Як впроваджувати національну інвентаризацію лісів

Суспільству потрібна прозора сучасна система збору інформації стосовно стану лісів.

Завідувач лабораторії моніторингу і сертифікації лісів Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агромеліорації ім. Г.М. Висоцького (УкрНДІЛГА) Ігор Букша, розповів, чим відрізняється національна інвентаризація лісів від державного обліку лісів та які результати очікуються від такої інвентаризації.

– Питання національної інвентаризації лісів (НІЛ) відносно нове для України, але у багатьох розвинутих країнах світу вибірково-статистичні методи дослідження лісів активно застосовуються десятиліттями, наприклад, минулого року відбулася знакова міжнародна конференція «100 років національній інвентаризації лісів Норвегії», де представники багатьох країн представили актуальні напрацювання щодо НІЛ. Мені також пощастило дистанційно брати участь у згаданій конференції і її результати переконливо засвідчили, що успішна реалізація таких масштабних і складних проєктів, як НІЛ, може бути лише за умови дотримання комплексного науково обґрунтованого підходу, який поєднує на системній основі методичні, технологічні та інформаційно-аналітичні аспекти НІЛ. Розбудова НІЛ має проводитися на ретельно опрацьованій науковій основі та враховувати сучасні міжнародні вимоги і наявний зарубіжний досвід щодо НІЛ. У цьому відношенні в Укр­аїні ми маємо відповідні напрацювання, які враховують результати низки міжнародних проєктів, таких як: «COST action E43 – Гармонізація НІЛ у Європі: технології для спільної звітності» (2004–2008 рр.); чесько-українського проєкту «ТехІнЛіс – трансфер передових методичних і ТЕХнологічних знань в області ІНвентаризації та моніторингу ЛІСових екосистем» (2005–2011 рр.); проєкту німецько-українського агрополітичного діалогу з підтримки розвитку НІЛ України (2017–2019 рр.). Дуже важливим є також наявність практичного досвіду реалізації пілотних проектів із НІЛ в Україні, які проводилися у 2008–2015 рр. Центром національної інвентаризації ВО «Укрдержліспроект» у Сумській та Івано-Франківській областях під керівництвом Віталія Сторожука.

Науковці УкрНДІЛГА спільно з В.Ф. Сторожуком розробили «Інструкцію з проведення національної інвентаризації лісів України», яка затверджена науково-технічною радою Держліс­агентства України. Ця інструкція враховує міжнародний досвід НІЛ, сучасні інформаційні потреби різних зацікавлених сторін та збалансована щодо рівня інформативності і трудозатрат зі збору даних на ділянках НІЛ. Інструкція розроблена таким чином, щоб забезпечити протягом одного робочого дня для однієї бригади можливість отримання повного набору даних НІЛ на одній обліковій одиниці (кластері з кількох ділянок). За проєктної щільності мережі 5х5 км, орієнтовно 16 польових бригад із 2–3 виконавців забезпечать щорічне обстеження 20% від загальної кількості ділянок НІЛ, рівномірно розташованих по території України, тобто за 5 років буде завершено повний цикл польових робіт. За необхідності скорочення циклу польових робіт (при збереженні щільності мережі ділянок) потрібно збільшувати кількість польових бригад, що відповідно підвищуватиме обсяги видатків.

Критично важливим для розбудови НІЛ є застосування сучасних технологій і засобів збору та обробки інформації, зокрема – мобільних ГІС-технологій та дистанційного зондування Землі. Системне рішення, яке формує цілісну технологічну платформу для розвитку НІЛ, ґрунтується на застосуванні мобільної (польової) геоінформаційної технології Field-Map (https://www.fieldmap.cz), яка розроблена чеським Інститутом дослідження лісових екосистем (IFER) спеціально для НІЛ і нині застосовується у більше, ніж 40 країнах світу. В Україні є значний досвід застосування цієї технології завдяки чесько-українському проєкту ТехІнЛіс, до якого були залучені фахівці УкрНДІЛГА, ВО «Укрдержліспроект» та лісогосподарських університетів із Києва, Львова та Харкова. Технологія Field-Map являє собою повнофункціональну ГІС, яка спроможна підтримувати увесь технологічний ланцюг інвентаризації, починаючи від проєктування мережі ділянок і закінчуючи друком звітності за результатами НІЛ. За допомогою Field-Map швидко може бути розроблене національне програмне забезпечення, яке повністю підтримує усі технологічні процеси НІЛ України (збір польових даних, їх контроль та обробка і аналіз).

