Вежі над лісом

«Біді легше запобігти, аніж потім долати наслідки» – вважають конотопські лісівники.

Конотопський держлісгосп недарма вважається одним із зразкових на Сумщині й в Україні не лише з питань охорони червонокнижних зубрів, лосів, ведення мисливського господарства, а й протипожежного захисту лісів. На жаль, проблем теж вистачає. Головні – посуха, пожежі торфовищ і підпали сухої трави… Тож як досвідчені конотопські лісівники готові протидіяти біді?

– Угіддя нашого лісгоспу простягаються майже до кордону України. Вони розташовані у трьох районах Сумщини. Ліси прилягають до річки Сейм. Питання протипожежного захисту наших лісів – завжди актуальне. Тому ми приділяємо велику увагу профілактиці та швидкому виявленню пожеж. За радянських часів у нас було всього дві спостережні вежі. Одна заввишки 35 метрів, інша – 25 метрів, – розповідає головний лісничий держлісгоспу Микола Бондар. – Раніше там несли службу наші працівники, які у бінокль щодня та щоночі видивлялись, чи немає десь задимлення.

Зараз ми взяли на озброєння новітні досягнення техніки. За сприяння фахівців із Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, промислових альпіністів із Хмельниччини у 2012 році ми наростили нижчу вежу ще на десять метрів. Тож обидві вежі вже 35 метрів заввишки. Крім того, у нас збудовані ще три новітні спостережні вежі висотою 50 метрів. Останню звели у 2018 році. Всі вежі обладнані системою відеоспостереження, проведений інтернет. На пульті спостереження нашого підприємства ситуацію цілодобово моніторять наші співробітники. Загалом, вартість усіх робіт становить понад пів мільйона гривень. Втім, краще вкладати гроші у профілактику пожеж, аніж потім мати важкі наслідки. Завдяки вежам ми вже повністю охопили лісові масиви Конотопського району та більшу частину Путивльського лісництва, що теж належить до нашого лісгоспу.

Алгоритм дій чіткий. Якщо наш черговий бачить дим або місцеві мешканці, із якими ми тісно співпрацюємо, виявляють біду у лісі, то спершу на місце події виїжджають державна лісова охорона, єгері. Якщо займання невелике – ліквідовують ранцевими вогнегасниками або підручними засобами. В разі серйозної пожежі терміново мобілізуємо всі сили та засоби.

У конотопських лісівників достатньо технічних можливостей, аби протистояти стихії. У тому ж 2018 році введено в експлуатацію лісову пожежну станцію першого типу. Вона розташована на території держлісгоспу. У будь-який момент на тривожний виклик готові виїхати дві автоцистерни «ЗІЛ-131» та пожежний «ГАЗ-66».

– Ці «ЗІЛи» ми придбали з конверсії. Капітально відремонтували, встановили нове обладнання. Два роки тому автомобілі стали на бойове чергування. Хоча це не пожежна автоцистерна, але її ємність для води становить п’ять тонн. Це майже вдвічі більше, аніж у звичайних пожежних «ЗІЛів». У лісі, де інколи далеко шукати воду, кожна краплина на вагу золота. А «ГАЗ-66» везе 700 літрів води. Зате він проїде будь-де, – розповідає Микола Бондар. – Крім того, у лісництвах є три цистерни для води, що можна вчепити до тракторів. Цистерною на 300 літрів води обладнаний й пожежний модуль на базі «УАЗа». Є ще три мотопомпи, що теж у разі потреби можуть бути встановлені на вантажні автомобілі та цистерни.

У кожному лісництві є шанцевий інструмент, ранцеві вогнегасники, створена добровільна пожежна дружина. Всі працівники – від лісорубів до інженерів та керівного складу, навчені злагоджено діяти у випадку лісової пожежі або іншої надзвичайної ситуації. Ми можемо мобілізувати й сотню працівників. Звісно, хотілось би ще хоча б один спеціалізований пожежний автомобіль. Сподіваємось, що вдасться далі оновити свій автопарк.

Дуже важливі й пожежні водойми, де можна швидко набрати воду. У наших лісових угіддях є чотири такі водойми. А ще три водойми ми підготували у якості водопоїв для диких тварин. Звідти теж можна брати воду на гасіння пожеж. Втім, зараз через посуху та зменшення рівня ґрунтових вод й ці водойми пересихають. Це наша головна проблема.

Того року конотопські лісівники спільно із рятувальниками не один день боролись із важкими пожежами торфовищ та у екосистемах. Цьогоріч знову палають торф’яники. Конотопці вимушені були терміново розгорнути понад 50 кілометрів мінералізованих смуг, аби не дати вогню перекинутись на ліси. Суха та доволі тепла осіння погода не балує сумчан дощами на відміну від сусідньої Чернігівщини.

– На щастя, ми не допустили резонансних лісових пожеж. І це найкращий показник нашої копіткої та цілодобової роботи. Хоча у нашій області довго тримається п’ятий найвищий рівень пожежної небезпеки. Найбільша проблема, коли люди масово отримують та обробляють земельні ділянки уздовж річки Сейм поруч із нашими лісовими угіддями. Багато їх спалюють суху траву на своїй ділянці, – констатує Микола Бондар. – Звісно, це додає нам великого головного болю. І особливо посуха, пересихання річок та водойм. Але ми працюємо і готові до будь-якого виклику. Охоче ділимось досвідом із колегами. Недаремно, на базі Конотопського лісгоспу відбулися вже дві обласні наради та семінари саме з цього питання.

Анатолій МЕЛЬНИК,
Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=5519

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *