Якщо ви не можете захистити минуле та сучасне – ви ніколи не побудуєте майбутнє! – Валерій САМОПЛАВСЬКИЙ


Виступ Самоплавського В.І. на колегії Держлісагенства 24 червня 2021 року

Шановні Юрію Віталійовичу, народні депутати, колеги!

Цими днями ми вшановуємо  дві знаменні дати – 55 років утворення Міністерства лісового господарства  України та 100-річчя з дня народження  першого  Міністра, під керівництвом якого і було утворено Міністерство, Лук’янова Бориса Миколайовича. Ці дати не просто співпали – так вирішив Господь Бог, така доля лісового господарства.

Останні десятиріччя були для України надзвичайно складними, часто хаотичні та незрозумілі дії влади приводили до трагічних наслідків. Лісова галузь завмерла в очікуванні чергових змін. І чи будуть вони виваженими і підуть на користь галузі і людям – покаже час. Але сьогодні зрозуміло одне –історія  йде по колу (на жаль!), а не по спіралі. І ми повинні зазирнути в минуле, прислухатись до тих, хто вже на небесах і не можуть самі розповісти про себе, про свої вчинки і дії. За них говорять справи і спогади сучасників (деякі, Слава Богу, ще живі!).

 Однією з величних постатей в історії  розвитку лісового господарства України був Лук’янов Борис Миколайович. Його біографія одночасно і складна і проста. Народився в сім’і лісівника, рано пішла з життя мама, школа, інститут в Голосієво, війна, фронт. Нагороди самі за себе говорять: орден Червоної Зірки, медалі «За відвагу», «За бойові заслуги» і інші. Робота лісничим, старшим лісничим після війни. Навчання в Москві, робота  заступником  Міністра Лісового господарства в Литві. Після реорганізації  в 1953 р. переведений директором Сторожинецького лісового технікуму, а з 1954 р. – заступником Міністра сільського господарства Української РСР, начальником головного управління лісового господарства і степового лісорозведення, де працював по 1959 р. (куди нас  заніс вихор реформаторів).

Не можу не сказати, що після війни по 1953 р. існувало Міністерство лісового господарства, керували яким Черніков і Солдатов. Ви повинні знати, що в 1948 р. була прийнята відома постанова про розгортання робіт по захисту земель від вітрової та водної ерозії. Було створено 600 нових підприємств, 20% запланованих по СРСР робіт перепало виконати українським лісоводам. Підкреслюю: створили нові, а не скоротили існуючі підприємства. Лісівники гідно виконали це завдання.  Це були особистості – освічені, високофахові, чесні,  віддані до кінця вибраній професії.

Разом с тим історія не забуде, що коли лісівники були під так званим управлінням  Міністерства сільського господарства, по лісах України прокотилась хвиля страшних перерубів (особливо в Карпатах), в рік рубали по 2-3 розрахункових лісосік. Борис Миколайович зробив все, щоб вирватись з «гарячих обіймів» аграрників і в 1959 р. був створений Главк при Раді Міністрів УРСР по лісовому господарству і лісозаготівлях. А 29 червня 1966 р. було  утворено Міністерство лісового господарства  Української РСР. Сьогодні, «патріоти» які на дендрологію в кращому випадку кажуть «дрендологія», звинувачують, мов бігали до Москви і заглядали московським боярам в рот. Відповідаю словами легендарного Брежнєва В.М.: «Чушь собачья». Запам’ятайте: всі кадрові питання вирішувались в Києві, фінансування з республіканського бюджету і т.д.  В Україну, як до флагмана в питаннях ведення комплексного лісового господарства їздили за досвідом лісівники з усіх республік СРСР.

Робоча група, яку очолювали Сабдир А.І., Святецька А.В. підібрала цікаві архівні документи.

В 1971 р. виповнювалось 50 років Лук’янову Б.М.. Голова Ради Міністрів УРСР Щербицкий В.В. звернувся до Президії Верховной  Ради УРСР з проханням про присвоєння почесного звання Заслуженого лісовода УРСР Лук’янову Б.М. У зверненні було зазначено: “Під керівництвом Лук’янова Б.М. за  1966-1970  роки посаджено і посіяно  498 тис.га нових лісів, в т.ч. на ярах і пісках  – 185 тис.га, 31 тис. га полезахисних лісосмуг”.                           

Нещодавно Президентом України було поставлено фантастичне, але реальне завдання створювати по 100 тис.га нових лісів щорічно.

