Як лісівники самі себе відшмагали, або яка ціна реформування? | Відкритий ліс

Михайло Іванович, інженер лісового господарства.


Дана стаття написана з метою неупередженого об’єктивного визначення дійсної причини реформування та аналізу грошової оцінки очікуваних результатів реформування лісогосподарського комплексу, визначення  доцільності його проведення  незалежно від інтересів будь якої зацікавленої сторони.

При написанні даної статті використаний виключно Публічний звіт ДАЛРУ за 2021 рік. Висновки, зроблені в статті по результатах  аналітики наявної інформації є особистим баченням автора процесу реформування лісогосподарського комплексу, не є категоричним безкомпромісним  висновком, а тільки матеріалом для  роздумів та обговорення спеціалістами.

Автор будує статтю на достовірних даних, підтверджених відповідною достовірною інформацією і не приймає до уваги різні плітки, чутки, не аргументовані висновки та передбачення.

В першу чергу необхідно визначити, а якою може бути реальні причина та мета реформування  (трансформації) і які від нас по незрозумілій причині приховують.

Спроба пояснити мету  реформування в деякій  мірі зроблена в Публічному звіті Голови ДАЛРУ за 2021 рік, яку можна прийняти до уваги, але вона є інформаційно-відволікаючою, а не  об’єктивною. Досить достатньо дана проблема висвітлена у наступних виступах та інформації п. Болоховця Ю.В., але в них немає чіткої аргументації причин  та результатів проведення реформування.

Спробуємо шляхом аналізу наявних обставин визначити дійсну мету реорганізації, реформування чи так званої трансформації та доцільності заходів її проведення.

Лісогосподарський комплекс в межах країни є єдиною фінансово-господарською структурою, або іншими словами однією сім’єю, незалежно від регіону – чи це Буковина, чи Закарпаття.  По цій причині умови праці в лісгоспах, незалежно від природних умов, повинні бути одинакові. Адже ліси є природним ресурсом, який наданий лісгоспу в користування незалежно від  кількості і якості трудових затрат колективу. В той же час, при однакових трудових затратах колективи лісгоспів в різних природних зонах отримують різні фінансові результати своєї діяльності, а відповідно і рівень оплати праці працівників суттєво різниться. За наявною інформацією рівень заробітної плати працівників лісгоспів південних регіонів менше в 6-8 разів заробітної плати  працівників лісгоспів Поліського  та Карпатського регіонів і лісостепової зони. По цій причині в південних регіонах спостерігається  масове звільнення працівників – так за 2016-2021 роки звільнились  більше 2000 працівників з відповідними наслідками для охорони лісу та виконання комплексу лісогосподарських робіт.

Відповідно різниться  і матеріальна база лісгоспів – в одних джипи і квадроцикли, в інших відсутні лопати для пожежогасіння і немає кому та за що їх купити. 

І як наслідок та приклад – в Миколаївській області за короткий час згоріло унікальне насадження ПЗФ на площі більше 100 гектарів – Андріївський ліс. 

В управлінні ДАЛРУ часто хваляться тим, що лісгоспи сплатили значні суми податків і платежів, але чомусь не підкреслюють того, що це обов’язок підприємств  всіх лісокористувачів, яким держава дала в безоплатне користування 2,3 млрд. кубометрів лісових ресурсів. Можливо в ДАЛРУ не знають, що  сплата податків це обов’язок, а не заслуга і тут нема чим хвалитися.  І чомусь у звітах не вказується яка заборгованість по сплаті податків допущена підлеглими підприємствами – а заборгованість досить значна і це суттєвий недолік в роботі лісгоспів та і апарату ДАЛРУ в сучасних умовах. Притому боргують і лісгоспи лісистих регіонів, в т.ч. і в Карпатах, що недопустимо. І тут також фарисейство – лісгоспи заборгували сотні мільйонів гривень податків, але хваляться що дали ЗСУ безоплатну матеріальну допомогу, яка в десятки раз менша заборгованості. При цьому наголошується що передали автомашини, іншу техніку, пальне. Але ж передали техніку державної власності, а не купили за свої особисті кошти. Тобто віддають державі її власність, але  видають це за героїчний вчинок. 

В той же час за інформацією ЗМІ, на Кіровоградщині СБУ виявила зловмисників, які переправляли за кордон оптові партії деревини за штучно заниженими цінами, що призвело до ухилення від сплати податків на десятки мільйонів гривень.