– Ігоре Федоровичу в чому різниця між національною інвентаризацією і лісовпорядкуванням?

– На відміну від лісовпорядкування, об’єктом уваги якого є всі земельні лісові ділянки конкретного лісогосподарського підприємства, національна інвентаризація ґрунтується на вибіркових методах обстеження лісів, які дозволяють отримувати статистично обґрунтовану узагальнену інформацію щодо всіх лісів України шляхом екстраполяції вибіркових даних на увесь лісовий фонд країни.

Лісовпорядкування працює в межах певного лісгоспу і його головне завдання – організувати ведення господарства в межах цього підприємства. Для лісів, які перебувають у сфері відповідальності Держлісагентства, лісовпорядкування проводиться регулярно, хоча й іноді бувають проблеми, а от для лісів багатьох інших користувачів (їх площа в Україні співставна з площею лісів балтійських країн) актуальна інформація відсутня. Базове лісовпорядкування проводиться раз на десять років і його результати можна узагальнювати на рівень країни, але проблема полягає в тому, що така інформація має різну ступінь актуальності, оскільки об’єднуються дані, які зібрані протягом десятирічного періоду.

Принципи національної інвентаризації інші. Це вибірково-статистичні методи, якими на чітко фіксованих площах збирають інформацію переважно інструментальними засобами (прямим вимірюванням). При цьому перелік показників НІЛ є досить великим і спектр питань, які знаходяться у фокусі уваги національної інвентаризації є набагато ширшим, тут враховуються потреби в інформації багатьох зацікавлених сторін, тобто не лише інтересах лісового господарства, але й охорони природи, збереження довкілля тощо. В цьому суттєва відмінність між цими двома системами. Якби лісовпорядкування охоплювало всі ліси, тоді, можливо, доповнивши його новими інформаційними показниками, в яких тепер є потреба, можна було б вирішувати питання, які стоять перед національною інвентаризацією, але досвід згаданих вище країн свідчить про те, що таке рішення буде вимагати досить значних коштів. Фахівці лісовпорядкування не лише фіксують інформацію, вони, як спеціалісти, планують на десять років господарську діяльність, тобто вони мають бути кваліфікованими проєктантами. А для національної інвентаризації потрібні лісові спеціалісти, які, окрім фахових знань, є кваліфікованими вимірювачами, що працюють з точними приладами стандартизовано, однотипно і якісно. Тоді отримана різними людьми інформація буде якісною і достовірною.

– Розкажіть, як практично буде організовано процес інвентаризації лісів.

