Столичний лісгосп

Як лісівникам вдається співіснувати з багатомільйонною столицею.

Чим живуть комунальні лісгоспи в Україні, як вони забезпечують належний стан лісових насаджень, охороняють їх від пожеж і, разом з тим, створюють комфортність і привабливість лісів для громад, яким вони належать.

З якими труднощами стикаються лісівники цих підприємств і як намагаються покращити соціальний і культурний рівень населення, виховуючи у них екологічну культуру.

Лісовий і Земельний кодекси визначають, що землі лісогосподарського призначення та ліси України можуть перебувати у: державній, комунальній і приватній власності.

За даними Держлісагентства, близько 1,3 млн га, а це 12,5% від усіх лісів України, перебувають у постійному користуванні комунальних підприємств, підпорядкованих органам місцевого самоврядування. У приватній власності перебувають менше 0,1% лісів, а решта – майже 83% лісового фонду в державній власності й надані в постійне користування. 73% цих власників – підприємства Держлісагентства.

Фактичними власниками комунальних лісів в Україні є місцеві громади і, на жаль, у результаті відсутності достатнього фінансування й уніфікації вимог до ведення лісового господарства для лісокористувачів усіх форм власності, багато таких підприємств мають проблеми з управління і ведення лісового господарства.

Але треба розуміти, що характерною особливістю комунальних лісів є те, що вони виконують переважно екологічну функцію, а не економічну, і тому їм для ефективної роботи слід знаходити баланс між фінансуванням місцевих органів влади і доходами від власної господарської діяльності.

Одне з таких комунальних підприємств є «Дарницьке лісопаркове господарство». Розташоване підприємство в лівобережній частині міста Києва і входить до комунального об’єднання «Київ­зеленбуд», що належить Київміськдержадміністрації. Лісовий фонд Дарницького ЛПГ відноситься до рекреаційно-оздоровчих лісів і лісів зеленої зони столиці.

Розповісти про підприємство ми попросили його директора Михайла Явного, який очолює ліспаркгосп уже понад 11 років.

– Наше підприємство найбільше в м. Києві, має 65-річну історію, але перші згадки про лісові кордони на території нашого підприємства датуються ще початком XIX століття.

Нині загальна площа КП «Дарницьке лісопаркове господарство» – 16,2 тис. га, з яких лісових земель – майже 14,9 тис. гектарів. До складу підприємства входить п’ять лісництв: Броварське, Білодібровне, Дніпровське, Микільське, Дарницьке. Є у нас також території і об’єкти природно-заповідного фонду, загальна площа яких понад 450 га. Це найменший показник серед інших столичних лісгоспів. Чому, на мою думку, це є доцільним і правильним, я розкажу далі. Маємо також 16 рекреаційних зон (2 тис. га), один великий постійний лісорозсадник площею 0,4 га і три тимчасових, де кожний рік вирощуємо понад 300 тис. штук сіянців головних лісотвірних порід.

Штат ліспаркгоспу – 310 працівників, це майже 19 осіб на 1 тис. га. Починаючи від майстра лісу і вище мають вищу лісову освіту. 40% лісників теж закінчили профільну вищу освіту. Кожен лісник має обхід близько 150–200 га.

Наше підприємство веде повноцінне лісове господарство, проводить повний комплекс лісогосподарських робіт, але враховуючи наш невеликий штат, це робити не так легко. Переконаний, нас зрозуміють фахівці Держліс­агентства. До того ж треба враховувати, що ми межуємо зі столицею і великі зусилля витрачаємо на рекреаційну діяльність

Є й заготівля деревини, але вона зменшується з кожним роком. Це є проблемою, адже саме ця діяльність тримає нас на плаву. Якщо раніше ми заготовляли більше 100 тис. куб. м деревини на рік, то нині ця цифра – 40–60. Причини, по-перше, заборона столичною адміністрацією суцільних санітарних рубок, тепер у нас тільки вибіркові. По-друге, сезон тиші, завдяки якому ми втрачаємо два місяці роботи і відповідно надходження. Розумію, що це загальноєвропейська тенденція й рано чи пізно до цього прийде все лісове господарство, але потрібен час і розуміння складнощів, що стоять за цим. Багато країн ЄС має проблему – монокультурні шпилькові насадження. Нині це призвело до всихання великих територій таких лісів, до розповсюдження у них шкідників, зокрема, короїда. Вирішує цю проблему тільки суцільна санітарна рубка з подальшим залісенням її змішаними породами. Дехто у нас цього не розуміє і тільки шкодить своїми діями.

– Михайле Івановичу, а який породний склад лісів має ваше підприємство і чи не стикаєтесь ви з цією проблемою?

