Про вплив лісогосподарської діяльності на повені в Закарпатті

Враховуючи той факт, що в деяких ЗМІ  розпочалася компанія щодо дискредитації лісового господарства, як начебто основного чинника важких наслідків підтоплення Закарпаття, наводжу матеріали дослідження паводків і повені в Закарпатті в 1998 та 2001 роках (за матеріалами експертного висновку урядової комiсiї)

Огляд паводкової діяльності 1998-2001 років та пропозиції по запобіганню повеневих ситуацій для басейну Тиси, Закарпатської області

Змiст

  1. Загальна характеристика басейну рiчки Тиса

1.1 Стiк рiчок басейну

1.2 Стан лiсних масивів

1.3 Сiльське господарство

1.4 Стан будiвництва захисних споруд у басейнах рiчок

1.5 Небезпечнii геологiчнi процеси

1.6 Характеристика гiдрометеорологiчної мережi та системи раннього попередження у басейні Тиси

1.7 Державна система органiзацiї прогнозування, спостереження за розвитком та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй

  1. Характеристика повенi 1998 року (з експертного висновку урядової комiсiї)

2.1 Гiдрометеорологiчний стан

2.2 Небезпечнi геологiчнi процеси

2.3 Стан будiвництва захисних споруд

2.4 Фактори та причини паводку

  1. Характеристика повенi 2001 року (на пiдставi даних мiнiстерств та iнших органiв центральної виконавчої влади)

3.1 Гiдрометеорологiчний стан i вплив лiсiв

3.2 Небезпечнi екологiчнi процеси

3.3 Стан будiвництва захисних споруд

3.4 Причини паводку

  1. Наслiдки паводкiв

4.1 Паводок 1998 року

4.2 Паводок 2001 року

  1. Заходи, якi необхiдно прийняти для запобiгання таких наслiдкiв у подальшому (за пропозицiями мiнiстерств та iнших органiв центральної виконавчої лади)

5.1 У будiвництвi захисних споруд

5.2 У покрашеннi ведення лiсового та сiльського господарства

5.3 У гiдрометеорологiчному забезпеченнi

  1. Використаннi матерiали при пiдготовцi довiдки

1. Загальна характеристика басейну річки Тиса

Українська частина басейну річки Тиса знаходиться в Закарпатській області, яка належить до одного з гірських регіонів країни – Українських Карпат, які простягнулися на 250 км із північного заходу на південний схід від верхів’я Сану до витоків Серету. Решта, більша частина Карпат, належить Румунії, Угорщині, Словаччині та Польщі.

1.1 Стік річки

Басейн річки Тиса, однієї з найбільших приток річки Дунай, займає площу 154,4 тис.км2, із них 12,7 тис.км2, або 8,1% належить Україні, 46% – Румунії, 29,6% – Угорщині, 9,9% – Словаччині і 6,4% – ћгославії.Основна частина стоку р. Тиса формується на території трьох держав: Румунії – 50,9%, України – 25,6% та Словаччини – 13,4%.

Середньорічний стік, а також стік 75 та 85% забезпеченості річок Тиси, Латориці та Ужа, який формується в межах Закарпатської області, відповідно складає 9,44; 7,31 і 5,07 млрд. м3. Розрахунки свідчать, що водно-гідрометеорологічне навантаження в Україні у 2-3 рази вище порівняно з прилеглими територіями, що підвищує ризик катастрофічних паводків.Система гірських хребтів Карпат знаходиться на шляху переміщення вологих повітряних мас з Атлантики, які затримуються гірськими масивами. Унаслідок цього відбувається інтенсифікація зливових дощів. Вони охоплюють одночасно значну територію нерідко 10-30 тис.кв.км.

Добові кількості опадів можуть досягати при цьому 2-3 місячні норми – 150-250 мм.Територія Закарпаття розташована в межах двох орографічних районів. Більша її частина знаходиться в горах та передгір’ї Карпат, решта (майже 2 500 км2, 25% території) на Угорській рівнині. З цими орографічними особливостями пов’язаний водний режим річок під час паводків. Значні похили гірської місцевості зумовлюють швидкоплинний розвиток паводків, підйоми рівнів досягають 1,5-2,5м за 3-4 години. Одночасно відбувається швидкий скид паводкових вод з гірських притиків до річкової долини Тиси та пониззя її протоків, які знаходяться на низовині та з’єднані численними каналами меліоративних систем. Оскільки річки на рівнині мають малі похили, паводкові води затоплюють значні площі, якщо не забезпечується їх своєчасне відведення.

Саме природні фактори спричинили небезпечні паводки 1700, 1730, 1805, 1864, 1887, 1900, 1911, 1926, 1933 та 1941 років. Але ж, принаймні, протягом останніх 50 років антропогенні фактори дедалі більшою мірою визначають виникнення паводкових катастроф. Важливо підкреслити, що в першій половині ХХ століття антропогенний вплив на природні ландшафти Карпат був незначний, а також то, що в останній час подовженість нізьководних періодів скорочується, а підвищеної водності збільшується.

Дослідження науковців Гідрометслужби показують, що на 90-і роки минулого століття припадає період підвищеної водності, який прийшов на зміну періоду низької водності (1982 – 90 рр.). У цей час формувалися високі паводки, що охоплювали не тільки Закарпаття, а й інші регіони та країни Західної Європи: 1992 (Закарпаття), 1993 (Закарпаття, Полісся), 1994 (Німеччина), 1995 (Закарпаття),1996 (басейн Дністра), 1997 (Польща, Чехія, Словаччина, Німеччина), 1998 (Закарпаття, Дністер, Словаччина, Німеччина). Для Закарпаття порівняно значна кількість дощових паводків характерна у листопаді та грудні.

З високим ступенем імовірності слід чекати, що цей період високої водності триватиме до 2005-2008 рр. Тому не виключено повторення в наступні роки високих паводків на річках західного регіону України.Спостереження Гідрометеорологічної мережі свідчать, що періоди високої водності характеризуються значною кількістю опадів. За рік і окремі місяці вони в 2-3 рази перевищують норму. Наприклад, на території Закарпаття особливо відзначалися 1882, 1887, 1902, 1912, 1925, 1941, 1970, 1978, 1980 роки, коли за рік випадало до 1600-2400мм (норма 1000-1100мм), а в окремі місяці – до 250-400мм (норма 70-120 мм).

1.2 Стан лісів

За повідомленням Держлісгоспу України інтенсивне господарське втручання людини в природу карпатських лісів почалося з середини XVIII сторіччя, наступ на ліс здійснювався з верхніх схилів гір для розширення полонин і по долинах рік з метою збільшення орних земель, внаслідок чого лісистість знизилась приблизно в 1,5 разу.

Із середини XIX сторіччя починаються промислові рубки лісу, зміна їх, вікової породної структури. Особливо значної шкоди лісам Карпат було завдано в повоєнні роки, коли фактичні рубки лісу суцільним способом у двічі-тричі перевищували науково обґрунтовані нормативи. Крім того, тільки за період 1957-1960 років понад 500 тис.га лісів було пошкоджено вітровалами й буреломами.

Починаючи з 70 років, рубка лісів у Закарпатті почали вестись у межах науково обґрунтованої норми розрахункової лісосіки, вирубки планово залісяться.. Питомі показники лісокористування з одиниці площі й використання приросту в цілому по Україні і в області (38%) значно менші, ніж у сусідній Угорщині, Чехії, Австрії.

Аналіз стану лісів Закарпатської області і сучасного рівня господарювання свідчить про позитивну динаміку. За підсумками державного обліку лісів за останнє десятиріччя їх, площа збільшилась майже на 7 тис.га., а загальний запас — на 42 млн. куб.м. Вікова структура наблизилася до оптимальної. Стиглі і перестійні насадження складають 23,2% від вкритих лісовою рослинністю земель. Середній вік усіх насаджень у лісах державних лісогосподарських підприємств зріс із 56 у 1973 році до 81 року. Лісистість території за період з 1946 року збільшилась із 42,6 відсотка до 50,8 відсотка.

У той же час окремі недоліки у ведені лісного господарства ще не ліквідовані. Так за інформації, що надала обласна наукова комісія випливає, що верхня межа лісу знижено на 200-300 м; порушено вікову структуру дерево станів та складу порід. В їхньому складі молодняк та середньовікові дерево стани становлять подекуди близько 60%, водорегулююча роль яких суттєво нижча, ніж у пристигаючих та перестійних лісах. Слід сказати, що нормальною для басейнів притоків р. Тиси повинна бути залісеність не нижче 75-80%, а маємо лише 50-60%

Негативним буле і те, що в 1995 році місцевою владою у ліс було допущено близько 400 суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Для проведення лісозаготівель вони не мали спеціалістів достатньої кваліфікації та відповідної техніки, що не дозволило забезпечити дотримання природозберігальних технологій лісозаготівль.

В той же час у Заключенні комісії Національної Академії Наук України (НАНУ) відмічено, що за екстремальних умов, що склалися під час паводків листопада 1998 та березня 2001 років кількість опадів у 7-10 разів перевищила водорегулюючу ємність лісових екосистем. Тому стан сучасного лісового покриву не був вирішальним чинником у розвитку паводків 1998 та 2001 років, але ця ситуація могла вплинути на зниження зсуво – стійкості склонів та формування селів.

