Як зберегти ліс собі та внукам?

Прописує новий стандарт з лісоуправління, наближений до європейського законодавства.

Із 1 липня набрав чинності «Стандарт лісоуправління за системою PEFC». Ознайомитися з ним можна на сайті Асоціації «Національна система лісової добровільної сертифікації». Нагадаємо, PEFC International була створена в 1999 році як міжнародна неприбуткова неурядова організація, котра просуває стале управління лісами.

В Україні над розробкою стандарту лісоуправління працювала окрема робоча група, до її складу увійшли науковці, екологи, лісівники, підприємці-деревообробники, тобто всі зацікавлені сторони. Як пояснила виконавчий директор Асоціації «Національна система лісової добровільної сертифікації», доцент кафедри таксації лісу та лісового менеджменту НУБіП України Алла Оборська, мета стандарту – гармонізувати українське законодавство із європейським: «Ціль цього стандарту – здійснити синергію законодавства України і міжнародних вимог. Ми прописали, що повинні виконувати підприємства у межах чинного законодавства, ніяких додаткових навантажень на підприємства нема. А знак PEFC дозволить нашим лісогосподарським та деревообробним підприємствам продавати готову продукцію з європейським знаком».

Наявність такого знаку означатиме, що Україна забезпечує високу продуктивність та стійкість лісів, дбає про збереження і відновлення біорізноманіття, мінімізує негативний вплив лісогосподарського виробництва на довкілля та веде невиснажливе лісокористування. Детальніше про новації стандарту лісоуправління розповіла керівниця Асоціації «Національна система лісової добровільної сертифікації» Марія Мага.

«Лісогосподарювання, котре не виснажує ліси»

– Що в цілому являє собою термін сталого лісокористування – у розрізі світового тренду про сталий розвиток країн?

– Сталий розвиток із загальноприйнятого визначення – це концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі. У контексті цього стале лісокористування означає таке господарювання, яке не виснажує ліси та сприяє збереженню екологічно важливих лісових ділянок і біорізноманіття, одночасно підтримуючи економічну стабільність лісокористувача з врахуванням інтересів місцевих громад і держави в цілому. Якщо простіше, то ліс повинен задовольняти різнобічні потреби сучасників, але й залишитися для нащадків.

– Хто може отримувати чи проходити сертифікацію: які саме суб’єкти господарювання і за якою процедурою?

– Проходити сертифікацію лісоуправління можуть усі лісокористувачі – юридичні особи, у постійному користуванні чи власності яких перебувають ліси. Тобто це державні, комунальні підприємства та, теоретично, і приватні власники лісів, оскільки у Лісовому кодексі приватна власність на ліси також зафіксована. Сертифікат видаватимуть незалежні аудиторські компанії на основі розробленого робочою групою стандарту сталого лісоуправління. Передбачена можливість групової сертифікації лісоуправління, для цього необхідно визначити керівний орган групової сертифікації і додатково виконати вимоги відповідного стандарту. Для сертифікації ланцюга поставок деревообробними підприємствами імплементовано базовий стандарт PEFC.

«Чи готові користувачі платити за послуги лісу?»

– Як у збереженні лісів допомагатимуть так звані корисні пожежі, адже це відносно нова практика для лісового сектору, раніше про це говорило лише вузьке коло науковців?

– Один із індикаторів критерію «Підтримання життєдіяльності лісових екосистем» у базовому стандарті PEFC дійсно передбачає можливість використання відпалу (зустрічного вогню) з метою протидії лісовим пожежам та підтримки природного середовища. Робоча група у ході дискусій дійшла згоди не виключати цей індикатор з національного стандарту лісоуправління, зважаючи на масштабні лісові пожежі цього року та високу ймовірність їхнього повторення. Однак використання відпалу обмежується, та підприємство має вживати адекватні заходи щодо управління і контролю при його використанні. Як неодноразово наголошував професор НУБіП Сергій Зібцев, лісівники повинні бути готовими до різних варіантів подій під час лісових пожеж, але для цього мають бути належним чином навчені і оснащені.

