Приклади запобігання пожежам на торфовищах

Як осушення торфовищ призводить до пожежі

Влітку 2021 відбулися масштабні пожежі в Туреччині, Греції, Канаді. Щороку у світі пожежі вражають 4 млн км² поверхні Землі. Для кращого розуміння масштабу проблеми, це територія приблизно половини площі США. Мова йде про понівечену природу, сотні загиблих людей та тих, хто втратили свої домівки.

В Україні також пожежі спричинюють масштабних збитків. У 2020 році з держбюджету України було виділено майже 400 млн.грн на боротьбу з наслідками від пожеж. З початку 2021 року, за даними ДСНС, в Україні ліквідували понад 14 тисяч пожеж у лісах, сільськогосподарських угіддях, торфовищах та на відкритій території. При цьому, за даними Міндовкілля, на територіях установ природно-заповідного фонду з початку року зафіксовано вже 24 випадки виникнення пожеж.

Також щороку пожежі відбуваються не тільки в лісах, але і на торфовищах. Лише у Київській області впродовж 2020 року виникла 151 пожежа.  На ліквідацію довелось залучити 290 одиниць техніки та 733 чоловік особового складу. У 2021 — всього 4 пожежі на торфовищах, але в ДСНС очікують, що статистика поповниться в другій половині року. Але підрахувати точну кількість пожеж на торфовищах складно, через відсутність ведення такої статистики.

Хоча зміна клімату і не спричинює пожежі, але значно їх посилює через більшу кількість днів із спекотною, сухою погодою без опадів. І з кожним роком кількість масштабних пожеж збільшується. Далі розкажемо більше про небезпеку пожеж саме на торфовищах, як вони впливають на здоров’я людей та які кроки мають бути зроблені для запобігання пожежам.

Наслідки пожежі на торфовищі поблизу села Рудня-Озерянська, Житомирська область, дата зйомки – квітень 2020

Проблема гасіння і запобігання пожежам в екосистемах

У Древлянському заповіднику, що недалеко від Чорнобиля, у 2020 році відбулася масштабна пожежа. Горіли заповідна зона, ліс, торфовища. У тому числі — найбільш радіоактивно забруднені ділянки. Як розповів в.о. директора заповідника Микола Шелюк, загасити ті пожежі заважав вітер до 30 м/с. Вогонь швидко перейшов на Чорнобильську зону.

«Всього в минулому році було 17 пожеж на площі 3164,7 га. Сума збитків — 6,5 млн гривень. Техніка і ресурси в нас обмежені. Мені дали в місяць 500 гривень на солярку. Пожежний автомобіль „МАЗ“, пожежну цистерну і два трактори. Також є легкова машина, яка постійно чергує, щоб вчасно виїхати з людьми на пожежу. 35 років тут нічого не робилося. Коли територія стала заповідником, ми своїми силами, не маючи нічого, по головних направленнях робили мінералізовані смуги», — розповідає Микола Шелюк.

За словами Миколи Шелюка, у цьому році вже було 6 пожеж.

«Після пожеж 2020 року ми зробили багато висновків. Разом з новим керівником лісгоспу ми створили одну пожежну механізовану бригаду. Чергують люди, є відеокамери. Пожежу швидко виявляємо. За 15-20 хвилин ми вже на місці пожежі», — розповідає в.о. директора заповідника.

Микола Шелюк погоджується, що торфовища набагато важче загасити, ніж звичайну пожежу.

Наслідки пожежі 2020 року у Древлянському заповіднику, дата зйомки - лютий 2021

Наслідки пожежі 2020 року у Древлянському заповіднику, дата зйомки – лютий 2021

Система запобігання пожежам існує в Україні тільки в лісах

Неможливо дізнатись кількість пожеж на торфовищах в Україні, розповідає директор Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж Сергій Зібцев.

«Зрозуміло, що ДСНС виїжджає тільки тоді, коли подзвонять. Біля населених пунктів усі пожежі на торфовищах у статистиці. Якщо далеко за населеним пунктом — то вона може і не потрапити в статистику. Супутники не завжди їх бачать, дивлячись, яка пожежа на торфовищі. Це питання абсолютно не вивчене. Ми не досліджували пожежі на торфовищах. Ми досліджували трав’яні (можливо, там і торфовища є, але з супутника не видно)», — додає вчений.

За словами Сергія Зібцева, система запобігання пожежам існує в Україні тільки в лісах.