Так, це можливо. Але для цього потрібно:

  • Вчасне виділення земель лісівникам під заліснення. Беручи до уваги, що основні площі земель під посадки це регіон півдня і сходу України, ні в якому разі не скорочувати лісгоспи. А що плануєте зробити Ви?
  • Виділення коштів. Державних!, а не проводити експропріацію коштів в лісгоспах Карпат, Полісся.
  • Кадрове забезпечення. Висококваліфіковані кадри є (точніше, – поки ще є.)
  • Воля керівника галузі. По-моєму, вона у Вас, Юрій Віталійович, є.

Так що, як говорить мій друг, бувший міністр торгівлі України Слєпічев О.І.: «В добрый путь, тёплого попутного ветра».

Керівництво країни високо оцінило титанічну роботу Лук’янова Б.М. Він був нагороджений 3 орденами Трудового Червоного Прапора, Орденом Жовтневої революції, медалями ВДНГ і іншими. Борис Миколайович тричі обирався депутатом Верховної Ради УРСР.

Сегодні я не можу не сказати про соратників Міністра. Це: Байтала, Бабіч Г.І., Улицький, Толчеєв, Мартинюк, Конончук, Десятник, Вакулюк, Корпусенко, Болденков, Бродський, Бабіч І.Л., Заремський, Авраменко, Андрусишин, Мірошников і інші. Це начальники обласних управлінь лісового господарства і лісозаготівель : Гаврилюк, Зубанюк, Фертюк, Телішевський, Ковтанюк, Козирацький, Варенніков, Ісаєнко, Парасенко, Гафтанюк, Іжевський, Анацький і богато інших яскравих особистостей. А ще сотні і сотні директорів лісгоспів, ЛМС, лісничих і інших самовідданих лісоводів.

Пройшло  42 р. як пішов з життя Борис Миколайович. Але з роками стає все більш  значимою для нас, його нащадків, ця грандіозна постать, ця велична Людина з її розумом, діями.

Борис Миколайович!

Спасибі Вам за все. Ми будемо Вас пам’ятати вічно!

Простіть окремих невігласів, як говорив Вакулюк П.Г.  За все, що буде зроблене краще і в більших масштабах, ніж зробили Ви – честь і хвала сучасникам. За розруху і поневіряння  – ганьба на віки!

І останнє.

Юрій Віталійович,

Я пообіцяв Вам не критикувати відкрито дії керівництва Мінекології. Я завжди тримаю слово. І не я вніс дезінформацію Володимиру Олександровичу, що в галузі 50 років не проводилось ніяких реформ. Мертві не можуть відповісти.  В живих з 5 післявоєнних Міністрів залишився я один.

Як сказав Чаадаєв: «Я не научился любить свою родину с закрытыми глазами, с преклоненной головой, с запертыми устами».

Так от слухайте всі: галузь постійно реформувалась на марші, а головне – були результати. І це – факт!

В 1994 р. будучі на посаді Першого віце-прем’ер Міністра України, я зустрічав делегацію Молдови на чолі з Прем’ер-Міністром. По дорозі до Києва я запитав у  Прем’ер-Міністра: «А як справи у Ваших сусідів, у румун?»

Він розповів, що іде суд над сином Чаушеску. І на суді син, відкидаючи звинувачення на адресу батька, що той нічого не зробив, сказав: «Вы успевайте белить то, что построил мой отец».

Так от, я хочу відповісти тим, хто приходив після нас – правим, лівим, червоним, біло-голубим і іншим кольорам райдуги – ви по приходу до влади заявляли, що прийняли Гваделупу, а закінчили збором хабарів за продані посади. Фініш у вас получився один: кирзовий чобіт під зад і повне  забуття.

Підкреслюю: я слово стримав. Я не назвав ні назву Міністерства, ні прізвищ посадовців.

Але всі, кому небайдужа доля галузі не повинні допустити, щоб купка людців намагалася перекреслити історію галузі. Вони весь час різними ієзуїтськими методами налаштовували суспільство проти лісівників. А це вже дійшли до краю – дезінформують Президента держави.

І я звертаюсь до всіх в цій залі: якщо ви не можете захистити минуле та сучасне, – ви ніколи не побудуєте майбутнє!. І це було життєве кредо вічно живого в пам’яті нащадків Лук’янова Бориса Миколайовича.

https://www.openforest.org.ua/170814/