Інна ЛИХОВИД,
газета “Природа і суспільство”
https://ekoinform.com.ua/?p=18209
Чому збір сухостою у лісі або неправильний облік лісових земель – це теж корупційні схеми
Коли говорять про корупцію у лісі, часто уявляюсь великі змовницькі схеми, в які залучені місцеві мешканці, лісівники, бізнесмени, коли ліс рубають потай від мешканців громади та вивозять у невідомому напрямку. Словом, іноді це може нагадувати дійство з фільму-бойовика, але часто порушенням лісового законодавства може бути навіть збирання сухостою або юридичні махінації зі зміною цільового призначення земель, коли навіть суди ставатимуть на бік порушника, бо начебто все зроблено за законом.
Які ж схеми та змови, справді, шкодять лісам і можуть бути корупційними злочинами, нещодавно обговорили юристи та природоохоронні під час вебінару «Корупція проти лісу», який організувала МБО «Екологія-Право-Людина».
Петро Тєстов, експерт Української природоохоронної групи, розповів про найпоширеніші способи незаконних рубок. Про деякі з них мешканці громад, які живуть біля лісів, можуть і не здогадуватися або, знаючи про порушення, зумисно користуватися лазівками в законодавстві чи особистими зв’язками.
Передусім ідеться про незаконні рубки, здійснені приватними особами, наприклад, коли місцеві мешканці заготовляють дрова для власних потреб, для цього йдуть до лісу та рубають дерева.
– У багатьох лісгоспах, а тепер філіях ДП «Ліси України», є така стандартна практика, що місцеві можуть забирати сухостій, рубати чи витягати з лісу деякі дерева, що є порушенням згідно з законом, – пояснював Петро Тєстов. – Лісники часто заплющують на це очі, а місцеві, зі свого боку, вдають, що не бачать зловживань з боку лісничих чи майстрів лісу. Плюс лісничий або майстер лісу може залучати цих людей для виконання певних робіт, словом, усі зацікавлені у співпраці одне одного, а порушення лісового законодавства нібито не відбувається.
За словами Тєстова, іноді із заготівлями дров зловживають органи місцевого самоврядування, зокрема, з лісами, які досі не мають свого власника. Експерт нагадав, що за Законом № 5650 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження лісів» необліковані ліси мали б отримати свого користувача, перейти у власність лісгоспів чи громад.
– Наприклад, якщо такі ліси переходять у власність місцевих громад, то вони мають визначити лісокористувача та охороняти цей ліс. Але місцевій громаді невигідно це робити, – додав Тєстов, – бо якщо громада створить користувача, треба буде наймати людей для охорони, готувати і платити за документи землеустрою та лісовпорядкування, боротися з незаконними рубками. А без цього староста може сказати, що є он лісочок, у якому можете собі рубати дрова на заготівлю. Люди незаконно рубають дрова, за це отримують певні кошти місцеві правоохоронці, той же староста, потім вони використовують це в своїх інтересах. Тобто заготівля дров людьми начебто банальна річ, але по суті це корупційна схема.
Інша схема, яка була поширена в минулі роки і стихла під час повномасштабної війни, стосувалася рубок дорогоцінної деревини, наприклад, дубів. Як зазначав Петро Тєстов, бувало, що рубали деревину потай від лісівників і готували на продаж. Оскільки ринок деревини в Україні, за словами Тєстова, доволі невеликий, то їм вдавалося досить швидко збути нелегально отриману деревину. Він наводить свіжий приклад – нещодавно у заповідному урочищі Цуманська пуща, де заборонені будь-які види рубок, упродовж трьох днів рубали дуби. На його думку, щоб повністю викорінити цю схему, бракує перевірок та активного втручання правоохоронних органів.
Зловживання з лісами відбувається і під час зміни їхньої форми власності. Анатолій Павелко, юрист МБО «Екологія-Право-Людини», додав, що часто державні чи комунальні землі опиняються у приватній власності, а законність таких рішень викликає сумніви.
– Напевно, один з таких класичних прикладів маємо у Львові та навколишніх територіях, – розповів Анатолій Павелко. – Тут можна знайти приклади схем на будь-який смак, коли приватні особи одержують ліси у свою власність. Якщо узагальнити, то можна відзначити кілька стандартних схем. Перша стосується рішень органів місцевого самоврядування, які приймалися в межах їхніх минулих повноважень або ж рішення просто фальсифікувалися. Бо у матеріалах кримінальних справ на Львівщині є велика кількість рішень органів місцевого самоврядування, які були сфальсифіковані.
За словами юриста, сфальсифікувати документи дуже легко з так званими необлікованими лісами. Це можуть бути ліси, які з`явилися на землях іншого цільового призначення, ліси, які знаходились на території, наприклад, військових частин, відомчих санаторіїв, будинків відпочинку тощо, тобто на території, яка на той момент підпорядковувалася органам місцевого самоврядування і перебувала в державній або комунальній власності. Як додав Павелко, разом з переходом права на ту чи іншу земельну ділянку відбувалися оборудки, які дозволяли її розділити на менші ділянки, змінити їхнє цільове призначення і, як правило, забудовувати.
– Другий варіант порушень стосувався уточнення меж державних і комунальних лісогосподарських підприємств. Річ у тому, що під час погодження меж державні й комунальні лісогосподарські підприємства мали б погоджувати їх із суміжними землекористувачами для того, щоб оформити акти на землю, акти про державну власність на ті чи інші земельні ділянки, які перебувають у них у користуванні. Сьогодні велика кількість земельних ділянок у межах населених пунктів, де по факту росте ліс, перебуває у приватній власності. Тому що під час визначення меж того чи того лісового господарства, виявилося, що межі знаходяться не поміж лісу, а десь всередині лісового масиву. В деяких місцях на цих ділянках уже почалися рубки, – розповідав Анатолій Павелко.
За його словами, реакція правоохоронних органів, зазвичай, з`являється тоді, коли є громадський розголос. Тобто коли журналісти чи громадські активісти розповідають про проблему. Після розголосу часто долучається прокуратура, яка подає до суду позов про захист державних інтересів. Утім, якщо прокуратура діє недостатньо швидко й оперативно, суди часто стають на бік так званих «добросовісних набувачів» (тобто тих, хто незаконно отримав право на земельну ділянку). До того ж подібні справи розглядаються у судах дуже довго. Дуже часто для того, щоб підтвердити право державної власності на земельну ділянку, доводиться проходити апеляційну та касаційну інстанції, розповідав Павелко.
На його думку, щоб вчасно та оперативно реагувати на подібні порушення, потрібен доступ до інформації, зокрема, до картографічної інформації та до даних Держгеокадастру. Також важливо моніторити інформацію про зловживання у лісовій сфері у ЗМІ, а в разі виявлення порушень готувати звернення до правоохоронних органів та прокуратури, завдання якої – захищати державні інтереси. Якщо йдеться про землі державної власності, тоді такі звернення треба готувати до Кабінету Міністрів, щоб унеможливити зміну цільового призначення.