Як заслуга Агентства відображається і зростання доходу від реалізації продукції підприємствами без відповідного збільшення об’єму лісозаготівель та підвищення рентабельності їх діяльності до 4,4% за 2021 рік. Але це не заслуга керівництва і структури Агентства в цілому, а  об’єктивна реакція ринку на нестачу продукції, яку Агентство штучно сформувало і підтверджує це тим, що щорічний приріст  запасу освоюється орієнтовно на 55-60%. А чого він не освоюється на 80-85%?. Тобто недолік в роботі трансформують в трудовий подвиг.

Як наслідок, в окремих лісництвах Хотинщини були сформовані черги на виписку дров із 400-700 заяв. При чому, реалізаційна ціна дров в окремих регіонах України спекулятивно зросла до 1200-1400 (1600) грн/кубометр по фазі франко-трель. Необхідно відмітити що у відомчих лісах питання вирішують хто як вважає за можливе і потрібне.

Певну дезорганізацію в роботу лісогосподарського комплексу вносить і не доведена до толку недолуго провадима  реорганізація лісгоспів, яка поки що знаходиться на стадії «і ні туди, і ні сюди».

В кінцевому результаті наявна ситуація принижує авторитет органів влади і вимагає вжиття певних заходів для її поліпшення.

І одним з першочергових завдань є вирівнювання фінансової ситуації та фінансове забезпечення процесу ведення лісового господарства в структурі ДАЛРУ, що і є основною метою реформування.

На даний час просити кошти у держави на ведення лісового господарства – це гріх. А особливо в час війни.

Економісти вважають, що на військові потреби під час війни можна витрачати не більше 16-17% ВВП країни. Історія людства свідчить, що при перевищенні цієї умовної норми наступає фінансовий колапс і країна не зможе вести війну та буде вимушена здатися на милість переможця.. На це мабуть і розраховували рашистські поводирі, коли розпочинали війну з Україною. Але прорахувалися. Зусилля народу та Президента України, фінансова політика Уряду, міжнародна допомога коштами і озброєнням, і саме головне небачений в світі патріотизм та героїзм Українського Народу, дозволяють  відстоювати незалежність України..

По цій причині, щоб не перейти вищевказану межу, Уряд вимушений вишукувати кошти для забезпечення життєдіяльності країни і проводити непопулярні заходи для забезпечення економічної стабільності. Одним з таких заходів є реформування  державних структур. Наприклад, прийнято рішення про реформування Фонду соціального страхування шляхом його злиття з Пенсійним Фондом, що дозволить вивільнити близько 2,2 млрд. грн. Значно скорочується апарат державних службовців.

По цій причині проводиться і реформування лісогосподарського комплексу. Дехто з вельми поважних лісівників вважають, що проведення реформування під час війни по цілому ряду причин недоцільне і принесе негативні результати. Але не враховують одного – ложка дорога до обіду і реформування необхідно проводити негайно-кошти потрібні вже, а не колись. Допустити економічний колапс в країні неможливо.

Так, при цьому ущемляються інтереси деякої групи працівників лісового господарства, які привикли працювати за принципом – «ліс наше багатство», але війна є війна і вона вимагає жертв. Люди віддають своє життя на фронті, захищаючи Вітчизну, а лісівники воюють з реформуванням.

Необхідно відмітити і самопожертву країн світу, які ввели санкції проти агресора і несуть при цьому значні економічні втрати. Введені санкції розцінюються  спеціалістами як важлива військова операція, адже скорочення ВВП країни агресора за рахунок санкцій приближає його до вищевказаної  катастрофічної межіі зменшує його можливості щодо поповнення втрат на фронті новими засобами продовження війни.

Окрім цього, Росія як агресор несе людству не тільки військову загрозу, а і екологічну. Бюджетом рашистської держави передбачається виділення коштів на природоохоронні заходи тільки 0,2% від ВВП, що для збереження екологічної ситуації в країні та світі в умовах глобального потепління явно недостатньо і несе загрозу для всього людства..

То який же вихід із наявного становища можна запропонувати, який буде будуватися на реальних обставинах незалежно від посади, особистого бачення ситуації та громадянської позиції автора пропозиції?

В першу чергу необхідно відповісти на питання – чи є реформування неминучим?

Беззаперечноютезоюєте, щомонопольне повноціннеіякісневеденнялісовогогосподарствалісгоспом фінансовоєзбитковим.

Як відомо власником лісів в Україні є народ – а це 41,1 млн. громадян України. Від імені народу України управління фінансово-господарською діяльністю  держави в межах чинного законодавства  здійснює КМУ, який створив для ведення лісового господарства ДАЛРУ, в структурі якого працює всього 43 тис. осіб. Іншими словами власник найняв на роботу колектив ДАЛРУ.

