Про причини глобального потепління, або чи виживе людство в найближчому майбутньому?

Довідково:

Потепління – це пришвидшення руху молекул
будь-якої речовини під дією різних факторів.
В результаті тертя молекул підвищується температура речовини.
В нашому випадку це температура поверхні Землі,
 атмосферного повітря і  певної частини складових атмосфери.

Значимість факту глобального потепління та зміни клімату на Землі стали наскільки очевидними та відчутними, що привернули увагу не тільки населення планети, але і  наукової спільноти та політичного керівництва розвинутих держав.

Щорічно 22 квітня відзначається всесвітній   День Землі, який встановлений ООН в 1971 році. Основним завданням  даного заходу була і є необхідність привернути увагу суспільства до погіршення стану екологічного середовища на Землі, особливо різкого глобального потепління та зміни клімату, в результаті антропогенного впливу на нього.

В 1988 році Організацією Об’єднаних Націй була створена Міжурядова група експертів по зміні клімату. Комісією було встановлено, шо найбільш вірогідною основною причиною глобального потепління, яке спостерігається з середини минулого століття є діяльність людства. За висновками комісії, які оприлюднив Генеральний секретар ООН п. Антоніу  Гутерреш  до кінця цього сторіття умови проживання на Землі можуть або і  стануть непридатними для життя людей, якщо не прийняти ефективних мір по зменшенню впливу результатів діяльності людства на навколишнє середовище. Іншими словами,  на наших внуках-правнуках, на його думку, може закінчитися життя людської цивілізації на Землі. За інформацією ООН перевищення порогових показників, які ведуть до невідновних змін в екосистемах Землі вже пройдені. Наприклад, в північних регіонах Азії середня температура в 2011-2020 роках була вищою за температуру в 1951-1980 роках  на 2-4 градуси, що привело до розмерзання  значних територій вічної мерзлоти в північній півкулі з відповідними наслідками.

В той же час, певна група  науковців Англії та США, яка за завданням Академії наук США проводила відповідні дослідження,  вважає що вищевказані умови складуться на Землі на протязі  найближчих200-400 років.

 Автор статті не може собі таке уявити, але це думка  органу, який об’єднує всю світову спільноту.

Дехто з читачів може подумати – і навіщо автор страху наганяє, все якось врегулюється. Добре було би щоб так і сталося. Але факти – вперта річ. В одній із радянських пісень співалося що « і на Марсі будуть яблуні цвісти». Не знаю що і коли буде на Марсі, але з аналізу ЗМІ напрошується висновок що  на полях в Україні в недалекому майбутньому будемо вирощувати банани і ананаси, а в лісах саксаул і кактуси.

Автор статті розуміє стурбованість  світової наукової еліти, яка визначила степінь небезпеки, що насувається і про що інформує світову громаду, надає відповідну  інформацію  керівництву  своїх  держав та  міжнародних організацій.

Виходячи з цієї інформації зовсім інакше оцінюєш причини та наслідки 5 масових вимирань до 95% всього живого на Землі (рослин і тварин) з часу виникнення життя на Землі, виникнення і наслідки льодовикових періодів та інших подібних випадків в історії Землі. І напрошується висновок, що здійснення сучасного прогнозу ООН цілком можливо, якщо терміново не прийняти конкретні заходи по припиненню глобального потепління.

Розуміючи степінь небезпеки зміни клімату і глобального потепління адміністрація США запропонувала лідерам Росії, Китаю та інших держав провести сьогодні – 22 квітня 2021 року екологічний  саміт з метою визначення заходів по запобіганню подальшого зростання цих негативних явищ. Адже поки що світова спільнота достеменно не визначила всіх самих вагомих причин глобального потепління, крім підвищення парникового ефекту за рахунок збільшення долі участі вуглецю в атмосфері, і не встановила відповідальності держав за створення умов по зміні клімату. За пропозицією США до 2050 року кількість промислових викидів вуглекислого газу в світі повинна бути зведена до нуля.   

Дана стаття це тільки думки лісівника вголос, це тільки гіпотетичні висновки про причини глобального потепління та зміни клімату. Викладене в статті не все  поки що  підтверджується результатами наукових досліджень (або можливо вони приховуються) і відповідно не має належного наукового підтвердження. По цій причині дана стаття написана на рівні середньо статистичного працівника лісового господарства  виключно на підставі аналізу очевидних фактів та доступної інформації в ЗМІ і особистих знань автора. Це тільки особисте бачення і суб’єктивна оцінка ним наявної ситуації. По цій причині,  прошу вибачення у науковців, спеціалістів за можливо деякі дилетантські висновки, але був би дуже радий щоб вони для досягнення моменту істини доказали їх безпідставність.

В кінцевому результаті  в  основу даної статті покладена аналітика, аналітика і ще раз аналітика  загально відомих фактів і подій.

Одне з основних завдань статті – надання читачам лісівникам інформації для роздумів про роль лісу в процесі глобального потепління та зміни клімату на Землі. Це те, на що вони поки що можуть  вплинути .

До висвітлення причин глобального потепління і зміни клімату автор статті хотів би нагадати читачам деяку загальновідому інформацію про атмосферу Землі та парниковий ефект.

Що ж беззаперечно відомо  на даний час?

 Будова атмосфери досконально вивчена і висвітлена в науковій літературі, підручниках та в ЗМІ і приводити її в даній статті автор вважає за недоцільне. Для даної статті важливо дослідити роль тропосфери як середовища, в якому здійснюється процес глобального потепління і зміна клімату на Землі.

