WWF-Україна
WWF-Україна наполягає: Державне агентство лісових ресурсів України (ДАЛРУ), Державне агентство водних ресурсів України та Державне агентство рибного господарства України мають залишатися під управлінням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
Ці ключові для природоохорони державні структури без публічного обговорення планується передати з-під управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в підпорядкування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Відповідна передача – це величезний крок назад, який ставить під загрозу екологічну безпеку нашої країни 
Небезпека зміни для ДАЛРУ
Нагадаємо, перепідпорядкування ДАЛРУ до Міністерства екології та природних ресурсів була багаторічною вимогою природоохоронної спільноти і врешті, це відбулося 2019 року.
Передача назад ДАЛРУ до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства несе дві стратегічні кризи:
Криза перша — змістовна. Сталий розвиток, і сталий розвиток лісового господарства зокрема, передбачає врахування екологічного, економічного та соціального компонентів. Лісова галузь України концептуально знаходилась, і, значною, мірою далі знаходиться у економічній парадигмі розвитку, де переважає економічна цінність лісу — цінність кубометрів деревини.
Сучасні виклики давно потребують врахування всього спектру екосистемних лісових послуг при плануванні і стратегуванні галузі. А це потребує перегляду розуміння цінностей, які несе ліс. Зміни у ставленні до лісу, як до джерела чистої води, чистого повітря, як регулятора клімату, як запобіжника ерозії, як одного з останніх в Україні прихистків дикої природи, як місця культурних, духовних і естетичних надбань. Ніхто не заперечує економічну роль лісу, але погодимося, що все перераховане вище має мало спільного зі сприйняттям лісу лише як деревини. Перебудова галузі вимагає відповідних управлінських рамок, які б забезпечувалися перепідпорядкуванням галузі Міністерству захисту довкілля.
Криза друга — управлінська. Згадана вище зміна парадигми потребує певних управлінських змін. Особливо, в контексті накопичених в Україні проблем: з 2016 року відсутній стратегічний документ розвитку лісової галузі. Галузь потерпає від нестачі фінансування, неефективного управління з недостатньо розмежованими господарськими та контролюючими повноваженнями, на що накладаються поширені практики масштабних де-факто незаконних рубок, замаскованих під санітарні. Лише в останні роки, завдяки новим законодавчим обмеженням, були значною мірою обмежені поширені практики масштабних рубок в об’єктах ПЗФ. Назріле питання комплексної реформи лісової галузі, якій було приділено багато уваги після 2014 року, так і лишилося нереалізованим. Минулого року ситуація почала змінюватися, і, в результаті сформованої Міністерством захисту довкілля робочої групи, був напрацьований попередній варіант нової Державної стратегії управління лісами до 2035 року. Він є першим в історії України стратегічним документом в лісовій галузі, де на рівні з економічним питаннями, була приділена значна увага екологічному блоку питань. Передача ДАЛРУ назад з-під підпорядкуванням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України може загальмувати і зупинити розпочатий процес, таким чином знову законсервувати наявний нині статус, яким незадоволені всі – і представники лісової галузі, і представники природоохоронної спільноти.
Підсумовуючи, дотримання міжнародних зобов’язань і забезпечення екологічної складової при стратегуванні лісової галузі і переосмислення значення лісу від джерела деревини до більш широкого, як джерела найрізноманітніших послуг – є малоймовірним при утриманні ДАЛРУ в економічній парадигмі Міністерства економіки.
Небезпека зміни для Державного агентства водних ресурсів України та Державного агентства рибного господарства України
Подібна проблема існує і з двома іншими органами управління: Державним агентством водних ресурсів України та Державним агентством рибного господарства України.
В обох випадках вони мають справу із управлінням природними ресурсами: водними ресурсами та водними живими ресурсами /істотами, чиє життя пов’язане із водним середовищем і які, водночас, є важливим для людини ресурсом. Значення цих природних дарів зростає з кожним роком, особливо, в зв’язку із втратою біорізноманіття, деградацією оселищ, деградацією природніх водних об’єктів, втратою води, і все це на фоні глобальної загрози — зміни клімату. Так, згідно зі звітом WWF ‘Жива планета’, середнє зменшення чисельності популяцій прісноводних екосистем склало 84%, починаючи з 1970 року. Важливо, що зникають не тільки види, зникають і їх домівки — оселища. І ось саме в цей непростий час приймається рішення, яка може поставити під загрозу ефективність управління цими природними ресурсами.
Чим загрожує така зміна підпорядкування обом установам?
Перш за все, поверненням радянського стилю використання природних ресурсів без огляду на наслідки для біорізноманіття. Адже існувала практика використання водних об’єктів, як своєрідної “блакитної ниви”, з якого забирали ресурс для потреб економіки, або змінювали течії річок заради гідроенергетики, бо цього вимагає економіка країни чи змінювали напрямок течії величезної річки задля потреб гідроенергетики. І коли, говорячи про сферу управління Державного агентства рибного господарства України, аквакультура частково може розглядатися, як частина сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, то такі напрямки, як контроль за промисловим прісноводним та морським виловом, любительським і спортивним рибальством, науковим вилученням та багатьма іншими важливими напрямками лежать в сфері управління Міністерства довкілля.
Подібні аргументи можна навести і стосовно зміни підпорядкування Державного агентства водних ресурсів України. Лише нещодавно громадськість отримала перші позитивні наслідки реформи у сфері управління водними ресурсами, базуючись на кращих європейських практиках, зокрема і в впровадженні басейнового підходу під час управління водними ресурсами, реалізації Водної Рамкової Директиви. Щойно Державне агентство водних ресурсів України показало готовність говорити про ощадне та стале управління водними ресурсами, за участі громадськості та державних органів, щойно почали активно поширюватися знання про важливість водно-болотних угідь, вільнотекучих річок, боліт, роль цих живих екосистем у протидії зміні клімату, як вже готові повернутися назад та розглядати сферу управління водними ресурсами просто, як галузь господарства, що обслуговує людину.
Тому, з огляду на ризики, які спричинить перехід агентств під управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Всесвітній фонд природи Україна вимагає зупинити небезпечні для української екологічної безпеки процеси