На протязі останніх років по причині об’єктивного зростання соціальних та інших невідкладних непередбачуваних витрат при невідповідному зростанні позитивних економічних показників, держава не може виділяти кошти на ведення лісового господарства і постійно ставить питання про необхідність фінансового самозабезпечення лісогосподарського комплексу, однак становище з фінансуванням лісового господарства в південних і східних регіонах не поліпшується, а навпаки погіршується. Напрошується висновок, що КМУ, як уповноважений орган народу України – власника лісів, вимушений визнати  що колектив ДАЛРУ на протязі декількох останніх років неспроможний самостійно вирішити це питання і по цій причині необхідно провести реформування комплексу.

Питання ставиться просто – не вмієте, чи не хочете ефективно працювати при існуючій структурі, то вибачайте – буде створена нова структура, яка справиться з поставленим завданням. І тут лісівникам ображатися на КМУ, а в його особі на народ України, немає чого.

В лісовому господарстві панує стара закостеніла  система господарювання, яка не відповідає сучасним вимогам. Лісогосподарський комплекс, як зашорений кінь, не бачить, чи не хоче бачити, як за останній час змінились суспільні відносини. А ми хочемо працювати по системі, запровадженою ще Петром І і всіма фібрами своєї душі виступаємо за збереження цієї системи. Іншими словами, найнятий виконавець робіт – ДАЛРУ при підспівуванні «лісових поводирів» нав’язує свою волю власнику щодо системи виконання робіт та взаємовідносин, які суперечать інтересам власника. Деякі з працівників лісового господарства уже привикли до лозунгу, що ліси – наше багатство, тобто їхнє, а не державне і воліли би розпоряджатися ним, як своїм власним та ще й нахабно вимагати кошти на ведення лісового господарства. То який власник погодиться з таким становищем? 

При цьому, ДАЛРУ при наявності в структурі висококваліфікованих спеціалістів ніби зомбоване і не вносить ніяких раціональних пропозицій щодо поліпшення стану справ в галузі.

Дивує ще одне – а де ж наші хвалебні «академіки» з ЛАНУ, де їх наукові досягнення в питаннях технічного та економічного розвитку лісогосподарського комплексу, чому в них такий авторитет, що для розробки вітчизняної програми реформування запросили іноземних неспеціалістів, яких цінують вище, чим наших «академіків»? Вся проблема в тому, що ніхто ЛАНУ всерйоз не сприймає – нехай собі дядьки і тьоті бавляться. 

Але при цьому виникає ще одне питання. Всі працівники лісогосподарського комплексу, в т.ч. і керівники  та апарат ДАЛРУ, які мають владу в руках, випускники наших ВУЗів. То чому вони так зневажили своїх вчителів – професорсько-викладацький склад альма-матері і до складання програми реформування запросили не їх, а не знати кого. В чім причина такої зневаги? 

Основною рушійною і організуючою силою в процесі реформування  є  також профспілка працівників лісового господарства в особі ЦК профспілки, яка в період до  прийняття  Постанови КМУ по питанню проведення реформи в такий важливий час чомусь була оніміла. Подібну ситуацію зайняло і ТЛУ. І куди вони свій язик запхали, що їх тоді і не було чути? Мабуть їх необхідно також реформувати. Підтримуючи економічну реформу лісогосподарського комплексу, яку проводить держава, вони були зобов’язані розробити  свої пропозиції по розвитку лісогосподарського комплексу і по захисту інтересів колективу працівників лісогосподарського комплексу або само розпуститись, щоб люди на них даремно не надіялись і створили незалежну дієву профспілку або товариство, які би на підставі відповідного Закону прийняли активну участь у реформуванні і захистили інтереси працівників, причому силою розуму, а не застосуванням якихось насильницьких методів, які автор відкидає, як засіб для вирішення будь яких ситуацій, а особливо в період військового стану. Читаєш Постанову ЦК профспілки від 05.10.2022 року і листи на адресу ДАЛРУ по питанню реформування і плакати хочеться від безпомічності профспілки. Адже очевидно, що якщо           п. Болоховець Ю.В. ігнорує звернення профспілки, то необхідно терміново звертатись до Міністерства, КМУ, а можливо і до Президента України, а не ставати на коліна перед п. Болоховцем Ю.В.

А де пропозиції ТЛУ по реформуванню, адже виходить що керівники ТЛУ безграмотні, чи що?

 Об’єктивно зусилля 40 тис. працівників лісогосподарського комплексу не зможуть устояти  проти зміни суспільних відносин в сорокамілйьонній  державі. І ображатися на когось в даній ситуації ні до чого. Тобто, КМУ має юридичне, моральне та матеріальне право проводити реформування лісогосподарського комплексу, що виходячи з державницьких позицій він і робить в терміновому порядку.

