«У лісі я відпочиваю душею», – інженерка лісових культур Олена Корчицька

16:45 16.09.2020 

Цього року лісівники святкуватимуть професійне свято 20 вересня. З цієї нагоди Район.in.ua спільно з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства розпочали новий проєкт «Лісівники Волині. Хто є хто».

Ми розповідаємо, хто такий майстер лісу, лісничий, на які категорії поділяються інженерні працівники, що входить в обов’язки адміністративного складу державних лісогосподарських підприємств – директора, головного лісничого, інженера, економіста, бухгалтера, механіка, мисливствознавця; згадуємо про людей, які працюють безпосередньо з людьми (це не тавтологія: маємо на увазі тих, хто формує кадри); розповідаємо про родзинку Волині – людей, які зберегли й розвивають консервні цехи. Усі вони – лісівники Волині. Дуже різні, але об’єднані спільним завданням.

Інженерка лісових культур державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ратнеагроліс» Олена Мартинівна Корчицька, яка протягом 22 років працює у галузі, зустрічає нас на порозі свого кабінету.

Жінка одягнута у спецформу, яка додає їй строгості. Здається, що ця лісівниця має міцний характер. Проте щира посмішка та теплий погляд вмить розвіюють перші враження. Насправді перед нами відкрита та душевна жінка.

«Та що ж я скажу? Я звикла справу робити», – ніяковіючи, заводить мову про свою кар’єру в лісництві.

До приходу в лісову галузь Олена Корчицька працювала завідувачкою дитячого садочка, була бухгалтеркою. У лісництво ж пішла за чоловіком. До 2016 року він був директором «Ратнеагролісу». Тепер, через стан здоров’я, вже відійшов від справ.

Свій трудовий шлях наша співрозмовниця починала інженеркою з охорони та захисту лісу. Здавалося б, посада, яка більше імпонує чоловіку. Бо ж охорона від незаконних порубок, догляд від шкідників, збереження лісових масивів – справа не легка. Проте Олена Корчицька протягом десяти років справлялася з усіма завданнями.

Затим п’ять літ Мартинівна (так у колективі її кличуть колеги-чоловіки – авт.) була інженеркою з підготовки кадрів. У її посадові обов’язки входив в тому числі контроль за трудовою дисципліною, вела облік адміністративного персоналу.

Останні сім років жінка трудиться на посаді інженерки лісових культур. Вона заготовляє насіння сосни, берези, липи, яблуні, груші, шипшини та калини… Зібраний матеріал відправляє на Рівненську лісонасіннєву станцію, де роблять аналізи та визначають його клас.

Затим насіння прямує у лісомисливське господарство для посіву розсадника. Коли ж приходить рання весна, починають садити лісові культури.

«Отоді й «кипить» робота. Який вже нормований робочий день? Якщо зазвичай на роботу приходжу о 8:00, то коли йде посадка, на ділянку доводиться виїжджати значно раніше. Садимо іноді аж до темної. Не менше й роботи в сезон догляду», – каже Олена Мартинівна.

Виявляється, садити ліс – це теж ціла наука. Аби захистити майбутній масив від хвороб та підживити дерева, хвойні слід садити в перемішку з листяними.

«Коли складаємо проєкти лісових культур, то, наприклад, серед семи сосен та трьох беріз повинен бути чагарник – фруктове дерево. Таким чином і від хвороб ліс захищаємо, і підживлюємо насадження, і диких тварин підгодовуємо», – розкриває секрети інженерка.

Олена Мартинівна пишається, що цього року працівники ДП СЛАП «Ратнеагроліс» посадили 103 гектари лісових культур, 66 гектарів – сприяння, 48 – природного поновлення.

Про ці, на перший погляд, буденні завдання співрозмовниця розповідає з особливими емоціями. Помітно, що живе справою, якою займається. Це той момент, коли зустрічаєш людину і розумієш: все, за що візьметься, виконає якісно і вчасно. Не через контроль, а тому, що вона інакше не може.

«Зараз важче, бо держава перестала виділяти гроші на охорону лісу. Підприємство «живе» винятково з того, що заробляє самостійно», – зітхає Олена Корчицька.

Зараз у лісівників – сезон догляду. Цей період триває з квітня по жовтень. Майстри лісу кущорізами прибирають забур’яненість між рядками, аби краще поступала волога.

«Багато людей виїжджає на сезонні роботи. У нас лише по два штатних працівники в кожному лісництві. На посадку лісових культур брали за договором жінок. Стараємося, працюємо, приділяємо багато уваги, бо якщо зараз ліс не доглянемо, не матимемо насаджень», – аргументує жінка.

Олена Корчицька зізнається: ліс для неї давно перестав бути просто роботою. Каже, що за всі ці роки жодного разу не подумала про те, аби піти з галузі.

«Мені комфортно в чоловічому колективі. З ними легко знайти спільну мову. А ще, якщо дуже погано, заходиш у ліс і просто відпочиваєш. Почуєш, як співають птахи, як дерева шумлять, вони ніби говорять між собою. Там можна знайти собі затишок для душі», – зізнається.

Сергій МАР’ЯШИН

Фото Анни ЄКИМЕНКО-ПОЛІЩУК

https://ratne.rayon.in.ua/topics/6941-u-lisi-ia-vidpochivaiu-dusheiu-inzhenerka-lisovih-kultur-olena-korchitska

Loading