«Ліси складають в Україні 9,6 млн га. З них реально система працює тільки на 7 млн га — це ліси Держлісагентства. Там запобігають пожежам одним простим способом — проведенням мінералізованих смуг. На решті територій, на яких відбуваються природні пожежі — ніяких заходів запобігання немає. Це близько 42 млн га сільськогосподарських земель, заплави, сінокоси, пасовища, городи, землі запасу. ДСНС не запобігає пожежам в екосистемах, вони їх тільки гасять».

90% пожеж в Україні не обліковуються взагалі. Обліковується до 10% пожеж. Це порахував університет Мериленду, посилається на дослідження Сергій Зібцев.

«Проблеми торфовищ — це проблеми пожеж на сільськогосподарських землях. Ніхто торфовища не підпалює, підпалюють поля. З поля воно доходить до торфовища і підпалює торфовища. Тобто для того, щоб вирішити проблему торф’яних пожеж, треба вирішити проблему пожеж на землях сількогосподарського призначення. Ця проблема грандіозна. Необхідне формування пожежостійкого ландшафту. Цим займаються в Європі, Америці, Австралії. В Україні цим не займаються. Ми зараз пробуємо в Луганській області у співпраці з Військово-цивільною адміністрацією якісь такі ідеї просувати, але землекористувачі чинять супротив. Їм треба змінювати звичні методи роботи. Наприклад, садити не сосну, а дуб», — додає науковець.

Мінералізаційна смуга шириною 100 м між Древлянським заповідником і Зоною відчуження, лютий 2021

Мінералізаційна смуга шириною 100 м між Древлянським заповідником і Зоною відчуження, лютий 2021

Небезпека для здоров’я, яку в Україні не вимірюють

Вплив забруднення повітря від пожеж на торфовищах недостатньо вивчений у нашій країні. Про це розповіла заступниця директора «Інституту громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМНУ», яка очолює лабораторію якості повітря, докторка медичних наук Олена Турос.

«У нас зовсім не вимірюється дрібнодисперсний пил з діаметром часток до одного мікрону, він вимірюється тільки в Чернівецькому університеті. Дуже погано йде вимірювання дрібнодисперсного пилу pm 2,5 і 10, дуже важка методика вимірювання для акролеїну, тому щодо визначення загальної картини хімічного забруднення є певні перешкоди», — пояснює Олена Турос.

Під час горіння торфовищ в повітря виділяються такі токсичні речовини, як оксид і діоксид вуглецю, дрібнодисперсний пил з діаметром часток 2,5 мікрон (характерно для горіння), летючо-органічні сполуки, до складу яких входить акролеїн, формальдегід.

«Дрібнодисперсний пил завдяки не тільки його розмірам, а й фізико-хімічним властивостям, аеродинамічним властивостям, можуть дуже швидко проникати до організму людини і потрапляти в нижні відділи дихальних шляхів і пошкоджувати їх», — розповідає Олена Турос.

Вуглеводні та оксид азоту, коли поєднуються, сприяють підвищенню рівню озону.

«Озон впливає на людей з серцево-судинними захворюваннями. Ніхто не вважає озон небезпечним, люди ходять гуляти на зелені території, а потім їм стає погано. Тим, хто страждає на хвороби серця, підвищення тиску і таке інше. Тому що дуже часто концентрація озону перевищує допустимі значення. Люди цього не знають», — зазначає вона.

За словами Олени Турос, найбільше пожежі на торфовищах впливають на людей, які мають хронічну патологію серцево-судинної і бронхо-легеневої систем.

«Також на дітей, тому що вони ще розвиваються, їхні анатомічні і фізіологічні особливості виконані не до кінця. І небезпечні для вагітних жінок — є дослідження, які говорять, що дрібнодисперсні частки можуть проникати крізь плаценту матері до плода», — додає докторка медичних наук.

Осушення торфовищ та вплив клімату

Найбільша кількість осушених торфовищ розміщена в зоні Полісся. Згідно з моделюванням, внаслідок зміни клімату в Україні буде зменшуватись волога кліматична зона Полісся та розширюватиметься посушлива зона степу. Це сприятиме зростанню тривалості пожежо-небезпечного періоду.

Торфовидобуток, у свою чергу, ще більше посилює вплив на клімат. У проєкті «Національного кадастру викидів», викиди саме від видобутку торфу у 2018 році оцінені у розмірі 0,3 мегатон CO2-еквіваленту. Це при тому, що дані кадастру не включають викиди внаслідок використання осушених торфовищ у сільському господарстві.

Якби торфовища були обводнені, у їхньому природному стані, вони б не загорялися, каже екологиня Катерина Борисенко.

«Торфовища були штучно осушені для того, щоб використовувати їх у сільському господарстві та для пасовищ. Торф сам по собі — це ґрунт, який містить багато органічної речовини. Коли влітку значно підвищується температура, то торф від нагрівання може самозагорятися. Але в Україні торфовища горять частіше через підпали: коли люди починають на городах палити траву, і потім вогонь дістається торфовищ», — зазначає вона.

Гасити пожежі на торфовищі складно. Найпоширеніший спосіб: на 1 квадратний метр загоряння виливають не менше 1 тонни води.

Зміна клімату призвела до того, що щороку в нас є довгі періоди без опадів, нагадує екологиня.

«А опади, які випадають, випадають досить раптово і у великій кількості. Торфовища в своїй екосистемній функції якраз і затримують вологу, яка випадає з опадами, тримають в собі і поступово ця вода надходить в ґрунтові води. Коли є цей тривалий рівень посухи, звичайно, в торфовищах рівень води спадає, верхня частина торфовища лишається сухою. І ця велика кількість органіки, яка там є, легко піддається загорянню», — пояснює Катерина Борисенко.

За даними Укргідрометцентру, протягом липня 2021 року на частині території країни випала 3-5 місячна норма опадів, а на решті території був дефіцит опадів.

На думку Катерини Борисенко, простіше на першому етапі, якщо не займатися заводненням торфовищ, то хоча б припинити осушення земель та торфовидобуток.

«Міністерство енергетики підготувало законопроєкт, який умовно назвали „Щодо розвитку торфовидобутку“ — для того, щоб спростити надання земельних ділянок для торфовидобутку. На відміну від більш розвинених країн, які вже починають активне згортання торфовидобутку, то в нас розуміння на державному рівні не дійшло: нам не те, що треба законопроєкт щодо розвитку торфовидобування, нам треба вже негайно розробляти програму, як скорочувати цей торфовидобуток», — впевнена експертка.

Торфовидобуток і осушення загрожує десяткам видів рослин та тварин. Екологиня додає, що на торфовищах живе досить специфічна флора і фауна, яка не пристосована жити в інших умовах. Наприклад, в Україні є три види росичок (рід багаторічних болотяних комахоїдних рослин), і два з них — у Червоній книзі. Також є види верби, які стали рідкісними внаслідок осушення і торфовидобутку.

Підготовчі роботи для видобутку торфу в Рівненській області, квітень 2021

Підготовчі роботи для видобутку торфу в Рівненській області, квітень 2021

Приклади рішень за кордоном

За кордоном природноорієнтовані рішення (ПОР) з запобігання пожежам на торфовищах зводяться до одного — заводнення та відновлення торфових боліт до того природного стану, в якому вони були до осушення.

Хоча Канада, Росія та Індонезія містять найбільші у світі ділянки торфовищ, Шотландія стала лідером у спробах відновити середовище існування, яке охоплює понад 20% території країни. У Шотландії розташована так звана Країна потоку — це велика, ковзаюча територія торфовищ і водно-болотних угідь Кейтнес і Сазерленд на півночі країни.

На 2020 рік шотландці виконали план з відновлення 50 000 гектарів торфовищ, переважно на державних заповідниках та лісових угіддях. І мають на меті збільшити цю загальну суму до 250 000 га до 2030 року. Наприклад, «Nature» пише, що плантації неподалік від міста Терсо команда дослідників повертає у попередній болотяний стан: викопує дерева та вирівнює борозни. Загалом відомо про виділення урядом та НГО 65 мільйонів доларів США на такі роботи.

Індонезійське агентство з відновлення торфовищ (BRG) у 2019 році провело дослідження стосовно блокування каналів на тропічних торфовищах. Результати їхнього експерименту показують, що вплив перекриття каналу «може підняти рівень води в торфовищі в радіусі приблизно 170 метрів від каналу» залежно від гідротопографії та суходолу в цій зоні. Це дослідження підтверджують і роботи в Західному Калімантані (Індонезія), де вчені порівнювали заблоковані та розблоковані канали на торфовищах. Вони виявили, що торфовища на заблокованих територіях могли довше утримувати воду. «Вода може бути збережена в короткостроковій перспективі, і очікується відновлення гідрологічної функції торфовищ в довгостроковій перспективі», — говориться в дослідженні.

Якщо підсумувати, то за кордоном, в країнах, які мають багато осушених торфовищ, вже активно працюють з цією проблемою. Створюються цілі агенції та відомства для відновлення торфовищ, видаються гранти. Наприклад, Індонезійська влада кілька років тому оголошувала конкурс на кращий метод картографування торфовищ. І переможцям конкурсу виділяли приз — 1 мільйон доларів.

