Про ознаки системної деградації лісогосподарського виробництва

Михайло Іванович


Пам’ятаймо лишень:

Домовина не має кишень,

І життя не повторить

Ніхто з нас на «біс».

А.Демиденко. «Дорога до храму».

Працівники лісового господарства, прочитавши заголовок статті, можуть задати питання – про яку деградацію лісогосподарського виробництва може йти мова? Адже лісгоспи працюють, проводять рубки, вирощують посадматеріал, виплачують зарплату, сплачують податки, є структура управління лісогосподарським комплексом. Це так, але це вітрина. А автор пропонує подивитися що відбувається за вітриною, який дійсний стан справ в галузі і який фактичний вплив на стан лісів та навколишнє середовище в сучасний період спричиняє діяльність всіх ланок лісогосподарського комплексу.

Підтвердженням висновку, приведеного в назві статті, є комюніке (так можна назвати документ) по результатах зустрічі шановних державних діячів  Міністра захисту довкілля і природних ресурсів п. Стрілець Р. О. та Голови ДАЛРУ п. Болоховця Ю.В., оприлюдненого в ЗМІ, в процесі якої п. Міністр дав вказівки Голові ДАЛРУ щодо покращення стану справ в лісогосподарському комплексі. Важливим позитивним фактором  в цій ситуації є те, що Міністр п. Стрілець Р.О. з розумінням оцінює наявність негативної ситуації, яка склалася в лісовому господарстві і докладає зусилля для виправлення наявного негативного становища.

Аналіз цього документу здійснив п. Попков М.Ю. в статті «Куда Вы ведете отрасль» на сайті ГО «Відкритий ліс», в якій дав негативну оцінку результатам зустрічі високопосадовців, які висловлені в комюніке. 

З наявної інформації, комюніке своєю недолугістю викликало розчарування у працівників лісового господарства. Складається враження, що воно підготовлене не спеціалістами ДАЛРУ за участю працівників Міндовкілля, а працівниками, які зовсім не володіють дійсним станом справ в лісовому господарстві і наявною ситуацією в нашій країні.

Дійшло до того, що навіть жінка, оцінюючи результативність зустрічі і комюніке, не могла утриматись від натяків на матюки.

При всій повазі до Міністерства та Агентства особисто автор  даної статті  також вважає, що на фоні  наявних  важливих проблем в лісовому господарстві цінність комюніке не перевищує вартості паперу, на якому воно було віддруковане.

Виникає питання – а що ми маємо в комюніке і яка його роль та кому воно потрібне? Та нікому. Краще було його не публікувати. Тут варто нагадати про «Державну стратегію управління лісами ….», про яку лісгоспи уже і забули.

Незрозуміла ситуація – працівники, які готували документ, або не розуміють, або не хочуть розуміти вимоги сьогодення перед лісовим господарством України. Приведу один приклад. Зрозуміло, що Міністр не може та і не зобов’язаний знати всіх проблем лісового господарства, які на протязі багатьох років творили працівники лісогосподарського комплексу, але працівники ДАЛРУ для підняття іміджу свого керівника повинні були підготувати для обговорення і публікації документ високої якості. Якщо не поважаєте себе, то хоча б поважайте Міністра, Голову ДАЛРУ і спеціалістів, які працюють в лісовому господарстві.

А суть прикладу в наступному. Світ і Україна стоять перед глобальним викликом про існування життя на  Землі по причині глобального потепління. З метою запобігання даному виклику на виконання загальновідомого Указу Президента України п. Зеленського В.О. в Україні до 2032 року повинно бути створено 1 млн. га нових лісів з відповідним підвищенням показника лісистості країни. Простий розрахунок показує, що з врахуванням результатів заліснення за 10 років,  для виконання завдання, визначеного Президентом України, нагадаю Главою держави, необхідно щорічно створювати 100 тис. га нових лісів, для чого потрібно висаджувати орієнтовно 500 млн. шт сіянців. Крім цього, в порядку планового лісовідновлення необхідно відновлювати лісові площі, які вийшли з під суцільних рубок – а це ще близько 200 млн. сіянців щорічно. Реально мислячому спеціалісту важко уявити як в короткі терміни в умовах  об’єктивно обґрунтованої відсутності  бюджетного фінансування досягнути такого об’єму щорічного вирощування посадматеріалу, але це потрібно виконувати. Та посадковий матеріал ще й потрібно висадити і доглянути. А посадові особи, які відповідають за виконання даного завдання ( не тільки Міндовкілля та ДАЛРУ), обходять дане питання стороною і при цьому за ініціативою одного із конкурсантів на посаду Голови Держлісагенства змішали грішне з праведним – планове лісовідновлення лісів після суцільних рубок  в межах лісового фонду подають як створення нових лісів відповідно до Указу Президента та відповідної Програми. А лісистість країни при цьому ж не збільшується (створені за поки що непідтвердженою інформацією декілька тисяч гектарів  нових лісів в прямому і переносному смислі погоди не роблять).

Шановні керівники! Лісівники розуміють Указ Президента таким чином, що один мільярд дерев (а це 200 тис. га. лісів) за три роки в процесі створення 1 млн. га. нових лісів необхідно висадити шляхом створення лісів на землях, не придатних для сільськогосподарського використання поза межами лісового фонду України. І непотрібно обманювати людей і  тішити когось ілюзіями.

Уже є фактом, що до початку війни на протязі більше року Міністерством, ДАЛРУ, іншими відомствами та ОТГ навіть не були визначені алгоритм робіт по залісненню територій та землі площею 1 млн. га, які необхідно заліснювати на виконання Указу Президента.  Зрозуміло, що в даний час та і в післявоєнний період цим питанням ніхто займатися не буде – головне завдання захистити рідну землю від ординців. Так що апарат Міндовкілля та ДАЛРУ мабуть вважають що їм буде можливість з посиланням на війну з глибоким сумом і крокодилячими сльозами сповістити що Указ Президента відійшов у вічність і уникнути відповідальності за його невиконання.

Автор статті, як і населення України, щиро вдячний Президенту України  п. Зеленському В.О. за видання вищевказаного Указу, який має національне та глобальне значення, і вірить в те що незважаючи на всі обставини він буде з часом виконаний, що життєво  необхідно.

Можливо публікація статті в даний час  і недоречна, але автор вважає що перемога Народу України в цій жорстокій війні не за горами і буде необхідно приступати до відбудови зруйнованих осель, лікарень, шкіл, фабрик і заводів. Враховуючи значні об’єми  нанесеної шкоди виникне значна  потреба в лісоматеріалах. І лісопромисловий комплекс повинен бути готовий  до виконання завдання по забезпеченню ними відновлювальних робіт. Крім цього, по причині потреби валюти для закупівлі лісогосподарської та лісозаготівельної техніки,  потрібно буде проводити реалізацію обробленої деревообробниками країни продукції на експорт.

Публікації спеціалістів в ЗМІ про наявність маси проблем в лісовому господарстві та у взаємовідносинах лісівників з деревообробниками, фінансово-економічних проблем, які залишаються без належної реакції з боку ДАЛРУ та інших відомств, обумовлює необхідність об’єктивного  неупередженого аналізу ситуації  в лісогосподарському комплексі з метою вирішення питання – а в якому стані в даний час знаходиться лісопромисловий комплекс, чи здатен буде  він виконати насущні завдання при відбудові України? При цьому необхідно врахувати, що лісгоспам прийдеться  працювати в реально обумовлених екстремальних умовах – це засмічення певної частини лісів боєприпасами, нестача та висока ціна ПММ, висока вартість електроенергії,  відсутність належного виробничого людського потенціалу, машин і механізмів, бюджетного фінансування ведення лісового господарства, підвищення пожежної небезпеки в лісах по причині глобального потепління, обґрунтованої низької платоспроможності споживачів лісопродукції.

Ця проблема, як частина загальної державної проблеми, розглянута Президентом України, яким видано Указ від 21.04.2022 року №266/2022 «Питання Національної ради з відновлення України». Указом створено Національну раду з відновлення України від наслідків війни (консультативно-дорадчий голос при Президентові України, який повинен розробити  план відновлення України). На виконання Указу створено 23 секторальні робочі групи, в т.ч. і робоча група «Екологічна безпека», координаторами якої є п. Роман Стрілець, п. Олег Бондаренко та п. Ростислав Шурма. До складу  групи  входять більше 200 учасників та експертів. В загальному « Плані  відновлення України у воєнний та післявоєнний період» вказаною робочою групою має бути розроблений  план організації та порядок ведення лісового господарства в повоєнний період. Можна сподіватися, що якщо дане питання буде вирішуватися спеціалістами, а не «лісовими поводирями», то в цьому питанні будуть прийняті об’єктивні дієві рішення. І можливо вдасться зупинити процес деградації лісогосподарського виробництва.

