Олександр Місюра разом з Юрієм Дюгом і Sergii Smetiukh.
На мій погляд, згубно вплинула нещодавня реорганізація лісового господарства виключно і лише на масштабну корупцію.
І це для когось прикрий, а для когось – дуже хороший факт!
Тобто реформа призвела до масштабних позитивних змін і мінімізовує корупцію. Втім сьогодні можна почути критику від бізнесу, що ніби обʼєднання колишніх лісгоспів в єдине спеціалізоване підприємство чомусь заважає їм працювати.
Виокреммо позитивні моменти реформи лісового господарства.
1. Наразі починають закупляти централізовано паливно-мастильні матеріали – це вже десятки зекономлених мільйонів держпідприємства через економію за рахунок масштабів закупівель тощо.
2. Також нещодавно Юрій Болоховець анонсував перехід на Prozorro закупівлі послуг заготівлі лісу, які раніше перебували у тіні.
Хочете знати масштаби і тіньовий ринок заготівлі, який зараз намагаються приборкати?
Нещодавно для себе захотів розібратися в цьому питанні.
Сьогодні з 1 куб заготівлі необробленої деревини підприємці платять, орієнтовно, 60-80 грн відкату з 320 грн вартості послуги. Це десь 25% – корупційна складова.
Якщо взяти і перевести це в масштаби заготівлі за рік в Україні всього лісу (візьмемо 10 млн кубометрів), то грубо – 800 млн наповнюють кишені корупціонерів, а не державне підприємство.
Хіба не це погано чи згубно для лісової галузі?
3. Почали продавати цехи переробки лісу в філіях, які були бастіоном корупції, зокрема – «схеми» «державної переробки» лісу.
Хіба це також згубно? Навпаки – корисне очищенням яке необхідно було зробити ще 10 років тому.
3. Нещодавно біржі звітували, що рівень виконання договорів купівлі-продажу необробленої деревини сягнув 86%. Хіба це не заслуга реформи централізації лісгоспів та створення єдиного ДП «Ліси України»?
4. Відходи від перероблення деревини (тирса тощо) ДП «Ліси України» також почали продавати через аукціони, а раніше знов-таки все було в тіні!
5. Звісно, можуть бути нарікання, адже реформування неефективної «колгоспної» (пробачте – «лісгоспної») системи треба було робити дуже швидко.
Щоб подолати шалений опір зі сторони лісівників-корупціонерів, які декілька разів зривали її проведення.
Тому дивно спостерігати, коли бізнес, замість конструктивного діалогу, починає вимагати повернутися до колишньої лісгоспної системи, бо нібито тоді легше було працювати.
Давайте разом «відшліфуємо» систему, яка позбавляться корупції, щоб вона швидше запрацювала наповну.
Але не будемо переконувати, що через реформу ситуація погіршилася, бо це ж неправда.
Давайте розбирати конкретні кейси, а не говорити загалом, що все погано.
Отже, якщо є проблема в бізнесу з порогом закупівельної ціни сировини, вивчім кейс і варіанти, як можливо допомогти в цьому випадку.
Наприклад, через заборону ввезення до Європи російської продукції з деревини (енергетичні пелети, брикети тощо), в Україні дуже сильно подорожчала продукція – десь до 300%.
Тому це спровокувала зростання і цін на сировину – тирсу, тріску, дровяну деревину тощо, що споживаються заводом Kronospan та іншими великими виробництвами.
А ціни на юсб-плити, які виготовляються
згадуваним підприємством, залишилися на попередньому рівні. Тобто виробництво дійсно є нерентабельним.
Під час воєнного стану завод Kronospan та схожі виробництва і не тільки в деревообробній галузі, а усі виробництва не можуть простоювати лише через ажіотажне зростання цін на внутрішньому ринку.
Тому держава має бути гнучкою, щоб хоча б тимчасово застосувати заходи впливу у такі кейси для збереження виробницв, робочих місць та сплати податків.
Можна, як варіант, тимчасово дотувати таке масштабне виробництво – як інструмент підтримки національного переробника.
Щоб валютна виручка стабільно заходила до України, необхідно, щоб всі виробництва були забезпечені та працювали не на 100, а «120%». Щоб були конкурентоздатними на європейських ринках і «проходили» за ціною готової продукції
Варіантів, як це зробити, може бути безліч. І це має бути лише як виключення із загального правила.
До речі, ЗУ «Про ринок деревини» передбачає каскадний принцип забезпечення сировиною національних деревообробників і загалом правила розподілу лісових ресурсів – тому його необхідно вкрай швидко ухвалити.
Думаю, що правильніше рухатися в цьому – законодавчо напрямку.
Однак, використовувати конкретний кейс, щоб всупереч ринковим законом, «в ручному режимі» знижувати ціни для всіх, тобто загалом втручатися в економіку – це нонсенс.
Не точково, а системно необхідно розвʼязати проблематику лісового господарства зі сторони бізнесу і держави тощо.
Згубно впливала тотальна попередня корупція, коли декларували одне, а в реальному житті – ліси розкрадалися чиновниками і недоброчесним бізнесом без найменшого докору сумління, а зараз наводиться порядок, хоч і не всім все подобається!