– Так, стикаємось. Ми маємо дуб, березу, клен, липу, вільху, але все ж таки переважає сосна звичайна, її близько 85%. Не скрізь, усе залежить від типу лісорослинних умов. Наприклад, на півночі у нас пісок, відповідно там найбільше сосни, ближче до столиці маємо супісок зі змішаним лісом. Саме на півночі ми і маємо проблему зі всиханням, одна з причин якого – зниження ґрунтових вод. Це велика проблема для нас, не кажу вже про інших. Наприклад, НПП «Голосіївський». Там уже п’ять років заборонена будь-яка господарська діяльність і рубки, всохлий ліс стоїть посеред столиці – це ж «порохова діжка».

Нині дуже важко пояснювати людям і переконувати їх у необхідності цих заходів. Кожен громадський активіст вважає себе експертом у лісовій галузі. Як не прикро, до них, іноді, прислуховується влада і суспільство більше, ніж до нас – фахівців. Два роки тому в Київміськраді поставили на розгляд питання про повну заборону будь-яких рубок і у нашому підприємстві. Нам ледве вдалося відстояти свою позицію і здоровий глузд у цьому питанні.

– Уявімо, що вам заборонять заготовляти деревину, яку частку бюджету вашого підприємства становить господарська діяльність?

– Я навіть не хочу це уявляти, адже ми майже на 50% залежимо від доходів власної господарської діяльності. Друга половина – це фінансування з бюджету Києва, але тільки цих коштів нам не вистачить. Річний бюджет нашого підприємства становить 50 млн грн. Кошти від господарської діяльності витрачаємо на паливно-мастильні матеріали, комунальні платежі, обслуговування техніки тощо. З місцевого бюджету отримуємо кошти на заробітну плату, на благоустрій і охорону лісу та захист лісів. Втративши одне з цих надходжень, ми не зможемо існувати.

– З якими труднощами ще стикається ваше підприємство?

– Кадровий голод. У зв’язку з тим, що більшість робіт у нас сезонні, люди не хочуть до нас йти на тимчасові роботи. Всі прагнуть стабільності й отримувати зарплатню щомісяця. Хоч середньомісячна зарплата для людей з робочими спеціальностями у нас сягає 15–20 тис. грн, все одно йдуть до нас на роботу неохоче. Бо, по-перше, робота важка, по-друге, тимчасова – кілька місяців на рік. Взяти «сезон тиші», коли все зупиняється і ми не можемо платити працівникам. Лісорубів, наприклад, відправляємо у неоплачувані відпустки, звільняємо, а вони до нас приїжджають із інших, переважно західних областей. Київ – місто дороге: житло, харчі, проїзд та ще й перерви у роботі. Це мало кого влаштовує.

Я нещодавно повернувся з робочої поїздки з Чехії. Ми цікавились досвідом підприємства подібного до нашого. Площа лісів одного з ліспаркгоспів Праги, де ми побували, становить 3 тис. га, а кількість працівників, задіяних у ньому – 270 осіб. Тобто 90 працівників на 1 тис. га. У п’ять разів більше, ніж у нас. Ми ні знайти, ні утримувати таку кількість працівників собі дозволити не можемо. Крім основної функції – ведення лісового господарства, їхнє підприємство займається лісозахистом міських парків і скверів. Мають свою пасіку. Ще один цікавий напрямок празького підприємства – садівництво, яке набирає нині значної популярності. Вони мають навколо столиці близько 200 га молодих садів і кожен місцевий мешканець має право звідти безкоштовно брати яблука, груші, сливи, виноград… Актуальний для нас напрямок – компостування. Все листя, яке у нас в Україні утилізується невідомо де і як, там збирають в одному, визначеному для цього місці. На компостувальній станції працює спеціальна техніка, за допомогою якої за 2–3 тижні листя перетворюється на компост. Більше того, крім комунальних підприємств, кожен житель столиці має право привезти туди на переробку 250 кг листя за рік і забрати згодом безкоштовно 50 кг компосту.

– Фахівців яких спеціальностей не вистачає вашому підприємству?

– Найбільше роботи у нас виконують лісники, їх у нас близько 120-ти. Але цього замало, враховуючи площу нашого підприємства. Крім своїх основних лісогосподарських робіт, лісникам доводиться ще займатись тим, що є наслідком межування нашого підприємства зі столицею. Ліси нашого підприємства – є основним місцем відпочинку мешканців Києва. Як результат – міграція сміття зі столиці до лісу. Це сміття, яке залишають після себе і відпочивальники, і ті, хто вважає ліс сміттєзвалищем для побутових і будівельних відходів. Щоб вичистити ліс від цих «подарунків», потрібно чимало зусиль лісників і фінансів підприємства. На жаль, цього не розуміє значна частина наших гостей.