Тропосфера – це прилеглий до Землі шар атмосфери, який досягає  від 20 кілометрів над екватором до 10-12  кілометрів над полюсом.  Чітко вираженою межею тропосфери є тропопауза. Температура повітря з висотою при нормальній ситуації знижується на 7-8 градусів на 1 кілометр висоти і в тропопаузі постійно підтримується близько 50 градусів нижче нуля. Характерно, що вказана температура в даний час зберігається незважаючи на наявні ознаки глобального потепління на поверхні Землі, що мало би привести до підвищення температури по всій тропосфері аж до тропопаузи. Але цього не спостерігається. Тобто цикл пониження температури повітря з невідомої автору певної висоти порушений і шлях теплому повітрю вверх перекритий. Як і чому це так?

В тропосфері зосереджено реально весь атмосферний запас води та 80-85% атмосферного повітря.  Атмосферне повітря складається з азоту (78,1%), кисню (21%), вуглекислого газу (0,03%), інші інертні гази – 1%.

 Напрошується висновок, що причини глобального потепління і зміни клімату на Землі  необхідно шукати безпосередньо в нижній частині тропосфери. Другим відправним пунктом є те, що активний процес глобального потепління почав проявлятися з 60 років минулого століття. Так що пошук причин потепління звужується.

Нагрівання прилеглого до Землі шару атмосферного повітря та земної поверхні проходить за рахунок випромінювання Сонця різного по складу та довжині хвиль, яке при досягненні поверхні Землі перетворюється в теплову енергію, яка нагріває як поверхню Землі, так і атмосферне повітря. Тепле повітря, піднімаючись вверх повинно було би покинути приземний простір (тропопаузу), але на перешкоді цьому стають атмосферні  парникові гази, які діють в якості одностороннього фільтру – пропускають до земної поверхні енергію Сонця у вигляді випромінювання але не пропускають в космос теплову енергію, яка утворилась при перетворені променевої  енергії в теплову.  Сукупність парникових газів орієнтовно складається з водяної пари (65% парникового ефекту),  вуглекислого газу (22% парникового ефекту),  метану (7% парникового ефекту) і озону (6%).  Азот і кисень, які є основною складовою  в складі атмосферного повітря (99%) прозорі для інфрачервоного випромінювання  і ніякої ролі у фільтрації випромінювання Сонця та створенні парникового ефекту не відіграють.

Необхідно відмітити, що при проходженні  випромінювання Сонця через атмосферу все таки в деякій мірі проходить його фільтрація. Наприклад, озоновий шар відфільтровує ультрафіолетову складову випромінювання, яка згубно діє на  всі живі організми на Землі.

Таким чином, в класичній формі тепловий режим на планеті в разі відсутності  антропогенного впливу формують 2 чинники – рівень випромінювання Сонця і шар парникових газів тропосфери до тропопаузи. Враховуючи що Сонце це постійно стабільно діючий реактор, сила його випромінювання  є стабільною і підвищується тільки у випадках разових викидів надмірної сонячної енергії, які викликають на Землі так звані магнітні бурі.  Вплинути на рівень сонячного випромінювання людство не може.

А от з другим чинником теплового режиму в тропосфері ситуація інша. Остаточний склад повітря і парникових газів сформувався на Землі близько 65 млн років тому і до ХХ століття його відчутних змін  не було зареєстровано.

То що ж сталося в ХХ столітті, а особливо в 50-х – 60-х роках?

Як зазначено вище, основною складовою сукупності парникових газів є водяна пара (65% парникового ефекту), а вуглекислий газ створює лише  22  % парникового ефекту, при цьому без зміни будь яких відчутних парникових результатів участь парникових газів може коливатись +-5%. Автору не вдалося знайти інформацію про те, що доля вуглекислого газу в сукупності  парникових газів в даний час збільшилась в значно більшій мірі за рахунок зменшення долі інших газів. По цій причині автор статті вважає що все таки  водяний пар відіграє ключову роль в формуванні парникового ефекту і потрібне дуже значне підвищення участі вуглекислого газу в складі парникових газів, щоб забезпечити таке вагоме глобальне потепління.

 Виникає питання – чи тільки за рахунок антропогенного впливу на склад парникових газів розпочався процес глобального потепління?

На основі підтверджених в установленому порядку достовірних даних в ці роки відбулася як незначна зміна складу парникових газів, так і проявилися факти іншого антропогенного впливу на стан тропосфери, які на думку автора статті і започаткували глобальне потепління і зміни клімату.

Виходячи з вищевикладеного автор статті має намір проаналізувати наявні можливі причини глобального потепління і надати на розсуд читачам своє бачення цього питання.

 Готуючи дану статтю автор шукав відповідь  на питання –куди дівається вода в природі, чого висихають болота, озера, річки? Де переривається кругообіг води в природному середовищі? По якій причині річна кількість опадів в Україні за 2010-2021 роки порівняно з 1961-1990 роками зменшилась в середньому на 28%, вологість повітря в тропосфері понижується, а рівень грунтових вод знизився в деяких місцях на 6 метрів?. Можливо вода переходить в якийсь  інший невідомий стан, крім наявних трьох, або якимось чином покидає Землю, або розщеплюється на кисень і водень?

Крім цього постало  і інше питання. Незалежно від складу парникових газів все приземне тепло на протязі мільйонів років залишалось в тропосфері і при цьому процесу глобального потепління не спостерігалось. В даний час немає доказів того, що різко збільшується інтенсивність сонячного випромінювання, як джерела теплової енергії. А парникові гази, як і раніше, не випускають тепло в космос.  Іншими словами, кількість теплової енергії що доходить до земної поверхні не змінилась, земне тепло в космічний простір не виходило раніше, не виходить і в даний час. Відчутної зміни складу атмосферного повітря не спостерігається. Теплова енергія, маючи певну рушійну силу мала би підняти шар парникових газів, тим самим збільшити об’єм  нагрітого повітря і понизити його температуру. Але цього не спостерігається.  То чому ж проходить процес  глобального потепління? Питання, питання, питання.

Вибачте, але відповіді на них автор статті поки що не знайшов.