– Мережа ділянок для досліджень на території України проєктується методом статистичної вибірки. Початкова точка з координатами визначається випадковим чином і від неї з кроком близько 5 км проєктується мережа ділянок на територію усієї України. Спочатку аналізується за супутниковими знімками, чи відноситься ділянка до лісу, чи ні? За результатами такого аналізу будуть сформовані групи ділянок трьох типів: перший тип – лісова ділянка, другий тип – нелісова (забудова, сільськогосподарські землі, вода тощо), третій тип – ділянки територій, вид яких (ліс чи не ліс) відразу не вдається визначити за супутниковим знімком («сумнівні»). В цьому випадку тип ділянки визначать при її відвідуванні. Отже, до лісових і «сумнівних» має виїхати польова бригада для перевірки статусу ділянки і відповідного збору інформації. Кластер має форму квадрата, по кутах якого розміщені діляночки (площею 500 кв. м), де будуть проводитися вимірювання. Якщо заміряти усі дерева, підріст та підлісок – це буде занадто трудозатратно, за день цього не зробиш, тому розроблено такий дизайн, щоб оптимізували трудозатрати і досягти того, щоб протягом дня бригада могла зробити заміри на одному кластері, на чотирьох кругових ділянках. Повний тракт у лісі – це буде чотири ділянки, а десь на межі з полем чи річкою може бути й менша кількість ділянок. На інвентаризаційних ділянках проводяться вимірювання діаметрів і висот дерев, визначаються чинники їх пошкодження, оцінюється відновлення та відмирання лісової рослинності. Тут дуже важливим є дотримання процедур вимірювання, оскільки, як краплина характеризує море, так і облікові ділянки характеризують ліси регіону (області). Як свідчать результати пілотних експериментів із НІЛ, якщо вимірювання будуть неточними, то навіть втрата одного дерева в перерахунку на площу лісів області відобразиться втратою приблизно 18 тисяч дерев. Це говорить про те, що дуже важливо в НІЛ застосовувати сучасні технології і науково обґрунтовані методики для якісного виконання роботи. Дотримання розроблених алгоритмів гарантує, що інформація буде зібрана якісною і придатною для аналізу та різнопланового використання.

– Методика НІЛ взята з інших країн чи це власна українська розробка?

– Це компілятивна методика, яка поєднує кращі світові практики і досвід національних пілотних експериментів. Ми цілеспрямовано і предметно займаємося проблематикою НІЛ у рамках наукових досліджень, які замовило Держлісагентство, з одного боку, а з іншого – співпрацюємо із зарубіжними експертами з національної інвентаризації лісів у різних міжнародних проєктах. Ми брали участь у проєкті Євросоюзу CostAction E-43 національні інвентаризації лісів Європи як основа для підготовки спільної звітності. 27 країн Європи, кожна зі своїми традиціями, але завдання проєкту було гармонізувати різні підходи і виробити рекомендації щодо уніфікації показників, методів спостереження і т. ін. Також був потужний міжнародний проєкт, де ми співпрацювали з експертами з Чеської Республіки – ТехІнЛіс (технології інвентаризації лісів). Протягом семи років опрацьовувався кращий світовий досвід, тому методика, яку ми маємо зараз, поєднує кращий європейський досвід і напрацювання українських науковців. Цю методику високо оцінили і німецькі експерти з проєкту «Німецько-український агрополітичний діалог» (АПД), які допомагали нам у доопрацюванні методики національної інвентаризації лісів.

– В інвентаризації зацікавлені, щонайменше, три категорії суспільства: з одного боку, самі лісівники, з іншого – чиновники, Уряд і, врешті, широка громадськість, природоохоронні активісти, які переконані, що «все вирубано». Всі хочуть знати, скільки ж лісу насправді залишилося?

– Зацікавлених сторін є набагато більше, наприклад – ще освітянська і наукова спільноти, деревообробники… Ми прагнули розробити методику національної інвентаризації з урахуванням потреб різних зацікавлених сторін. Тому методика є певною мірою компромісною і комплексною, вона має давати відповіді на інформаційні потреби усіх зацікавлених сторін.

Важливо, щоб до результатів інвентаризації була довіра, щоб це була не якась корпоративна закрита система, а прозора сучасна система збору інформації щодо стану лісів, з чіткими інструкціями і гарантіями якості даних.

– Який час потрібен, щоб країна дізналася все про свої ліси?

– Зараз йдуть дискусії щодо термінів реалізації національної інвентаризації. Це питання непросте. Збільшення кількості ділянок збільшує обсяги роботи, для виконання якої треба залучати більше спеціалістів, транспорту, обладнання… Всяке рішення має свою ціну. Ми зробили розрахунки на п’ять років польових робіт, щороку – 20 відсотків від загальної кількості ділянок буде обстежуватися, при цьому вони рівномірно розташовуватимуться по території країни. Щороку, як нові ділянки будуть обстежені і додані до загальної бази даних, інформація буде все точнішою і точнішою з тим, щоб похибка у визначенні запасів лісостанів сягала не більше 3%. При традиційній таксації лісу (лісовпорядкуванні) вимоги до точності становлять 10%, тому 3% – досить непоганий показник. Інший ключовий показник – визначення поточного приросту деревини. Він важливий, щоб визначити скільки біомаси приростає в рік і мати можливість контролювати, чи не перевищує розмір вирубки обсягу приросту деревини. Щоб визначати приріст потрібно послідовно і якісно проводити вимірювання на одних і тих же лісових ділянках.

– Скільки в цьому проєкті має бути задіяно людей, техніки?

– Ми розраховували на те, що для всієї України потрібно приблизно 16 польових бригад із відповідним обладнанням, двох людей в бригаді достатньо, з водієм може бути три. До цього ще потрібно кілька контрольних бригад, які проводитимуть перемірювання і перезакладання пробних ділянок з тим, щоб мати незалежний контроль. Зазвичай, близько 5% пробних площ перемірюється. Якщо перевірка покаже, що дані – в межах допустимої похибки, їх вважатимуть правильними. У випадку недопустимої похибки є різні варіанти: або дані взагалі будуть забраковані, або дані скоригують, якщо похибки носитимуть систематичний характер. Число бригад може бути й іншим, залежно від кількості ділянок та виділених матеріальних ресурсів для виконання цієї роботи.

– Законом про національну інвентаризацію передбачене фінансування близько 9 мільйонів гривень у рік. Як Ви оцінюєте, цього буде достатньо?

– Вважаю, що таких коштів буде достатньо для започаткування НІЛ, але якщо орієнтуватися на кращу світову практику, то потрібно буде закупити сучасне вимірювальне обладнання, транспорт, оплатити інші матеріально-технічні видатки. Вартість НІЛ значною мірою буде залежати від рішення щодо термінів її проведення. Хочу наголосити – існує баланс між затратами та інформаційною ефективністю системи. При зменшенні видатків на цю роботу нижче критичного рівня, сенс у ній втрачається, тому що це призведе до погіршення якості інформації і отримання недостовірних даних щодо лісів у масштабі всієї країни. Ця робота планується не на короткий період, і тому потрібно мінімізувати ризики втрати послідовності і точності вимірювань показників на ділянці.

– А кому довірять виконувати інвентаризацію, аби, як Ви сказали, її результати викликали довіру суспільства, фахівців? І хто визначатиме виконавця?

– Виконавці повинні бути, по-перше, фахівцями лісового господарства, їх потрібно обрати з урахуванням наявного кадрового потенціалу. Створювати нові структури на голому місці сьогодні не на часі. Принциповим є неупередженість, незалежність організації, яка проводить НІЛ. Щоб не було конфлікту інтересів, така організація має бути незалежною від лісовпорядкування, бо зрозуміло, що дані, які є на сьогодні про ліси, й інформація, яка буде зібрана й узагальнена в процесі національної інвентаризації, так чи інакше, будуть відрізнятися між собою. Тому, що маємо різні методи і системи збору інформації. Але, з іншого боку, на якій базі її розбудовувати? Найбільше підходить потенціал лісовпорядкування, тому що ця структура займається збором інформації щодо лісів, хоча й іншими методами… Логічно буде розпочати, залучивши потенціал лісовпорядкування з тим, щоб у перспективі сформувати окрему незалежну структуру. Це – як варіант, можуть бути й інші рішення, але ключовий момент – структура НІЛ має бути незалежною, збирати інформацію ефективно і прозоро, та надавати її всім бажаючим. Звісно, якась частина інформації має бути закритою, наприклад, точні координати ділянок, але основна інформація, зібрана в процесі реалізації НІЛ має бути у вільному доступі.

Записав Іван КУГНО,
“Лісовий і мисливський журнал”