Прийняття КМУ  7 вересня 2022 року Постанови №1003 про створення ДП «Ліси України» є безальтернативним заходом Уряду, прогнозований автором  і автор,  як громадянин і в деякій мірі економіст, передбачав і підтримує цей крок Уряду.

 Наступне питання – чи могла існуюча структура лісогосподарського комплексу забезпечити належне фінансування всіх  суб’єктів господарської діяльності, які входять в ДАЛРУ?

Попробуємо розібратись.

В першу чергу виникає питання як профінансувати якісне ведення лісового господарства в цілому по ДАЛРУ, а особливо діяльність лісгоспів східного і  південного регіонів країни і чи зможе це зробити ДАЛРУ при існуючій до об’єднання структурі?

Відповідь проста – об’єктивно не може. Чинне законодавство не дозволяє ДАЛРУ сформувати певний фонд, який дозволить здійснювати перерозподіл будь яких коштів рентабельно працюючих лісгоспів.

Певна частина фінансово рентабельних лісгоспів реально мають  можливість надати  фінансову допомогу об’єктивно нерентабельним лісгоспам. Але  не можуть цього зробити по причині відсутності правових норм, які би дозволяли надати нерентабельним лісгоспам безповоротну фінансову допомогу. Таку допомогу рентабельні лісгоспи не можуть включити  в свої витрати. А з отриманого чистого прибутку 50% необхідно сплатити державі в якості дивідендів, 30% витратити на розвиток власної матеріальної бази, а 20% чистого прибутку можна витратити на соціальні потреби колективу або частину  за рішенням трудового колективу можна перерахувати нерентабельному лісгоспу, який з отриманої суми повинен сплатити відповідні податки. Так що в кінцевому результаті, надання допомоги рентабельними лісгоспами  нерентабельним неефективна і недоцільна.

В  час  підготовки виїзної колегії ДАЛРУ на базі Овруцького лісгоспу інші лісгоспи області, готуючи для керівників ДАЛРУ і обласного управління «пир во время чумы» (прошу пробачити вислів рашистів), за наявною інформацією перераховували в якості допомоги Овруцькому лісгоспу значні кошти, які той повинен буде їм повернути, або цей борг буде втоплений уже у зведеному балансі новоствореного підприємства «Ліси України» От так і живемо – одні на фронті гинуть, а їх рідні плачуть, а інші в той час влаштовуть показуху, займаються марнотратством, і хизуються химерним благополуччям, ніби живуть в іншій державі, вивільняючи при цьому близько 35 тис. працівників.

Ви подивіться на фотографії з колегії і зверніть увагу на крісла в залі – кому потрібна така розкіш і чванство?. Залишається тільки запитати –   а чому на стіл президії не поставили золоті батони? Недопрацювали!

Окрім цього необхідно врахувати і менталітет працівників рентабельних  лісгоспів які думають так – а чому ми маємо віддавати нібито свої кошти комусь, нехай держава фінансує ведення лісового господарства на півдні і сході, адже вона власник лісів.

Ця позиція працівників рентабельних лісгоспів  в свою чергу приводить і до невиконання і ними необхідного комплексу робіт  по лісовирощуванню, яке є збитковим. 

При вирішенні даної проблеми працівники лісового господарства виходять тільки із особистих споживацьких міркувань і відповідно оцінюють дії держави, в той же час не пропонуючи ніяких адекватних позитивних заходів.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що реформування лісогосподарського комплексу є неминучим заходом.

Для виходу з наявної ситуації уже  створено єдине державне підприємство (прошу прийняти до уваги – не ліквідація  органу управління в особі апарату ДАЛРУ, а об’єднання госпрозрахункових підприємств, які знаходяться в сфері  його управління ).

І ось тут то і наступає саме головне.

За ініціативою апарату управління ДАЛРУ запропонована схема реформування під назвою «Трансформація….», що розроблена громадською організацією, яка до лісу немає ніякого відношення і реальною ситуацією в лісовому господарстві України не володіє.

Нею запропонована класична схема організації виробництва побудованої на принципах, закладених Генрі Фордом в основі якої є теза, згідно якої за рахунок організації конвеєрного виробництва передбачається різке підвищення продуктивності праці і відповідне скорочення працівників. Можливість використання цієї системи в лісовому господарстві автор статті передбачив та описав у відповідній статті близько двох  років тому назад і притримується в цьому питанні такої думки. 

Дану систему в цілому дехто розцінює як антигуманну по відношенню до людини і роблять свій висновок на підставі   жорстокого сталінського вислову – «немає людини, немає проблем», що чітко проявилося в голодоморі 1932-1933 років та сталінських репресіях 1937-1938 років.

