Україна лісова

Основні підсумки міжнародної діяльності Держлісагентства у 2021 році.

Дбати про лісове багатство кожної країни неможливо наодинці. Для гарного результату важлива і домашня робота, і співпраця з колегами за кордоном. Державне агентство лісових ресурсів України досить активно розвиває міжнародну співпрацю. Що було зроблено відомством у цьому році піде мова у нашому матеріалі.

У 2021 році Державне агентство лісових ресурсів України активно долучилося до роботи у процесі «Лісова Європа», брало участь у Форумі ООН з лісів, спів­працювало зі спільною секцією з лісоматеріалів і лісового господарства Європейської економічної комісії ООН/ФАО щодо оцінки стану лісових ресурсів, використання сучасних технологій, визначення напрямків кооперації тощо. Цього року схвалено закон про приєднання України до Європейського інституту лісу. Які ще успіхи і напрацювання у міжнародній діяльності має Держлісагентство за останній час, ми розпитали завідувачку Сектору міжнародних відносин, науки та зв’язків з громадськістю Держлісагентства Любов Полякову, яку нещодавно обрано головою Виконавчого комітету Європейської лісової комісії ФАО.

– Почнемо з останніх новин. Тепер Ви – голова Виконавчого комітету Європейської лісової комісії ФАО. Які ваші функції і обов’язки на цій посаді?

– Я була членом Виконкому Європейської лісової комісії ФАО з 2015 року. До складу Комітету входять чотири представники лісових адміністрацій різних країн регіону. Нашим завданням є керування роботою Європейської лісової комісії ФАО в період між сесіями, які проходять раз на два роки. Чому раз на два роки – тому що чергуються засідання Лісового комітету ФАО та його регіональних комісій. Цього року відбулися засідання регіональних комісій ФАО по всьому світу, а наступного – буде засідання Лісового комітету ФАО. Кожна регіональна комісія визначає пріоритет роботи в регіоні, потім ці цілі розглядаються на засіданні Лісового комітету, а далі вже ФАО, ґрунтуючись на висновках роботи Лісового комітету, визначає напрямки своєї роботи у лісовому господарстві.

Голова Виконавчого комітету є модератором роботи, головуючим на засіданнях, представляє Європейську лісову комісію на Лісовому комітеті ФАО, на регіональній конференції ФАО в Європі та інших відповідних заходах. Від головуючого залежить, яким чином і куди буде рухатися корабель, звичайно, за підтримки інших представників Виконавчого комітету. Нині ми маємо трьох нових представників (крім України, це – Фінляндія, Швейцарія і Узбекистан). Зазвичай, одна особа обирається до Виконавчого комітету на вісім років. Тобто чотири роки представник країни є членом комітету, він вивчає як все працює. Наступні два роки ця людина очолює комітет, а два останні роки допомагає новому керівнику виконувати свої обов’язки, здебільшого, порадами.

Мене повинні були обрати головою комітету ще у 2019 році, але тоді не було кворуму. Вибори не відбулись. Через ковідні обмеження ми не могли провести вибори раніше. Тож зараз це два останні мої роки роботи у Виконавчому комітеті. Через два роки, коли буде проведена спільна сесія, я буду складати повноваження голови і члена Виконавчого комітету одночасно. Та співпраця з ФАО триватиме й надалі. Україна є членом Європейської лісової комісії ФАО, ми беремо участь у засіданнях Лісової комісії кожні два роки. Це все залишиться без змін.

– Які нині ключові напрямки роботи у лісовому секторі визначає ФАО?

– Для нашого регіону – це, передусім, боротьба з інвазійними видами, шкідниками і хворобами. Також нагальне питання всихання лісів і не лише в Україні, а й в інших країнах Європи. Наступне, на що звертається багато уваги, на відновлення лісових ландшафтів. Це також стосується не тільки України, а й країн Східної і Південно-Східної Європи та Центральної Азії.

– Останнім часом Держліс­агентство активізувало співпрацю з турецькими колегами. Був візит і турецьких експертів до нас, і навпаки – наші лісівники їздили на навчання до Туреччини. Які маємо результати цих останніх зустрічей, можливо, будуть спільні проєкти чи продовжиться подальший обмін досвідом?

– Цього року в нас активізувалася двостороння співпраця не лише з Туреччиною, а й з Австрією і Латвією. Власне, співпраця з Туреччиною відбувається у рамках виконання Угоди про спів­працю в галузі лісового господарства між Урядом України і Урядом Турецької Республіки. Щороку ми визначаємо план заходів на поточний рік. Торік через карантинні обмеження жодних заходів не вдалося реалізувати. В другій половині цього року все ж таки розпочали співпрацю. Ми приймали в Україні делегацію Генерального директорату лісового господарства Турецької Республіки, яку очолював керівник департаменту охорони та захисту лісу Хакан Рагіпоглу. Представники делегації оцінювали потребу України у другій та третій лабораторії для біологічного захисту лісів від шкідників і хвороб лісу. Генеральний директорат у 2018 році надав лабораторне обладнання для ДСЛП «Харківлісозахист». Через рік турецькі колеги приїздили з перевіркою і дивились, як усе працює і наскільки ефективно використовується обладнання. Залишилися задоволеними. Зараз ми толеруємо розширення цих робіт у Карпатському регіоні і Київській області.