1.3 Сільське господарство

На сьогодні площі сільськогосподарського користування займають майже третину території Закарпаття. Це переважно високогірні луки (полонини), після лісові луки і невеликі ділянки ріллі у межах лісового поясу, та рілля, сади, виноградники, сіножаті і пасовища Передгір’я і Притиської низовини. Найбільший вплив на формування поверхневого стоку та ініціювання сельових процесів, на думку комісії НАНУ, має характер ведення полонинського господарства.Нерегульоване, надмірне випасання худоби, особливо овець, призвело до деградації рослинного покриву, руйнування дернини і глибокої втрати водорегуляційних функцій високогірних лук та стійкості підстилаючи грунтів. Вони стали місцем формування снігових лавин, інтенсифікації поверхневого стоку, ерозії ґрунтів, зниження їх біологічної активності, гумусованості, пухлості і водопоглинальної здатності, а також формування нових зсувних делянок.

Незадовільне розмежування полонинського і лісового господарств, кошарування та випасання худоби в при полонинських лісах призвело до втрати їх ґрунтозахисної і водорегуляційної ролі, додаткового посилення стоку води та ерозії.

1.4 Стан будівництва захисних споруд у басейнах річок

У різний час, починаючи з 1863 року, в Закарпатській області побудовано понад 685 км земляних дамб, 9 водосховищ комплексного призначення, переважно для гідроенергетики. У зв’язку з їх, невеликою сумарною ємністю та відсутністю в об’ємах протипаводкової складової, практичного впливу на зрізку піку паводків та зниження швидкості підйому вони не мають.

Поряд з цим необхідно зважати на те, що дамби обвалування будувались в різний час і різними державами та розраховувались на різну забезпеченість, тому вони мають різну висоту і, на думку Держводгоспу України, не утворюють єдиного захисного комплексу, який міг би надійно виконувати протипаводковий захист та відповідати чинним нормативно-технічним документам.Не утворюють єдиної з українською системи протипаводкового захисту і комплекси захисних гідротехнічних споруд країн, розташованих у басейні Тиси – Угорщини, Словаччини, Румунії і Югославії, де умови формування й проходження високих паводків майже однакові з Україною.

У даний час 7 залізничних і 9 автошляхових мостів в Закарпатті на території України не забезпечують пропуск води у критичний період, створюють значний підпір, що спричиняє руйнування інших споруд і затоплення прилеглих територій

1.5 Небезпечніі геологічні процеси

За результатами регіональних робіт, виконаних геологічною службою, у межах території Закарпаття виявлено біля 1600 зсувонебезпечних ділянок, які морфологічно проявилися у різних геоструктурних регіонах та басейнових геокомплексах, більше 120 селенебезпечних струмків, а також багатокілометрові ділянки розвитку бічної ерозії тощо. За попередніми даними їх кількість подвоїлась за останні 30-35 років, причому кількість активних зсувів перевищила 50% загальної кількості (катастрофічної активізацією в природних умовах вважається рівень до 15 – 20%).

Селеві потоки спостерігаються в гірських районах області і формуються, в основному, в літній період під час інтенсивних дощів. Проте на Закарпатті селі можливі і взимку, коли сніготанення супроводжується рідкими чи змішаними атмосферними опадами. Згідно з генетичною класифікацією, на території області виділений південно-західний селенебезпечний район (басейн правобережних приток р. Тиси). Масові сходи селевих потоків виникали у післявоєнні роки лише тричі: у 1948, 1969 та 1998 роках. Про небезпечність ситуації свідчить прояв блочне – тектонічних зсувів обсягом до 6 –10 млн. куб. м. і більш, чого практично не було у ХХ ст..

1.6 Характеристика гідрометеорологічної мережі та інформаційно-прогностичної системи у басейне Тиси

Гідрометеорологічна сіть у басейні р. Тиси складається з 10 метеорологічних станцій, 38 гідрологічних постів, 30 опадомір них метеорологічних постів, 4 станцій вимірів вологості грунту та 30 ділянок (маршрутів) визначення запасів води у снігові. На жаль, лише на одної метеорологічної станції (м. Хуст) та одному гідрометеорологічному посту (р. Тиса м. Тячів) виміри виконуються в автоматичному режимі. Передача даних здійснюється у телефоно- телеграфному режимі. Спостереження у звичайному режимі на метеостанціях виконуються через 4 години, на гідрометеопостах через 12 годин. У період паводків через скороченні інтервали (на постах через 4 години).У басейні р. Тиси почала впроваджуватися інформаційно- прогностична система (ІПС), яка включає:

  • опрацювання гідрометеорологічної інформації, що надходить каналами зв’язку з мережі спостережень;
  • безперервне прогнозування гідрологічного режиму;
  • оцінювання ймовірності виникнення сельових явищ.