Експертами ООН і науковцями було розглянуто декілька версій причин  потепління і, як наслідок, зміни клімату на Землі.

Основна чинна версія причини сучасних глобального потепління та зміни клімату.

Загально прийнятою версією про причину глобального потепління та зміни клімату є збільшення парникового ефекту в атмосфері за рахунок збільшення викидів парникових газів, в тому числі вуглекислого газу (діоксиду вуглецю).  Збільшення долі вуглекислого газу є результатом антропогенної діяльності, яка при бажанні може бути в якісь мірі регульованою. Ця причина експертами ООН визнана  основною.    

З метою запобігання негативній зміні клімату, Організацією Об’єднаних Націй в 1992 році на підставі висновків комісії, створеної в 1988 році, була прийнята «Рамкова конвенція зі змін клімату». В межах цієї Конвенції в 1997 році  в місті Кіото (Японія) був прийнятий Протокол ( міжнародна угода) про обмеження викидів в атмосферу парникових газів і приведення об’єму викидів в 2010-2012 роках до рівня 1990 року. Дія Протоколу продовжена до 2020 року Основна увага в Протоколі була приділена зменшенню викидів в атмосферу вуглекислого газу, в т.ч. був прийнятий план фінансового забезпечення цього процесу. В 2015 році відповідно до «Рамкової конвенції……….» була підписана Паризька угода, яку погодили 195 країн світу. Угода вступає в силу з 2020 року і передбачає подальше виконання завдань, визначених Кіотським Протоколом.

Крім цієї версії, експертна група ООН вважає, що є і інші можливі причини глобального потепління на Землі, деякі з них описані нижче.    

 Автор статті однозначно  вважає висновки експертної групи  ООН об’єктивними і обґрунтованими, але в той же час має своє бачення причин глобального потепління. У автора статті виникає питання – чи адекватні глобальне потепління та зміни клімату процесу збільшенню участі вуглекислого газу в складі атмосферного повітря, або чи обумовлює  наявна кількість вуглекислого газу в атмосфері таке значне  підвищення парникового ефекту? Чи є більш вагомі чинники глобального потепління і зміни клімату, враховуючи щотемпература повітря на висоті 10 км не змінилася і постійно складає близько мінус 50 градусів. Виходить що зміна клімату обумовлена змінами фізичного та хімічного складу приземного  шару атмосфери. Що ж суттєво тут змінилося починаючи з 60-х років минулого століття?

На думку автора, причини сучасних глобального потепління і зміни клімату необхідно поділити на дві групи:

-природного походження;

-антропогенного походження.

ПРИЧИНИ ПРИРОДНОГО ПОХОДЖЕННЯ.

Цикли Міланковича.

В історії Землі було декілька льодовикових ер. Сучасна льодовикова ера на Землі, яка складається з 4 періодів, розпочалася близько 2,5 млн. років до нашої ери. Останній льодовиковий період закінчився близько 10 000 років тому. Його залишками в північної півкулі Землі є Грендланський та Антарктичний льодовикові щити. В даний час проходить етап після льодовикового потепління.

Однією з причин періодичної зміни клімату на Землі є рух північного та південного географічних полюсів відносно орбіти  Землі.

 Так, щорічна зміна пір року  (зима –літо) обумовлена переміщенням полюсів перпендикулярно до орбіти Землі на протязі року. При цьому міняється кут відхилення полюсів від орбіти Землі до Сонця, що приводить до поперемінної зміни  пір року в північній та південній півкулі.

 Але мало кому відомо, що полюси переміщуються не тільки перпендикулярно до орбіти, а одночасно рухаються відносно орбіти Землі по колу, викликаючи цикли обледеніння –потепління на Землі. Крім цього, необхідно врахувати що орбіта Землі має дещо еліпсовидну форму відносно Сонця.

 Теорія руху полюсів по колу відносно орбіти Землі  була розроблена і доказана сербським науковцем Мілутіном  Міланковичем і названа його іменем.  

 Повний цикл руху полюсів по колу і відповідно обледеніння-потепління по теорії Міланковича займає близько 100 тисяч років. По цій причині північний полюс Землі на протязі 50 тисяч років відхилений від орбіти Землі до Сонця, що викликає потепління в північній півкулі і похолодання (аж до обледеніння земної поверхні) в південній з відповідною циклічною зміною клімату. При цьому, немає процесу глобального потепління на Землі і на протязі життя декількох  сучасних поколінь людей цей цикл майже не відчутний.

По цій причині, на думку автора статті, зміни клімату, визначені циклом Міланковича не є  суттєвою причиною сучасного  екстремального глобального  потепління і зміни клімату на Землі.

Збільшення чисельності населення Землі як одна з причин глобального потепління та зміни клімату   природного походження.

Зростання чисельності населення на землі об’єктивно обумовлене еволюцією людського суспільства і не є антропогенним фактором.

Довідково: 1.Перші працюючі люди (архантропи) за дослідженнями демографів та археологів появились на   Землі  близько 1,8 мільйона років до нашої ери. На території сучасної України вони появились (перемістились з інших територій) близько одного мільйона років в результаті впливу заледеніння Землі і поступово родами розселились по всій території України. В  Криму за 150 тис. років до нашої ери проживало всього до 250 осіб.

2. В даній статті не розглядається проблема про спроможність наявних харчових ресурсів забезпечити продуктами харчування населення Землі і можливість його виживання в кінці поточного століття у випадку їх нестачі.

Для дослідження динаміки чисельності населення  взяті дані починаючи з початку нашої ери. Як визначили науковці демографив час життя Ісуса Христа на Землі на ній  проживало біля 200 мільйонів осіб. За  наступних 1800 років населення Землі збільшилось в 4,8 рази.