У рамках візиту турецька делегація відвідала Львівську область, ознайомилась із ситуацією щодо всихання насаджень і оцінила спроможність ДСЛП «Львівлісозахист» щодо роботи лабораторії на новому обладнанні. Така ж мета візиту була й до Іванківського державного лісогосподарського підприємства. Представники Генерального директорату підтримали нас. Тепер справа за Міністерством сільського та лісового господарства Турецької Республіки, яке має погодити грантову підтримку для України. Ми може отримати це як гуманітарну допомогу. Після того, як обладнання передадуть до України, турецькі колеги ще проведуть додаткові тренінги для тих, хто буде з ним працювати. Хоча турецькі представники не мають сумніву в кваліфікації українських фахівців, але є певні моменти, які стосуються використання біологічних засобів боротьби зі шкідниками та хворобами, котрі варто додатково опрацювати. До речі, під час візиту турецьких експертів до нас у 2019 році вони були вражені роботою українських вчених, які почали використовувати нові методи у підстеленні ентомофагів.

Крім того, було організовано тренінг для фахівців з України в Туреччині. Тема навчання: Лісовідновлення і лісорозведення. Варто зазначити, що українські фахівці проходили цей тренінг одночасно з лісівниками Турецької Республіки. Цікаво, що такі тренінги проходять не у вигляді лекцій, а як практичні навчання безпосередньо у лісі. Лісівники оцінюють на місці практику ведення лісового господарства на конкретному підприємстві, вивчають досвід, визначають і аналізують його роботу. Це дуже гарний інсайд для наших лісівників.

Нині ми підготували лист-запит до Генерального директорату щодо плану заходів на наступний рік, чекаємо погодження. Ми готові обмінюватися досвідом, показувати власні напрацювання, якими можемо пишатися і де ми попереду наших турецьких колег. Але є багато інших напрямків у яких, навпаки – турецькі колеги випереджають українських лісівників.

– Любове Володимирівно, Ви згадали, що цього року активізувалася співпраця з Австрією, чи вірно розумію, що акцент було зроблено на обміні досвідом?

– Так, цьогоріч нам вдалося провести два тренінги з австрійськими колегами, які відкладалися впродовж останніх двох із половиною років. Проведення тренінгів наживо передбачає фінансові витрати, а відповідного фінансування не мала ні Україна, ні Австрія. Тож вони відбулись в онлайн-режимі. Перший був для представників пресслужб у системі Держлісагентства. Наші австрійські колеги ділилися досвідом як організована співпраця з громадськістю в Австрії. Вони презентували роботу як на рівні міністерства, так і на рівні Державної лісової компанії Австрії. Цікаво, що у нас проводиться багато подібних заходів. В Австрії також святкується Міжнародний день лісу, лісівничий тиждень тощо. Відмінним є рівень спілкування з молоддю. Якщо у нас є поширена практика шкільних лісництв, то в Австрії сертифіковані фахівці працюють з усіма верствами молоді, починаючи від дитячих садків, першокласників та закінчуючи студентами. Таке широке охоплення, звісно, дає кращі результати, ніж наші шкільні лісництва. Бо в нас виходить вузько спрямована робота з групою дітей певного віку, а всі інші школярі лишаються поза увагою лісівників.

Другий тренінг стосувався Карпатського регіону і запровадження природоохоронних заходів у лісах з метою запобігання наслідкам стихійних лих. В Австрії існує спеціальна служба, робота якої спрямована на упередження наслідків стихії у лісах, тому що там дуже поширені селеві потоки, каменепади, те, чого, на щастя, немає у Карпатському регіоні. Наша біда – це повені. Але там дуже багато коштів вкладається у профілактичні заходи, бо ці стихійні лиха мають значно більшу руйнівну силу, аніж повені.

До речі, у нас відбувається співпраця із США. Вона теж стосується навчання українських фахівців роботі з громадськістю. Також є тренінги для фахівців, які відповідають за охорону лісу від пожеж.

– Знаю, що професор кафедри лісівництва НУБіП України Сергій Зібцев, який плідно працює і з Держлісагентством, і з Лісовою службою США, часто ставить у приклад те, як запобігають лісовим пожежам американці.

– Так, якщо говорити про систему боротьби з лісовими пожежами, то і Туреччина, і США – одні з лідерів. Вони мають дуже серйозну і потужну запобіжну систему, але разом з цим в обох країнах відбуваються майже щороку великі лісові пожежі. Тобто однієї системи замало. Також важко налагодити ефективну охорону лісів від пожеж, коли в країні велика кількість приватних власників лісу. У Туреччині всі ліси державні, але, незважаючи на гарну систему лісової охорони, проблеми все одно існують.

– Людський фактор, мабуть, один із найважливіших. В Україні більшість лісових пожеж виникає з вини людини.

