Підготувала
Інна ЛИХОВИД,
Газета “Природа і суспільство”
https://ekoinform.com.ua/?p=16494
Які варіанти післявоєнного відновлення лісів пропонують науковці.
Що посадити на Кінбурнській косі, де через війну згоріли соснові ліси? Як відновлювати пошкоджені насадження у звільненому Дворічанському національному природному парку (Харківщина), адже це заповідні території, на які без супроводу співробітників нікого не пускають?
Шукати відповіді на ці запитання науковці готові. Навіть мають уже заготовки як реагувати на кризові ситуації в управлінні лісами та їхнього відновлення після війни. Нагадаємо, третина території України вважається забрудненою мінами, снарядами, розтяжками тощо. На розмінування знадобляться роки, якщо не десятиліття.
Деякі пропозиції щодо відновлення лісів нещодавно обговорювали учасники ІІІ форуму «Української лісової платформи», який організували в WWF-Україна. До заходу долучився Микола Гонтарук, начальник відділу охорони та захисту лісів Держлісагентства. Він зазначив, що зараз ключове питання – це розмінування територій, де були бої чи окупація:
– Спільно з ДСНС опрацьовуємо це питання, отримуємо техніку від рятувальників та передаємо її тим лісгоспам, які були окуповані, й де сталося багато пошкоджень. Працюємо з європейськими донорами, щоб допомогти постраждалим лісогосподарським підприємствам. Передусім, треба обстежити ділянки лісу, будівлі, споруди, дороги, а потім усе відновлювати. Це важко буде відновити швидко, адже майже все майно пошкодили.
Загалом, у світі є два основні підходи до замінованих територій – залишити їх у спокої на довгий час і розміновувати пізніше, фактично заморозивши до них доступ. Або ж розмінувати та відновити у короткий термін. На це треба мати великі фінансові ресурси. Тому більшість країн світу з повоєнними конфліктами йдуть першим шляхом. У Франції після Першої світової війни понад 1200 кв. км родючої землі в районі Верденської битви визнали як «повністю розгромлені», а доступ до цієї «червоної зони» заборонили. Згодом площа ураженої зони зменшилась до 100 кв. км. Але в деяких місцях рослинність не виросла навіть через сто років після подій.
Свій шлях розмінування та відновлення територій після війни мають Балкани, Африка, Південна Корея. Зараз цей та інший досвід вивчають наші науковці. Сергій Зібцев, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри лісівництва НУБіП, директор Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж, розповів, що корисним для України є досвід Німеччини. Тут території очищають шляхом профілактичного випалювання – це дозволяє зробити невидимі боєприпаси видимими. Для цього використовується спеціальна техніка для гасіння псевдопожеж. Також контрольовані пали дозволяють залишити найбільш стійкі до вогню види насаджень.
– До початку війни в Україні підготували законодавство, як бути з лісами та полями, які забруднені після Другої світової війни. Тож законодавчо ми готові до такої ситуації, як зараз. Але спеціально виділеної проблеми лісів у цих нормативно-правових документах немає. Такі документи треба розробляти. Для початку прописати, які саме території можуть бути: окуповані, де були бої, заміновані в очікуванні підходу війська тощо. Далі у лісгоспах має бути відповідальна особа, яка буде моніторити, що відбувається з лісами на небезпечній території. Її головне завдання – позначення цих територій, щоб місцеве населення туди не ходило. Бо часто людина стає джерелом пожеж. Тому управління повинні інформувати людей про ці небезпечні території. Ще один важливий момент – в умовах зміни клімату, післявоєнної кризи, замінованих територій не може бути так, що місцеві органи влади, лісгоспи тощо перекладають відповідальність один на одного. Між ними потрібен діалог, – зазначав Сергій Зібцев.
Також він радив лісовим підприємствам готувати карту безпечних чи небезпечних територій. Збір первинної інформації, на думку професора, про забруднені чи незабруднені ділянки – це пріоритет номер один для лісівників.
– Але треба робити це разом із ДСНС або з міжнародними організаціями, які мають таку акредитацію. Їх чотири, приміром, Halo Trust, вони говорять із місцевими жителями, лісівниками, обстежують ділянки. Якщо лісівники самі збирають такі дані, то це ніким не буде враховано. Більшість підприємств уже зробили карти безпечних та небезпечних територій. Наприклад, Тетерівський лісгосп і Боярська лісова дослідна станція очистили території спільно з ДСНС, а потім перейшли до звичного лісокористування.
Учасники форуму також обговорили як відновлювати після війни природно-заповідні об’єкти. На думку Олексія Василюка, голови правління ГО «Українська природоохоронна група», залишити територію, як є, для природи – це чудовий варіант. Вона з часом відновиться без втручання людини.
– Можна піти шляхом відновлення заповідних територій, на це можна шукати кошти у закордонних партнерів. І це буде легше, ніж шукати кошти на відновлення лісгоспу. А значна частина нацпарків є землями лісгоспів без вилучення, тому зиск отримають усі, – додав еколог. – Інший варіант – відновлювати тимчасово пошкоджені екосистеми до рівня, наближеного до первинного. Можна скасувати статус заповідного об’єкта й оголосити про створення нового, не обов’язково в лісах. Бо є такі об’єкти, де, справді, доцільно скасувати охоронний статус та створити новий заказник чи заповідник у зовсім іншому місці. Та найкраще відновиться природа сама. Це буде більше видове різноманіття і більш витривалі види, які точно будуть готові жити в цьому кліматі. Але є нюанс – на покинуті ділянки можуть поширюватися інвазійні види. Вже бачимо, як на полях повиростала амброзія чи робінія. Тому пошкоджені території можуть перетворитися на хащі, чого не можна допустити. Треба дивитися в кожному конкретному місці, можливо, вилучати ці чужі види, допомогти природі відновити саме природні стани. І з цим відновленням якраз можуть допомогти лісівники.
Звісно, у кожного лісгоспу та заповідного об’єкта буде свій унікальний досвід відновлення залежно від площі та рівня забруднення. Сергій Зібцев наголосив, що готуючи плани відновлення лісів, треба шукати відповідь на питання, які ліси ми хочемо мати – такі самі, як були, чи стійкі до пожеж, шкідників та викликів ХХІ століття? За його словами, науковці готові шукати відповіді й спільно працювати з лісівникам, адже ці проблеми стосуються не тільки лісових господарств.
Якщо Вам сподобалась ця публікація, завітайте на нашу сторінку у Фейсбуці (@ekoinformUA) та натисніть «ПОДОБАЄТЬСЯ» – підпишіться на сторінку «ЕКО-інформ». Це дозволить Вам першими отримувати наші цікаві, актуальні та ексклюзивні матеріали.
