“Відказники” державного значення

Берег озера Кагул в околицях Рені, квітень 2021 року.
Саме такий вигляд мас сьогодні «охорона» заповідних територій.

Голос України, четвер, 17 червня 2021 року, № 113 (7613)

У Ренійській громаді Одеської області не вщухають пристрасті з приводу створення на її території об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). Як не раз повідомлялося, до вже існуючих заказників загальнодержавного значення «Озеро Кагул» і «Озеро Картал», створених указом Президента в 2019 році, невдовзі може додатися регіональний ландшафтний парк «Ялпуг-Кугур-луй». Якщо це станеться, то «концентрація» заповідних земель у маленькій Ренійській ОТГ стане просто величезною. Не дивно, що така перспектива дуже непокоїть місцевих жителів: як побоюються люди, всілякі обмеження, пов’язані з охороною об’єктів ПЗФ, ущемлятимуть права та соціально-економічні інтереси пересічних громадян і негативно вплинуть на традиційні для Придунав ’я види господарської діяльності.

Облрада обіцяє порадитися з місцевими жителями

На сесії Ренійської міської ради, шо відбулася в .лютому нинішнього року, цю проблему порушив депутат Олександр Гроденькнй. Він закликав колег сформулювати чітку позицію місцевої влади стосовно подальших перспектив природно-заповідного фонду на території громади. Погодившись із аргументами О. Гродецького, міськрада створила депутатську робочу групу для вивчення питань, які виникли з приводу плюсів і мінусів існування об’єктів ПЗФ у Ренійській ОТГ.

На початку квітня ця тема отримала продовження на обласному рівні: депутатська комісія Одеської облради з питань екології. природокористування. попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків на своєму засіданні обговорила перспективи створення регіонального .ландшафтного парку «Ялпуг-Кугурлуй» на території Ізмаїльського та Белградського районів. Зазначимо, шо нині цей процес уже перебуває в стадії проекту, розробленого департаментом екології і природних ресурсів Одеської облдержадміністрації.

У роботі профільної комісії облради взяли участь міські голови Рені та Болграда Ігор Плєхов та Сергій Димитрієв, голова Болградскої райради Михайло Садаклієв, депутати громад Ізмаїльського та Болградського районів. Представники органів місцевого самоврядування поінформували обласних колег про те, шо місцеве населення стривожене настільки істотним розширенням територій природно-заповідного фонду, непокоячись, зокрема, що це може спричинити фактичну катастрофу рибогосподарської галузі з усіма наслідками, що вимивають, — скороченням робочих місць, зниженням доходів муніципальних бюджетів…

Зважаючи на соціально-економічне значення цього питання, комісія облради ухвалила «соломонове» рішення: створити робочу групу за участі представників громад, обласних чиновників і екологічних громадських організацій. Група повинна буде додатково вивчити тему, а також виїхати на територію планованого ландшафтного парку «Ялпуг-Кугурлуй» з метою обговорити його створення безпосередньо з місцевими жителями.

Як заявив заступник голови Одеської облради Вадим Шкаровський, остаточне рішення щодо цього можна ухвалювати тільки після громадських слухань, тобто з урахуванням думки людей.

Додамо також, шо на сесії Ренійської міськради, яка відбулася 16 квітня, депутати попросили Ігоря Плєхова розповісти про те, на якому етапі перебуває ситуація з парком «Ялпуг- Кугурлуй».

«Справді, в облраді нам пообіцяли порадитися з громадами й провести громадські слухання. Шо стосується моєї думки, то стосовно цього питання існує величезний дефіцит достовірної інформації: громадяни не розуміють, шо таке заказники й чим вони відрізняються від національних або регіональних парків. Ніхто не знає, шо можна й чого не можна на заповідних землях. Інша проблема полягає в тому, що сьогодні заказники на території нашої громади «під шумок» перетворилися на розсадник браконьєрства», — сказав Ігор Плєхов.

Ренійські заповідні території можуть повторити сумну долю заказника «Лунг»?

А тим часом безліч питань виникає не тільки щодо ймовірного створення ландшафтного парку «Ялпуг-Кугурлуй», а й з приводу вже діючих півтора року заказників «Озеро Кагул» і «Озеро Картал». У квітні цього року цікавий коментар виданню «Бессарабія.UA» дав директор громадської організації «Ізмаїльське районне товариство мисливців і рибалок» Олександр Пономаренко. На його думку, створення об’єктів ПЗФ потребує виваженого підходу й розуміння, в який спосіб здійснюватиметься природоохоронна діяльність на їх території та за чий рахунок вона фінансуватиметься. Як негативний приклад Олександр Костянтинович навів створений у 2001—2004 роках рішеннями Одеської облради ландшафтний заказник місцевого значення «Лунг», більш відомий як Старонекрасівські плавні.