Ріст чисельності населення за період з 1800 року по даний час характеризується наступними показниками:

  • 1800 рік –     952 млн. осіб
  • 1900 рік – 1, 600 млрд. осіб
  • 1950 рік –  2, 500  млрд. осіб
  • 2000 рік  – 6, 000  млрд. осіб
  •  2020 рік  –  7, 795 млрд. осіб (станом на 1 липня 2020 року).

За період з 1900 року по даний час приріст населення склав 6,2 млрд осіб, а чисельність населення зросла в 4 рази. Прості розрахунки показують, що при таких темпах росту чисельності населення  в 2050 році на Землі буде проживати близько 11 млрд. осіб, а в кінці століття – 23-24 мільярди.

Виникає питання – чи впливає збільшення чисельності населення Землі на різке глобальне потепління та зміну клімату за рахунок збільшення кількості вуглекислого газу та зменшення кількості кисню в атмосфері?

Проведемо аналіз наступної інформації. Ємність легень у дорослої людини в середньому 3,5 літра, залишкова ємність 1,25 літра. За один цикл людина використовує 2,25 літра повітря і здійснює в середньому 20 циклів за одну хвилину (28800 циклів в добу). Людина вдихає повітря в якому:

Кисню                          – 21%

Вуглекислого газу     –   0,03%

Азоту та інших інертних газів – 79%.

Видихає:

            Кисню                      -16%

            Вуглекислого газу – 5%

            Азоту та інших інертних газів -79%.

            За добу людина використовує 64,8 кубометра повітря, при цьому вдихає 13,6 кубометра кисню, видихає 10,4 кубометра. Вуглекислого газу вдихає  0,01 кубометра, а видихає 3,24 кубометра.

            Таким чином,  населення Землі в 1900 році спожило кисню близько                    8 трильйонів кубометрів, а в 2020 році – 38,7 трильйона кубометрів. Зрозуміло, що для збереження умов життя на Землі, цей кисень в атмосфері якимось чином необхідно поповнити.

            В 1900 році населення Землі видихнуло в атмосферу 1,5 трильйона кубометрів вуглекислого газу, а в 2020 – 7,4 трильйона кубометрів.

            Окрім цього необхідно відмітити, що з ростом чисельності населення Землі пропорційно зростає і чисельність тваринного світу, який задовольняє харчові потреби людства і також тотожно споживає кисень та поповнює атмосферу вуглекислим газом.

Таким чином напрошується висновок, що зростання чисельності населення Землі  разом з іншими супутніми чинниками обумовлює зменшення участі кисню в складі атмосфери і зростання участі вуглекислого газу та є однією із причин глобального потепління і зміни клімату. Але ця причина не може обумовити різке глобальне потепління та зміну клімату, які ми спостерігаємо з шестидесятих років минулого століття.

Примітка: Вплив результатів життєдіяльності суспільства на глобальне потепління та зміну клімату буде висвітлено в наступному розділі статті.

Вплив мантії Землі на глобальне потепління.

Висвітлюючи дане питання необхідно де що освіжити в пам’яті читачів  знання про будову Землі. Як відомо, оболонка Землі має глибину від 40 до 70 кілометрів. Глибше залягає мантія яка досягає глибини 2900 км і переходить в ядро ( залізо в рідкому стані) . Температура мантії на межі з оболонкою Землі 400 градусів. Поступово з глибиною температура підвищується і на межі з ядром досягає уже 4000 градусів. Відповідно змінюється стан мантії – від твердого біля оболонки Землі  до рідини на глибині 2900 км. Відповідно зростає тиск.

Мантія знаходячись в стані рідини під високим тиском знаходить вихід на поверхню Землі у вигляді вулканів в проміжках між тектонічними плитами. Температура магми, яка виливається на поверхню Землі, складає 1410 градусів. Одночасно з магмою на поверхню Землі викидається маса каміння та пари води, які підхоплює магма при проходженні через оболонку Землі. Виникає питання – яким же чином вулканічна діяльність впливає на зміну клімату на Землі?

При малій інтенсивності вулканічної діяльності, яка спостерігається в даний час, її наслідками є незначне тимчасове підвищення парникового ефекту, що обумовлює і незначне підвищення температурних показників в атмосфері Землі, що не створює суттєвого впливу на зміну клімату.

Але не можна забувати того, що активна вулканічна діяльність на Землі  приводила  до настання вулканічних зим в історії Землі, які спричинили вагомі наслідки в житті нашої планети (зміну температурних режимів в атмосфері та на поверхні Землі, умов середовища, складу тваринного і рослинного світу).

Так, виверження тільки одного вулкану Гекла («Ворота в пекло») на острові Ісландія в 1159 році до нашої ери  привело до настання в північній півкулі від Північного полюсу до екватора  вулканічної зими із значним пониженням температури на протязі декількох років.

Вулкан Ейяфьятлайокютль в Ісландії, який має діаметр кратера 2,5 км, останній раз вивергався в 2010 року. Шлейф диму і попелу при виверженні покрив значну частину Європи і досягнув середньої течії річки Волга, що спричинило скасування близько 100 тисяч авіарейсів.

 Відсутність відчутних масових вивержень вулканів в другій половині  двадцятого століття дозволяє зробити висновок, що вплив мантії Землі  і вулканічної діяльності  на процес глобального потепління і зміни клімату є в даний час не суттєвим.

Вплив стану озонового шару атмосфери на глобальне потепління.

