Вирубка та висадка лісів в Україні: як відрізнити зраду від перемоги

2021-06-23

Експерти Української природоохоронної групи (UNCG) пояснюють, які з часто обговорюваних у суспільстві проблем українських лісів дійсно варті уваги активістів, журналістів та влади, але залишаються непоміченими, а які – другорядні. І головне: як відрізнити одні від інших.

Чи заборонено в Україні рубати ліс?

Якщо під час прогулянки в лісі ви натрапили на суцільну рубку площею кілька гектарів (і ви знаєте, що ліс точно не був сухим чи хворим), то не спішіть викликати поліцію. Ця рубка може бути законною, а може й ні – треба спочатку розібратися.

Мабуть, найпоширеніший з усіх міфів про українські ліси полягає в тому, що в Україні можна вирубувати лише сухий та хворий ліс. Але це не так. Україна, як і будь-яка країна світу, ніколи не відмовлялася від рубок лісу. Ймовірно, зараз ви сидите за дерев’яним столом, можливо, на дерев’яному стільці, можливо, на столі у вас купа паперів. А за спиною – може й камін є, що опалюється дровами. Деревину для цих та інших потреб потрібно десь брати, для цього й рубають ліс – це дозволено українським законодавством.

Передбачені, наприклад, “рубки головного користування”, єдина мета яких – отримати прибуток від продажу дерев. Україна щорічно цілком офіційно заготовляє приблизно 20 мільйонів кубометрів деревини. У лісовому господарстві працює орієнтовно 50 тисяч людей. Цілі села залежать від податків за рубку лісу. Звісно, було б круто повністю відмовитися від вирубування дерев. Але ймовірність, що так станеться найближчими десятиліттями – нульова.

Тому західні держави рухаються іншим, більш реалістичним шляхом: не забороняти рубки, а обмежувати. Тобто зробити так, щоб масштаби вирубки не загрожували ні природі, ні добробуту людей. Україна також декларує рух до сталого лісового господарства. Як мінімум, на папері.

Чи означає це, що незаконних рубок в Україні не буває? Ні, бувають, ще й які! Багато хто думає, що незаконна рубка – це вирубування без документів (самовільна рубка). Але це не так: більшість незаконних рубок проводяться з документами, але порушують певні інші вимоги закону.

Наприклад, є санітарні рубки здорових дерев. На таку рубку є всі документи, однак ці документи брешуть про стан лісу (ТЕКСТИ детально досліджували цю тему у проєкті “Санітарна хвороба українського лісу”, – ред.).
Інший приклад – санітарна рубка в сезон тиші. На неї також є всі документи, але рубали ліс тоді, коли це заборонено законом. Таких прикладів можна наводити сотні.
Щоб довести незаконність рубки, потрібно детально аналізувати всі документи та вимоги законодавства.

На жаль, офіційна статистика рахує лише самовільні рубки (без документів). Значно більші за обсягом незаконні рубки з документами, які проводять самі лісгоспи, порахувати дуже важко. Все це часто вводить в оману і журналістів, і громадськість.

Тож будьте уважними: питання незаконних рубок складніше, ніж здається спершу.

Незаконні рубки – не єдина проблема лісів України

95% новин про ліс стосуються незаконних рубок. Це улюблена тема журналістів та активістів.

Величезна увага до незаконних рубок створює уявлення, що це найголовніша проблема лісів України. Багато хто мислить так: «Якщо рубка законна, то з нею все в порядку». Або: «Якби всі рубки були б законними, то жодних проблем з лісами не було б».

Це не зовсім правда. Законність або незаконність рубки свідчить лише про те, що під час її проведення були дотримані/недотримані вимоги законодавства. Що робити, якщо законодавство не ідеальне? Якщо дотримання вимог закону не значить, що ліс та люди будуть у безпеці?

Для прикладу, сусідня Польща майже не проводить суцільні рубки в гірських лісах. Бо очевидно, що масштабні суцільні рубки в горах – це шлях до ерозії та зсувів. В Україні ж суцільні рубки в Карпатах не заборонені, тобто є законними (якщо не порушують інших вимог законодавства). Однак чи є такі рубки сталими, чи загрожують вони лісу та людям? Очевидно, що так.

Або інший приклад: лісовідновні рубки. Цей вид вирубування у законодавстві регулюється “аж” п’ятьма абзацами тексту. Не дивно, що відсутність нормальних правил проведення лісовідновних рубок призводить до масових зловживань. Однак довести незаконність лісовідновної рубки зазвичай неможливо – бо немає вимог закону, які порушуються.

Є й інша проблема – несталі рубки. Вони законні, але катастрофічні для лісу та людей. На жаль, українське лісове законодавство – це спадок Радянського Союзу, помножений на безкінечну бюрократію. А тема несталих, але законних рубок, майже не отримує належної уваги в ЗМІ.

Висадити дерева = відновити ліс. Чи дійсно так?

Певно, що ви чули про акції з висадки дерев у лісах. Це коли лісівники рубають ліс, а потім запрошують усіх охочих його «відновити», тобто висадити на вирубці молоді деревця. Навіть не будемо згадувати, що садити нові дерева (або зробити так, щоб вони відновилися самі) – це обов’язок лісівників згідно з законом. Натомість чи можна сказати, що висаджуючи дерева на місці рубки, ми відновлюємо ліс?

Не завжди. За сучасними науковими підходи, ліс – це не лише «кущі й дерева», а й складна екосистема з багатьох складників: дерев, тварин, тисяч видів рослин, грибів, мохів та лишайників.

От, наприклад, був собі старий дубовий ліс. Окрім дуба, у ньому росли ще й клен, граб та черешня. А також жили тисячі різних тварин та рослин, кожний вид яких був пов’язаний з окремими видами дерев або взагалі з умовами, які існували в цьому лісі. Тепер цей ліс зрубали, а на його місці висадили сосну рядочками. Колись вона виросте. Але чи відновився старий дубовий ліс? Ні. Чи з’являться всі мешканці старого дубового лісу? Певно, що більшість – ні, вони не будуть жити в штучному сосняку.

На жаль, це типовий приклад наслідків несталих рубок в Україні. Більш як половина наших лісів були колись зрубані (інколи – не раз), а на їх місці штучно висаджувалися дерева. Часто там, де в природі мав би бути мішаний ліс з різними видами дерев, створювалися посадки лише одного виду (так звані монокультури). На жаль, такі штучні ліси часто є збідненими – у них майже ніхто не живе. Так відбувається процес деградації лісів України, деградації лісового біорізноманіття.

В Україні повно прикладів деградованих лісів. Більшість смерекових (ялинових) лісів Карпат створені там, де мав би бути мішаний ялицево-буковий ліс. Чимало соснових лісів Полісся також ростуть там, де ліс мав би бути зовсім іншим.

ПРИРОДНІ ЛІСИ ЗНИКАЮТЬ, А НА ЇХНЬОМУ МІСЦІ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ПЛАНТАЦІЇ.

Наслідки цього невтішні. Деградовані штучні ліси (особливо монокультури) часто не є стійкими до пожеж чи посух. Дерева легко знищуються короїдами або іншими шкідниками. Деградовані ліси вже не будуть очищувати повітря або запобігати посухам, як раніше це робили природні ліси. Зміна клімату їх просто знищить. Зрештою людина платитиме за те, що раніше робилося лісами безкоштовно (це називають «екосистемними послугами» лісів). Збитки будуть оцінюватися мільярдами доларів США.

Що з цим робити? Максимально зберігати природні ліси. Мінімально проводити в них суцільні рубки. Відновлювати природні ліси на місці штучних. Зберігати лісове біорізноманіття. Тому не варто говорити про висадку дерев як про «відновлення лісу».

Мертві дерева захаращують ліс? Це черговий міф

У контексті заповідних лісів часто згадують про те, що вони стали захаращеними і потребують прибирання, бо розводяться шкідники.