– Так, це є скрізь і робота з відпочиваючими є вкрай важлива. Але разом з тим, Туреччина вкладає мільйони доларів, якщо бачить, що можна скоротити хоча б на хвилину час від моменту загорання до моменту гасіння. Нині із залученням авіації цей таймінг становить 15 хвилин.

Але питання не в тому, на що ми спроможні. Наприклад, якщо говорити про лісонасіннєву справу, то ми попереду Туреччини. Справа більше в обсягах фінансування. Всі роботи для лісового господарства у Туреччині фінансуються із державного бюджету, незважаючи на те, що лісові господарства прибуткові. А те, що заробляє лісове господарство, вкладається у модернізацію виробництва, інноваційні рішення, тобто є можливість рухатися та розвиватися далі.

– Розкажіть, будь ласка, як розвивається співпраця з Латвією, чи вдалося активізувати нові та давні напрямки спільної роботи.

– Із Латвією у нас давні зв’язки. Наприкінці минулого року відбулася зустріч із представниками Посольства Латвії в Україні. Завдяки сприянню Посольства ми сконтактували з акціонерним товариством «Державні ліси Латвії», а згодом його представники запропонували провести навчальні візити. Ми прийняли генерального директора лісової компанії у Києві влітку цього року. Він зустрівся з Головою Держлісагентства, мав візит до Житомирської області, ознайомився із тим, як зараз вирощують садивний матеріал із закритою кореневою системою. Після цього ми організували три вузьконаправлені візити до Латвії. Під час першого візиту Голова Держлісагентства ознайомився з інституційною структурою, із тим, як працює лісова компанія Латвії, яким чином організовані вза­ємо­зв’язки між різними підрозділами тощо. Згодом відбулися два спеціалізовані візити щодо вивчення досвіду вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою. Також був візит, присвячений питанням діджиталазції. За результатами поїздок ми зараз заключаємо меморандум про співпрацю між Держлісагентством та «Державними лісами Латвії», очікуємо на їхню методичну допомогу у створенні лісонасіннєвих заводів в Україні з використанням латвійської методики.

Щодо діджиталізації, то ми не можемо взяти їхню систему у готовому вигляді. Проте можемо запозичити чимало цікавих моментів щодо лісовпорядкування, порядку взаємодії між різними підрозділами, ці знання будуть використані при розробці єдиного лісового порталу, над яким працює Держлісагентство.

– Що Ви можете розповісти про плани агентства на наступний рік, на чому буде зосереджуватись увага на міжнародній арені?

– Цього року відбулося ще два знакових міжнародних заходи на лісівничу тематику. По-перше, у квітні відбулася VIII Міністерська конференція із захисту лісів Європи процесу «Лісова Європа». Вона також була відкладена через ковід, проходила в онлайн-режимі, що наклало певні обмеження. Україна схвалила міністерську декларацію «Майбутнє, якого ми прагнемо, ліси, яких ми потребуємо» та міністерську резолюцію «Адаптуючи Європейські ліси до змін клімату». Керівники лісових відомств у Європі погодилися щодо створення загальноєвропейського механізму знань про ризики, пов’язані з лісами, з метою розповсюдження знань та методичної допомоги країнам у разі настання певних стихійних лих. Це стосується і лісових пожеж, і стихійних лих у гірських умовах. Як цей механізм буде працювати, поки що не визначено. Нині створена робоча група, котра найближчим часом розпочне свою роботу. Саме вона визначить технічне завдання на співпрацю, яка буде відбуватися за підтримки Європейського інституту лісу.

Ще один знаковий захід – Міністерська зустріч щодо відновлення лісових ландшафтів у рамках Боннського виклику в Східній та Південно-Східній Європі. За підсумками зустрічі була ухвалена декларація, відповідно до якої країни зобов’язуються спрямувати зусилля на ідентифікацію деградованих земель під залісення. Країни підтверджують своє прагнення щодо відновлення лісових ландшафтів та зобов’язуються визначити свій внесок у Боннський виклик та відправити відповідний офіційний лист секретаріату Боннського виклику. Зараз Держлісагентство готує проєкт цього звернення, що має бути відправлене від імені України Міністерством захисту довкілля і природних ресурсів.

Попередньо була озвучена цифра, що Україні треба відновити лісові ландшафти на площі півтора мільйона гектарів. Але не варто лякатися цієї цифри. Тому що виклик Бонна набрав чинності у 2011 році. Незважаючи на те, що ми тільки зараз приєднуємося до виклику Бонна, будуть враховані всі роботи з лісовідновлення та лісорозведення, які проведені в Україні з 2011 року. Відповідно до офіційної статистики, в Україні з 2011 року по 2020 рік були проведені роботи з відтворення лісових ландшафтів на площі понад 600 тис. га. Є багато скептиків, які кажуть, що роботи з лісовідновлення не повинні враховуватись, але відповідно до методики, яка поширюється секретаріатом Бон­нського виклику, всі ці роботи беруться до уваги.

Звісно, лишається в силі і наш план щодо створення одного мільйона гектарів лісів до 2030 року. Тож у нас є дороговкази, напрямки, куди маємо рухатися.

Підготувала
Інна ЛИХОВИД,
“Лісовий і мисливський журнал”,
2021

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.