О. Пономаренко стверджує, що до присвоєння цієї території статусу заказника мисливці кожного сезону очищали протоки й невеликі озера, створюючи сприятливі умови для мешкання пернатої дичини. Але сьогодні кооператив «Придунайська нива», шо взяв на себе охоронні зобов’язання стосовно «Лунгу», нічого подібного не робить. У результаті місцевість покриває густа рослинність, яка щорічно вигорає, і природі завдається колосальна шкода. Від себе додамо, шо останню велику пожежу Старонекрасівські плавні пережили на початку минулого року, коли вогонь знищив величезні очеретяні зарості, перетворивши заповідні землі в обвуглену пустелю і тим самим нівелювавши роль заказника як таку. В Інтернеті можна знайти страшні фото цієї події, які красномовно свідчать про масштаб лиха. Отже, саме існування заказника «Лунг» абсолютно себе дискредитувало. Натомість полювання там офіційно заборонено. Тобто, якщо перефразувати відоме прислів’я, можна сказати: знявши голову, вдають, начебто бережуть волосся…

Повернімося до коментаря О. Пономаренка. За його словами, зараз аналогічна ситуація складається і в заказнику «Озеро Картал» — на території Ренійської громади. Цей об’єкт ПЗФ було створено без узгодження з місцевими владою і громадськістю, однак сьогодні заказник діє лише формально. Там немає ні адміністрації, яка регулювала б заповідний режим, ні охорони, котра перешкоджала б незаконним діям населення. Фінансування заказника практично відсутнє. Раніше стан озера контролювали рибалки — вони робили просіки в заростях очерету, де потім годувалися водоплавні птахи. А тепер, коли рибогосподарська діяльність тут жорстко обмежена, водна гладь заростає. У таких умовах не можуть нормально існувати ні птахи, ні риба.

Олександр Костянтинович висловив побоювання, що така само доля чекає і на озера Ялпуг і Кугурлуй. Але не тільки тому, шо режим ландшафтного парку є недосконалим. Річ у тому, шо заповідні об’єкти можуть бути ефективними тільки в природних умовах. Придунайські ж озера, як відомо, давно перетворені на водоймища: вони оточені дамбами, а їх водообмін з річкою Дунай регулюється штучно. Це вже кілька десятиліть сприяє деградації водойм, негативно впливає на якість води, а також на флору й фауну. За таких обставин природоохоронний режим призведе не до збереження озер, а, навпаки, остаточно вб’є їх. Для того щоб екосистема водоймищ продовжувала жити, необхідно відновлювати їхній водообмін, поглиблювати, очищати протоки й водну гладь від заростання очеретом, вичерпувати донні відкладення, утворені змитою з навколишніх полів землею. Однак в умовах заповідного режиму’ цим ніхто не займатиметься. Ось чому місцеве населення, навчене гірким досвідом протягом десятиліть, протестує проти створення нових об’єктів ПЗФ у регіоні.

Міністерський високопосадовець: «Я точно не пам’ятаю, на кого покладено охоронні зобов’язання…»

Нас дуже зацікавила інформація про те, шо заказники «Озеро Кагул» і «Озеро Картал» фактично жодним чином не фінансуються, не управляються і не охороняються. Адже в цьому випадку декларований державою захист природи перетворюється просто на чергову профанацію. Чому це відбувається, і коли можна чекати реального забезпечення заповідного режиму на території заказників? З цим запитанням ми звернулися до головного екологічного відомства України.

«Статус заказників не передбачає створення адміністрації. Адміністрація створюється тільки в національних парках, заповідниках і регіональних ландшафтних парках. А заказники — це просто територія, яка має статус природно-заповідного фонду державного значення згідно з указом Президента, — прокоментував по телефону директор Департаменту природно-заповідного фонду Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Едуард Арустамян. — У заказниках мають діяти охоронні зобов’язання. Я точно не пам’ятаю, але їх повинна взяти на себе місцева влада — чи то Ренійська міськрада, чи то Ізмаїльська райдержадміністрація. Охоронні зобов’язання — це документ, який передбачає здійснення режиму охоронюваної території відповідно до закону про природно-заповідний фонд. Цей режим також регулюється Положенням про заказник, затвердженим нашим міністерством. Тобто охорону територій ПЗФ на практиці забезпечує той орган, на який покладено охоронні зобов’язання».

При цьому, за словами Едуарда Арустамяна, виконання охоронних зобов’язань не передбачає додаткових штатних одиниць чи структурних підрозділів у складі відповідних органів. Однак на запитання про те, як у такому’ випадку’ можна фактично здійснювати дотримання режиму заповідних об’єктів, директор департаменту’ міністерства чітко відповісти не зміг. Щойно пролунало це питання, Едуард Максимович порекомендував звернутися до свого заступника — Сергія Матвєєва. «Ви можете зателефонувати йому, і він відповість докладніше щодо охоронних зобов’язань. Він займається цією темою багато років. У кожному разі, наскільки я пам’ятаю, охоронні зобов’язання оформляються на землекористувача», — сказав Едуард Арустамян.

Ми скористалися рекомендацією Е. Арустамяна й продовжили розмову із заступником директора Департаменту природно-заповідного фонду Міністерства захисту довкілля, начальником відділу організації діяльності й керування установами природно-заповідного фонду Сергієм Матвєєвим.

Андрій ПОТИЛІКО, журналіст.
Рені Одеської області. Фото надано автором.
ДАЛІ БУДЕ.

http://www.golos.com.ua/

***

Редакція газети «Голос України» звернулася до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з пропозицією висловити свою позицію з порушеної проблеми.

Відповідь Міндовкілля друкуємо в повному обсязі:

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України розглянуло матеріал «Відказники» державного значення» і повідомляє.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі — Закон) законодавством України природно-заповідний фонд (далі — ПЗФ) охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
Природно-заповідний фонд надає екосистемні послуги, які є безцінними для збереження життя на планеті та середовища існування людини — це чисте повітря, вода, протидія кліматичним змінам, біологічні ресурси тощо.

У країнах Європейського Союзу природоохоронні території становлять майже 21% від площі країни, тоді як в Україні цей показник (відсоток заповідності) станом на 01.01.2021 р. становить 6,8%, а в Одеській області — 4,63%.

У той же час стратегією ЄС щодо біорізноманіття до 2030 року передбачено створення більш масштабної мережі природоохоронних територій на суші та в морі, створення нових та розширення існуючих заповідних територій. Щонайменше 30% суші та 30% моря повинні мати охоронний статус. Принаймні третина охоронюваних територій — 10% суходолу та 10% морських акваторій мають бути під суторою охороною (аналог заповідної зони в Україні). Особлива увага має бути приділена пралісам та ста-ровіковим лісам, торфовищам, лукам, заболоченим територіям.

Щодо подальшого розвитих ПЗФ Придунав’я, то відповідно до статті 53 Закону рішення про організацію чи оголошення територій та об’єктів ПЗФ місцевого значення, до яких відносяться регіональні ландшафтні парки в Одеській області, приймається Одеською обласною радою, тому бути чи не бути регіональному ландшафтного парку «Ялпуг-Кугурлуй» вирішувати місцевому самоврядуванню. На цей час це тільки пропозиція для обговорення.

Очевидно, що необхідно проводити роз’яснювальну роботу, людям необхідно пояснити різницю між різними категоріями об’єктів ПЗФ, особливостями природокористування та обмеженнями і заборонами в господарській діяльності на їх територіях.

Можливо, громадам доцільно розглянути питання створення національного природного парку’, який би територіально об’єднав існуючі та проектовані об’єкти ПЗФ і забезпечив би їх охорону’ та відновлення, оскільки він матимете спеціальну’ адміністрацію із службою охорони, відділами науки, екоосвіти, рекреації тощо та фінансуватиметься із державного бюджету.

Переваги національного природного парку в тому, шо він є поліфункціональною установою — його територія поділяється на чотири зони: від заповідної, де заборонена будь-яка господарська діяльність, крім наукової та еколого-освітньої, до господарської, де забороняється мисливство та рубки головного користування.

Що стосується ландшафтних заказників загальнодержавного значення «Озеро Кагул» та «Озеро Кар-тал» (далі — заказники), то вони були створені за межами населених пунктів на землях державної власності, які не надані у власність або користування.