– Стандарт вводить поняття екосистемних послуг лісів – чи вже є методики як їх мають рахувати, приміром, лісгоспи?

– Екосистемні послуги – корисності (вигоди), що отримуються від екосистем. На жаль, затверджених методик розрахунку екосистемних послуг, якими могли б скористатися лісогосподарські підприємства, поки що немає. Але, безумовно, вони на часі. Тому у стандарті в рамках критерію підтримання або посилення соціально-економічних функцій лісів передбачено, що лісгоспи повинні, принаймні, визначити перелік ресурсів і екосистемних послуг, які можуть посилювати місцеву економіку. Але інше питання: чи готові користувачі цих послуг до сплати за них? Фермер – за лісосмуги, територіальна громада – за протиерозійні насадження, громадянин – за гриби і ягоди не для власного споживання. Як зазначав головний лісничий одного з підприємств у коментарі до допису про обурення місцевих жителів рубкою у насадженні, «що було джерелом доходу від збору ягід», не було виписано жодного лісового квитка на спеціальне використання лісових ресурсів цими жителями.

Нові вимоги до лісових господарств

– Як сертифікація допоможе осучаснити лісову інфраструктуру, адже у стандарті ідеться про трелювальні волоки, нові дороги та мости, котрі мають мінімально впливати на довкілля?

– Цьогорічні руйнівні повені знову повернули до питання: хто у цьому винен? Чисельні звинувачення направлені лісогосподарським підприємствам, але науковці та екологи погоджуються, що повені спричинені цілою низкою чинників, серед яких, звичайно, і порушення під час проведення лісогосподарських заходів. Загалом це комплексна проблема, яка повинна вирішуватися на загальнодержавному рівні. Але лісівники, зі свого боку, безумовно, мають дотримуватися усіх необхідних нормативних вимог для мінімізації впливу на довкілля: не розміщувати трелювальні волоки поблизу водотоків, а тим більше не здійснювати трелювання потічками, не захаращувати русла водотоків порубковими рештками та інше. Важливо також, що інформація про планування, проєктування і будівництво об’єктів інфраструктури повинна бути у публічному доступі, документацію на будівництво необхідно погоджувати з відповідними державними органами, а проєктування мають здійснювати установи та підприємства, які мають відповідні дозволи державного зразка від уповноважених державних інституцій на виконання таких робіт.

– Крім цього, у стандарті йдеться про необхідність збереження біорізноманіття у лісових системах, якими механізмами це можна реалізувати?

– Збереженню біорізноманіття у стандарті приділена особлива увага. За пропозицією члена робочої групи Петра Тєстова сформульоване визначення екологічно важливих лісових ділянок із прямим посиланням на норми законодавства: окрім об’єктів природно-заповідного фонду, – це праліси, квазіпраліси, природні ліси, території Смарагдової мережі та інші, загалом сім категорій. Завдяки такому чіткому формулюванню лісогосподарські підприємства зможуть їх легко ідентифікувати.

З іншого боку, стандарт всіляко заохочує до збагачення біологічного різноманіття: сприяння природному поновленню, перехід від суцільних до вибіркових способів рубок, формування мішаних, різновікових деревостанів, використання для лісовідновлення переважно аборигенних видів. Якщо планується проведення суцільних рубок, то треба залишати окремі куртини дерев з наявністю життєздатного підросту, рідкісних видів рослин, пташиних гнізд та інших елементів біорізноманіття; дуже старі й дуплисті дерева; сухостій, вітровал і зламані дерева; ендемічні та рідкісні види дерев. Також стандарт обмежує використання інтродуцентів на основі Конвенції про біологічне різноманіття щодо запобігання, інтродукції та зменшення впливу чужорідних видів.

Інна ЛИХОВИД,
Газета “Природа і суспільство”