Але  капіталіст Генрі Форд був гуманною людиною. Він на своїх заводах втілив в життя ідею капіталізму благополуччя (є такий термін), яка направлена на поліпшення умов життя працівників. В кінцевому результаті він перший в США в свій час встановив найвищу гарантовану мінімальну зарплату та надавав кожному вивільненому працівникові до 3 рівноцінних місця роботи на інших виробництвах, які створювалися, навіть з врахуванням росту людини.  А от якраз цього автори «Трансформації…» не врахували та чітко не передбачили питання працевлаштування вивільнених працівників..

 Автор вважає, що в конкретному виробничому циклі, підкреслюю – конкретному виробничому циклі, наприклад лісозаготівлях та деревообробці підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження механізації та  автоматизації виробничих процесів та скорочення чисельності працюючих є прогресивним явищем. В той же час, діяльність лісогосподарського комплексу в Україні в сучасних умовах не є окремо визначеним виробничим процесом, а складається з десятка напрямків виробничої діяльності і по цій причині в загальному дана концепція масового вивільнення працівників для лісового господарства в даний час не підходить. Це особиста думка автора статті.

Окрім цього, необхідно звернути увагу на наступне. Більшість працівників лісового господарства без будь якого об’єктивного обґрунтування  виступають проти будь якої приватизації лісів та участі приватного капіталу в процесі ведення лісового господарства. Цю позицію підтримують  і «лісові поводирі», наживаючи собі при цьому  певні піарні дивіденди у працівників лісового господарства. І що саме головне – цієї позиції дотримується і ДАЛРУ, як державний орган, і при кожній нагоді заявляє про недопустимість приватизації лісів та державно-приватного партнерства в процесі ведення лісового господарства. Цього вимагають і відповідні Закони та нормативні документи. Незважаючи на таку єдність голосів, автор вважає що ця позиція є помилковою, якщо не шкідливою для держави. При цьому якщо причини такої позиції працівників лісового господарства піддаються деякому поясненню, то позиція ДАЛРУ, яка нібито є високопрофесійною державницькою структурою на перший погляд незрозуміла. Адже нормативну базу по лісовому господарству через Міндовкілля  формує саме ДАЛРУ.

Так як і на ринку сільгоспземель, так і на ринку лісових земель особливого ажіотажу немає і не буде. Адже навіщо витрачати кошти на купівлю земель та лісів, якщо їх можна використовувати сплачуючи невелику орендну плату або і зовсім безплатно. Хто з бізнесменів буде скуповувати ліси  в період глобального потепління і масового усихання лісів? А який стан бізнесмена буде, коли в результаті досить вірогідної лісової пожежі згорять сотні гектарів лісу, іншими словами будуть горіти його гроші, які він заплатив за ліси.

Зовсім інша ситуація якщо горить державний ліс – це проблема держави.

Відповідно нехай держава і вирішує питання утримання лісів та інвестування.

Таким чином напрошується висновок що для бізнесових кіл доцільно щоб ліс був у державній власності, а вони його безоплатно або за невисоку орендну плату використовували на свій розсуд. Ліс, а не тільки  лісопродукцію.

І цього фактично добиваються працівники лісового господарства, які виступають проти залучення приватних інвестицій для ведення лісового господарства і розвитку лісогосподарського комплексу, а беруть весь тягар фінансування на себе навіть за рахунок звільнення 35 тис. працівників (81% працівників). Згадайте як каже шановне панство польське у цьому випадку. 

Іншими словами працівники лісового господарства самі собі могилу риють.

По цій причині, враховуючи вимоги працівників лісогосподарського комплексу і «лісових поводирів» Кабінетом Міністрів України і     створено     ДП «Ліси України»  з    послідуючим реформуванням в ПАТ засноване на 100% державній власності. Чого хотіли – те маєте.

От так можна розцінювати наявну ситуацію. При цьому стає зрозумілою позиція ДАЛРУ.

При формуванні ДП «Ліси України» а потім ПАТ, виникає ситуація на яку працівники лісового господарства не звертають належної уваги.

В даний час лісові ресурси розподіляються директорами лісгоспів з відповідними фінансовими результатами і колом споживачів незважаючи на аукціони і електронні торги.. При реформуванні вся повнота реалізації продукції перейде в країні до однієї людини – працівника ПАТ, яка буде управляти процесом електронних торгів. Реально директори реформованих лісгоспів будуть мати функції бригадира рільничої бригади в колгоспі або завскладом.

І от тут виникає питання – хто займе провідне місце в закупівлях? Відповідь проста – потужні деревообробні клани, які будуть мати офіційну і законну можливість викупати всі основні цінні ресурси деревини по країні, а  підприємцям залишаться об’їдки від панського столу.

По цій причині гостро ставиться питання про наявність Закону «Про ринок деревини». Якщо цим Законом не буде врегульоване питання забезпечення деревиною підприємців або невеликих підприємств, вони припинять своє існування. Автор статті вважає, що на сьогоднішній день і лісівникам, і деревообробникам всі зусилля необхідно направити на формування і прийняття даного Закону, яким було би врегульовано питання справедливого використання лісових ресурсів всіма учасниками ринку. 

Враховуючи, що єдиним акціонером ПАТ буде держава, держава в особі ДАЛРУ, як власник лісів, зобов’язана інвестувати розвиток або найменше – утримання галузі на певному фінансовому рівні. Яким же чином ДАЛРУ разом з громадською організацією, яка розробила план трансформації передбачає додаткове інвестування в лісове господарство та зміну фінансових взаємовідносин між суб’єктами господарювання і чому працівники лісового господарства, які заперечують участь приватного капіталу в інвестуванні ведення лісового господарства самі затягують зашморг на своїй шиї?

Так як було сказано вище,  ДАЛРУ єдиним шляхом реформування ЛГК вважає створення єдиної юридичної особи, в межах якої можна вирішити фінансові проблеми комплексу та здійснити технічну революцію. Програмою трансформації визначено що основним шляхом  реформування є 2 напрямки, чого не можна зробити при наявних державних лісгоспах:

  1. Це зміна використання коштів по ст. «Витрати» (П(с)БО 9)
  2. Зміна використання чистого прибутку.

Відкидаючи пропозицію про участь приватного капіталу у веденні лісового господарства, ДАЛРУ разом з своїми прибічниками з громадської організації пропонують використати в якості державних інвестицій державні кошти, які будуть отримані:

  1. Шляхом зменшення фонду заробітної плати, тобто зменшити витрати.

Середня місячна заробітна плата по ДАЛРУ за перше півріччя 2022 року складає 17895 грн. За 2022-2023 роки буде скорочено орієнтовно 35000 осіб. Таким чином річний фонд заробітної плати буде скорочено на 7,5 мільярдів гривень, які можна використати по    ст. «Витрати» на підвищення заробітної плати лісгоспів південного і східного регіонів, розвиток їх  матеріальної бази та інші потреби. Крім того, залишок коштів буде використано на державні потреби.

КМУ у Постанові зобов’язав ДАЛРУ працевлаштувати вивільнювані кадри. Тоді виникає питання – а навіщо їх вивільняти? Окрім того, при працевлаштуванні всіх вивільнених працівників в системі ДАЛРУ або ПАТ, нівелюється фінансовий результат скорочення і ніяких додаткових інвестицій в лісове господарство не буде.

Але звільнення орієнтовно 35 тис. працівників призведе до катастрофи в лісогосподарському комплексі. І це розуміють реформатори. І допустити такого вивільнення неможливо.

Тут причина в іншому. Законодавство як України, так і Європи не допускає зменшення розміру заробітної плати при виконанні тієї ж самої роботи. Так, працівник економічної служби Рава-Руського лісгоспу отримує щомісячну зарплатню в межах 25-40 тис. грн. Залишити його на цій посаді, але платити меншу зарплату для вивільнення коштів Закон не дозволяє. Та якщо дуже хочеться, то можна. Для цього працівника необхідно звільнити в ДП «Ліси України» і заново прийняти на цю ж саму посаду в ПАТ, але уже із зарплатою 12- 15 тис. грн.

Це дозволить з вищевказаних 7,5 млрд. грн., враховуючи що все таки 12-15 тис. працівників буде вивільнено, зекономити 3,5-4,0 млрд.грн.

Крім цього, абсолютно ніде не згадується, що при скороченні чисельності працівників лісогосподарського комплексу буде ліквідована, а попросту рухне, система підготовки лісогосподарських кадрів. Адже уже з 2023 року на 8-10 років відпаде потреба у випускниках вищих та середніх учбових закладів по спеціальності «лісове господарство», відповідно залишаться без роботи наукові та педагогічні кадри, які самоусунулись від процесу реформування лісогосподарського комплексу і отримують те, що заробили.

Також напрошується обґрунтований висновок – ніхто не буде займатися питанням працевлаштування вивільнених працівників непридатних для військової служби, їх чекають центри занятості з відповідною професійною переорієнтацією, або виїзд на заробітки за кордон, або працевлаштування в ПАТ на ті ж самі посади, але з вдвічі меншою зарплатою (це по лісгоспах Полісся, Карпат та Лісостепу).

