Правильні рубки

Спілкувалась
Інна ЛИХОВИД,
“Лісовий і мисливський журнал”

Як у Держлісагентстві реагують на воєнні виклики та переходять на наближене до природи лісівництво.

Українські лісівники в останні роки віддають перевагу вибірковим методам рубки, рубкам переформування та природному поновленню лісів. Це дозволяє проводити заготівлю та зберігати ліс. І це те, чого давно вимагає від лісівників суспільство та екологічна спільнота. Однак нові правила рубок, які б ці новації поставили на законні рейки, досі не прийняті. Наша редакція спробувала з’ясувати, які ж причини та перспективи очікуваних нововведень.

Громадськість – у темі

Поки йде війна, зміни та реформи в лісовій галузі ніхто не збирається ставити на паузу. Навпаки – з’являються нові виклики, як-от упорядкування рубок на потреби Збройних Сил України чи територіальної оборони, що вимагає наведення ладу з правилами рубок. У червні цього року Держліс­агентство відновило обговорення нових правил рубок, що будуть наближені до норм європейського законодавства. Доки ці новації перебувають на обговоренні, деякі екологічні організації почали поширювати тезу, що розробка згаданих правил відбувається без участі громадськості, що знову не йдеться про нові підходи до використання мертвої деревини і перевага віддається суцільним рубкам. Що з цього відповідає дійсності, на якому етапі розробка нових правил рубок та як вони вплинуть на збереження лісів – розповідає начальник управління лісового господарства та відтворення лісів Держлісагентства Ігор Будзінський.

– Пане Ігорю, нещодавно натрапила на допис однієї з еко­спільнот про необхідність впровадження нових правил рубок. Екологи скаржились, що Держлісагентство не долучило їх до обговорення змін до цих правил, а пропозиції, над якими працює агентство, не передбачають переходу на рубки, наближені до природного користування. Яка ситуація насправді з переходом на нові правила рубок та як це питання обговорюється з громадськістю?

– Рік тому за ініціативи Голови Держлісагентства Юрія Болоховця відбулася велика виїзна нарада на базі державних лісогосподарських підприємств Львівської області. Тоді ж начальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Дейнека наполегливо запрошував усіх охочих побачити на власні очі як проводяться рубки переформування у лісах Львівщини. До наради приєдналися науковці, практики, представники громадськості та Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів. Кілька днів нам показували на різних ділянках, де підприємства Львівського ОУЛМГ проводять такі рубки впродовж 15 років. Лісівники цієї області вже мають певний досвід та напрацювання. Науковий супровід таких рубок здійснює Національний лісотехнічний університет.

За результатами цієї виїзної наради Голова Держлісагентства прийняв рішення про внесення відповідних змін у діючі правила рубок, щоб врахувати досвід львівських лісівників та впроваджувати його на підприємствах інших областей, передусім, у Карпатському регіоні. Адже такі рубки, здебільшого, характерні для Карпат, ніж для лісостепової чи степової зони, де вони практично неможливі.

Екологічні організації висловили думку, що досить незручно для «громадськості» працювати одразу з кількома нормативними документами, які регламентують питання рубок. Нині це регламентується кількома постановами Кабінету Міністрів України та юстованими наказами. Це Порядок спеціального використання лісів (постанова № 761), Правила поліпшення складу лісів (постанова № 724), санітарні Правила в лісах України (постанова № 555), окрема постанова Кабміну про правила рубок головного користування у гірських лісах Карпат (постанова № 929), Наказ про правила рубок головного користування у рівнинних лісах. Тобто ідеться про не так багато документів. Але громадськість наполягала, а Міндовкілля її підтримало, що треба усі ці постанови звести в один документ.

Особисто я був проти такого підходу, тому що це порушує повністю всю лісівничу практику, набуту упродовж багатьох десятиліть. Також це призведе до того, що доведеться змінювати навчальні програми із лісівництва, бо класичне лісівництво такі підходи не передбачає. Але, незважаючи на це, позиція Міністерства була незмінною, тому наше агентство почало теж працювати у цьому напрямку. Спільно з фахівцями Міндовкілля та представників громадськості ми почали готувати проєкт змін. Громадський сектор був активно залучений до написання проєкту постанови, велися дискусії, які тривали не один день. Проєкт постанови був погоджений у Міністерстві довкілля, його направили на погодження у зацікавлені органи, а згодом – на розгляд до Міністерства юстиції. Мін’юст, у свою чергу, дав висновок 28 лютого, тобто під час війни, із багатьма зауваженнями. Їх кілька десятків. Також була рекомендація направити документ на вивчення у кілька міністерств та центральні органи влади, що й було зроблено.