За однією з перших версій процес потепління був викликаний пошкодженням озонового шару при випробуваннях ядерної зброї в повітрі та запуску в космос ракет. Загальновідомо, що озон є інертним газом, а озоновий шар в атмосфері Землі, який розташований на висоті 18-28 кілометрів від поверхні Землі, захищає все живе на Землі від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання Сонця. Крім цього, озоновий шар відіграє роль  одностороннього  фільтра, який пропускає до поверхні Землі тільки частину сонячних променів певної довжини, які нагрівають поверхню Землі і прилеглий до поверхні шар повітря і підтримують температурний режим, придатний для життя на Землі. В той же час, озоновий шар не пропускає теплове випромінювання від земної поверхні в космічний простір і створює в деякій мірі незначний парниковий ефект. В 70-80 роках в озоновому шарі були виявлені отвори округлої форми різної величини. Один з найбільших був виявлений над Антарктидою. За певний період в Антарктиді почалися відчутні зміни клімату – потепління в Антарктиді привело до пом’якшення зим, появи   рослинності в літній період, танення  льодовиків, сповзання їх в море та появу великих айсбергів об’ємом в мільйони кубометрів..  Це стало підставою для тверджень, що частина сонячних променів в повному спектрі через наявні отвори в озоновому шарі безперешкодно досягає поверхні Антарктиди, що і обумовлює її  підвищене нагрівання, і як наслідок глобальне потепління. Необхідно відмітити, що причини утворення отворів в озоновому шарі атмосфери до цього часу достеменно не відомі і науковцями не підтверджені. У всякому випадку в ЗМІ вони не висвітлені. І от тут виникає питання. Озон є парниковим газом. При його відсутності  земна поверхня мала би охолоджуватись, тому що тепло має можливість в цьому випадку безперешкодно покидати приземну атмосферу, підхоплюючи при цьому і парникові гази.  І в Антарктиді мав би бути процес похолодання. А тут все навпаки – проходить видимий процес глобального потепління. І чого б це? Мабуть є інша перепона для переміщення теплого повітря вверх.

Але ця версія про причини глобального потепління не стала головною. Пошкодження озонового шару є однією із складових загального комплексу причин вказаного явища, але не основною. За останніми дослідженнями проходить процес відновлення озонового шару, який до 2060 року повинен повністю відновитися. Одним з найпотужніших системних джерел відновлення озону в атмосфері Землі є блискавки  Кататумбо, які зосереджені в  районі озера Маракайбо (Венесуела), хоча подібні електричні розряди виникають в атмосфері повсюдно. Частота блискавок Кататумбо  в нічний час досягає до 28 блискавок за хвилину. Характерно, що блискавки не супроводжуються громом. Подібні блискавки автор статті  бачив над Карпатами в 2008 році в період потужної пам’ятної повені.

Виходячи з того, що доказаним є факт відсутності  суттєвого впливу озону на формування парникового ефекту, відновлення озонового шару в атмосфері не загрожує відчутному глобальному потеплінню та зміні клімату, а навпаки поліпшить захист живих істот на Землі від ультрафіолетового випромінювання.

Порушення стану магнітного поля Землі, як одна з причин глобального потепління.

На думку автора, однією з наступних причин глобального потепління також є хаотичне виникнення вм’ятин на зовнішній поверхні магнітного поля Землі. Причини та процес  їх  виникнення достатньо широко висвітлені в науковій літературі і описувати  їх в даній статті автор вважає за недоцільне. А от вплив цих вм’ятин на екологічну ситуацію на Землі вимагає проведення певного аналізу.

Вм’ятини у магнітному полі мають різні розміри по величині, глибині та розміщенню по поверхні магнітного поля і постійно міняють місце свого виникнення. Наявність вм’ятин приводить до того, що в місці вм’ятин по причині зменшення товщини магнітного поля Землі до поверхні Землі доходить більша доза сонячної енергії, що приводить до більшого нагріву поверхні землі та атмосферного повітря над нею порівняно з іншими територіями. Взаємодія таких різних температурних режимів   викликає  явища та наслідки, як нейтральні так і негативні для екологічного середовища та людей. Особливо вони проявляються при так званих магнітних бурях. Одним з видимих проявів наявності вм’ятин та підвищення потужності магнітного поля в приземному просторі є полярне сяйво, яке поширюється на висоту від 60 до 900 кілометрів від поверхні Землі.  Підвищення температури поверхні Землі і атмосферного повітря при вм’ятинах на обмеженій території Землі приводить до непередбачуваного переміщення повітряних мас і викликає випадання снігу посеред літа в помірних широтах або в пустелі Сахара, раптове непередбачуване збільшення кількості опадів на обмеженій території, наслідком чого є катастрофічні повені.  Або навпаки, приводить до засух  на значній території . По цій причині стали частішими надзвичайно сильні урагани, тайфуни, змінилась географія торнадо, які уже зареєстровані в Україні, чого раніше не бувало. Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що в кінцевому результаті  вм’ятини на поверхні магнітного поля Землі є однією з причин глобального потепління.

ПРИЧИНИ АНТРОПОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ.  

Наслідки випробування атомної зброї в повітрі . Цар бомба.

Перше випробування атомної зброї в повітрі було проведено в США 16 липня 1945 року. А уже в серпні місяці 2 атомні бомби відносно невеликої потужності були використані у військових цілях для бомбардування японських міст Хіросіма і Нагасакі, які за декілька секунд були стерті з лиця Землі. Миттєво  загинули 130 тисяч невинних цивільних людей, значна частина території була забруднена радіоактивними речовинами, що обумовило її непридатність для проживання людей і тварин. До кінця року кількість жертв від наслідків бомбардування склала 500 тис. осіб. За твердженням експертів ніякої військової необхідності у використанні ядерної зброї не було – переслідувались виключно політичні мотиви.  

Але за межею оцінки військових результатів бомбардування залишився аналіз його впливу на екологічне середовище і атмосферу Землі в цілому. Не приділялась належна увага цьому питанню і при наступних  масових випробуваннях атомної зброї на поверхні землі, в повітрі та під водою.

В 1961 році ці випробування досягли апогею. Радянським Союзом 30 жовтня 1961 року над полігоном на острові Нова Земля на висоті 4200 метрів була підірвана термоядерна авіаційна бомба АН-602  (названа Цар-бомбою) потужністю 58,6 мегатонн   в тротиловому еквіваленті., яка є найпотужнішим вибуховим пристроєм за всю історію людства.