Насправді ж нічого поганого не відбувається. Навіть навпаки. Уявіть собі ліси до того, як у них втрутилася людина. Якісь дерева там росли, а якісь гинули та розкладалися. Ліси планети існували в такому «захаращеному» стані мільйони років. Насправді сухі дерева та їхні фрагменти (деревина) є невід’ємною частиною лісової екосистеми. Не менш важливою, ніж живі дерева.

По-перше, від мертвих дерев залежать сотні й тисячі різних видів комах, грибів, лишайників та мохів. Канонічний приклад – червонокнижний жук-олень, личинка якого багато років живе в мертвій деревині. Через поширені в Україні практики «ліквідації захаращеності» в лісах стає дедалі менше мертвої деревини, а значить – види, залежні від мертвої деревини, зникають. Знову-таки: ліс деградує.

По-друге, у мертвих деревах накопичена купа речовин та елементів, необхідних для росту дерев живих. Розклад мертвих дерев потроху вивільняє такі речовини, тобто лісовий ґрунт збагачується. І навпаки – вивезення мертвих дерев збіднює лісові ґрунти.

У багатьох країнах Європи існують програми, спрямовані на збільшення кількості мертвої деревини. В Україні все навпаки: вважається, що мертва деревина – це «розсадник шкідників», хоча найбільш небезпечні шкідники в Україні – жуки-короїди – населяють лише живі або нещодавно загиблі дерева. І аж ніяк не сухі, старі й мертві.

Отже, природний ліс не має виглядати, як парк. Мертва деревина – це зазвичай добре.

Українських лісів стає дедалі менше? Не зовсім так

Ще одне поширення уявлення – українських лісів колись було багато, а зараз стає все менше. І колись ми їх втратимо. Бо їх по-варварськи вирубують. Такі уявлення – найкраща ілюстрація того, наскільки складною є тема лісів.

Колись давно лісів в Україні дійсно було набагато більше. Однак протягом останніх кількох століть вони поступово перетворювалися на поля чи людські поселення. Цей процес називається «знелісненням». Але зараз все трохи складніше.

Якщо говорити про ліси України, то офіційно їхня площа становить приблизно 16% території країни. Це так лісовий фонд України. Парадокс у тому, що ми також маємо десь 500 тисяч гектарів лісів, які лісами не вважаються й не перебувають під охороною держави. Здебільшого це так звані самосійні ліси, які утворилися природним шляхом на закинутих полях. У документах це «рілля» або «пасовище». Самосійні ліси щоденно зникають, коли в закинутих полів з’являється новий власник чи орендар. На жаль, в Україні пріоритет за оранкою, а не за вирощуванням лісу. Тож такі самосійні ліси ми дійсно втрачаємо.

З “офіційними” лісами – складніше. Безповоротна їхня втрата відбувається, але не надто масштабно. Зазвичай мова йде про певні інфраструктурні проекти, де ліс вирубують під дороги, забудову чи лінії електропередач.

Однак площа офіційних лісів України протягом останніх 30 років залишається приблизно незмінною. У 99% після вирубки дерева висаджуються або відновлюються природним шляхом. Отже, тут усе ок?

Ні. Вище ми вже говорили про деградацію лісів. Коли ліс начебто залишається лісом, але стає бідним і нестійким. Згадайте приклад зі старим дубовим лісом, який поступився місцем плантації сосни. Деградація українських лісів відбувається постійно й надзвичайно активно. Ми втрачаємо природні ліси з високим рівнем біорізноманіття, натомість отримуючи плантації сосни, ялини чи дуба. Інакше кажучи, ми втрачаємо не площі лісів, але ми втрачаємо їхню якість.

ДЕГРАДАЦІЯ ЛІСІВ – ЦЕ КАТАСТРОФА, А В УМОВАХ ЗМІНИ КЛІМАТУ – КАТАСТРОФА В КВАДРАТІ.

Стійкість деградованих лісів до посух та пожеж, спричинених зміною клімату, загрожує їхньою безповоротною втратою. Уже зараз деградовані ліси – це багатомільярдні збитки, які ніхто не рахує й не враховує.

https://texty.org.ua/articles/103856/vyrubka-i-vysadka-lisiv-v-ukrayini-yak-vidriznyty-zradu-vid-peremohy/