Олександр Кватирко: «Дуже пишаюся нашим колективом»

Posted on  by Прес-служба Волинського ОУЛМГ

Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства, його волонтерський центр допомоги військовим, бійцям територіальної оборони, вимушено евакуйованим та лісівникам областей, де йдуть бойові дії, живе насиченим життям. Тут тривожно, як і в усій країні.

Лісівники з надією переглядають щоденні звернення Верховного головнокомандувача та інформаційні повідомлення. Робочі наради розпочинаються із вирішення питань, що надходять від Збройних сил України, територіальної оборони, колег із областей, де ворог завдає найбільшого удару. Обговорюють логістику прибуття та відправлення гуманітарних вантажів. І лише тоді приступають до безпосередньої роботи – лісокультурна кампанія, робота лісової охорони, економічні показники.

Все це ми побачили, прийшовши на інтерв’ю до начальника Волинського ОУЛМГ Олександра Кватирка.

– Олександре Михайловичу, наш колега – заслужений журналіст України, секретар НСЖУ та головний редактор «Волинської газети» Володимир Данилюк, котрий зараз несе службу в одному з батальйонів територіальної оборони, просив від імені свого командира та усіх колег по службі передати Вам особисто, як керівнику управління, і всім лісівникам Волині слова подяки за суттєву допомогу, яку ви надаєте їх підрозділу. В чому вона полягає?

–Не стану конкретизувати, скажу лише, що всі подібні питання завжди стосуються облаштування побуту та оборонних потреб, які, починаючи з 24 лютого, стали першочерговими та необхідними у нашій новій реальності.
Я навіть не називав би все це допомогою. Це просто наша частина спільної роботи, якою зараз об’єднані всі українці. Навіть не роботи, а прагнення чимшвидше завершити цю війну нашою Перемогою.

Дійсно виїжджав у розташування тієї окремої бригади територіальної оборони Волині Збройних сил України, про яку ви зараз згадуєте, ознайомився з умовами проживання бійців, поспілкувався з командиром, вашим колегою – головним редактором Володимиром Данилюком, а нині заступником командира, бійцями. Виявляється, там проходять службу ще й три народні обранці, багато відомих лучан. Потрібно віддати належне, батальйон досить потужний і добре укомплектований.

Тож нам, лісівникам, лишилося тільки виконати окремі їхні прохання. Що ми й зробили.

– Чи багато у Вас було таких звернень за час цієї війни? Очевидно, що облаштування блок-постів, будівництво бліндажів, інших укріплень чи створення побутових умов для наших Захисників потребували деревини.

– Звернень було і є дуже багато. Це правда. Як і правда те, що лісівники дійсно з самого початку війни виконували всі ці завдання, забезпечували потреби ЗСУ, тероборони та інших формувань. Причому виконували чітко та оперативно. За що я вдячний кожному працівнику нашої галузі – лісничим, майстрам лісу, людям на заготівельних роботах та виробництві, які щодня в лісі, які крім повноцінного виконання своїх основних завдань, взяли на себе відповідальність за охорону проїзних шляхів, блок-постів, кордону. Був період, коли наші працівники перебували на роботі майже добу, без відпочинку. І ніхто не те що не відмовився виконувати якісь завдання, а й навіть не скаржився.

Окремо також хочу подякувати кожному директору підприємства, адміністративному складу лісгоспів. У нас практично всі люди з першого дня війни і до сьогодні лишилися на робочих місцях. У держлісгоспах не лише виконуються основні завдання, працює економіка, а й повноцінно ведеться волонтерська діяльність.

Назву такі цифри: за час війни держлісгоспи області за посередництвом обласних організацій профспілки та Товариства лісівників України надали різної гуманітарної допомоги на майже 2 млн грн, передали на потреби армії та оборонних об’єднань ресурсу на загальну суму в межах 10 млн грн, 19 транспортних засобів. Чимало наших працівників мобілізовано. Багатьох із них знаю особисто, впевнений у їхній відповідальності та професійності. 

Дуже пишаюся нашим колективом!

– Знаємо, що лісівники надають допомогу і продуктами харчування, зокрема, консервацією та березовим соком, заготівля якого цієї весни також тривала на підприємствах.

– Так було від початку цієї восьмирічної війни. Ми передавали консервацію, у тому числі і березовий сік, а на Різдвяно-Новорічні свята наші військові навіть замовляли волинські ялинки. Ми або самі завозили, або передавали все це волонтерами. А вони нам надсилали зворотні фото.

– Чи надаєте адресну допомогу своїм працівникам, які зараз несуть службу у різних підрозділах оборони?

– З ними спілкуємося, знаємо про першочергові потреби. Так, і адресну допомогу надаємо. Не буду вдаватися у подробиці, але це вимірюється десятками найменувань найнеобхіднішого – від засобів гігієни, лікарських засобів, продуктів харчування до тактичних окулярів та бронежилетів… Це принципова позиція. Мені здається, так зараз в усіх. Не інакше.

– Олександре Михайловичу, з ким вдалося налагодити партнерство під час війни?