Необхідно відмітити, що органи управління державним майном, в т.ч. і лісами в силу певних обставин втратили свої організаційно-виробничі функції по управлінню процесом ведення лісового господарства. По цій причині, одні лісгоспи за рахунок виключно географічно-природних умов з фінансового жиру бісяться, а інші по причині нестачі коштів з голоду пухнуть. І це є достовірний факт. Але і в першому, так і в другому випадку комплекс робіт по веденню лісового господарства в повному об’ємі лісгоспами не виконується і органи управління належним чином на цей процес не впливають.

Необхідно об’єктивно зазначити, що проблеми в лісовому господарстві не виникли сьогодні – по багатьох причинах вони формувалися на протязі десятиліть. Великі надії на виправлення становища працівники лісгоспів покладають на теперішнього Голову ДАЛРУ п. Болоховця Ю.В., який є молодою енергійною людиною і в той же час досвідченим спеціалістом лісового господарства та має всі можливості усунути ті негаразди, які притаманні сучасному лісовому господарству. Тільки не йшов би на поводу «лісових поводирів», а при наявній підтримці Міністра, Голови Комітету Верховної Ради та Офісу Президента зробив усе можливе для поліпшення становища в лісопромисловій галузі.

Оцінюючи наявну ситуацію автор статті  здійснює спробу неупереджено і об’єктивно з позиції особистого бачення проаналізувати  наявне становище в лісогосподарському та лісопромисловому комплексах з метою висвітлення слабких сторін, які будуть перешкоджати можливості виконання завдань в період відбудови країни. 

Аналізом охоплюється період з 1962 по 2022 рік.

За цей період  вбачаються такі ознаки  деградації  лісогосподарського виробництва:

  • Погіршення системи управління веденням лісового господарства в Україні і доведення її до невідповідності сучасним умовам, що обумовлює  необхідність термінового реформування лісогосподарського комплексу, яка забезпечить якісне його фінансування та розвиток.
  • Посилення волюнтаризму, безграмотності та безвідповідальності при прийнятті  управлінських рішень.
  • Проведення  епопеї  не продуманого до кінця рішення по об’єднанню лісгоспів та безпомічного стану ДАЛРУ в пошуках  виходу із штучно створеної  агентством кризи.
  • Створення системної корупції, корупції і ще раз корупції в лісовому господарстві.
  • Зростання антагонізму між суб’єктами  лісопромислового комплексу.
  • Погіршення якості підготовки кадрів та кадрова політика в лісовому господарстві.
  • Стан прикладної науки.
  • Ліквідація належного контролю за веденням лісового господарства в результаті як незадовільного відомчого контролю, так і незадовільної діяльності  екологічної інспекції .
  • Посилення ігнорування звернень і пропозицій по поліпшенню стану справ в лісовому господарства, пасивності працівників галузі та  їх «раболєпія» перед начальством.

Цілком зрозуміло, що проведення елементарного аналізу викликає необхідність наведення прикладів, порівнянь, можливо і в негативному світлі, але автор статті пише дану статтю виключно з доброзичливими намірами і просить читачів правильно зрозуміти необхідність використання інформації, викладеної в статті і сприйняти її без образ. 

Так сталося, що по причині відсутності сторінки сайту Міндовкілля або ДАЛРУ, на якому працівники лісового господарства, екологи, науковці і практики  в дискусійній  або інформаційній формі могли би поділитися своїм баченням ситуації з  вказаними державними органами влади, цю нішу в інформаційному просторі зайняв сайт ГО «Відкритий ліс». Хочемо ми це визнавати, чи не хочемо, але цей сайт став своєрідною загальнонаціональною трибуною  для  всіх бажаючих висловитися  по  наболілих проблемах в екології, лісовому господарстві, поділитися новинами.

На превеликий жаль, Міндовкілля та ДАЛРУ не вважають за потрібне налагодити взаємозв’язок з ГО «Відкритий ліс», що наносить шкоду як громадським інтересам, так і лісовому господарству.  Звернення громадських організацій, наприклад асоціацій деревообробників, спеціалістів лісового господарства до органів лісогосподарської влади, які публікуються на сайті «Відкритий ліс»  залишаються зойком волаючого в пустелі. Але можна бути впевненим, що дискусія  по піднятих питаннях та прийняття рішень по результатах дискусії  обов’язково принесли би користь державі в цілому, і лісовому господарству конкретно. І ні з кого з голови корона би не впала. В той же час так склалося, що дії керівництва галузі та так званих  «лісових поводирів»  поки що по тій чи іншій причині нівелюють ініціативи Президента та Уряду України, які були визначені в довоєнний час і направлені на поліпшення екологічної ситуації в Україні.  Цілком зрозуміло, що війна  змінила пріоритети.  Але «Так все не буде. І це пройде» (Напис на перстні царя Соломона). Раніше чи пізніше буде необхідно виконати вимоги ініціатив Президента та Уряду України, але в більш суворих умовах. І виникає питання – якщо не змогли виконувати рішення Президента і Уряду України в мирний час, то чи зможуть теперішні лісові можновладці та «лісові поводирі» виконувати їх в період війни та повоєнної  відбудови? 

А поки що амбіції працівників Міндовкілля, ДАЛРУ, «лісових поводирів», екологів і деяких лісівників не приносять належної користі і в інформаційній діяльності і у веденні лісового господарства..

Автор статті розуміє, що можливо керівники галузі та відомств, які мають в своєму розпорядженні ліси, і займаються вирішенням проблем лісопромислового комплексу мають своє бачення їх вирішення. Але видимих позитивних результатів цієї роботи не видно, а навпаки, спостерігається тільки подальше погіршення ситуації. Прошу пробачити, але на думку автора фактична ситуація така  – продукт ( стан справ в лісопромисловому комплексі) зіпсувався і уже гниє з відповідним недобрим запахом.

Як сказано вище, в даній статті здійснюється спроба привернути увагу працівників Міністерства і ДАЛРУ, науковців, спеціалістів лісового господарства, екологів і  деревообробників до наявних суттєвих проблем в цілісному лісопромисловому комплексі. Автор сподівається на результативність цієї статті – і дієву і інформаційну.

Переходячи безпосередньо до суті статті необхідно уточнити терміни, які в ній використовуються:

Лісопромисловий комплекс – це в цілому комплекс лісогосподарських та деревообробних структур, в т.ч. і органів управління майном.

Лісогосподарський комплекс – це комплекс всіх структур лісогосподарського призначення всіх відомств. Базовою структурою в статті визнається ДАЛРУ. До складу лісогосподарського комплексу автор статті включає наукові установи, ВО «Держліспроект» та лісозахисні підприємства.

  1. Ріст чисельності  і якості проблем лісового господарства та їх поглиблення.

Як не дивно, але в лісопромисловому комплексі де не візьмись – кругом проблеми. І що саме головне – створені вони самими працівниками комплексу, які діють за принципом – самі створюємо проблеми, самі будемо з ними боротися. Причому проблеми створюються як керівниками галузі, «лісовими поводирями»,  науковцями, так і працівниками галузі на місцях. Проблеми лісопромислового комплексу наскільки повно висвітлені в ЗМІ і обговорюються в суспільстві, що повторно зупинятись  конкретно на кожній із них мабуть недоцільно.

Характерною рисою проблем в лісовому господарстві є те, що вони стають постійними і системними та розростаються як ракова пухлина. І без оперативного втручання тут не обійтися.

Зупинимось на основних проблемах, однією з  яких на думку автора є необхідність термінового дієвого реформування структури галузі, яка би унеможливила безграмотний волюнтаризм в галузі і в максимально можливій мірі ліквідувала наявні виклики перед лісовим господарством. Прикладом є те, що проведене об’єднання лісгоспів – це і не реформування і не реорганізація, а казна що. Не було і немає чітко визначеної обґрунтованої мети та порядку об’єднання, відповідно немає і видимих позитивних наслідків, а тільки виникли нові проблеми. Так, не вирішено в повній мірі відповідно до Земельного (ст. 57) та Лісового кодексів України (ст. 31 п.4) передачу прав постійного земле- та лісокористування лісами лісгоспів, які  ліквідовані, лісгоспам, які залишилися. По причині відсутності прав постійного землекористувача, лісгоспи які залишилися не мають права здійснювати ведення лісового господарства лісгоспів на землях, які були надані в постійне користування ліквідованим лісгоспам, без оформлення ними права постійного землекористувача. В цьому випадку ведення лісового господарства на землях ліквідованих лісгоспів лісгоспами, які залишились, на підставі лісовпорядкувальних матеріалів ліквідованого лісгоспу протиправне.  І ВО «Держліспроект» в даному випадку нічого не може зробити, бо є відповідний наказ Міндовкілля, про що буде сказано нижче. От таким чином, ДАЛРУ створило собі проблему і в даний час її вирішує, але дорогою ціною.

Значна частина лісгоспів, які залишилися, на виконання наказу ДАЛРУ стали правонаступниками ліквідованих лісгоспів, в т.ч. прийняли в користування майно ліквідованих підприємств (майно, яке правомірно передано ДАЛРУ лісгоспу на праві господарського відання) та протиправно прийняло до використання  землі лісогосподарського призначення, надання яких в користування проводиться повноважним органом державної влади відповідно до вимог Земельного Кодексу України. ДАЛРУ не є таким органом і не має права передавати землі від одного користувача іншому.

 Та і не передавало.Візьмемо для прикладу наказ №681 від 21.10.2021 року «Про припинення Державного підприємства «Фастівський лісгосп ….», про доцільність припинення якого сказав Голова ДАЛРУ п. Болоховець Ю.В. в своєму інтерв’ю, в якому він заявив, що Білоцерківський лісгосп має прибуток 770 млн. грн. Оговорився- назвав дохід від реалізації продукції прибутком, при цьому завищив його в 10 разів. Але це не важливо, хоч такі ляпи небажані. Автора статті в даному інтерв’ю зацікавив процес припинення ДП «Фастівський лісгосп», яке має давню історію і мало якісні показники фінансово-господарської діяльності. Автора цікавило, як в наказі про припинення лісгоспу викладено питання про передачу прав на землекористування та використання лісових ресурсів на них.

Виявилося, що в наказі все написано чітко і у відповідності до вимог ЗКУ та ЛКУ. Наказом зобов’язано начальника Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства п. Бойко О.Л. вирішити відповідно до законодавства питання щодо надання у постійне користування земельних ділянок державного підприємства «Фастівське лісове господарство» до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» та оформлення речових прав на зазначені земельні ділянки. Та шановний п. Бойко О.Л. проігнорував наказ Голови ДАЛРУ. А в кінцевому результаті ст.  125  п.3  Земельного Кодексу України забороняє використання земельних ділянок (відповідно і лісів) до оформлення  документів на право землекористування. Тобто, всі рубки лісу, які здійснює ДП «Білоцерківський лісгосп» на землях, які були надані в постійне користування ліквідованому ДП «Фастівський лісгосп» відповідно до вимог ЗКУ та наказу ДАЛРУ №681 від 21.10.2021 року незаконні.

Як це не гірко визнавати, але в даний час всю відповідальність за рубки на території бувшого Фастівського лісгоспу, які здійснив Білоцерківський лісгосп, в разі їх визнання в установленому порядку незаконними буде нести директор Білоцерківського лісгоспу, як керівник юридичної особи, що вчинила неправомірні дії..

От це конкретний приклад деградації в лісовому господарстві – начальник обласного управління вважає за можливе не виконувати наказ Голови Агентства. Але саме смішне  в іншому – контроль за виконанням даного наказу Агентством покладено – як Ви думаєте на кого?- на виконавця наказу п. Бойко О.Л. Іншими словами – сам п’ю, сам гуляю.

Як кажуть в народі  –  «не було би щастя, але нещастя помогло». Початок війни загострив ситуацію в лісовому господарстві. Реально, майже половина лісгоспів (лісгоспи, які були ліквідовані),  на території поза межами бойових дій по милості керівництва ДАЛРУ в правовому полі не працювало.  Враховуючи наявність негативних  наслідків таких дій ДАЛРУ в регіонах, керівники деяких ОВА проявили рішучість і патріотизм та видали розпорядження, яким прикрили бездарне рішення ДАЛРУ і дозволили ведення лісового господарства новоствореним лісгоспам на землях ліквідованих лісгоспів на підставі матеріалів лісовпорядкування ліквідованих лісгоспів. Автор статті з пошаною відноситься до таких керівників, які  як кажуть витягали ситуацію з болота, яке створили керівники ДАЛРУ і стабілізували ситуацію в регіоні. При цьому навколишньому середовищу не нанесено ніякої шкоди, а навпаки здійснюється мінімально можливий догляд за лісом.

Можна бути впевненим, що спеціалісти ОВА, які готували документ, розуміли що прийняття такого розпорядження суперечить вимогам Земельного і Лісового Кодексів та ст. 15 ч.3. п.4   ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», але в умовах війни цей крок необхідний. Необхідно відзначити що голова ОВА має право розпоряджатися  тільки природними ресурсами місцевого значення, а відповідно до  ст. 39 ЗУ «Про охорону навколишнього  природного середовища» лісові ресурси – це природні ресурси загальнодержавного значення, право розпоряджатися якими має КМУ.

А чи не можна було до видання наказу ДАЛРУ про об’єднання лісгоспів в установленому порядку узгодити  з обласними адміністраціями та органами Держгеокадастру порядок передачі права постійного землекористування лісгоспів, які ліквідуються,  лісгоспам які залишаються, з відповідною переуступкою прав на матеріали лісовпорядкування. А в даний час, якщо право постійного землекористування ліквідованого лісгоспу не переоформлено на лісгосп, що залишився і цей лісгосп використовує лісові ресурси (реально протиправно), то по закінченню терміну дії воєнного стану  своє слово повинна сказати ДЕІ. Якщо до того часу не буде переоформлене право землекористування, то використання лісових ресурсів, яке здійснює лісгосп що залишився на підставі матеріалів лісовпорядкування лісгоспу що ліквідований повинно бути визнано протиправним з відповідними наслідками. А які це суми штрафів – важко уявити. 

Необхідно привернути увагу і до порядку використання лісових ресурсів в ліквідованих лісгоспах, які їх використовують в даний час на підставі рішень ОВА або наказу ДАЛРУ. В ліквідованих  лісгоспах, користуючись безладом, лісгоспи, які залишилися продовжують політику ведення лісового господарства 2013-2014 років. Так, є факти, коли на Поліссі в  соснових насадженнях віком 100-110 років  повнотою 0,8-1,0 замість проведення РГК з площею ділянки до 1,0 га проводять прохідну рубку на площі 15-20 гектарів. Якщо на площі 1,0 га  при РГК заготовлять до 400  кубометрів лісопродукції, то при проведенні прохідної рубки заготовлять  900-1000 кубометрів, ще й буде можливість перевести ділову деревину в дрова. І запрошувати представника лісозахисту щоб оформляти санітарну рубку не потрібно (навіщо з кимось ділитися). Головне  у цьому те, що дозвіл Голови ОВА та наказ Голови Агентства, використовується недобросовісними працівниками деяких лісгоспів для зловживань. 

Підводячи підсумок вищевикладеному необхідно зазначити, що лісогосподарському комплексу необхідне реформування, але провести його потрібно кваліфіковано без волюнтаризму і керуватись об’єктивними законами розвитку суспільства, а не як захочу.

Своє бачення реформування системи лісогосподарського виробництва автор виклав в попередніх статтях і ще раз стверджує що майбутня структура лісогосподарського комплексу не Державна Національна компанія, а Національне Акціонерне Товариство, в якому власність активів держави буде складати 51% Статутного капіталу. Це об’єктивно обумовлено системою економічних відносин та економічним станом  держави і незалежно від волі окремої людини. Навіть якщо буде створена Державна Національна компанія, то через короткий час вона буде реорганізована в Акціонерне Товариство. То краще не гаяти час.

 При цьому необхідно провести вартісну   оцінку всіх лісів України, яка ввійде поряд з вартісною оцінкою майна лісгоспів до Статутного капіталу Товариства в якості внеску держави. При створенні Акціонерного Товариства будуть ліквідовані  в лісовому господарстві такі негативні явища, як корупція, так і волюнтаризм та буде підвищуватись економічна рентабельність лісогосподарського виробництва. Це буде забезпечено участю в управлінні Товариством акціонерами, якими будуть всі працівники лісогосподарського комплексу, що знайде своє відображення в Статуті Товариства.

Вартісна оцінка лісів зафіксує власність держави на ліси в грошовому виразі, що  поряд з інвентаризацією лісів є важливою економічною функцією.

При створенні Товариства автор статті виступає не за передачу лісів у приватну власність, а за залучення коштів приватного капіталу в систему ведення лісового господарства без зміни державного права власності на ліси та реорганізації наявних  об’єднаних лісгоспів.

Наступна проблема.

Лісове господарство і  лісозаготівлі та деревообробка (лісопромисловий комплекс) є сіамськими близнюками. Захворювання одного з них безповоротно викликає захворювання іншого і навпаки.

В лісовому господарстві в 2014-2015 роках зловживання досягнули апогею – корупція та порушення нормативних документів по веденню лісового господарства стали системною і невідємноюневід’ємною частиною в лісогосподарському виробництві і охопили всі ланки від майстра лісу до Голови Держлісагенства. Активну участь у цьому процесі приймали працівники лісозахисних установ, екоінспекції, лісовпорядних структур.

І що саме головне – ніхто з «лісових поводирів» не звертав уваги на стан довкілля, а особливо Державна екологічна інспекція України, яка своєю бездіяльністю сприяла винищенню лісів України. При проведенні лісовпорядкування Держліспроект відображав незадовільний стан збереження та відновлення лісів (в межах дозволеного ДАЛРУ), але Державна екологічна інспекція, як незалежний контрольний державний орган, не реагувала належним чином на наявні очевидні факти порушень при проведенні рубок та відновленні лісів і є співучасником винищення частини лісів в Україні.

В лісовому господарстві спостерігався «беспредєл»- розрахункова лісосіка різними видами рубок перерубувалась в 2-3 рази, продукція заготовляласьзаготовлялась по принципу – що тобі потрібно і скільки та по якій ціні заплатиш. Повнота насаджень на значних площах знизилась до показника 0,3-0,4.  Уявити неможливо – за неперевіреною інформацією один з лісгоспів в передгірно-гірській зоні Карпат заготовляв з гектара продукції в обємоб’ємі, який в 2-3 рази  перевищував обємоб’єм річного приросту. По цій причині лісогосподарські підприємства провокували не регульований та не  обумовлений розрахунковоюлісосікою ріст чисельності деревообробних підприємств в країні з відповідним ростом їх виробничих потужностей. Окрім цього, потік ешелонів з необробленою деревиною з України заповнив ринок Європи. Продукція продавалась по демпінгових цінах з високими процентами відкатів (корупційною складовою).

А природа плакала, а особливо в Карпатах.

Але «лісові поводирі», науковці, екологи і лісівники в той час ніби поніміли – ніхто стіною не став на захист лісу і не турбувався впливом вакханалії в лісовому господарстві на стан лісів та навколишнього середовища. Як тут не згадати патріота України Олексу Гірника, який 21 січня 1978 року, протестуючи проти русифікації України, спалив себе на Чернечій горі на могилі Тараса Шевченка.

Коли природа стала «віддячувати» людям екологічними катастрофами – схаменулися. Верховна Рада України 09.04.2015 року прийняла Закон №325-V111, яким заборонила експорт необробленої деревини на 10 років. При цьому переслідувалось дві основні мети:

  • Привести вирубку лісів у відповідність до розрахункової лісосіки;
  • Забезпечити необробленою деревиною вітчизняні деревообробні підприємства.

Але не так сталося як гадалося. Різке зменшення загального попиту на деревину по причині заборони експорту обумовило зменшення пропозиції – і для лісгоспів настали скрутні часи, які фінансово розпухли на експортних поставках та зловживанях. Прийшлося повертатись до розрахункової лісосіки, зменшився корупційний портфель, різко погіршився фінансовий стан лісгоспів.

І що саме дивно – в період, коли різко зменшився обємоб’єм рубок і почалося поліпшення екологічної ситуації прорізався голос у наших так званих «Академіків» і інших «лісових поводирів» і під виглядом боротьби за поліпшення екологічної ситуації в нормативні документи почали вноситися такі недолугі правки, що вони принесли зворотній негативний ефект..

Від цих правок лісгоспи і ліси стогнуть. Наприклад, обмеження площі суцільних і вибіркових рубок головного користування до 1 га., а особливо в букових лісах.

Автор статті мав можливість ознайомитися із станом букових насаджень в одному з лісових господарств в передгірній частині Буковини. Згідно достовірної інформаціїостанній  прийом попередньої поступової  РГК був проведений в 1966 році, площа лісосіки була 25 га. В цьому ж році в суміжному кварталі (через просіку) також було проведено останній прийом РГК на площі 25 га. Площа лісосік РГК  була половина кожного кварталу, а загальна площа лісосіки, розділена просікою складала 50 га.. Лісосіки відновлені за рахунок природного поновлення.  На кожній із лісосік культури бука створювались всьоготільки на площі 0,3- 0,4 га  на місці верхніх складів, які розміщались  на лісосіці. Трелювання деревини проводилось сортиментами в основному кіньми. Використовувались також і трактори ТДТ-40.

В даний час на бувших лісосіках є в наявності прекрасні взірцеві букові насадження повнотою 0,9- 1,0 віком близько 65 років. При огляді цих лісів поважні спеціалісти лісового господарства з Харківщини заявили, що таких якісних  насаджень вони ще не бачили, не дивлячись на те, що мали можливість обстежувати лісові насадження по всій території України.

При проведенні останнього лісовпорядкування в 2021-2022 роках встановлено, що річний приріст на гектарі за останні 10 років по господарству, в якому обстежувались вищевказані букові ліси, по причині якісного системного ведення лісового господарствазбільшився з відповідним зростанням розрахункової лісосіки ( ріст розрахункової лісосіки по всіх видах користування зріс майже на  30% і складає 4,3 кубометра з гектара).От це так рівень ведення лісового господарства.?????????????

Так що площа лісосіки РГК, які проводяться вибірковим способом, не є вирішальним фактором збереження екологічних властивостей лісу і по цій причині обмеження вибіркових рубок ГК площею 1 га нічим не обгрунтовано,обгрунтовано а є тільки примхою окремих, як дипломатично сказати, «лісових поводирів». Навпаки, ця норма екологічно і фінансово шкідлива, тому що лісозаготівельник на такій лісосіці є слоном в посудній крамничці, який винищує на лісосіці підріст і травянийтрав’яний покрив та пошкоджує лісову підстилку і верхній шар грунту орієнтовно на 50% площі  ділянки..

В останні 2 роки відчувається значне поліпшення фінансового стану значної частини лісгоспів, яке обумовлене спекулятивним  використанням  ними закону ринку – попит на продукцію при невідповідному рості пропозиції  обумовлює зростання ціни на продукцію.  Це призвело до феноменального зростання цін на лісопродукцію на внутрішньому ринку, незважаючи на відсутність експорту необробленої деревини.Внутрішні ціни на лісопродукцію в більшості випадків перевищують європейські ціни.

Сформувався дисбаланс – виробничі потужності і потреба в сировині  деревообробників перевищують поки що суб’єктивно наявніоб’єми постачання необробленої деревини на внутрішній ринок лісгоспами. Крім цього, значно збільшилась потреба в паливній деревині.

Але в даний час позиція  лісгоспів, які користуються виключно державною власністю, надто  проста і не патріотична – вони зрозуміли, що краще підтримувати дефіцит лісопродукції на ринку, що дозволить їм мати кращі фінансові показники при менших об’ємах лісозаготівель та підтримувати на належному рівні корупційний ажіотаж і купувати брендові службові автомобілі. Деякі лісгоспи вже не знають куди дівати наявні гроші. І що важливо,  при цьому, в повній мірі не використовується розрахункова лісосіка в цілому по лісогосподарському комплексу (не включаючи в розрахунок лісгоспи, які знаходяться в зоні бойових дій). Неприємно слухати, але ДАЛРУ у всі фанфари трубить, що поліпшення фінансового стану лісгоспів в даний час є наслідком їх ефективного управління галуззю, в той час як наявне становище обумовлене  їх безпорадністю і відсутністю ефективного управління ситуацією. Ціни на лісопродукцію повинні бути врегульовані. Необхідно взяти приклад з КМУ, який в цей надзвичайний стан тільки завдячуючи своєму професіоналізму утримує фінансову ситуацію в країні на належному рівні, в т.ч. і ціни на товари першої необхідності та паливно енергетичні ресурси. Крім дров, де цінами керує ДАЛРУ, яке ігнорує основний закон ринкових відносин. Конкретний приклад – підприємства  Івано-Франківського ОУЛМГ за 1 квартал 2022 року  збільшили дохід від реалізації продукції в 1,5 рази порівняно з 1 кварталом 2021 року орієнтовно при тих же об’ємах і умовах лісозаготівель. Причина такої ситуації описана вище. Виникає питання – чи можна знизити ціни на лісопродукцію? І можна, і необхідно. Але для цього ДАЛРУ  необхідно попрацювати. Наприклад визначити причину, чому не працює ліквідоване ДП «Зарічанський лісгосп» ЖОУЛМГ, яке в даний час в складі ДП «Бердичівський лісгосп» (а це майже 30 тис. кубометрів лісопродукції). Чому в  бувшому найбільшому лісгоспі Буковини –в ДП «Сторожинецький лісгосп», що в даний час по волі ДАЛРУ без будь якої логіки приєднаний до значно меншого ДП «Чернівецький лісгосп», розрахункова лісосіка по головному користуванню  зменшилась з 87 тисяч кубометрів до 47 тисяч кубометрів. І таких прикладів багато. Відповідно до ринкових відносин  обгрунтоване збільшення об’єму постачання лісопродукції на ринок відповідно до його законів обов’язково приведе до зменшення ціни.

Вирішення цього питання – прерогатива відповідних структур. Автор статті не має можливості та і не хоче займатись подібним аналізом.

Як приклад волюнтаризму, автор вважає за доцільне привести ситуацію з безглуздістю  та  недоцільністю проведення суцільної  ОВД при  затвердженні матеріалів базового лісовпорядкування.

Для доведення обґрунтованості вказаної тези розкладемо всю ситуацію по поличках на рівні середньостатистичного спеціаліста лісового господарства.

Держава, як власник лісів, одноосібно шляхом видання відповідних нормативних документів здійснює управління процесом ведення лісового господарства через створені нею органи управління (Міндовкілля, ДАЛРУ та інші). Уповноваженою структурою держави, яка  аналізує стан ведення лісового господарства та на підставі  державних нормативних документів, підкреслюю – на підставі державних нормативних документів, розробляє плани ведення лісового господарства на найближчі 10 років є виробниче об’єднання «Держліспроект». Необхідно прийняти до уваги, що проекти нормативних документів  по веденню лісового господарства розробляються Міндовкілля і ДАЛРУ.

Для виконання завдання по веденню лісового господарства держава створила власні підрядні організації – лісгоспи,  повноваження якої обмежуються виключно виконавчими функціями та регулюються Законами України та підзаконними актами.

Таким чином в процесі ведення лісового господарства ми маємо чітко виражені 2 сторони:

-Замовник – держава  в особі Міндовкілля та ДАЛРУ з розпорядчими функціями. Формування завдання по веденню лісового господарства та аналіз його виконання держава фактично здійснює через уповноважений нею орган – ВО «Укрдержліспроект». Нагадаю, що будучи Замовником, держава повинна оплачувати виконання свого замовлення як по веденню лісового господарства, так і утриманню ВО «Укрдержліспроект». Але враховуючи наявну ситуацію залишимо це питання в даній статті без розгляду. 

– Виконавець – Лісгосп з правами звичайного СПД, який виконує державне замовлення по веденню лісового господарства і повинен би отримувати за це від Замовника відповідні кошти. Тобто, функції лісгоспу як державного підприємства дуже чітко обмежені відповідним законодавством .

Замовнику в особі Міндовкілля та ДАЛРУ заборонено втручатися у фінансово-господарську діяльність лісгоспу.

По причині відсутності коштів держава, як Замовник, через Лісовий кодекс передала лісгоспам право використання лісових ресурсів, отриманих в процесі ведення лісового господарства, як компенсацію витрат, понесених лісгоспом при виконанні замовлення. При нестачі коштів в силу природно-географічного розташування лісгоспів, держава для забезпечення діяльності цих лісгоспів виділяє їм кошти з Держбюджету. 

Лісгосп, як СПД не зобов’язаний нести витрати на виконання лісовпорядних робіт і укладати договір з ВО «Укрдержліспроект» – це прерогатива держави. В П(с)БО «Витрати» лісгоспом не передбачено віднесення витрат на  собівартість лісопродукції на лісовпорядкування, а тим паче заходів по ОВД, не передбачених лісовпорядкуванням.  Хочемо це визнавати, чи не хочемо, але вказана дія є не відповідною вимогам нормативних документів і вимагає врегулювання при проведенні реформування лісогосподарського комплексу. Проводиться ця дія за вимогою органу управління, що є втручанням в фінансово-господарську діяльність підприємства.

Ось така вихідна позиція.

Основним нормативним документом, яким регулюється ОВД, є Закон України « Про оцінку впливу на довкілля» №2059-V111 від 23/05/2017 року, яким конкретно визначаються якісні і кількісні показники видів планової діяльності лісгоспів, що підлягають оцінці впливу на довкілля. І тільки при наявності цих показників, підкреслюю -тільки при наявності цих показників, проводиться оцінка впливу на довкілля.

Законом види планової діяльності, що підлягають оцінці впливу поділені на 2 категорії.

В складі першої категорії видів планової діяльності, що підлягають оцінці впливу на довкілля в ст. 3 ч.2 в лісовому господарстві зазначений єдиний показник:

П.21. «Усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар;  усі суцільні санітарні рубки на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду».

В складі другої категорії видів планової діяльності, що підлягають оцінці впливу на довкілля в ст. 3 ч.3 п.2 зазначений єдиний показник- створення нових лісів на площі більше 20 гектарів, а в межах ПЗФ – більше 5 гектарів

І все. Більше ніяких видів діяльності, що підлягають оцінці впливу на довкілля в лісовому господарстві Законом не визначено. Це дозволяє зробити висновок -законодавець передбачав, що чинні  нормативні документи, згідно яких здійснюється ведення лісового господарства в країні, забезпечують дотримання вимог позитивного впливу на довкілля.

Підзаконними актами є Постанови КМУ №1026 від 13.12.2017 року, №824 від 14.09.2020 року, Наказ Міндовкілля  № 311 від 03.08.2020 року.

В цих документах немає ні слова  про те, що є ще якісь підстави для проведення лісгоспами ОВД при веденні лісового господарства.

Особливої уваги заслуговує наказ Міндовкілля №749 від 15.11.21 року «Про затвердження Порядку ведення лісовпорядкування», який зареєстрований в Мінюсті 21.12.2021 року за №1644/37266.

Автор вважає за необхідне проаналізувати деякі вимоги даного наказу.

Так, в гл.1 ст. 1 ч.4 п.2 зазначено – «впорядковуються ліси, які надані в постійне користування». Чому це важливо? Автору відомо багато випадків, коли землі державної власності, які покриті лісами і в установленому порядку надані одним юридичним особам,  а протиправно використовуються іншими на підставі тільки протиправних матеріалів лісовпорядкування.  Вказана вимога  наказу чітко забороняє ВО «Укрдержліспроект» укладати договори і проводити лісовпорядкування з юридичними особами, яким ліси не надані в постійне користування в установленому порядку. В кінцевому результаті це дозволяє територіальним органам ДАЛРУ не затверджувати, а Міндовкілля не погоджувати матеріали базового лісовпорядкування. Проведення лісовпорядкування в даній ситуації можна розцінювати як шахрайство з боку ВО «Укрдержліспроект».

В гл.1 ст.4 п.1 зазначено «У випадку, якщо матеріали лісовпорядкування потребують ОВД, їх розроблення проводиться з врахуванням вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Як зазначено вище, Закон вимагає ОВД тільки при умові, що  площа суцільних рубок  буде перевищувати 1 га., що заборонено і  іншими нормативними документами. Можна бути впевненим, що ВО «Укрдержліспроект» не допустить порушення Закону та діючих нормативних документів і не запроектує  в матеріалах лісовпорядкування проведення лісгоспом суцільних рубок площею більше 1 га. По цій причині проведення ОВД матеріали лісовпорядкування та діяльність лісгоспу не потребують.

І тільки, коли в силу певних форс-мажорних обставин, лісгоспу  буде необхідно провести суцільну рубку площею більше 1 га, він буде зобов’язаний провести ОВД  в кожному окремо взятому випадку. Цілком зрозуміло, що при наявності таких обставин (наприклад при наявності значної площі згарищ) при проведенні лісовпорядкування, матеріали лісовпорядкування потребують ОВД, яка повинна бути обов’язково зроблена і врахована при розробленні матеріалів лісовпорядкування, які затверджуються на третій лісовпорядкувальній  нараді.

Гл. V11 ч. 1 ст.2,3,4,5 передбачено, що рішення про затвердження матеріалів лісовпорядкування, які не потребують ОВД, приймає територіальний орган ДАЛРУ по матеріалах другої лісовпорядної наради і направляє в Міндовкілля на погодження. На протязі 20 днів Міндовкілля зобов’язане погодити або аргументовано відхилити погодження, іншими словами дати оцінку роботи ВО «Укрдержліспроект» в кожному конкретному випадку проведення лісовпорядкувальних робіт.

Таким чином, при розгляді матеріалів лісовпорядкування Міндовкіллям на предмет їх погодження лісгосп не є стороною, яка має будь які зобов’язання перед Міндовкілля та ВО «Укрдержліспроект», які в даному випадку зобов’язані вирішувати свої проблеми без участі лісгоспу. Якщо Міндовкілля як арбітр визнає матеріали лісовпорядкування такими, що не відповідають вимогам нормативних документів і заходи, передбачені ними, погіршують стан навколишнього середовища, то Міндовкілля іДАЛРУ зобов’язані домогтися приведення Виробничим Об’єднанням «Держліспроект» розроблених матеріалів базового лісовпорядкування у відповідність до чинного законодавства без участі лісгоспу..

В той же час, не враховуючи вищевикладені вимоги Закону та свого ж наказу, Міністерство довкілля при розгляді  і погодженні (фактично затвердженні) матеріалів базового лісовпорядкування при відсутності підстав протиправно вимагає від лісгоспів попереднього проведення ОВД господарської діяльності лісгоспів згідно матеріалів лісовпорядкування за рахунок коштів лісгоспу, тобто неправомірно вмішується в фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарської діяльності, що заборонено ГКУ..

В разі відсутності ОВД при відсутності підстав для його проведення  Міндовкіллям матеріали лісовпорядкування  по різних надуманих або вишуканих причинах протиправно не погоджуються, що не дозволяє лісгоспу своєчасно здійснювати комплекс робіт по веденню лісового господарства і наносить йому матеріальні та фінансові збитки. Іншими словами, під загрозою отримання збитків та покарання директора, лісгосп вимушений проводити ОВД та моніторинг навколишнього природного середовища.  Тобто в наказі Міністерства одне, а фактично – ігнорування наказу Міністра працівниками апарату міністерства. Як кажуть в народі  – грають кіно.

Рішення Міндовкілля про відхилення погодження, якщо воно аргументоване, є підставою для звернення лісгоспу до суду з позовною заявою про невиконання ВО «Укрдержліспроект» своїх зобов’язань  по проведенню базового лісовпорядкування та відшкодування нанесених збитків. В разі, якщо ж ВО «Укрдержліспроект»  вважає відмову в погодженні матеріалів  не об’єктивною, то цілком зрозуміло, що вердикт по цьому питанню має винести Суд  за позовною заявою ВО «Держліспроект».

Це дає право лісгоспам або любому працівнику лісгоспу, як члену трудового колективу, чиї інтереси ущемляються, не проявляти «раболєпіє», а в разі необгрунтованості дій Міндовкілля по погодженню матеріалів лісовпорядкування звертатися  до суду. 

Подивимося на вимогу проведення ОВД після базового лісовпорядкування з іншої сторони. Лісовпорядкування проводиться  уповноваженим державним  виробничим об’єднанням  «Держліспроект», якому з урахуванням діючого чинного законодавства надано право від імені держави розробляти плани ведення лісового господарства лісгоспами та в цілому по країні. При цьому «Укрдержліспроектом» враховуються всі вимоги чинного природоохоронного законодавства. Безсумнівно, що при проведенні лісовпорядкування  ВО «Укрдержліспроект» по суті свого призначення і виконуваної роботи дає реальну оцінку стану лісів, які є частиною довкілля, і не може запланувати заходи, проведення яких привело би  до погіршення його стану або суперечили чинному законодавству.

Враховуючи викладене, напрошується висновок, що Міндовкілля вимагаючи протиправної ОВД при відсутності підстав для її проведення, фактично вважає чинне законодавство по веденню лісового господарства  недолугим і що  ВО “Укрдержліспроект”,  керуючись чинним законодавством, своїми планованими заходами може  негативно впливати на довкілля.

Панове схаменіться!  Якщо законодавство недолуге – поміняйте його, якщо ВО «Укрдержліспроект» некомпетентне (автор статті з дуже великою повагою відноситься до працівників «Укрдержліспроект»), то звільніть нерадивих, на Вашу думку, працівників або реформуйте «Укрдержліспроект» – все в Ваших силах.  Але необхідно прийняти да уваги, що таксатор в спеку, дощ і холод обходить всі виділи, бачить і оцінює  фактичний стан лісів і  реально оцінює як стан лісів впливає на стан довкілля і навпаки. І це робить спеціаліст. В той же час, рішення про оцінку стану довкілля в кінцевому результаті приймає за столом в суворій тишині кабінету чиновник в Києві, який часто-густо бачить ліс тільки тоді, коли виїжджає в ліс на шашлики в заздалегідь підготовлене  і екологічно чисте місце.

      Виходить як в тому прислів’ї – на городі бузина, а в Києві дядько.

Працівники ВО «Держліспроект» в матеріалах лісовпорядкування об’єктивно висвітлюють стан лісів і результативність ведення лісового господарства лісгоспами і доводять вказану інформацію до керівників всіх рівнів, в т.ч. і до Міндовкілля, які зобов’язані приймати відповідні рішення.  А те що  немає відповідних рішень – то не вина ВО «Держліспроект», який в даній ситуації вимушений бути в ролі півня, який прокукурікав, а дальше хоч і не розвиднюйся.

Необхідно врахувати наступне.  Ліси в Україні займають площу 10,4 млн. га, орієнтовно лісовпорядкування проводиться на 1/10 площі щорічно, тобто на 1.0 млн. га.  Але, виходячи з позиції Міндовкілля, лісгоспи  щорічно безпідставно  повинні сплачувати за ОВД орієнтовно на площі 800 тис. га., що складає  55-60 млн. грн.

Виникає просте питання – навіщо проводити ОВД, якщо лісгосп на протязі найближчих десяти років після базового лісовпорядкування не планує вчиняти дій, які підлягають ОВД, та ці дії не передбачені матеріалами лісовпорядкування?

Окрім цього, з невідомих причин за вимогою органів управління деякими лісгоспами значні суми оплачуються  за моніторинг навколишнього середовища. За непровіреною інформацією на це лісгоспи щорічно витрачають значні кошти. Незрозуміло навіщо на це витрачати кошти? Адже обов’язковість цього заходу та і його доцільність для лісгоспів не є визначена нормативними документами і реально не приносить ніякої користі як для лісгоспу, так і навколишнього середовища. Є аксіомою те, що дотримання чинного законодавства по веденню лісового господарства всіма суб’єктами господарювання і органами державної влади та контроль громадськості забезпечують  збереження якісних показників навколишнього середовища. Крім цього, стан ведення лісового господарства та збереження біорізноманіття належним чином моніториться  лісовпорядкуванням та контролюється ДЕІ.

От і витрачають лісгоспи щорічно не знати за що орієнтовно біля 100   млн. грн.  Напрошується висновок, що вимога Міндовкілля про проведення  лісгоспами суцільної ОВД є по суті неправомірною дією в інтересах зацікавлених СПД, що приводить до незаконного використання державних коштів лісгоспами, які в обліку відносяться на собівартість продукції.

В кінцевому результаті ці кошти сплачуються  громадянами нашої країни, які купляють дрова та необроблену деревину по штучно завищених захмарних цінах.

Виходячи з вищевикладеного, можна вважати що керівники лісогосподарських підприємств, які при відсутності підстав для проведення ОВД при проведенні лісовпорядкування,  на догоду Міндовкілля укладають сумнівні угоди на проведення ОВД, фактично обкрадають свої трудові колективи, наносять шкоду державі і автоматично визнають матеріали лісовпорядкування сумнівними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства..

Якщо автор статті в своєму  аналізі допускає помилковий висновок щодо правомірності вимоги проведення ОВД при відсутності в діях лісгоспів підстав, визначених Законом, підкреслюю в діях лісгоспу, а не в матеріалах базового лісовпорядкування при їх погодженні, то надання Міндовкіллям аргументованого роз’яснення або заперечення вищевикладеного принесе беззаперечну користь діяльності лісогосподарського комплексу, за що автор буде вдячний працівникам Міндовкілля.

Одним з вагомих елементів незадовільної діяльності лісопромислового комплексу є стан прикладної науки. 

Автор статті спробує  на рівні інженера лісового господарства, сільського жителя, висловити своє бачення ситуації з станом наукових досліджень в лісовому господарстві.

При цьому, ні в якому разі не здійснюється спроба оцінювати результати досліджень та якість наукових робіт – це прерогатива достойних  науковців. А в статті буде висловлене тільки те, що лежить на поверхні.

Орієнтовно стан лісогосподарської  науки можна побачити по результатах роботи Громадської Організації «Лісівнича Академія Наук України» (ЛАНУ).

Довідково:

1. Вся інформація про діяльність ЛАНУ взята з сайту ЛАНУ станом на 10 квітня 2022року. 

2. В Україні налічується понад 500 екологічних громадських організацій типу ГО «ЛАНУ» та сотень громадських організацій, діяльність яких пов’язана із веденням лісового господарства.

Повна назва юридичної особи – Громадська організація «Лісівнича Академія Наук України», код ЄДРПОУ 20856750,  вид діяльності –   94.99 «Діяльність інших громадських організацій», зареєстрована 01.03.1994 року (прошу звернути увагу на дату створення та вид діяльності). По цій причині всі так звані Почесні звання Академіків і Членів-кореспондентів цієї організації повинні офіційно називатись «Член громадської організації «Лісівнича Академія Наук України» і вони є звичайними членами громадської організації, яка без проблем може присвоїти любому своєму члену Почесне звання «Генералісимус лісового господарства України» з врученням відповідного  золотого чи позолоченого знаку за кошти Генералісимуса. Ці так звані почесні звання, які встановлені громадською організацією не мають ніякої державної та наукової юридичної ваги та цінності, а являються цяцьками для частини вельми поважних науковців, які і так користуються безмежною повагою лісівників і без ГО «Лісівнича Академія Наук України» є визнаними народними Академіками. Ці звання, які надаються громадською організацією дискредитують авторитет поважних  відомих науковців, але біля них піднімають імідж випадковим людям. Деякі академіки та члени-кореспонденти ГО «ЛАНУ» мають такі заслуги перед наукою та лісовим господарством України, як автор  даної статті перед  колишньою Римською імперією часів Гай Юлія Цезаря та Спартака. Але слово «Академік »  звучить гордо.

Чисельність академіків збільшується в залежності від попиту на звання – скоро мабуть таке звання буде присвоюватись всім бажаючим ( при реєстрації  організації число членів (так званих академіків) було 35, в даний час 65, так званих членів –кореспондентів було 50, стало 95. Академія виглядає як Попандопуло з фільму «Весілля в Малинівці», який для розрахунків міг малювати гроші в кількості від потреби .

В той же час в статті «Лісівничій академії наук України – 25»  (Наукові праці Лісівничої Академії наук України, 2018 рік, вип. 17) на стор. 12 неодноразово зазначається, що Академія складається  з членів Академії , підкреслюю – з членів, а не академіків. От попробуй і розберись – Академіки чи Члени?

В той же час, ніякої різниці між  так званим Академіком ЛАНУ і членом ТЛУ немає (якщо взяти в цілому, то всі члени ТЛУ на прикладі ЛАНУ є Академіками або членами-кореспондентами) – і та громадська організація, і та. ТЛУ також при бажанні може присвоїти членам Товариства любі звання, в т.ч. і Академік.. Тим паче, що такий приклад, крім ЛАНУ, є. 

Одне із Товариств з обмеженою відповідальністю в м. Києві використовує право самостійного визначення і присвоєння почесних звань «Підприємство року», «Керівник року», може нагородити любого власно встановленими орденами і хрестами. За один рік можна отримати до десятка нагород, заснованих товариством.  Правда, за всі послуги необхідно платити. Хочеш мати відзнаки – плати гроші і радій цяцькам. І деякі лісгоспи платять. Так що товариство чесно і талановито в законний спосіб заробляє свої гроші.  Їх робота заслуговує поваги. А те, що багато керівників підприємств і громадян хочуть купити собі цяцьки, бо мають лишні гроші і хочуть слави, то вже інша річ.

А хто з відвідувачів нагородженого підприємства буде розбиратися чи підприємство дійсно передове, чи пасе останніх. Головне – диплом на стіні і позолочена зірка є, значить господарство передове. Слава керівнику!?. Як казав Попандопуло в тому ж самому фільмі «Весілля в Малинівці» – «штемпсель єсть – єсть». Значить все в порядку.

Так склалося історично, що в Україні на період розпаду СРСР фактично  умовно сформувались дві школи ведення лісового господарства – проєвропейська  з центром у м. Львові (Львівський лісотехнічний інститут) та східноукраїнська  з центром у м. Києві (на базі лісогосподарського факультету УСГА).  Між прихильниками цих шкіл постійно велась невидима (підкилимна) боротьба за першість.

В Києві 2 червня 1990 року під протекторатом Міністерства лісового господарства  та східноукраїнської школи була створена громадська організація «Товариство лісівників України»,  яка була  зареєстрована в належному порядку 25.11.1992 року.

Цілком зрозуміло, що на  приховану противагу науковці проєвропейської школи вирішили зробити свій крок і створили громадську організацію «Лісівнича Академія Наук України» (зареєстрована 01.03.1994 року) при наявності Національної Академії наук України та Національної Аграрної Академії Наук України, в яких є фахові відділення для відзначення наукових досягнень лісівників. Ідея створення Лісівничої Академії  була позитивним явищем, але на думку автора статті не була доведена до належного кінцевого результату. Так,  медики  всієї України в подібній ситуації об’єднали свої зусилля  і створили Національну Академію медичних наук  України (Указ Президента України від 24 лютого 1993 року), як державну структуру з відповідними юридичними наслідками ( основний вид діяльності – Дослідження і експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук. Прошу порівняти з основним видом діяльності ЛАНУ). Автор статті вважає, що всім науковцям та лісівникам було необхідно об’єднатись і враховуючи  вагомий авторитет  впливового Міністра лісового господарства, а потім і Віце –прем’єра КМУ, визнаного лідера лісового господарства України  п. Самоплавського В.І вирішити питання про створення Національної  лісівничої Академії України, як державної структури, а не бути як Лебідь, Рак і Щука, що і призвело до наявного результату. Маємо те, що маємо. Але поки  що  ще не пізно – необхідна реальна  мета і рушійна сила в цьому питанні в даний час є.

За твердженням кліматологів, сільськогосподарське виробництво в Україні, як і в світі, по причині глобального потепління в найближчі десять років буде переходити від богарного до іригаційного землеробства.  І в цьому напрямку вже ведеться певна як наукова, так і організаційно-виробнича діяльність з відповідним як державним, так і приватним  фінансуванням.

Необхідно звернути увагу на наступне – якщо інвестиції  в розвиток іригаційного землеробства досить рентабельні ( підвищення врожайності сільгоспкультур за декілька років буде як мінімум в 2 а то і в 3 рази), то будівництво іригаційних систем в лісовому господарстві потребує значних капіталовкладень без будь яких дивідендів в короткостроковій перспективі (іншими словами потребує бюджетного фінансування при збереженні  лісів у державній власності). Виключенням може бути, наприклад, створення плантацій Павловнії катальполистної при наявності джерел води з достатнім дебітом. 

Вирішення питання збереження лісів в цих умовах в першу чергу переслідує мету збереження екологічних функцій лісу і не може фінансуватися за рахунок коштів лісокористувачів, а джерелом фінансування в цьому випадку є кошти власника лісів.

А що робиться  з цього приводу конкретно в лісовому господарстві України? Та нічого.  От наприклад просте питання – в умовах зміни клімату лісове господарство буде розвивати систему іригаційних заходів чи змінювати породний склад лісів посухостійкими породами, чи буде застосовуватись комплексний підхід для вирішення цього питання, чи можливо є якісь інші варіанти? А можливо і зовсім не буде займатись цим питанням.

А питання стратегічне, адже мова йде про збереження лісів в цілому, як елемента природного середовища так і джерела матеріального ресурсу – деревини. Не забуваймо при цьому Укази Президента України, які згадані вище.

Тон у цьому питанні повинні задавати науковці, а вони сидять тихо, як миші за віником. У всякому випадку, у відкритому доступі в матеріалах ЛАНУ, яка  амбіційно взяла на себе роль провідної наукової лісівничої структури України,  дана тема  так званими академіками і членами-кореспондентами результативно не обговорюється. Причина в тому що прикладна  наука не стала невід’ємною часткою лісогосподарського комплексу. Кожний живе своїм життям,  сугубо своїми турботами та творить сам для себе проблеми і не досить успішно з ними бореться..

Напрошується висновок – Національну Академію лісівничих наук  України необхідно створювати як  державну самоврядну наукову установу, основу якої повинні складати наукові установи, які знаходяться в підпорядкуванні Держлісагентства та інших державних структур.

Прикладна наука, на думку автора статті, повинна бути результативною – само собою розуміється що не фінансово, а новими творчими науково обґрунтованими  пропозиціями і рішеннями.

А на сьогоднішній день ми маємо громадську організацію,  основу якої складають визначні науковці  світового значення, дуже шановні  і знані лісівниками України, яка продукує цяцьки і звання для людей, які ніколи би не отримали звання Академіка або члена-кореспондента дійсної Національної лісівничої Академії України. Хто мав отримати такі звання в НАНУ або НААНУ- вони їх отримали, але на превеликий жаль таких одиниці.

На протязі останнього десятиліття науковцями НЛТУ та працівниками лісового господарства західних областей України опрацьовується питання про запровадження в лісовому господарстві  України системи ведення лісового господарства, наближеного до природного. У лісівників практиків виникає питання – це позитивний крок у веденні лісового господарства, чи негативний?

Дещо з історії.

Перші згадки про догляд за лісом відносяться до початку !Х століття  (Капітулярій Віліса). В той час уже зароджуються первинні ознаки ведення лісового господарства в інтересах скотарства (власники лісів проріджували ліси з метою створення умов для випасання свиней  та інших тварин в дубових лісах). Ліс в той час був основним джерелом життя  і доходів людини – він давав все необхідне. Співвідношення чисельності людей та площа лісів не потребувало системного поліпшення стану лісів та регулювання об’єму використання лісових ресурсів.. Надлишок лісів дозволяв проводити їх вирубку в інтересах розвитку сільського господарства.

В Х1V-ХV століттях європейський континент пережив відому глибоку кризу, яка змінила відношення до лісу і обумовила поступову інтенсифікацію ведення лісового господарства.

В кінцевому результаті, від ХV до ХХ століття людство йшло по шляху інтенсифікації догляду за лісом з метою збільшення об’єму лісопродукції з одиниці площі за якомога менший період часу при збереженні екологічних властивостей лісу.

В даний час лісівники Закарпатської, Львівської та інших областей під впливом пропозицій науковців, активістів-екологів активно займаються питанням переходу на ведення лісового господарства, близько до природного, тобто в цілому повертаємось десь до ХV століття, нівелюючи при цьому працю науковців і лісівників за 5 століть. Діють як в тій пісеньці – «Раніше всі із шкіри лізли щоби плаття показати, а тепер із плаття лізуть щоби шкіру показати».

Кожна ложка дорога до обіду або чи дійсно перехід до ведення лісового господарства, близького до природного на сьогоднішній день актуальний? Чи буде досягнутий  в даний час настільки вагомий і  важливий  результат по підвищенню екологічної ролі лісу, що він компенсує фінансові і матеріальні вигоди від сучасного ведення лісового господарства, чи це тільки чиїсь забаганки?

Це питання в деякій мірі висвітлено в попередніх статтях автора, але воно наскільки в даний час науковцями та практиками – спеціалістами лісового господарства не доопрацьовано, що є необхідність його дослідити в окремій статті.

Наступною проблемою, яка призводить до  деградації лісогосподарського виробництва є підготовка кадрів  та кадрова політика в лісовому господарстві.

В силу певних змін в суспільстві процес навчання в навчальних закладах умовно перетворився з процесу надання освітніх послуг в процес надання фінансових послуг. По цій причині пройшов різкий ріст чисельності навчальних закладів  різних рівнів, в т.ч. і приватних, при одночасному скороченні потреби в кадрах лісового господарства порівняно з 1991 роком, коли значна частина випускників направлялись на роботу в усі куточки бувшого Союзу.  Коли автор статті поступав в технікум, то конкурс складав близько 6 абітурієнтів на місце і навіть штучно вводилось обмеження на пільговий прийом (без вступних екзаменів) абітурієнтів, які закінчували школу з Похвальною Грамотою. Рівень підготовки абітурієнтів і бажання вчитись були дуже високими. Відповідними були професійний та моральний рівень викладачів, які залишились взірцем для випускників на все життя. Про якісь прояви корупції не могло приснитись у самому страшному сні.

Станом на даний час заповнюваність учбових закладів складає, в основному, 40-60% від наявної кількості місць. Державне замовлення по причині відсутності вакансій в лісгоспах постійно скорочується. Незаповненість учбових закладів  студентами і потреба в зароблянні коштів об’єктивно примушує навчальні заклади приймати на навчання недостатньо підготовлених абітурієнтів за принципом – аби мав бажання поступити і можливість оплачувати за навчання. Ключовим у цьому питанні є  можливість оплачувати за навчання. Це в свою чергу обумовлює .незадовільну якість підготовки кадрів.  В практиці автора статті були випадки, коли випускник ВУЗу при прийомі на роботу на співбесіді не міг дати характеристику видів рубок  догляду, а на питання комісії при захисті диплому – які грунти переважають у Вашій місцевості, майбутній отримувач  диплому надав відповідь – та немає у  нас грунтів, у нас одні піски. Уже не будемо говорити про теоретичне обґрунтування схеми змішування порід при створенні лісових культур та біохімічні взаємовпливи видів деревної, чагарникової та трав’янистої рослинності. Мало хто з випускників учбових закладів може відповісти на просте питання – чому рослинність має зелений колір. Найбільш грамотні відповідають що в листі багато хлорофілу, а він зелений. А питання то і в тому, а чому хлорофіл зелений? Адже це має своє пояснення, яке приводиться в роботі К.А.Тімірязєва, яку  поважаючому себе лісівнику доцільно знати.

Як не важко це визнавати, але не потрібно бути провидцем, щоб сказати що чисельність державних навчальних закладів по підготовці кадрів для лісового господарства по об’єктивних причинах буде в значній мірі скорочуватись.

Відповідно, низький освітній рівень підготовки кадрів негативно відображається і на веденні лісового господарства. На посади керівників часто  призначаються випадкові люди, для яких результат ведення лісового господарства не представляє ніякої цінності. Часто такі працівники працюють на посаді  від декількох місяців до року-двох і ставлять перед собою завдання, далекі від вирішення проблем лісового господарства. Цілком зрозуміло, що від діяльності таких керівників в лісовому господарстві тільки зростає кількість і якість проблем.

Приведу приклад. Один такий «спеціаліст» працюючи керівником об’єкту ПЗФ, провів  незаконні рубки лісу, якими наніс збитки  в сучасних цінах орієнтовно на 5 млн. грн, за що був звільнений з посади з відповідними наслідками. Але за короткий час, уникнувши відповідальності,  пішов на підвищення і зайняв посаду  керівника вагомого підприємства але в іншій області. При прийомі підприємства головний бухгалтер доповідала йому про стан верстатного деревообробного парку і при цьому назвала верстати рухомим майном, на що її менторським тоном було заявлено :

«Не морочте мені голову. Верстати не є рухомим майном, бо вони не мають коліс. Як не знаєте, то підовчіться».

В іншому випадку цей горе керівник дав розпорядження керівнику лісогосподарського підрозділу терміново відвести в рубку і заготовити 2 тис. кубометрів ділової деревини бука 1-11 сортів, бо є добрий покупець. Керівник  підрозділу відмовився виконувати протиправне розпорядження посилаючись на матеріали лісовпорядкування на що отримав відповідь – «Я тут директор. Які там ще матеріали лісовпорядкування. Сказав – роби».

Інші керівники не могли встояти перед адміністративним натиском і проводили протиправні рубки, які в кінцевому результаті закінчувались кримінальними справами та відшкодуванням збитків. І таких волюнтаристських рішень пропонувалось багато. Добре що такого «дорогоцінного» працівника швиденько звільнили і він перейшов на роботу на посаду заступника директора підприємства уже в третій області, де продовжував «керувати». От так і працюють підприємства під керівництвом таких мажорних керівників і множаться проблеми.

Серйозною проблемою є часта зміна керівників, і як наслідок безвідповідальність за недоліки в роботі підприємства, в т.ч. і персональне відшкодування керівником підприємства збитків, завданих по його вині підприємством навколишньому середовищу. Наприклад, одним із лісгоспів за декілька років незаконними рубками, вчиненими за вказівкою адміністрації лісгоспу в минулі роки, нанесено збитки в сумі 10,5 млн. грн. (в сучасних цінах мабуть     мільйонів до 20). Судовими рішеннями, які набрали законної сили, зобов’язано лісгосп відшкодувати вказані збитки. Але судові рішення на протязі багатьох років не виконуються по причині незадовільного фінансового стану  лісгоспу, що стало  результатом діяльності безграмотних керівників.  Виходить замкнуте коло – лісгосп не може відшкодувати нанесені збитки, які  отримав по причині незадовільної роботи керівників, а відповідно, не може пред’явити  до винних осіб регресні позови для відшкодування нанесених збитків, в т.ч. і керівників підприємства, яких за 10 останніх роки в лісгоспі було близько 15. А хто в кінцевому результаті страждає – держава.

Побутує така історія, що одним із досить великих відомих в західних областях України підприємств  лісового господарства (невеликого об’єднання) певний час керував молодий фельдшер, випускник медучилища, який до того був прийнятий невідомо за які заслуги ( мабуть за карі очі) заступником директора, а потім при звільненні керівника сам себе своїм наказом призначив на посаду ТВО директора. Можна уявити, яких результатів досягнуло підприємство під його «мудрим» керівництвом.

Проблем в лісопромисловому комплексі «лісові поводирі» створили настільки багато, шо провести їх аналіз в одній статі просто неможливо. По цій причині подальший аналіз ознак і наслідків деградації діяльності лісогосподарського комплексу за останній період доцільно буде привести в наступних статтях.

Не забуваймо – захисники України за її незалежність та її волю  на фронті віддають найцінніше – своє життя. Працівники лісового господарства, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною, зобов’язані ліквідувати наявні проблеми в лісогосподарському комплексі і цим зробити свій внесок в перемогу над ворогом, який не знає що таке людяність, порядність і честь.

Автор висловлює щиру вдячність читачам, які ознайомилися з даною статтею, і щиро бажає їм всього самого доброго і самого головного в даний час – миру.

З пошаною до читачів

Михайло Іванович, інженер лісового господарства

https://www.openforest.org.ua/206030/

 274 total views,  25 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.