З урахуванням усіх цих зауважень ми почали готуватися до узгоджувальної наради. Я особисто контактував з усіма активістами, які проявляли інте­рес до згаданої теми. На нараді були присутні фахівці УкрНДІЛГА, УкрНДІгірліс, Львівського, Івано-Франківського та Київського обласних управлінь ЛМГ, представники Міндовкілля. Тож практики, науковці та громадськість були зібрані у робочу групу в Держлісагентстві. Ми працювали до пізньої ночі, доки всі зауваження та пропозиції не обговорили. Зараз готуємо проєкт протоколу узгоджувальної наради, яку плануємо проводити з Мін’юстом. Із його фахівцями будемо ще раз вивчати зауваження, пропозиції, щоб зрештою вийти на кінцевий варіант цієї постанови. Тому коли громадськість каже, що її ніхто не запрошував, то це не відповідає дійсності.

Ніяких маніпуляцій

– Чи можемо зараз говорити, у чому суть нових правил? Бо одне з основних зауважень, яке звучало і звучить від природоохоронців, що вони все одно не наближені до природного користування, що знову не враховано особливості поводження з мертвою деревиною, а суцільні рубки продовжаться?

– Докладніше про це ми зможемо говорити після узгоджувальної наради з Мін’юстом. Але ж наші природоохоронні організації досить часто маніпулюють фактами та інформацією перед громадянами, які недосконало в цьому розбираються. І часто подається на загал якась фраза, вирвана з контексту, при чому подається як «зрада». Та це ж не так. Наведу приклад. У гірських лісах Карпат відповідно до Закону про заборону суцільних рубок такі рубки не допускаються у ялицево-букових лісах. Але цим маніпулюють, коли кажуть, що суцільні рубки заборонені в усіх лісах Карпат.

Карта-схема Плану лісового господарства та мережі лісових доріг. Запроєктовані лісогосподарські заходи Нижньобистрівського лісництва ДП «Хустське ДЛГ» Закарпатського ОУЛМГ

Ще одна маніпуляція стосується тлумачення у Законі суцільних та поступових видів рубок. Суцільні види рубок передбачають, що за один прийом вирубується все насадження на певній площі. Поступові рубки означають, що насадження на одній площі будуть вирубуватися у кілька прийомів, у три чи чотири, залежно від багатьох чинників. Але все залежить від того, як саме після кожного прийому забезпечується природне поновлення лісу на цій ділянці. Останній прийом поступової рубки передбачає, що забираються ті дерева, які вже залишилися. При цьому на ділянці присутні нові насадження, які повністю сформовані.

Наші природоохоронці вважають, що останній прийом поступової рубки – це суцільна рубка. І переконати в іншому їх неможливо, вони все одно кажуть, що лісівники вирубують усі дерева. Але щоб це зробити при поступовій рубці під час останнього прийому слід розуміти, що перед цим же були здійснені заходи, які забезпечують природне поновлення на цій ділянці. Дуже важко переконати деяких екологічних активістів та громадських діячів, що насправді все не так.

– Треба проводити населенню короткий курс лісознавства.

– Саме так. Але якщо людина хоче бачити в чомусь щось погане, щоб ми їй не розповідали, вона не змінить своєї думки.

– А, загалом, щось кардинально зміниться у лісових господарствах після затвердження нових Правил? І чи з’явиться один документ, у якому будуть прописані всі правила?

– Якраз і здійснюється спроба унормувати все в одному документі. Час покаже, наскільки це виправдано. Крім того, ми застосували практику львівських лісівників щодо проведення рубок переформування і перенесли її у нормативний документ, щоб цим досвідом могли користуватися на законних підставах інші лісокористувачі.

Також ми вводимо деякі поняття рубок, які не були врегульовані до цього часу, зокрема, один із кричущих чинників стосується закону, прийнятого у 2019 році. Ідеться про легалізацію видобутку бурштину, а практично сьогодні цей закон не є дієвим. Аукціони проходять, продаються ліцензії на видобуток бурштину, гроші за це сплачуються надрокористувачами, але немає реального механізму, який би дозволяв користувачу видобуток на тій ділянці, яку він викупив. Переважна більшість цих ділянок перебуває у лісовому фонді, тобто це території, вкриті лісовою рослинністю.

Тому користувачі надр, офор­млюючи документи на цю ділянку, просять лісгосп погодити її використання. Також просять зрізати дерева, бо інакше вони не можуть почати працювати з родовищем. А підстави офіційної, щоб провести таку рубку, сьогодні не існує. Тому у цьому цейтноті перебувають і наші лісогосподарські підприємства, і надрокористувачі. Ми спробували цей механізм врегулювати, прописавши такий вид рубок, щоб наші лісгоспи мали правові підстави відповідно до прийнятих законів їх проводити.