У матеріалі з посиланням на директора Департаменту’ природно-заповідного фонду Е. Арустамяна повідомляється про те, що для заказників не передбачено створення спеціальних адміністрацій.
Це дійсно так. Відповідно до статті 46 Закону7 витрати, пов’язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ та парків — пам’яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.

У разі необхідності проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду зазначених категорій, можуть виділятися кошти державного бюджету — для територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Згідно із зазначеною статтею 53 території та об’єкти природно-заповідного фонду або їх частини, шо створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону7 підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов’язання.

Тобто Міндовкілля не є розпорядником інформації стосовно оформлення охоронних зобов’язань на об’єкти ПЗФ. яких в Україні нараховується 8533.

На цей час, за інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, охоронні зобов’язання на заказники, у зв’язку з утворенням та ліквідацією районів, переоформлено на Ренійську міську раду та Ізмаїльську районну державну адміністрацію, які мають забезпечити їх охорону та збереження, у першу чергу від браконьєрів, у тому числі, шляхом залучення активної природоохоронної громадськості, правоохоронних органів тощо.

Водночас ці організації можуть направити до Міндовкілля запити з відповідним пакетом документів на фінансування природоохоронних заходів за бюджетною програмою «Здійснення природоохоронних заходів, зокрема з покрашення стану довкілля» (КПКВК 2701270), які мають бути оформлені відповідно до вимог Порядку планування та фінансування природоохоронних заходів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.06.2015 р. № 194, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 р. за № 994/27439 та з урахуванням вимог переліку7 видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. № 1147.

Також інформуємо, що за рахунок коштів обласного бюджету вже ведеться розробка документації із землеустрою з організації та встановлення меж заказника «Озеро Картал», розглядається питання щодо фінансування аналогічних робіт стосовно заказника «Озеро Картал». Отже, вже здійснюється певне фінансування заказників, а встановлені межі — це важливий крок щодо їх збереження.

Що стосується природокористування, то заказник «Озеро Кагул» займає лише частину озера, на всій іншій його акваторії може здійснюватися господарська діяльність із дотриманням загальних вимог законодавства.

Крім того, на територіях заказників, відповідно до Положень про них, дозволяється здійснювати відновлювальні роботи, регульовану рекреаційну діяльність з організацією рекреаційної інфраструктури (бесідки, альтанки), любительське рибальство, збирання грибів, ягід, заготівля громадянами сіна, випас худоби. Тобто режим заказників налаштований не тільки на збереження і відновлення природних ресурсів та їх стале використання, а й також на розвиток малого бізнесу рекреаційного та екологічного спрямування, який на цей час досить популярний у світі та дозволяє використання природних ресурсів місцевими жителями. У свою чергу розвиток бізнесу в заказниках сприятиме боротьбі з браконьєрством та іншими видами незаконного використання природних ресурсів, а також здійснення заходів з відновлення озер — розчистки проток та водойм.

При цьому звертаємо вашу увагу, шо замулення водойм змитою землею з навколишніх полів свідчить про порушення природоохоронного та земельного законодавства землекористувачами, недотримання ними режимів та розмірів прибережних захисних смут, відсутність заходів із захисту грунтів від ерозії.

Що стосується катастрофи рибогосподарської галузі та використання водних біо-ресурсів, то відповідно до «Науково-біологічного обґрунтування щодо встановлення лімітів спеціального використання природних ресурсів (водних біоресурсів) на акваторії озера Картал у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Озеро Картал» на 2002 рік», підготовленого ДП «ОдЦ ПівденНІРО», в цьому озері нараховувалося більше 40 видів риб, а в 2000-х роках зафіксовано не більше 35 видів.

Саме тому й створено заказники, щоб відновити водні біоресурси та перейти на збалансоване природокористування. переосмислити ставлення до природи, і велика роль у цьому саме засобів масової інформації, у тому числі потужного «Голосу України».

З огляду на викладене вважаємо, шо автор досить односторонньо підійшов до підготовки матеріалу, який демонструє упереджену думку щодо збереження живої природи.

Водночас повідомляємо, що Міндовкілля відкрите для діалогу як з громадськістю, так і з засобами масової інформації, а тому ми готові надати свої коментарі з питань, що порушені в матеріалі, офіційно, у форматі інтерв’ю з директором Департаменту природно-заповідного фонду та земельних ресурсів Е. Арустамяном, організованого через прес-службу міністерства.

З повагою
заступник міністра
Олександр КРАСНОЛУЦЬКИЙ.

Loading