– Така навала відпочиваючих, особливо навесні, розведення у цей період вогнищ, залишки сміття, переконаний, підвищує рівень пожежної небезпеки.

– Так. Маємо в основному соснові насадження, які спалахують, як сірники. Тож лісові пожежі у нас часті гості. Але ми намагаємось їм запобігати. Останнім часом значно підсилили цей напрямок – встановили три системи відеонагляду, які об’єднані між собою і дозволяють нам у режимі реального часу слідкувати за всією територією лісів. У кожному лісництві є як мінімум один пожежний автомобіль, загалом, їх у нас вісім. Намагаємось створити ефективну протипожежну охорону, постійно вдосконалюємо роботу цієї служби, мотивуємо. Будуємо єдину пожежну частину для обслуговування всієї цієї техніки. Докладаємо зусиль для утримання людей на службі, дехто з них у нас працює вже понад 15 років. ДСНС неодноразово відзначала високий рівень підготовки наших працівників.

– За статистикою саме в комунальних лісах стається найбільше незаконних рубок. Як у вас із цим справи?

Раніше мали таку проблему. Але два роки тому завдяки зусиллям поліції вдалося зупинити діяльність одного організованого злочинного угруповання, яке завдавало нам найбільшого клопоту впродовж двох років. Ця бригада, як виявилось із Рівного, «працювала» масштабно і тільки по дубу. Промишляли вони не тільки в лісах Київщини, а й на Житомирщині й Волині. Після того, як їхню діяльність було припинено, випадків незаконної рубки стало значно менше.

– Законна деревина, скільки ви її заготовляєте і як реалізуєте?

– Наше підприємство проводить комплекс заходів із формування і оздоровлення лісів – це вибіркові рубки догляду, санітарно-оздоровчі заходи тощо. Останні роки ми заготовляємо на рік близько 50 тис. куб. м деревини на площі понад 2,8 тис. гектарів. Раніше заготовляли вдвічі більше, поки нам не заборонили суцільні рубки. З 2019 року було закуплено обладнання для електронного обліку деревини і нині всю заготовлену деревину реалізуємо виключно через аукціони – «Прозорро. Продажі» й торгівельний майданчик «ЛІАЦ». Ми не можемо конкурувати з держлісгоспами, реалізуємо переважно (90%) деревину від вибіркових санітарних рубок – це в основному сухостій сосни. Також продаємо дрова для населення. Куб дров шпилькових порід зараз у нас коштує 504 грн, твердих – дорожче, але їх у нас майже немає.

– Значні сили і кошти ви витрачаєте на рекреацію, а чи маєте з неї хоч якісь надходження?

– Так, рекреація становить у нас значну частину витрат. Але відповідно до Лісового кодексу брати кошти з відпочиваючих за це ми не маємо права. Платними можуть бути тільки послуги. У нас був такий досвід, але він виявився не вдалим, не рентабельним. Щодо готельних послуг, які можуть приносити прибуток, то надання ділянки, будівництво приміщень – все це в юрисдикції Київміськради, поки що вони не мають таких планів. Але нам є і без цього чим зайнятись. Нині наше стратегічне питання – інвентаризація лісового фонду і занесення його до геокадастру. Підняли ми це питання, коли з’явились прецеденти. Наприклад, нещодавно, Коцюбинська сільрада своїм рішенням захопила 1000 га землі Святошинського лісопаркового господарства, тобто землю столиці. У КП не було документів на землю і почалось, суди тощо. Щоб убезпечити подібну ситуацію у нас, ми почали над цим працювати і вже оформили право на 7 із 16-ти тисяч гектарів наших земель лісового призначення.

Друге питання, на якому ми зосередились, – оновлення технічного забезпечення, яке у нас зносилося. Це стосується і тракторів радянського зразка, і автомобілів лісової охорони. Навіть якщо столиця нам не допоможе, будемо намагатись це робити за власний рахунок.

І третє – це нарощення вторинної переробки деревини в нашому цеху. Устаткування у нас застаріле, але маємо досвід. Робимо дитячі майданчики, лісові меблі, альтанки тощо. Прагнемо більше заробляти і менше витрачати, відмовились від центрального опалення, використовуємо власні дрова.

– Полювання у вас заборонено, але ж звірина є і вона потребує догляду, охорони.

– Незважаючи на відсутність мисливства, виконуємо весь комплекс біотехнічних робіт: створюємо підгодівельні майданчики, годівниці, солонці, заготовляємо і викладаємо сіно, віники, інші корми, охороняємо дичину. Не приховуватиму – браконьєрство зустрічається. Три роки тому була проблема зі сказом лисиці, але її подолали.

