,
2006