–Чимало гуманітарних вантажів надходить нам від лісівників Латвії, партнерів із Німеччини та Польщі. Буває так, що наші захисники просять конкретно якусь річ. Це можуть бути військові черевики, засоби індивідуального та колективного захисту. Тоді підключаються логісти волонтерського центру. Знаходимо і передаємо потрібну річ за призначенням. Цей досвід ми набували ще з 2014 року. Тепер не тільки успішно його використовуємо, але і оновлюємо, вдосконалюємо.

З початку повномасштабної російсько-української війни, коли окремі медичні препарати, засоби гігієни стали дефіцитними, працівники управління – вони ж волонтери нашого центру – писали десятки листів із чітким переліком потреб на різні європейські структури.

Зворотній зв’язок найшвидше вдалося налагодити з гуманітарною організацією «Людина до Людини» з Німеччини та нашими колегами з Латвії.

Допомагають і різні приватні підприємства.

Всю допомогу, яку ми отримуємо, одразу розсортовуємо і передаємо у різні локації, де цього потребують. Волинь поки, на щастя, не має потреби ні в чому.

– З новою реальністю, яку принесло вторгнення росії в Україну, зіткнувся увесь наш народ. Болючою вона виявилася і для лісової галузі. Території частини лісових угідь захоплені і понищені ворогом. російські окупанти всерйоз розглядають можливість вирізування українських лісів на окупованих територіях. Є не тільки матеріальні втрати, а й загиблі працівники.

– Так, є важкі втрати. І на Волині в тому числі. Наші працівники вже похоронили своїх дітей, братів, інших рідних людей…

Загалом в Україні ситуація ще важча. Маємо загиблих серед колег. Є поранені…

Є й матеріальні втрати. Нещодавно голова Держлісагентства Юрій Болоховець озвучив такі цифри: бойові дії ведуться на території 2907 тис. га лісових земель. Площа окупованих лісових земель – 1478 тис. га. Тобто сьогодні на 20% площі вести лісогосподарську діяльність практично неможливо.

Тож таким областям, як наша, у цей час доводиться працювати особливо ефективно – ми чітко розуміємо, наскільки зараз важлива наша якісна робота.

Держлісгоспи Волині швидко адаптувалися до роботи в умовах війни, відновився і ринок деревини – за перший квартал року ми вийшли з позитивною динамікою та плюсовими показниками.

Крім іншого, сплатили за 3 місяці різними податками майже 144 млн грн. 

– З інформації пресслужи  та сюжетів у ЗМІ ми знаємо, що весняна лісокультурна кампанія на Волині відбулася. Скільки висаджено і хто у цьому брав участь?

– В області спільними зусиллями лісівників та громадськості вже відновлено понад 2000 га площі, при цьому створено 1240 га лісових культур – у держлісгоспах зробили практично все, що планували. Лісокультурна кампанія на Волині фактично завершена.

У зв’язку з військовим станом звичних багатолюдних акцій із залученням громадськості, учнівської та студентської молоді не проводили, але окремі заходи все ж відбулися. Зокрема, долучали до створення лісів і вимушено евакуйованих, і учнівські лісництва, і жителів територіальних громад. Ці роботи, як і минулого року, ведуться в тому числі – у рамках Президентської програми «Зелена країна». Тож, незважаючи на війну, і цей проект в Україні працює. Приємно, що Волинь залишається серед лідерів.

– Лісові масиви державних підприємств, підпорядкованих Волинському ОУЛМГ, межують з білорусією, звідки досі зберігається загроза вторгнення в Україну. Чи лісівники співпрацюють у цих питаннях із прикордонникам, нацгвардійцями та місцевим підрозділам тероборони ЗСУ?

– Лісівники такі ж люди, як і усі. В першу чергу – патріоти своєї землі. Тому інакше й не може бути.

У кожному держлісгоспі цілодобово чергують рейдові бригади швидкого реагування, маємо бойове злагодження з прикордонниками, Національною поліцією, теробороною, місцевою владою.

Додам, що всі наші ліси моніторяться телеспостереженням, у місцях ризику встановлються фотопастки. Ми перекрили усі лісові дороги.

Разом із нами і всі мисливці Волині, з якими ми також співпрацюємо.

У нагоді стали і наші щорічні протипожежні навчання, які ми проводимо разом із підрозділами ДСНС у Волинській області та місцевими територіальними громадами задля порятунку лісу від вогню. Це виявилося надзвичайно потужною і потрібною школою у цей військовий час.

Лісівники не тільки готові, а вже захищають нашу землю, про що розповідав вище, у всіх гарячих точках в складі чи не всіх збройних формувань України. Ті, хто залишився на своїх робочих місцях, створюють лісові культури, доглядають і бережуть ліси, займаються лісопереробкою, даючи можливість держлісгоспам сплачувати вчасно усі податки та наповнювати бюджети держави і місцевих громад коштами.

– Щиро дякую за цю розмову.

Спілкувався

Володимир Приходько, “Волинська газета”

https://lisvolyn.gov.ua/?p=61208

Loading