1.7 Державна система організації прогнозування, спостереження за розвитком та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

Для вирішення питань організації прогнозування, спостереження за розвитком та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій розпорядженням Закарпатської облдержадміністрації в області створена постійно діюча комісія з надзвичайних ситуацій. Очолює цю комісію Заступник Голови облдержадміністрації. У склад ії входять перші керівники обласних управлінь міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а саме: міністерства надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи , екології та природних ресурсів, у тому числі геологи та представники гідрометеорологічної служби, охорони здоров’я, водного, комунального, рибного, лісового, сільського господарства, промисловості, зв’язку тощо. Аналогічні комісії створенні при кожної райдержадміністрації. Створено Державна комісія з питань техногенне – екологічної безпеки та надзвичайних ситуації при Кабінеті Міністрів України.

Враховуючи, що великі паводки у Закарпатті явище не рідке і виконуються величезний обсяг відновлювальних робіт на об’єктах, у Закарпатської облдержадміністрації (тільки у одної області в Україні) створено окремо управління по координації відновлювальних робіт та будівництва.

2. Характеристика повені 1998 року (з експертного висновку урядової комісії)2.1 Гідрометеорологічний стан

Літньо-осінній сезон 1998 року на Закарпатті був дощовим. За даними спостережень усіх, без винятку, метеорологічних станцій щомісячна кількість опадів перевищувала норму. А за серпень-жовтень випало від 1,3 до 1,5 норми опадів. Сумарна кількість опадів, за даними метеорологічних станцій та гідрологічних постів, 4-5 листопада становила 45-75 мм, в окремих пунктах басейнів Латориці, Боржави, Тересви, Тиси 90-120, у верхів’ї Ріки 207 мм. Добові суми опадів сягали місячної норми, а в ряді пунктів у листопаді становили 1,5 норми.

Порівняно з рівнями води на початок листопадового паводку загальне їх, підвищення в створах гідрологічних постів досягали 1,7-3,6 м, на Тисі поблизу Тячева та Вилка, Латориці поблизу Мукачева сягали 4,1-6,1м. Рівні води в 13 створах перевищили історичні максимуми.

2.2 Небезпечні геологічні процеси

Активізація небезпечних геологічних процесів (у першу чергу зсувів і селів) у листопаді-грудні 1998 року та у весняний період 1999 року (сумарна кількість катастрофічно активізованих зсувів становила понад 900, а селів близько 100) відбулася на фоні різко підвищеної сонячної активності, та попередньо, протягом трьох років надмірного зволоження ґрунтів гірських порід, особливо в 1998 році. Після катастрофічних зливових дощів у поєднанні з іншими метеорологічними чинниками почалася практично синхронно із паводком фаза масової активізації зсувів та селів різних генетичних типів, обсягів та інтенсивності. Деякі прояви цих процесів для регіону є грандіозними (наприклад, зсув в с. Вільхівські Лази, об’ємом до 40 млн. м3, який зруйнував село, сель об’ємом до 12 тис.м3, який привів до людських жертв в с. Руська Мокра тощо). Період масової активізації зсувів був синхронно продовжений у весняний період 1999 року.

2.3 Стан будівництва захисних споруд

Програмою передбачалось побудувати у 1994-2000 рр. 200 км захисних дамб, 51 км берегоукріплень, відрегулювати 162 км русел річок. Однак через вкрай нестабільне і недостатнє фінансування з самого початку реалізації заходів, передбачених програмою, на 1 листопаду 1998 року побудовано лише 33 км дамб (17%), закріплено 20 км берегів річок (39%), відрегульовано 41 км їх, русел (25%).

2.4 Фактори та причини паводку

Природні причини паводку:

  • складна гідрометеорологічна ситуація (кількість опадів вище норми, їх інтенсивність і тривалість) після вологих літа та осені, що спричинило насичення ґрунту вологою й зменшення його водопоглинальної здатності та водопроникності.
  • геолого-орографічні та гідрогеологічні умови, які постійно призводять до формування різноманітних зсувів, обвалів та селів у гірських та прилеглих до них районів.
  • припинення вегетації, опадання листя з дерев і всихання трав на луках, тобто період різкого зменшення здатності рослинного покриву затримувати дощові вод, іх зворотного випаровування в атмосферу й припинення транспірації – потужного трансформатора вологи.
  • підвищення температури повітря після попередніх снігопадів, викликало танення снігу на верхніх частинах гірських схилів і сприяло додатковому надходженню води до гірських річок;
  • висока водність річок перед початком паводку, пов’язана з проходженням паводку в кінці жовтня.