Результати вибуху:

  • Світловий імпульс від вибуху було видно на відстані більше 1000 км;
  • Ядерний гриб піднявся на висоту 67 км і був видимий за 800 км від місця вибуху;
  • Сейсмічна хвиля мала таку силу, що за 102 години тричі обігнула земну кулю, ;
  • Хвиля атмосферного тиску також тричі обігнула земну кулю, що було документально зафіксовано в Новій Зеландії на протилежній від вибуху частині Землі;
  • За 780 км від епіцентру вибуху в будинках були вибиті шибки;
  • Іонізація атмосфери стала причиною відсутності радіозв’язку на протязі 40 хвилин в сотнях кілометрів від місця вибуху;
  • Вибухова хвиля догнала літак-носій бомби на відстані 250 км від місця вибуху. На протязі близько 20 хвилин від часу вибуху доля літака носія та літка супроводу (літаючої лабораторії) були невідомі. Не виключався варіант їх загибелі, але літаки благополучно прибули до визначеного аеродрому.
  • Потужність Цар- бомби в 3 тис. раз перевищувала потужність бомби,  скинутої на Хіросіму і в 10 раз перевищує потужність вибуху на Чорнобильській АЕС.
  • Довідково: В 1961 році планувалось випробувати бомбу в 2 рази потужнішу – 100-120 мегатонн, але розум вчених переміг волюнтаризм політиків. Які могли бути наслідки – важко уявити (вибух міг зіштовхнути Землю з орбіти або викликати незворотні зміни).

На той час уже був визначений негативний  вплив ядерних випробувань на екологічну ситуацію на Землі. На сьогоднішній день автору не вдалось знайти в ЗМІ  об’єктивних показників цього впливу. Але про вагомість цих показників свідчить те, що 5 серпня 1961 року був між державами, які володіли ядерною зброєю, був підписаний договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою, якого на даний час дотримуються всі країни світу. Останній вибух атомної бомби на Землі було проведенов 1963 році.

До того часу в результаті ядерних випробовувань в атмосфері Землі над всією її  поверхнею  на висоті від 5 до 35 км уже був сформований і існує до цього часу радіоактивний пояс, потужність якого змінюється в просторі як по силі радіоактивності, так і по горизонталі та вертикалі, що підтверджується сучасними науковими дослідженнями. На думку автора, створення радіоактивного поясу в атмосфері Землі викликало відчутні зміни в проходженні сонячної енергії  через атмосферу Землі та зміни в тепловому режимі Землі і прилеглого до поверхні Землі атмосферного повітря за рахунок зміни парникового ефекту.

Одним із можливих загальновідомих наслідків випробувань ядерної зброї стало те, що з 60–х років почався видимий відчутний процес глобального потепління і активна зміна клімату на Землі.

Вплив зменшення лісистості  планети на глобальне потепління і зміну клімату.

Загально визнано, що ліс  в певній мірі є  природним санітаром атмосферного повітря та регулятором його складу і температурного режиму. Вплив лісу на атмосферне повітря здійснюється по 2 напрямках:

  • За рахунок споживання рослинним світом вуглекислого газу (діоксиду вуглецю) в процесі фотосинтезу, так і за рахунок дихання, в процесі якого рослина, як і всі живі істоти  ( за виключенням деяких  видів бактерій),  споживає кисень і видихає вуглекислий газ   (  хімічна зміна складу повітря)?
  • За рахунок впливу лісу, як екологічної системи, на вологість, переміщення та температуру атмосферного повітря (фізичні процеси).

Ці два напрямки є рівноцінними і результат їх впливу на природне середовище залежить виключно від однієї умови – наявності лісів. Цілком очевидним завданням для лісівників на першому етапі є  припинення росту участі вуглекислого газу в атмосфері з послідуючим зменшенням  його частки   за рахунок відновлення і збільшення площі лісів.

В той же час, навколишнє середовище, а саме склад атмосферного повітря, впливає на процес дихання рослин. При збільшенні в складі атмосфери вуглекислого газу та зменшенні участі кисню в совокупності з погіршенням грунтового водного балансу приводить до  ослаблення рослин та їх всихання. Окрім цього, в результаті  глобального потепління прискорюється процес дихання зелених рослин і уповільнюється процес фотосинтезу. По цій причині, за твердженням науковців деякі екосистеми в Південній Америці  видихають в атмосферу вуглекислого газу уже більше, чим споживають його в процесі фотосинтезу.

ЗМЕНШЕННЯ ЛІСИСТОСТІ  НА ЗЕМЛІ ОБУМОВЛЮЄ УЖЕ  ТРЕТИНУ ВІД ЗАГАЛЬНОГО ЗБІЛЬШЕННЯ ЧАСТКИ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ В АТМОСФЕРІ. ВКАЗАНА ЧАСТКА МАЄ ТЕНДЕНЦІЮ ДО ПОСТІЙНОГО ЗРОСТАННЯ, ЩО ВИМАГАЄ ВЖИТТЯ НЕВІДКЛАДНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЗМЕНШЕННЯ ЛІСИСТОСТІ НА ПЛАНЕТІ. СТАН ЛІСІВ УЖЕ ПЕРЕТВОРИВСЯ З ВНУТРІШНЬО ДЕРЖАВНИХ ПРОБЛЕМ В ЗАГАЛЬНО СВІТОВУ. ЛІСИ УЖЕ ПЕРЕЙШЛИ З КАТЕГОРІЇ  ЕКОЛОГІЧНОЇ ВЛАСНОСТІ ОКРЕМО ВЗЯТОЇ ДЕРЖАВИ В ЗАГАЛЬНОСВІТОВУ.