Також будемо вносити деякі правки, пов’язані з воєнним станом.

Оборонні запити

– Розкажіть трішки детальніше, бо з цього приводу теж є багато спекулятивних думок, мовляв, лісівники під прикриттям війни рубають усе підряд.

– Лісівники хочуть унормувати якраз такі ситуації. На завершальному етапі розробки перебуває проєкт постанови про рубки, пов’язані з обороною та безпекою держави. Такі рубки будуть здійснюватися на вимогу військових адміністрацій або сил оборони і безпеки.

Наприклад, десь військові облаштовують лінію оборони, їм потрібні фортифікаційні споруди, їх треба забезпечити певними лісоматеріалам. За нашими пропозиціями, які ми зараз приймаємо, вони повинні звернутись безпосередньо до лісокористувача, що нам потрібна така-то деревина, дозвольте нам самим зрубати, якщо у ці регіони не допускаються працівники лісгоспів, або зробіть заготівлю у такому-то місці. Далі за актами передачі ця деревина переходить до збройних формувань. Але ж ідеться не тільки про фортифікаційні споруди, а про дрова, щоб військові могли на чомусь зготувати собі їжу, того ж чаю заварити. Бо дрова навіть влітку потрібні, й це треба людям пояснювати, а не казати, що лісівники хочуть знищити ліси.

Або ж є території, де військові облаштовують свої позиції, лісівники не мають на такі ділянки доступу, але вояки змушені рубати ці дерева. А що потім? Складати на них протокол через порушення чи, можливо, краще це оформити законним чином та привести все в законний порядок? Тобто пропонується такий механізм – командири частин звертаються до лісництв, на місці вирішується, що і скільки треба, все це фіксується. Оформлення дозвільних документів може відбуватись після рубки.

– Від кого є зараз запит на зміни у правилах рубок – суспільства чи лісівників? Чи суспільство просто не розуміє всіх нюансів, а лісівники готові впроваджувати зміни на місцях?

– Посил до змін ішов, передусім, від лісівників – вони хочуть використовувати позитивний досвід львівського регіону. Є багато напрацювань і в УкрНДІЛГА щодо проведення різних способів рубок, приміром, у рівнинній частині лісів. Є нагальна потреба у проведенні змін, бо змінюється клімат, ситуація на ринку. Тому ми й ініціювали цей процес. Але чомусь природоохоронні активісти сприймають всі ініціативи, які виходять від Держлісагентства, як негативні. Це зовсім неправильна позиція. Або ми працюємо разом в одному напрямку, або ж і далі ситуація лишиться розбалансованою, що теж не дасть хороших результатів.

Крім того, у країні йде війна, а після її закінчення почнеться відновлювальний період, в який потреба у деревині зросте в рази. Країна потребуватиме деревини для відбудови. До цього необхідно готуватися. Держлісагентство уже зараз починає піднімати ці питання перед Міндовкілля – потрібно змінювати підходи до лісокористування. У нас є певні резерви – якщо в українських лісах щороку приростає близько 40 млн куб. м деревини, то всі лісокористувачі у 2021 році заготовили близько 18 млн куб. м або 45%. Реально заготівлю можна збільшити.

– Що каже досвід ЄС у впровадженні рубок, наближених до природного користування, там теж були подібні перипетії між суспільством та лісівниками?

– У Євросоюзі зовсім інша ситуація, у тій же Польщі чи Німеччині. По-перше, суспільство довіряє лісівникам на 100%. Якщо вони проводять певні заходи, їм не заважають, їх сприймають як спеціалістів без зайвих роздумів. Звичайно, там менше зарегульована ситуація, ніж в Україні. В ЄС рішення про проведення тієї чи іншої рубки приймає безпосередньо лісничий, він бачить, де, коли і яку саме рубку треба проводити. Ніхто дерева не рахує так, як ми – рішення про зрубування того чи іншого дерева приймає працівник, працюючи в лісі на ділянці. Так, є певні принципи та вимоги, але нема такого зарегулювання. Якщо ми говоримо про зміну моделі та зарегульованість, одразу піднімається шквал емоцій від природоохоронних організацій, що лісівники хочуть все знищити.

Людям треба пояснювати, що відбувається у галузі. Є досить багато специфічних моментів, у яких пересічні громадяни не розберуться самі, а деякі активісти цим користуються та починають маніпулювати.

https://ekoinform.com.ua/?p=16277

 125 total views,  2 views today