Антропогенні причини паводків:На розміри наслідків паводку вплинули антропогенні втручання, невідповідне для гірських умов протягом майже 200 років ведення водного, лісового і сільського господарства:

  • розорювання крутосхилів у гірських районах, де формуються паводки;
  • знищення приполонинних лісів, створення величезних (в Українських Карпатах – понад 100 тис.га.) після лісових високогірних лук (полонин), особливо на Полонинському хребті (полонини Рівна, Боржава, Красна, Свидовець та ін.), зниження верхньої межі лісу з 1400 до 1200 метрів;
  • відсутність повеневе – захисних водосховищ на гірських ріках, призначених насамперед врегульовувати річковий стік у періоди інтенсивних опадів та можливих паводків;
  • інтенсивна лісоексплуатація у післявоєнні роки, погіршення санітарного стану, особливо хвойних лісів, і зменшення їх водотрансформаційної і схило – захисної функції. Примітка.. Формувався склад лісових насаджень некорінних (природних) порід, тобто формувалися лісові монокультури, в основному ялини, які не мають достатніх захисних функцій у гірських умовах Закарпаття,
  • заілення русел річок зсувне – селевим матеріалом з підвищенням їх висоти на 1-2 м., що призводить до розширення території підтопленні і затоплення, зниження регулюючої здатності дамб,
  • транспортування деревини при лісорозробках продовжує проводитись з використанням застарілих технологій;
  • недотримання режиму господарювання у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах річок. Має місце забудова заплав гірських річок аж до їх, русел;
  • відставання темпів спорудження захисних споруд, а також їх руйнування під час наводку в містах Ужгород, Мукачеве, Тячів, Рахів, Іршава та селах Берегівського (Вари, Центральне, Оросієве, Квасове), Виноградівського (Бобове, Чепа, Чорнотисів, Текове, смт Королеве), Рахівського, Тячівського, (Дубове, Тересва) та інших районів призвели до важких наслідків;
  • неповне виконання заходів по інженерному захисту територій на річкових водозборах.

До антропогенних чинників катастрофічних явищ у Закарпатті слід зарахувати також повсюдне порушення правил та норм забудови населених пунктів. Соціальні та економічні наслідки їх були б значно меншими, коли б чітко витримувалися правила та норми відведення земельних ділянок для житлового та господарського будівництва, вимоги до проведення забудови, зокрема в сейсмічних та екологонебезпечних зонах.

3. Характеристика повені 2001 року (на підставі даних міністерств та інших органів центральної виконавчої влади)

3.1 Гідрометеорологічний стан і вплив лісів

За повідомленням Українського Гідрометцентру та Закарпатського облводгоспу в період з вечора 3 березня до ранку 5 березня внаслідок переміщення активного циклону над територією Закарпаття пройшли дуже сильні опади у вигляді дощу та мокрого снігу, які в багатьох районах області перевищили місячну норму (норма березня 60 мм). Сума опадів, зафіксованих гідрометеостанціями області, розподілялась по території басейнів річок, охоплюючи їх гірську частину таким чином:

  • с. Луги – 105 мм (81 мм – листопад 1998 р.) + 24 мм.(30%);
  • смт. Ясиня – 150 мм (101 мм – листопад 1998 р.) + 49 мм.(51%);
  • м. Рахів – 190 мм (104 мм – листопад 1998 р.) + 86 мм.(80%);
  • с. Руська Мокра – 296 мм (277 мм – листопад 1998 р.) + 19 мм.(7%);
  • с. Усть-Чорна – 255 мм (208 мм – листопад 1998 р.) + 47 мм.(23%);
  • м. Тячів – 156 мм (66 мм – листопад 1998 р.) + 90 мм.(130%);
  • м. Хуст – 147 мм (78 мм – листопад 1998 р.) + 69 мм.(90%);
  • м. Міжгір’я – 184 мм (207 мм – листопад 1998 р.) – 23 мм.(15%).

Дані свідчать про те, що значні опади випали практично на всій території басейну Тиси. Особливо велика їх кількість спостерігалася у верхів’ї Тиси та басейнах її найбільших приток: Тересви, Тереблі, Ріки, Боржава. Кількість опадів в цілому більша за опади, які сформували паводок у листопаді 1998 р. (1,8 км3 проти 1,1 км3).На решті території Закарпаття (басейни річок Латориці та Уж) кількість опадів за ці три дні березня 2001 р. була близькою до місячної норми – 50-100 мм. Перед випаданням дощу висота снігового покриву становила від 3 до 18 см, а в горах – 44 см. У 1998 р. сніговий покрив у горах був незначним. Підвищення температури повітря від невеликих морозів до 5-130 тепла в поєднанні із сильними дощами зумовило швидке танення снігу як у горах, так і на рівнині. Вода пішла на мерзлий грунт. По оцінці фахівців-гідрологів паводок 3-5 березня 2001 р. на 80% зумовлений дощовими опадами, а на 20% таненням снігу. Слід зауважити, що найбільші розрахункові витрати води мають змішане походження.