– Нині в країні стартувала програма Президента «Зелена країна», чи долучилось ваше підприємство до неї і які ще акції з посадки дерев із залученням громадськості ви проводите?

– Так, ми теж долучились до «Зеленої країни» і загальнодержавної акції «Створюємо ліси разом». Також щороку ми проводимо інші акції з посадки дерев. Наприклад, «Зірковий ліс», який було посаджено цієї весни українськими селебриті в рамках проєкту «Озелення планети».

Наше учнівське лісництво «Камелія», управління освіти разом з учнями шкіл № 3 і 6 взяли участь у посадковій акції «Зростаємо разом». Діти з ентузіазмом долучаються до цих заходів, бо вже засумували за своїми друзями і втомились від карантину. До того ж їм цікава місія озеленення своїх рідних місць. Вихованці учнівських лісництв завжди допомагають лісівникам.

– Які мінуси і плюси від співіснування вашого підприємства зі столицею?

– Найбільший плюс – це фінансова допомога, але і мінуси є. За нашою діяльністю прискіпливо стежить велика громада, активісти і захисники природи. Деякі їхні дії, на нашу думку, вже занадто упереджені й не професійні. Саме ці активісти подали петицію до Київміськради щоб заборонити нам проводити суцільні санітарні рубки. Влада міста під тиском пішла їм на поступки і безпідставно заборонила, хоча це не передбачено Лісовим кодексом. І це не межа, «захисники природи», не розуміючи що таке лісове господарство, постійно втручаються у нашу роботу і вказують, що нам робити, а що ні: «…не рубайте, не садіть інтродуценти, не косіть траву, створіть суцільний заповідник…».

Розуміємо, що просвіта – великий пласт роботи. Створили громадську раду, шкільне лісництво при ліспаркгоспі, демонструємо нашу відкритість і те, що ми працюємо виключно в рамках закону та готові до співпраці.

Маю надію, що з часом здоровий глузд, усе ж таки, переможе невігластво і популізм.

ПРЯМА МОВА

Найбільше лісництво в лісгоспі

Олександр Волевач, лісничий Броварського лісництва КП «Дарницьке ЛПГ»

– Броварське лісництво найбільше у нашому підприємстві, його площа 4574 гектари. Ми проводимо увесь комплекс лісогосподарських робіт. Заготовляємо і пророщуємо насіння, вирощуємо саджанці, займаємось залісенням. Проводимо рубки догляду і санітарні заходи.

Наше лісництво розташоване між Києвом і м. Бровари, тому маємо дуже велике рекреаційне навантаження, що не може не відбиватись і на лісі. Незважаючи на те, що ми витрачаємо багато зусиль, люди продовжують звозити до лісу побутові відходи, залишати сміття й вогнища після відпочинку. Це є однією з причин виникнення пожеж, тому профілактиці цього питання приділяємо особливу увагу – проводимо роз’яснювальну роботу з відвідувачами, слідкуємо за місцями відпочинку, перекриваємо непланові дороги, створюємо мінералізовані смуги, використовуємо ефективний відеонагляд за лісом, перебуваємо у повній бойовій готовності у пожежонебезпечний період. Якщо вже сталося загорання, відразу залучаємо наш пожежний восьмикубовий МАЗ.

Ми у лісництві турбуємось про наших відвідувачів і хочемо, щоб й вони ставились до лісу свідомо, відповідально. Зі свого боку, для усіх охочих відпочити в лісі ми створили 5 рекреаційних зон: «Березовий гай», «Придорожня», «Калинівка», «Пухівська» і «Зелена галявина». Всі зони облаштовані лісовими меблями, альтанками, дитячими майданчиками власного виробництва. Систематично доглядаємо за зонами відпочинку, постійно оновлюємо їх, територію тримаємо у чистоті. Намагаємось надати відпочиваючим максимум комфорту, щоб вони не йшли далі у глиб лісу і не створювали там небезпеки для насаджень і звірини. У нас в масиві, до речі, постійно мешкають козулі, зустрічаються кабани і навіть лосі, за якими доглядаємо і підгодовуємо.

Усі міжквартальні дороги у лісництві ґрунтові, але проїзні, бо мають піщану основу і волога в них не затримується. Намагаємось їх тримати у належному стані, в першу чергу, для пожежної техніки.

Разом з тим, місто наступає щороку, забудівля підступила до нашого лісу з усіх боків. Тому намагаємось якнайскоріше оформити власність на землю і занести її до геокадастру, убезпечивши таким чином зазіхання на землю лісового фонду, бо це надбання українського народу, а не чиясь приватна власність.

Підготував
Роман НОВІКОВ,
фото автора і Дарницького ЛПГ,
“Лісовий і мисливський журнал”,
2021

https://ekoinform.com.ua/?p=14971

Loading