Від підніжжя Карпат до піднебесся

Директор ДП «Берегометське лісомисливське господарство» Руслан Максимчук

Буковина
07.11.2021 | 13:32

Берегометське лісомисливське господарство – одне з найбільших на Буковині

– За своє життя ми бачили багато повеней, але такого жахіття, яке накрило торік, у нас не було з 2008 року, – бідкається директор ДП «Берегометське лісомисливське господарство» Руслан Максимчук. – Бо спершу дуже турбувала суха, надзвичайно малосніжна зима, а згодом і суха весна. І коли раптово вдарили дощі, здавалось, що за одну ніч випаде води стільки, скільки раніше випадало впродовж року. Суха, порепана земля не змогла поглинути стільки вологи. А на схилах гір замість ґрунту було суцільне каміння, малесенькі гірські річечки та потічки, що влітку можна просто перестрибнути, перетворились на справжні водоспади.

Звісно, жодні природні чи штучні перепони не змогли втримати удар стихії. З гір потоки хлинули на рівнину. Збитки для підприємства були серйозними: пошкоджено 14 кілометрів лісових доріг, які одночасно є й шляхами сполучення між гірськими селами. Було розмито 11 мостів, 21 водоперепустка. Добре, що жоден із наших працівників не постраждав. Хоча багато в кого залило та понівечило домівки, присадибні господарства. З перших хвилин надзвичайної ситуації наші працівники мужньо долали її наслідки спільно з рятувальниками, військовими, правоохоронцями, дорожниками. Паралельно допомагали й місцевим жителям, які теж постраждало від повені.

Чи насправді «лисі» Карпати?

Берегометським лісівникам, як і усім колегам з Карпатського регіону, постійно дорікають «лисими Карпатами» та «вирубками останнього лісу». Мовляв, саме через це Буковинська земля страждає від повеней. На це головний лісничий Василь Швейко пропонує критикам та «експертам» особисто помилуватись «лисими» горами на Буковині.

– Наші головні лісові породи – це ялиця біла, ялина звичайна, бук лісовий. Більшість лісових угідь – змішані хвойно-листяні насадження, є і чисті ялинові та букові, – розповідає головний лісничий. – На жаль, зміни клімату зачепили й наш регіон. Бо якщо раніше клімат наших Карпат влітку був відносно теплим та м’яким із великою кількістю опадів, такою ж вологою була осінь і весна, зима – багатосніжною, то зараз усе різко змінюється. Влітку – сильна спека, весна та осінь сухі, а зима подекуди малосніжна або безсніжна взагалі. А дощі, якщо й випадають, то часто справжніми тропічними зливами, коли за добу-дві випадає місячна норма опадів чи більше. В результаті – катастрофічні повені. А далі знову «сухий» сезон. Але й повені це ще не головна біда. Бо якщо клімат буде змінюватись із такою ж швидкістю і у тому ж напрямку, то за 20 років наші Карпати можуть перетворитись на субтропічні сухі гори, як десь на Балканах чи на Середземномор’ї.

Із цими вибриками клімату є кілька бід. По-перше, значне всихання гірських водойм – струмочків, річечок. По-друге, значне зниження рівня ґрунтових вод. Лише за останні роки цей рівень упав у кілька разів. Особливо страждає від цього ялина. Плюс – значна кількість дерев уражена різноманітними хворобами, шкідниками. За останні два роки від хвороб, шкідників загинуло або було пошкоджено 885 гектарів наших лісових угідь. Утім, тут є ще один нюанс. За радянських часів, особливо у 1950–1960 роки наші ліси зрубали майже повністю. Натомість, на місцях рубок висаджували ялину з інших регіонів СРСР – Балтики, Білорусі, Молдови, Румунії та Болгарії. А там зовсім інша вологість повітря та ґрунт, інший рівень ґрунтових вод, інші зима та літо. Чи адаптувалось це покоління дерев до своєрідного карпатського клімату та разючих змін клімату? На жаль, маємо невтішний результат і подальші наслідки можуть бути ще більш згубними.

Загальна площа наших гірських лісових угідь – майже 35 тисяч гектарів. Щороку ми проводимо рубки головного користування на площі близько 450 гектарів, з них суцільним способом – 30 га та поступовим вибірковим – 420 га. Торік заготовили 118 тис. куб. м деревини, цьогоріч – лише 70 тисяч. На місцях усіх рубок відразу проводимо залісення.

– І ще один цікавий факт. За сотні тисяч років еволюції гірська природа дуже добре пристосувалася до всіх несприятливих явищ та катаклізмів, – пояснює В. Швейко. – Наприклад, ми щороку садимо близько 200 тисяч штук сіянців із відкритою кореневою системою. Здебільшого, це ялина – 20 тисяч штук, ялиця – 80 тисяч, дуб звичайний – 20 тисяч, бук – 15 тисяч, явір – 3 тисячі, модрина – 2 тисячі. Це сіянці з лісорозсадників, що вирощені у штучних умовах. Вони можуть бути пошкоджені під час транспортування чи посадки через той самий людський фактор та інші негативні чинники. Але водночас та насінина, яка восени чи наприкінці літа впаде з дорослого дерева у рідний йому ґрунт гірського лісу, зростатиме швидше, буде витривалішою. Бо це її рідна земля. Природа сама добре знає, як себе відновити.