 Висока лісистість Росії або Бразилії не спасає їх від глобальної катастрофи. Відновлення лісів необхідно проводити не тільки в цих країнах, а по всьому світу. Виконання цього важливого завдання не може бути здійснено тільки за рахунок зусиль однієї або декількох держав. Необхідне об’єднання всієї світової спільноти.  Однозначно напрошується висновок  що це питання буде вирішуватись шляхом підписання міждержавного Протоколу (Конвенції), в яких буде передбачено створення міжнародного Фонду по відновленню лісистості планети та   визначено розмір внеску кожної держави і механізм його сплати. За основу розрахунку може бути прийнято ціна  одного кубометра заготовленої лісопродукції або гектар вирубаної площі лісу. Як приклад вирішення даної проблеми є створення міжнародного органу по контролю за вирубкою лісів та регулюванню їх вирубки., тобто будуть встановлені певні квоти.  Ті держави, які будуть вирубувати ліси менше встановлених квот, будуть отримувати від Фонду відповідну фінансову винагороду. Ті держави, які будуть перевищувати встановлені квоти, будуть сплачувати значні штрафи.

Враховуючи, що зміна клімату носить глобальний характер, відновлення лісистості України мало би тісно ув’язуватися з програмним документом, розробленим світовою спільнотою. В ЗМІ автор статті не знайшов такого документу і по цій причині в межах України мабуть все-таки необхідно доопрацювати наявну Державну Стратегію або розробити нову прикладну Державну програму ведення лісового господарства до 2035 року (тут немає помилки в назві Стратегії), перетворивши її на практичний технічний керівний документ з конкретними вимогами по відтворенню лісів України та веденню лісового господарства з врахуванням зміни клімату та економічної ситуації в країні.

Основним завданням органу управління є не його здатність видати нормативний документ, а добитися  виконання цього документу.  Так, Україна разом з іншими 6 країнами Карпатського регіону підписала і ратифікувала в  2004 році Законом України №1672-15 від 07.04.2004 року « Рамкову конвенцію про охорону та сталий розвиток Карпат» з відповідними Протоколами. Згідно Конвенції країни, які її підписали, добровільно брали на себе зобов’язання берегти екосистему Карпат і не винищувати ліси. А який результат? Фарисейський – говоримо і пишемо одне, а робимо зовсім інше – як собі хочемо. Вистригли Карпати, забули залісити,  і ні до чого та Конвенція. От так і працюємо.

Автор статті, маючи певний досвід роботи в лісовому господарстві і будучи лісівником вважає, що на даний час реальний, а не намальований в звітності, незнижувальний залишковий лісокультурний фонд України складає більше 200 тис. га. (не враховуючи знищених лісосмуг). Це наш моральний і матеріальний  борг перед майбутніми поколіннями, а попросту наша вина, що ми його створили. Для  відновлення нормальних насаджень на цій території необхідно  заповнити 1 мільярд   200 мільйонів посадкових або посівних місць (6 тисяч посадкових місць на гектарі). А ми носилися, як  та Баба Яга з ступою, з піар акцією Держлісагенства про посадку 1 мільйона дерев за осінній день. При цьому, саме звичайне виконання за плату своїх службових обов’язків по відновленню лісів структура Держлісагенства подає в обгортці героїчного подвигу. Яке блюзнірство! По закінченню весняної лісокультурної компанії лісогосподарські підприємства під бравурні марші відрапортують про незбагненні результати лісокультурної компанії. Але де ж тоді наші неосяжні рукотворні діброви та бори, які створені за останні двадцять років? Чому на лисинах Карпат не проглядається ліс? Коли будуть розчищені та заліснені згарища минулих років? І таких «коли»  і «чому» дуже багато.

І при цьому деякі керівники лісогосподарських підприємств будуть ходити з розтопиреними пальцями і виглядом дуже заслужених лісівників, бо воничастково відновили знищені ними  ж ліси. А в що перетворили корпус ЛІСНИЧИХ, стрижень лісового господарства, серед яких колись були і є визначні лісівники, що внесли і вносять вагомий внесок в лісогосподарську науку і практику.

Наприклад,  відомий в Україні бувший лісничий Гермаківського лісництва Денека Микола Григорович, дійсно Заслужений лісівник України, який в 1956 році зумів організувати трудовий колектив Гермаківського лісництва і за власною ініціативою почав створювати і створив відомий сьогодні на всю Україну Гермаківський дендропарк загальнодержавного значення – сучасний осередок лісогосподарської науки і практики.. За словами ветеранів лісництва перші сажанці в парк на хвилі ентузіазму працівники лісництва звозили з округи від Тернополя до Кам’янець-Подільського та Чернівців  часто на возі або рейсовими автобусами та на попутному транспорті. Кожен з працівників лісництва гордився своїми саджанцями і безоплатно плекав їх, як малу дитину.

Великою повагою серед лісоводів Буковини користується директор ДП «Чернівецьке військове лісництво» знаний лісівник Приказка Василь Іванович, який віддав лісовому господарству майже 50 років свого життя і при цьому пропрацював виключно в одному підприємстві, де пройшов шлях від хлопчика на посадці лісокультур, пожежного сторожа до керівника підприємства, хоч і невеликого. Але як в народі кажуть, малий горішок, та золотий.  ДП «Чернівецьке військове лісництво» фінансово стійке підприємство з патріотично налаштованим трудовим колективом, яке не має ніяких боргів, своєчасно проводить лісовпорядкування, забезпечене і має надлишок посадкового матеріалу цінних лісоутворюючих порід, повністю виконує з високою якістю весь комплекс лісогосподарських робіт.

Але в даний час в більшості випадків лісничі – це організатори лісозаготівельного процесу і виконавці відпуску заготовленої лісопродукції. Іншими словами – старший куди пошлють.   

Дехто із спеціалістів може заперечити, що кількість посадкових місць на гектарі автором дещо завищена, адже до віку стиглості на гектарі необхідно  мати 600-700 дерев головної породи.  Та і діючі стандарти передбачають значно меншу кількість посадкових місць (близько 3 тисяч на гектарі). Це так. Але не потрібно забувати, що нам необхідно терміново відновити лісове середовище на згарищах, ожинниках, деградованих землях та інших безлісих площах. А для цього  істині лісівники в цій ситуації  в умовах інтенсивного ведення лісового господарства, яким воно є в Україні, часто використовували метод  створення загущених  культур (до 10 тис. посадкових місць на гектарі). Автору статті приходилось проводити рубки догляду в таких соснових насадженнях на Поліссі в умовах сухих та свіжих борів та суборів і на власному досвіді автор може стверджувати, що такий метод дозволив сформувати високопродуктивні насадження, отримуючи при цьому  вагомі позитивні економічні наслідки при їх вирощуванні, особливо у віці прорідження. Я не кажу вже про  екологічну роль таких насаджень. Цілком зрозуміло шо це не повинно бути догмою. Враховуючи сьогодення необхідно зазначити, що наявна зміна кліматичних умов вимагає створювати змішані насадження з врахуванням біохімічних взаємовпливів деревних і чагарникових порід та їх посухостійкість. І в цій ситуації лісівники можуть показати свої знання і здібності, запропонувавши нові схеми змішування порід та кількість посадкових місць на гектарі відповідно до умов лісовирощування та зміни лісорослинних умов при зміні клімату.  Важливу роль при цьому відіграють науково-дослідні інститути та «Держліспроект», які є фундаментом лісового господарства, але реально поступово знищуються. Істиною є те,  що кваліфікованих спеціалістів лісовпорядників та науковців за рік-два не підготуєш. А зараз уже настав час, коли «прийшла коза до воза», коли лісогосподарська галузь відчуває реальну втрату цих інституцій і буде дуже дорого платити за їх відновлення до оптимального стану.  Автор постійно стверджує і буде стверджувати що «Держліспроект» необхідно вивести з підпорядкування Держлісагенства і зробити його загальнодержавною структурою, незалежною організаційно від лісокористувачів, а фінансові стосунки з лісокористувачами будувати на підставі договорів.

До речі. В ЗМІ пройшла інформація, що шейх однієї з арабських країн з метою протидії глобальному потеплінню виділив свої власні кошти  для посадки 1 мільярда дерев на нових територіях, які раніше не були покриті лісами. Автор розуміє, що шейх заробив свої кошти від реалізації нафти, використання якої призвело до збільшення викидів вуглекислого газу і спричинило глобальне потепління. Але все таки є розуміння того, що необхідно кожному боротися із забрудненням атмосфери. Оце і є патріотизм жителя Землі.

При написанні статті автор опрацював питання можливості регенерації вуглекислого газу з атмосферного повітря потужними промисловими установками, як один із засобів зменшення його кількості в природі з отриманням продукції – кисню і вуглецю. І  прийшов до висновку, що природа уже створила  таку систему – це ліс, і нічого кращого не придумаєш. Потрібно терміново  відновлювати ліси і збільшувати лісистість планети.

ГІПОТЕЗА АВТОРА СТАТТІ ПРО ПРИЧИНИ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ ТА ЗМІНИ КЛІМАТУ НА ЗЕМЛІ.

В результаті аналізу вищевикладених та не висвітлених в даній статті можливих причин глобального потепління постало питання – що сталося в атмосфері Землі в 50 – 60-х роках, коли розпочалося видиме різке глобальне потепління та зміна клімату?

Адже не міг так різко змінитися склад парникових газів і понизитись їх теплопровідність, що  обумовило би таке різке потепління аж до зміни клімату.

В ті часи не проходило активного виверження вулканів, не було масового запуску ракет в космос,  не вводились щоденно в експлуатацію теплові електростанції, не відбувалось революційних змін в автомобіле- та літакобудуванні, не зросла в рази чисельність населення Землі, не вирубувались масово ліси і т.д.  і  т.д.

Як зазначено вище, в період  50-х – 60-х років проводились масові випробування ядерної зброї в різних куточках світу. Вибухова хвиля тільки від випробування Цар – бомби тричі обігнула Землю і рознесла по всій її поверхні радіоактивний пил.

В кінцевому результаті  від випробувань атомної зброї в атмосфері Землі в 60-х роках  на висоті 5-35 кілометрів був сформований радіоактивний пояс, який зберігся до цього часу, і знизив теплопровідність парникових газів та об’єм  приземного шару повітря в якому проходив теплообмін на 60% (до цього теплообмін здійснювався в межах тропосфери). Це поряд з іншими супутніми причинами обумовило підвищення температури приземного шару повітря, а в подальшому і глобальне потепління.

Автор статті вважає, що основною причиною глобального потепління і зміни клімату на Землі поряд із супутніми причинами, в т.ч. і збільшення викидів вуглекислого газу в атмосферу, є збільшення загального об’єму електромагнітного та радіоактивного випромінювання  і зменшення об’єму теплообмінного приземного шару атмосфери, викликаного появою в тропосфері радіоактивного поясу.

Активність поясу постійно зменшується по причині випадання на Землю твердих радіоактивних частинок і розпаду радіоактивних елементів., що в кінцевому результаті приводить до зменшення його впливу  на глобальне потепління.

Вищевикладене  в статті є тільки думками лісівника вголос про причини глобального потепління та зміни клімату  і не претендує на визнання як науково доказана беззаперечна істина. Це тільки гіпотеза, висвітлення якої дозволить привернути увагу читачів до факту наявності досить вагомої проблеми в житті людства  і кожного з читачів. Хотілося б вірити в те, що все буде добре.

З повагою до читачів
Михайло Іванович, інженер лісового господарства.

Відкритий ліс