А це трагедія десятка тисяч сімей. От до чого довели лісогосподарський комплекс самі ж працівники лісового господарства, або іншими словами самі себе відшмагали.

  1. Другим джерелом інвестицій автори трансформації вважають отримання додаткового доходу від підвищення об’єму освоєння щорічного    приросту.

Але не тут то було. Необхідно врахувати, що збільшення об’єму освоєння річного приросту буде проходити не за рахунок  економічно ефективних рубок головного користування та упереджених економічно вигідних санітарних та інших вибіркових рубок,  а  за  рахунок  рубок   догляду, починаючи з освітлень. Чи зможе в цій ситуації лісогосподарський комплекс в повній мірі освоїти частину приросту, як пропонують автори трансформації. Автор вважає що не зможе по наступній причині. В розрахунковій лісосіці враховується і приріст насаджень віком до 2о років – вік освітлень і прочисток. В той же час проведення цих рубок, та частково і перших проріджувань, економічно недоцільно та часто неможливо по причині відсутності робочої сили.

В даний час тимчасові робітники, якими в основному виконуються роботи по проведенню вказаних рубок, погоджуються на виконання робіт при оплаті праці в межах 600-1000 гривень за день в залежності від регіону та родинних зав’язків робітників з майстром лісу незалежно від об’єму виконаної роботи. При цьому собівартість заготівлі хмизу при такій системі проведення рубок згідно державних розцінок перевищує 1200 грн за кубометр, що обумовлює неможливість якісного виконання даного виду робіт. 

Довідково: Як вихід з даного становища, лісівники Білоцерківського лісгоспу запроваджують хімічний метод проведення освітлень, який за оцінкою спеціалістів дає позитивні результати і значно знижує вартість робіт та в кінцевому результаті позитивно впливає на біохімічні процеси в насадженнях.

 Якщо за 2021 рік опосередкований чистий прибуток з одного реалізованого кубометра лісопродукції по ДАЛРУ складав близько  80,1 грн, то опосередкований чистий прибуток з одного кубометра при додатковому освоєнні  приросту тій же реалізаційній ціні готової лісопродукції буде зменшуватись і складати 80-90% від досягнутого в 2021 року, або орієнтовно 864 млн. грн. в цінах 2021 року. при цьому рентабельність буде орієнтовно складати 3% ( 4,4% по результатах 2021 року). 

Всього запропоновані заходи можуть  принести щорічний додатковий  чистий прибуток орієнтовно 4,5 млрд. грн. Ця цифра для органів влади і є основним мотивом реформування. Необхідно погодитися що це обґрунтована і вагома причина, в якій переплетені  як об’єктивна складова збільшення доходу у вигляді збільшення освоєння об’єму щорічного приросту, так і антисоціальна у вигляді звільнення 35 тис. працівників.

От така ціна реформування лісогосподарського комплексу за прогнозом автора при здійсненні реформування згідно запропонованої трансформації.  При цьому  автори і виконавці трансформації не понесуть ніякої відповідальності  за результати трансформації по принципу – «мавр зробив свою справу, мавр може йти».

Це і є затягування працівниками лісогосподарського комплексу того зашморгу на своїй шиї, про яке говорить автор.

Виникає класичне запитання –  що робити?

Автор статті висвітлюючи проблему  завжди  в межах своїх знань та досвіду  пропонує  можливі заходи для її вирішення, Прошу лісівників пробачити, але і в цій ситуації автор вважає за необхідне надати  на їх розгляд свої пропозиції – можливо вони і стануть в нагоді (при відсутності ніяких підводних течій). 

Першим можливим варіантом вирішення проблеми по запобіганню скорочення 5 тисяч працівників є збільшення лісогосподарським комплексом в особі ДП «Ліси України» за 2023-2024 рік  доходу в 2 рази порівняно з 2021 роком. Це буде і патріотично і економічно оправдано.

І це можливо. А для цього потрібно думати всім – від сторожа в лісгоспі до Голови Держлісагентства і розширити номенклатуру як лісопродукції, так і виробництво та реалізацію інших видів продукції.