Для умов паводку в березні 2001 року була значно знижена регулююча роль лісів. Так для умов цього паводку затримання опадів наметом дерев і кущів не перевищував 3 мм опадів для букових і 10 мм для ялинових дерево станів. В літні місяці, при наявності листя й транспірації цей показник значно вищий. Водоємкість свіжої лісової підстилки в букових лісах складає пересічно 5-7 мм, а в ялинових лісах 4-6 мм, але вона була насичена.Найбільше вологи може утримувати грунт. різниця між мінімальною та повною вологоємністю його коливається в межах 120-130 мм. Однак вологість грунту перед зливовими дощами 4-6 березня була значної, практично максимально можливої.

Таким чином, водоутримуюча ємність лісового вкриття коливалась лише в межах 30-45 мм опадів.Максимальні рівні води 5-9 березня у басейнах річок Тиса, Боржава, Латориці та Ріка сягали позначок катастрофічного листопадового паводка 1998 року, а в деяких місцях перевищили їх. Так, по водпосту Тиса-Хуст рівні води були вищі історичних на – 31 см, Тиса-Тячів на – 16 см, Тиса-Рахів на – 75 см, Латориця-Чоп на – 4 см, Тиса-Чоп на – 19 см.Унаслідок проходження паводкової хвилі по території Угорщини 6 березня 2001 року в районі м. Тарпа внаслідок переливу і подальшої руйнації правобережної земляної дамби відбулось великомасштабне затоплення прилеглої території з подальшим надходженням цієї води на територію України. Зазначена дамба була розрахована на захист території від паводків 1% забезпеченості.За уточненими даними розрив тіла цієї дамби сягав 200 м, а висота паводкової хвилі сягала понад 3-х метрової позначки, що і спричинило перелив через гребінь дамби. Обсяг води, який поступив через проран на міждамбовий простір Угорської території, дорівнював 120 млн. куб. м, витрати води інколи сягали 600 куб. м/с. За попередніми даними на територію України (Берегівський та Ужгородський райони), надійшло 90 млн. куб. м води, в той час коли основна паводкова хвиля в р. Тиса за рахунок руслового добігання по території України вже пішла на спад.

3.2 Небезпечні екологічні процеси

Активізація небезпечних геологічних процесів у березні 2001 року мала інший механізм. У 2000 році кількість опадів була загалом меншою від норми, тобто гірські ґрунти і ґрунтотворні породи в межах зсуво- та селенебезпечних ділянок на початку березня, не були перезволоженіПереважна більшість зсувів та селів (446 зсувів та селів у 98-ми населених пунктах), сформувалися за рахунок короткочасного надмірного перезволоження грунтів гірських схилів протягом 3,4 і 5 березня 2001 року. При цьому, як правило, активізувалися незначні за об’ємом зсуви і селеві потоки. У формуванні селевих потоків істотну роль відіграв підпір води у руслах малих струмків, що привело до розвантаження кам’яного матеріалу на схилах у пригирлових їх частинах.

3.3 Стан будівництва захисних споруд

Відповідно до Комплексної програми проведення протипаводкових заходів на 1994–2000 роки будівництво захисних дамб, було забезпечено на 30 відсотків (з передбачених Програмою 200 км побудовано 60 км), берегоукріплення на 68 відсотків (передбачено 51 км, побудовано 35 км), регулювання русел річок виконано на 52% (передбачено 162 км, виконано 84 км).Після проходження листопадового паводка 1998 року розроблена нова (цільова) “Програма протипаводкових заходів у Закарпатській області на 1999-2000 роки”, яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 488.

Програмою передбачено побудувати та відновити 29 гідротехнічних споруд, 101,72 км захисних дамб, 39,17 км берегоукріплень та відрегулювати 88,63 км русел річок. За період 1999-2000 роки побудовано та відбудовано 6 гідротехнічних споруд (20,7%), 27,35 км захисних споруд (26,9%), 14,35 км берегоукріплень 36,6%) та відрегульовано 43,44 км річок (49,0%). Виконання заходів дало змогу забезпечити захист від паводків і повеней 70 населених пунктів із 119 передбачених Програмою.