Зараз у лісгоспах Карпат активно розглядають питання ведення максимально наближеного до природи лісівництва. Ми теж відпрацювали і вже впровадили у життя схожу модель та переважно відмовилися від суцільних рубок. Це поступове рубання у два етапи. Перший – вирубуємо певну кількість гірших дерев чи проріджуємо, де загущено. Відповідно, збільшується можливість більш швидкого зростання для дерев, що залишилися. Далі не проводимо заходи впродовж п’яти-шести років. А коли система дещо відновиться, проводимо вирубки дерев, що залишилися з максимальним збереженням підрослого молодняку.

Звісно, лісокультурні заходи теж дуже важливі. Торік під час Всеукраїнської акції «Мільйон дерев за 24 години» ми посадили 7,5 тис. шт. сіянців різноманітних порід дерев, цього року посадили 5 тисяч штук сіянців у рамках акції «Озеленення планети».

Гори та люди

Звісно, хай би які важливі були природні процеси поновлення та життєдіяльності лісу, без людей – працівників лісу, які доглядають за ним, ефективного і якісного господарювання не буде. Це дуже добре розуміють і берегометівці.

– Зараз у нас працюють понад 500 працівників. Це найбільше серед усіх держлісгоспів Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, – зазначає Р. Максимчук. – Більшість працівників – місцеві мешканці з гірських місцин, в яких немає вибору, адже в горах робота є тільки в лісі. Для нас вони теж цінні працівники, бо добре знають місцевість і вболівають за рідний край. У трудовому колективі середній вік працівників 45–50 років. Є 56 ветеранів, яким понад 65 років. Є й справжні лісові династії. Серед ветеранів та почесних працівників – лісничий Славецького лісництва Іван Грименчук, майстер лісу Гірськокутського лісництва Степан Бойко, водій ремонтно-транспортної дільниці Віталій Лашкиба, майстер Мигівського лісництва Володимир Хованець, лісоруб Чемернарського лісництва Юрій Козачук, лісоруб лісопильного цеху Костянтин Марчук та інші. Тішить те, що до наших лав нині стає й молодь. Деякі з них заочно навчаються та вміло поєднують теоретичні й практичні знання.

Намагаємось зацікавлювати працівників, мотивувати, щоб вони залишалися працювати у нас. Нині середня заробітна плата на підприємстві майже 10,5 тисячі гривень. Величезне значення має й соціальний пакет та максимально комфортні умови роботи. Так, ми розуміємо, що у нас під боком Євросоюз із високими заробітками, та дуже хочеться, аби буковинці не шукали примарного щастя за тисячі кілометрів від своєї домівки.

Підприємство поступово оновлює автопарк і спецтехніку, замінює її на нову. За сприяння обласного управління лісового та мисливського господарства ми придбали сучасний екскаватор. Ще один аналогічний екскаватор вартістю понад три мільйони гривень придбали за власні кошти. На жаль, усе впирається у фінанси, але активно працюємо і у цьому напрямку.

Відпочинок та полювання

Берегометівці, як і їхні колеги з інших гірських лісгоспів Буковини, добре знають, гори – одне з найкращих місць для відпочинку. Тож завжди раді продемонструвати їхню красу та велич охочим. Тим більше, що начальник ЧОУЛМГ Василь Гончар поставив серед пріоритетних завдань – розвиток зеленого, гірського та мисливського туризму.

– Ми робимо все можливе для поліпшення відпочинку відвідувачів. Ось відремонтували будинок для відпочинку «Мигово-Майдан» Мигівського лісництва, де лісничим є Василь Гавриляк. Там відкрили дитячий майданчик, замінили огорожу, спорудили спортмайданчик, – зазначає Р. Максимчук. – Нові рекреаційні зони, де зможуть відпочити наші гості, споруджені у Долішньошепітському та Фальківському лісництві.

Місцеві лісівники працюють й у напрямку мисливського господарства. В угіддях мешкають зубр, олень, козуля, кабан, заєць-русак, лисиця, вовк, борсук, куниця, кіт лісовий, рись, ведмідь, глухар, рябчик. Всього за результатами обліку нараховується 767 особин копитних тварин.

За охорону мисливської фауни в господарстві відповідає мисливствознавець та 9 єгерів. Паралельно цю роботу виконує лісова охорона. Вони підгодовують диких тварин, заготовляють сіно та кормові віники. А ще заплановано звести вольєр для відновлення популяції оленя європейського площею 60 га.

Володимир РОМАНЕНКО

https://pogliad.ua/news/bukovina/vid-pidnizhzhya-karpat-do-pidnebessya-415963

Loading