Так, можлива реалізація місцевих та загальнодержавних корисних копалин, виробництво та реалізація будівельних матеріалів, аквакультура, оптова та роздрібна торгівля та інші види діяльності. Дехто може сказати що це видумки. Але автор статті має у цьому питанні свій особистий конкретний досвід. Так, прийнявши невелике лісництво без права юридичної особи, в якому працювало 19 працівників, в т.ч. прибиральниця, сторожі, їздовий, 2 водії, робітники та 11 працівників лісового господарства без будь якої виробничої бази і адмінбудівлі, за неповних 14 років зробив один з кращих багатогалузевих лісгоспів Радянського Союзу, в якому працювало 420 працівників, в т.ч. в складі лісгоспу було 1200 га орних земель та сіножатей.. Окрім будівництва виробничої бази власними силами, лісгосп займався будівництвом багатоквартирних житлових будинків для працівників лісгоспу, лісових кордонів та доріг. Тільки самоскидна група автомобілів в автогосподарстві лісгоспу складалася з                         9 автомобілів (4 КАМазів та 5 ЗІЛ -130 ММЗ 4502), які щоденно виходили на лінію і яких завжди не хватало. Для підготовки площадки для будівництва промбази лісгоспу було завезено 14 тис. кубометрів гранітного відсіву, бутового каменю та землі. В лісгоспі був свій 8-тонний цементовоз, необхідна кількість тракторів, автокранів, 3 зернозбиральних комбайни. Так що при бажанні можна досягнути вагомих результатів.

Збільшення об’єму виробництва і доходу від реалізації продукції з 1 га площі лісів до європейських показників,  дасть  моральне право і можливість звернутися до КМУ з клопотанням про перегляд програми реформування і відміни вивільнення працівників, а навпаки збільшення чисельності працюючих.

Реформування ДП «Ліси в Україні» в ПАТ буде проводитися на підставі цільового Закону України, який буде прийнятий Верховною Радою. У лісівників є можливість терміново розробити конкретні аргументовані, підкреслюю аргументовані, пропозиції по реформуванню і внести їх на розгляд КМУ та Верховної Ради, а не затівати тяжбу з ДАЛРУ про включення членів профспілки до ліквідаційних комісій лісгоспів. Адже порушень чинного законодавства при вивільненні працівників ніхто допускати не буде по тій причині, що для захисту прав працівників є КЗпП та суд, а це не ЦК профспілки та ТЛУ.

В разі необхідності лісівникам потрібно буде звернутися з Петицією до Президента України. І якщо при 35 тисячах вивільнюваних працівників Петиція не набере 25 тис. підписів, то гріш ціна в базарний день  таким працівникам лісового господарства.

І не потрібно боятися залучення приватних інвестицій в ПАТ – ніхто наші ліси в Антарктиду не вивезе. Вони будуть рости в Україні – тільки потрібно їх зберегти від впливу глобального потепління. А для цього потрібні кошти – і великі кошти, і великі людські ресурси. А вимагати їх від нашої рідної України, яка спливає кров’ю своїх  героїв захисників в ненависній війні, розв’язаній нелюдами – це немислимо.

Виходячи з свого бачення ситуації, автор статті вважає що в зверненнях і Петиції доцільно висвітлити наступні питання: 

  • Ліси України –частина світової екологічної системи. Міжнародні зобов’язання України щодо глобального потепління.
  • Економічна складова  лісового господарства в економіці України.
  • Кадровий потенціал галузі, зайнятість населення в місцях відсутності інших робочих місць.
  • Соціальний захист населення, робочі місця.
  • Комплексне використання всіх складових лісу. Технічна революція в лісовому господарстві і лісозаготівлях.
  • Виконання Програми «Зелена країна». Зміна породного складу лісів.
  • Відновлення та експлуатація полезахисних та придорожніх лісосмуг в складі ПАТ.
  • Забезпечення повної самоокупності лісогосподарського ПАТ.
  • Відновлення низової структури лісогосподарських підприємств.
  • Розвиток інших виробничих галузей- будівництво ТЕС на відновлювальних джерелах енергії, розвиток туризму і відпочинкової інфраструктури та інші види діяльності.
  • Хімічна переробка деревини. Виробництво целюлози.
  • Сприяння розвитку діяльності наукових установ, навчальних закладів та громадських організацій.
  • Затвердження Статуту ПАТ після громадського обговорення з врахуванням більшості голосів.

Метою аргументованих, а не емоційних, Петиції і Звернень повинно бути досягнення компромісу щодо динамічного розвитку ПАТ з ростом чисельності працюючих до 100 тис. працівників без скорочення наявної чисельності працюючих.

14 жовтня Україна відзначає День Захисника Вітчизни і Свято Покрови Пресвятої Богородиці.    Автор статті щиро бажає Захисникам Вітчизни Перемоги у війні і щасливого повернення до рідної домівки і сім’ї та просить  Пресвяту Богородицю щоб вона своїми Покровами захистила народ України від всіх бід, які несе війна.

З повагою до читачів

Михайло Іванович,
інженер лісового господарства

Loading