Європейські ліси не здатні адаптуватися до змін клімату

29 червня 2020

Останні 5 років стали критичними для всієї екосистеми.

Спілка науковців із Німеччини та Швейцарії заявила, що останні 5 років були найтеплішими у Центральній Європі, і дендрологи припускають, що внаслідок цього ліси не зможуть адаптуватися до змін.

Ці факти підтвердили фізіологічні виміри групи дендрологів. Вчені дослідили поведінку дерев у сучасних умовах; за звичайної спеки дерева просто втрачають вологу, проте в наш час вони буквально «висушуються». В результаті деревина стає занадто щільною, і в ній не циркулює вода.

Передчасне старіння листя бука через нестачу живлення водою.

Хто постраждав?

Біда у тім, що вже протягом цього літа більшість екологічно важливих дерев мали помітні симптоми стресу від посухи: знебарвлене листя, передчасне опадання, висушення.

Ба більше, ще 2019 року деякі широколисті дерева просто не розгорнули своє листя й загинули. Інші ж, що пережили посуху 2018-го, не витримали 2019-й, або стали вразливішими до грибів та жуків-короїдів.

Ліс під загрозою вимирання у Штайгервальді, Німеччина.

Науковці зазначили, що найбільше постраждала смерека, адже її гірський вид висаджували поза природним ареалом. Великої шкоди клімат також завдав буковим деревам: до цього їх вважали «деревами майбутнього», які разом з тарганами виживуть після ядерної бомби. Сьогодні це твердження доведеться переглянути.

Що робити?

Загалом, кліматичні умови навесні 2020 року були занадто суворими для європейських лісів. Попри значні опади у червні, дефіцит води у глибших шарах ґрунту все ще дошкуляє деревам.

Один із дослідників зазначив, що відновлення фауни можливе в довгостроковій перспективі, проте це, як завжди, залежатиме від людей на місцях.

Що робити? Я вважаю, що надзвичайні посухи стануть ще частішими, зокрема через зміни клімату. Аби уникнути негативних наслідків, необхідно реструктуризувати ліси: відтворити мішані ліси із деревами, найстійкішими до посухи. Однак нам все ще необхідно визначити найкращу комбінацію. На це потрібен час, якого в нас немає.

Бернард Шульдт, професор Julius-Maximilians-Universität

Андрій Сабініч

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *