Плантаційне лісовирощування

Цільові деревостани як джерело енергетичної сировини.

Останнім часом у країнах Європи й США все ширшого розвитку набуває використання такого джерела енергії, як біомаса дерева, що, на відміну від газу, нафти, кам’яного вугілля, є відновлюваним природним ресурсом та одним з небагатьох екологічно чистих видів палива. Біомаса дерева – це енергоносій, який гарантовано відновлюється і продукується заново у визначених обсягах.

Для умов України використання деревини як енергетичної сировини є дуже перспективним заходом, передусім для потреб населення, що дав би змогу замінити дорогий газ на дешевше деревне паливо. З цього погляду використання біомаси дерева як енергетичної сировини має два напрями:

 використання відходів лісозаготівлі і лісопиляння;

 створення плантаційних лісових насаджень («енергетичних плантацій») із швидкорослих деревних порід.

У нашій державі перспективними для використання є обидва напрями. Тут Україна має неабиякі переваги з огляду і на значну кількість не використовуваних лісосічних відходів, і на достатньо високий трофічний потенціал типів лісорослинних умов. Використання швидкорослих порід може дати нашій державі за досить короткі терміни значні обсяги деревини, які можна використовувати для комунальних потреб, різко скоротивши таким чином потреби в дорогому газі. Використання біомаси дерева при відповідному технологічному забезпеченні перспективне і в промислових масштабах.

Тому виникає необхідність у вирощуванні на теренах нашої держави «швидкої» деревини як стратегічної сировини в найбільшій кількості та в максимально стислі терміни в обсягах, що задовольняли б і промислові, і місцеві потреби в деревині, передусім – як паливо. Багаті лісорослинні умови, великий досвід лісокультурної справи, значний науковий та виробничий потенціал є реальною підставою для розв’язання цієї проблеми. Плантаційне лісовирощування на нинішньому етапі і на найближчу перспективу не має альтернативи і зумовлює актуальність розроблення регіональних комплексних програм з вирощування високопродуктивних цільових деревостанів для отримання енергетичної сировини в загальнодержавному масштабі.

Для забезпечення високої продуктивності та стійкості плантаційних лісових культур (ПЛК) пропонується використати потенційні сили природи, що передбачають циклічну природну зміну порід (хвойні > м’яколистяні > хвойні тощо). Замість м’яколистяних пропонується створення плантаційних культур на період 40–60 років. Така породозміна сприятиме усуненню явища ґрунтовтоми, зменшенню негативної дії шкідників та хвороб через зміну видового складу деревних рослин, підвищенню рівня використання ґрунтово-кліматичного потенціалу типу лісорослинних умов, суттєвому збільшенню продуктивності лісових площ. При цьому відпадає необхідність у тривалих агротехнічних доглядах, внесенні мінеральних добрив тощо. Після зрубування ПЛК на ділянці відновлюють склад корінного деревостану відповідно до типу лісу.

Ефективне функціонування ПЛК має базуватися на таких засадах:

Початкова густота культур повин­на забезпечити їх якнайшвидше змикання.

Вирощування ПЛК повинно проходити в режимі оптимальної густоти, проводячи розрідження у наперед визначені періоди.

Проведення чергових розріджень значною мірою покривають витрати на створення і вирощування ПЛК ще до віку настання головної рубки, в основному за рахунок отриманої і реалізованої енергетичної сировини.

Плантаційні лісові культури, як потужні засоби депонування вуглекислого газу, можуть бути включені до продажу квот викидів парникових газів промисловими підприємствами.

Використання принципу породозміни забезпечить достатній рівень родючості лісових земель протягом усього обмеженого циклу вирощування плантаційного насадження, що не потребує затрат на підтримання родючості ґрунту (наприклад внесення мінеральних добрив).

Плантаційне лісовирощування забезпечить збільшення середнього річного приросту деревини з одиниці лісової площі, буде забезпечено значні обсяги проміжного користування, деревина від яких матиме передусім енергетичне спрямування. Значну кількість деревини буде отримано за термін у два-два з половиною рази коротший порівняно з традиційними способами ведення лісового господарства.

Проведені нами розрахунки показали, що при застосуванні раціональної технології плантаційного вирощування ялини європейської загальний запас насадження за весь цикл лісовирощування (41–50 років) становитиме близько 400–600 м3/га залежно від типу лісорослинних умов.

Пропонована нами технологія плантаційного лісовирощування не передбачає суттєвих статей витрат, що надає їй значну перевагу перед зарубіжними технологіями. Обґрунтоване застосування принципу породозміни забезпечить високу родючість лісових ґрунтів, а проведення у визначені терміни розріджень зі встановленням оптимальної густоти на різних вікових етапах сприятиме доброму формуванню стовбурів, їх природному очищенню від сучків та накопиченню максимальних обсягів біомаси.

Використання свіжих зрубів для створення ПЛК дає можливість обмежитися частковим обробітком ґрунту; висока початкова густота зумовить швидке змикання ПЛК і проведення мінімальної кількості агротехнічних доглядів. Реалізація продукції проміжного користування (дрібнотоварна деревина, новорічні ялинки) дасть можливість ще до кінцевого етапу рубки частково або навіть повністю покрити затрати на вирощування плантаційних лісових культур.

Пропоновані принципи та засади створення і вирощування ПЛК можуть широко використовувати державні лісогосподарські підприємства західного регіону України та прилеглих територій (Вінницького, Волинського, Івано-Франківського, Закарпатського, Львівського, Рівненського, Тернопільського, Хмельницького, Чернівецького обласних управлінь лісового господарства).

Переведення обмеженої частини лісового фонду під плантаційне лісовирощування дасть змогу отримати значні обсяги деревини за відносно короткий період часу, оптимізувати енергетичний баланс держави, зменшити обсяги рубань корінних цінних деревостанів, поступово відновити оптимальну вікову структуру лісів на території тих чи тих регіонів нашої держави, збільшити лісистість територій, суттєво збільшити обсяги депонованого вуглецю швидкорослими енергетичними плантаціями, забезпечити збалансований (сталий) розвиток лісового господарства України.

Юрій ДЕБРИНЮК,
доктор сільськогосподарських наук,
професор НЛТУ,
“Лісовий і мисливський журнал”