Інститут інновацій Землі (EII) у 2020 році зробив попереднє дослідження втручань BRG і виявив багатообіцяючі кореляції між зменшенням кількості пожеж та втручаннями. Дослідження зосереджувалося на двох районах в провінціях Індонезії. Результати підрахунків показали, що густота пожеж зазнала значного зменшення в районах у радіусі 250 метрів від інфраструктури зволоження торфовищ.

У Малайзії винайшли новий спосіб затримки води — будують глиняну дамбу. Це вертикальний глиняний шар, встановлений у торфі для запобігання бічному дренажу. Він побудований на тому ж рівні, що і торфовища, для підтримки оптимального рівня води, вологості та зменшення просочування води з торфовищ в довгостроковій перспективі. Також малазійці встановлюють п’єзометр — невеликий трубчастий колодязь, який використовується для вимірювання рівня ґрунтових вод у торф’яному ґрунті. З метою реагування на його зниження та попередження пожеж.

Що робити Україні, аби відновити торфовища

У 2017 році на Чернігівщині Програма розвитку ООН в Україні відновила деградовані сільськогосподарські торфовища площею 2800 га.

Тодішній голова Ніжинської районної ради, а нині голова Крутівської ОТГ Олег Бузун розповів, що до втілення проєкту торфовища постійно горіли в пожежонебезпечний період року — з липня до жовтня. Зараз же, практично зникли. Заводнення торфовищ коштувало 2,6 млн євро. 10 млн гривень державних коштів використали на розчистку меліоративних каналів. І ще 200 тисяч доларів на розчищення додала приватна компанія.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України цього року представило план дій щодо запобігання лісовим пожежам. Він загалом передбачає моніторинг пожеж у природних екосистемах, проведення рейдів і патрулювань, створення та оновлення у лісових масивах мінералізованих смуг, протипожежних розривів, пожежних водоймищ, проведення роз’яснювальної роботи серед населення щодо дотримання заходів пожежної безпеки. Але про втілення довгострокових природоорієнтованих рішень (ПОР) саме у напрямку торфовищ поки що, на жаль, не йдеться.

Затоплені  після торфовидобутку торфовища в РЛП Мальованка

Затоплені  після торфовидобутку торфовища в РЛП Мальованка

Проєкти з відновлення осушених торфовищ переважно реалізують в межах природно заповідних територій, в співпраці з благодійними фондами та громадськими організаціями, каже експертка «Екодії» Оксана Омельчук. Проте навіть природоохоронний статус не завжди захищає від руйнування торфових боліт — дуже часто видобуток проводять без достатньої оцінки впливу на довкілля.

«Одним із механізмів, який дозволить зменшити руйнування та сприяти відновленню торфовищ є законодавче затвердження „Смарагдової мережі“ в Україні. „Смарагдова мережа“ — це природоохоронні території, які створюють у всій Європі для збереження видів і оселищ, яким загрожує зникнення в масштабах усього континенту. Мережа створюється на виконання вимог Бернської конвенції. Планується, що після приєднання України до Європейського Союзу, буде забезпечено суттєве фінансування заходів охорони відновлення видів і оселищ на територіях мережі „Емеральд“. В Україні досі не прийнято Закон про „Смарагдову мережу“, не в останню чергу через спротив енергетичного та агропромислового сектору», — розповідає Оксана Омельчук.

За її словами, у липні 2021 року Україна представила другий національно-визначений внесок до Паризької угоди. В проєкті аналітичного огляду до внеску зазначається про необхідність законодавчо врегулювати статус територій «Смарагдової мережі», заборонити видобуток торфу на землях, де він раніше не видобувався і відновити деградовані водно-болотні угіддя на місцях здійснення торфорозробок. Проте всі ці заходи не включені до національно-визначеного внеску.

«В жовтні 2020 року була представлена «Державна стратегія управління лісами України до 2035 року», яка одним із стратегічних завдань визначає відновлення боліт в межах лісового фонду. У жовтні 2021 року була ухвалено Стратегію з екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року», — додає Оксана Омельчук.

Станом на листопад 2021 перший документ не прийнято, а другий („Проект стратегії з адаптації до змін клімату та екологічної безпеки“) прийняли буквально вчора. Україна досі демонструє орієнтованість на посилену експлуатацію ресурсів, не орієнтуючись на принципи сталого розвитку. Є безліч механізмів, які б могли вирішити проблему, але все поки що тільки в планах.

Авторка: Міла Мороз
Джерело: hromadske.radio

Loading