3.4 Причини паводку

Причини, які сформували паводок 2001 року аналогічні причинам, сформувовавшим паводок 1998 року, тільки у більш загрозливих масштабах. Так, опадів випало на 40 відсотків більш, практично за такий ж період часу, і також на мерзлий грунт. До дощу приєдналась снігова складова (20%). Також зниження регулюючої здатності лісу у зимовий період, Відсутність достатнього фінансування та часу на ліквідацію наслідків паводку 1998 року та недоліків у ведені господарства.


4. Наслідки паводків

4.1 Паводок 1998 року

У період паводку було підтоплене 40793 житлових будинків, з них 2695 зруйновано та 2877 пошкоджено. Було також зруйновано 12 мостів, 48,6 км автодоріг. Активізовано до 980 зсувів. Крім того 48 мостів і 722,2 км автодоріг було пошкоджено. Було виведено з ладу 18 водозаборів, 28 каналізаційних насосних станцій, 20 очисних споруд та 45 котелень. Пошкоджено 3,1 км залізничних доріг, 2,4 км зруйновано.Листопадовий дощовий паводок за уточненими даними завдав збитків області на суму 810 млн. гривень (149,7 мпн.), водогосподарським об‘єктам – 12 млн.084 тис. гривень

4.2 Паводок 2001 року

За повідомленням Закарпатської облдержадміністрації, станом на 27.05.01 внаслідок паводка зруйновано 1924 будинків, відселене 4948 мешканців. Зруйновано 6 та пошкоджено 17 мостів. Пошкоджено 52,7 км. автодоріг. Зруйновано 1,4 км. та пошкоджено 9,15 км. залізничних доріг.

За інформацією Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, додатково виявлено 539 активних зсувів загальною площею 6,4 км2 і об’ємом 18,5 млн. м3, 88 селевих потоків площею 0,5 км2, об’ємом 0,6 млн. м3, 143 ділянки бічної ерозії загальною довжиною 26 км. В результаті дій даних процесів пошкоджено 231 та зруйновано 17 будинків. В зонах зсуво- селевих та ерозійних процесів, за якими рекомендовано спостереження, знаходиться 749 будинків.В результаті паводка загинуло 9 осіб (у Виноградівському райони – 5, в Хустському – 4).

За попередніми даними березневий тало-дощовий паводок 2001 року завдав збитків області на суму 317 млн. гривень (58,6 млн.).

5. Заходи, які необхідно прийняти для запобігання таких наслідків у подальшому (за пропозиціями міністерств та інших органів центральної виконавчої лади)

5.1 У будівництві захисних споруд (данні Держводгоспу)

  • побудувати 48 гребель на річках з загальним об‘ємом паводкоуловлюючих ємностей – 418 млн. куб. м, орієнтовною вартістю будівництва 828 млн. гривень (162,7 млн) ;
  • створити 12 польдерів, загальним об‘ємом 450 млн. куб. м, орієнтовною вартістю будівництва 250 млн. гривень (46,2 млн.);
  • включити в систему протипаводкового захисту 4 діючих водосховища загальним об‘ємом 22,5 млн. куб. м, змінивши напрямок їх використання;
  • здійснити посилення і реконструкцію існуючих протипаводкових дамб та будівництво нових;
  • виконати берегоукріплювальні роботи загальною довжиною 60 км;
  • виконати регулювання русел річок довжиною 140 км, орієнтовною вартістю 30 млн. гривень (5,54 млн.);
  • виконати будівництво гідротехнічних споруд, що уповільнюють швидкість течії на притоках (загати, напівзагати);
  • відселити жителів населених пунктів в особливо небезпечних районах;
  • створити систему оцінки впливу на забудову, землеустрій, забезпечення безпеки будівництва доріг та інших інженерних споруд у зонах затоплення;
  • активізувати міжнародну та міжрегіональну співпрацю в галузі охорони довкілля басейну Тиси та поставити питання про створення комплексу захисних дамб у басейну Тиси, розрахованого на захист від паводків єдиної забезпеченості, узгодженої усіма державами цього басейну;
  • міжнародне фінансування великомасштабних протипаводкових об’єктів (зокрема водоакумуляційних).

Загальна вартість усіх заходів протипаводкового захисту складає 1260 млн. грн., (232,9 млн.) і практично дорівнюється збиткам нанесеним державі за останніх два паводки.

5.2 У покрашенні ведення лісового та сільського господарства

(Дані Закарпатської держадміністрації, комісії НАНУ, Держлісгоспу)

  • Призупинити весняно-літню промислову заготівлю лісу і перевести їх з 2001 року на осінньо-зимову заготівлю деревини із застосуванням екологозберігаючих технологій, а саме: повітряне та канатне трелювання деревини з максимальним збереженням підростаючих дерев та ґрунту;
  • забезпечення екологічного обґрунтованої системи ведення лісового господарства і лісокористування з використанням басейнового висотно-зонального підходу;
  • удосконалення системи землеробства на схилах, зменшення розораності крутосхилів, обмеження випасання худоби на гірських луках, пришвидшити введення в дію програми будівництва лісових доріг і транспортних шляхів;
  • забезпечити підвищення загальної лісистості території понад 65%, а в передгір’ях понад 25%;
  • забезпечити впровадження прогресивних та еколого-безпечних форм виробництва, технології заготівлі, переробки, використання відновлюваних лісових ресурсів. До 2002 року повністю заборонити тракторне трелювання лісу та переміщення важкої гусеничної техніки по гірських притоках та схилах;
  • збільшити лісистість шляхом створення захисних насаджень у високогір’ї, в приполонинській зоні, заліснення неугідь і реконструкції розладнаних насаджень і земель, вкритих чагарниковою рослинністю;
  • розглянути можливість встановлення нижнього вікового рівня лісокористування для дуба-бука та інших твердолистяних порід з 90-100 років до 100-120, а для ялиці-смереки із 70-120 до 100 років і вище;
  • створить об’єкти природно-заповідного фонду з обмеженим режимом лісокористування на всіх територіях водозборів і басейнів основних річок Закарпаття. Вирішувати питання про створення таких об’ектів на міжнародному рівні;
  • заборонити проведення суцільних рубок головного користування всіма лісокористувачами. Перейти на проведення поступових і вибіркових рубок;
  • розробити Урядову програму відновлення та розвитку меблевої промисловості для забезпечення глибокої переробки деревини.

5.3 У гідрометеорологічному забезпеченні

(Дані Департаменту гідрометеорології та моніторингу Мінекоресурсів) 

  • створення розгалуженої мережі автоматичних гідрометеорологічних станцій у кількості, достатньої для оцінки повеневої ситуації. На першому етапі встановити 8 автоматичних станцій загальною вартістю біля 420 тис.грн. (77,6 тис.);
  • впровадження методів дистанційного отримання інформації за допомогою супутникових та радіолокаційних технологій. Встановлення метеорологічного радіолокатора на території Закарпатської області. Вартість — 3,1. млн. грн. (573 тис.);
  • придбання 8 радіо станцій для забезпечення зв’язку з важкодоступними (гірськими) пунктами гідрометеорологічних спостережень, орієнтовна вартість – 90 тис.грн. (16,6 тис.);
  • впровадження моделі прогнозування погодних умов, насамперед опадів, з урахуванням фізико-географічних особливостей та орографії Карпатського регіону. Необхідно 350 тис. грн. (64,7 тис.);
  • створення в Закарпатському обласному центрі з гідрометеорології телекомунікаційного центру для швидкісного обміну гідрометеорологічною інформацією між метеорологічними службами України І Угорщини, вартість 70 тис.грн. (12,9 тис.);
  • забезпечити ведення моніторингу небезпечних екзогенних процесів, в першу чергу, зсувів, селів, бокової річкової ерозії;
  • на міжнародному рівні створити спеціальну науково-координаційну раду та регіональну систему комплексного моніторингу та менеджменту з метою прогнозування й попередження стихійних явищ і прийняття запобіжних заходів.

6. Використаннi матерiали при пiдготовцi довiдки

Український центр менеджменту землі та ресурсів висловлює подяку міністерствам, іншим органам центральної виконавчої влади, Закарпатської обласної держадміністрації, комісії НАНУ за надані матеріали.

При підготовці інформаційної довідки використані наступні матеріали:

  • Експертний висновок щодо причин, які призвели до широкомасштабного прояву і важких наслідків катастрофічного паводку в Закарпатській області. (Мінекобезпеки, МНС, Мінекономіки, Держбуд, Держкомгеології, Держком-гідрометр, Держводгосп, НАНУ, Держлісгосп, 1998 рік).
  • Інформаційно-аналітична довідка Держводгоспу України про паводкову діяльність на річках басейну Тиси в межах Закарпатської області України (Лист від 7.06.2001 № ВХ/9-671).
  • Рішення Закарпатської обласної Ради від 12 квітня 2001р. №297 разом з Заключенням наукової комісії по вивченню причин паводку 4-8 березня 2001 року в Закарпатській області та перспективних заходів по уникненню таких катастрофічних явищ у майбутньому.
  • Науково-експертний висновок про природні й техногенні причини проходження паводків у листопаді 1998 та березні 2001 років у Закарпатської області, (Комісія НАНУ. 2001 рік).
  • Матеріали Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту (лист від 29.05.2001 №231).

http://www.ulrmc.org.ua/services/zakarpattia/information_ua.html

https://for-ester.blogspot.com/2016/11/blog-post_413.html

середа, листопада 09, 2016