Юрій Марчук: «Надважливе завдання зараз – збереження професійних кадрів при будь-якій оптимізації системи управління». Думки з Форуму. «Україна 30. Екологія”

Автор: Юрій Марчук, Голова ТЛУ

В ці дні триває Всеукраїнський Форум «Україна 30. Екологія». У перший день роботи Форуму, 7-го червня 2021-го року , Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про деякі заходи збереження та відтворення лісів», який передбачає започаткування 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». У проект закладена амбітна для України мета: до 2030 року збільшити площі лісів на 1 000 000 гектарів. В рамках ініціативи лише в найближчі 3 роки запланована висадка 1-го мільярду дерев. Голова Товариства лісівників України Юрій Марчук був серед запрошених на цю подію.

Юрій Марчук: Я мав можливість бути на форумі на другий день коли стояло питання ведення лісового господарства. В залі, окрім мене, були і лісівники з Київської та представники Кіровоградської та Житомирської областей. Хоча домінували екологічні організації. Спікерами на сцені (все це можна побачити в записі) були урядовці: 1-й заступник міністра Бураховський Б.В., заступник Міністра економіки Тарас Качка, Голова Держлісагентства Юрій Болоховець, Голова Екоінспекції Андрій Мальований, Голова Екокомітету ВР Олег Бондаренко, проф. Сергій Зібцев, який спеціалізується на темі лісових пожеж, відкрив дійство міністр Роман Абрамовський. Розуміючи важливість вчорашніх заяв і Указу президента України очікував обговорення і дискусії. Але організатори вирішили по – іншому. Спікери достатньо професійно і фахово висвітили заплановану для них тематику. Від екології – до мораторію на експорт, від пожеж – до контролю і штрафів. Можливо, всі, хто виносили свої питання на обговорення, праві. Коментар народної артистки України Руслани Лижичко на Форумі про те, що рубати не треба, а треба заповідати, з точки зору еколога і, можливо, народної артистки, також правильний, але я хотів би подивитися на цю проблему під іншим кутом зору.

Мені здається, що під час проведення даного заходу не дозволили почути думки людей, які були в залі. Вийшло так, що присутні просто були статистами і їм слова ніхто не надавав.

Друге питання, що саме формулювання «збережемо ліс від вирубування» не зовсім коректне. Якщо ми так говоримо, то чому не кажемо «збережемо картоплю від викопування, а пшеницю від викошування, газ від видобування». Це достатньо поверховий погляд і непрофесійний на проблему, хоча спікери (потрібно їм віддати належне) говорили досить фахово. Але екологічна складова домінувала.

Безумовно, амбітні завдання, які поставив перед лісовим господарством і перед країною, в цілому, своїм Указом Президент, потребують не тільки планування, а й виконання. І, в цілому, об’єктивної оцінки.

Вчора після дискусії хотілось багато наговорити, наслухавшись в кулуарах коментарів від екологів, журналістів. Почув, наприклад, що в Україні пропало 10000 річок (десять тисяч!). Дізнався скільки посекундно треба садити дерев, скільки вагонів з кругляком йде контрабандою через кордон. І поставив собі питання – це що – професіоналізм, популізм, коли кожен – блогер і експерт. Побачив всіх, хто на «сидить» грантах і, чомусь, вони диктують всім умови. А чому ми, лісівники, черговий раз хором мовчимо, де наші пресслужби, спікери?

Думаю, що один Голова Агентства не зможе відбитися від цього популізму. Так трапилось, що за багато років лісівників привчили мовчати, а в кращому випадку, виправдовуватись. І тоді виникає питання! Хто буде виконувати ініціативи Президента? Як? За які кошти і на яких територіях? На мою думку, потрібна фахова пресконференція і детальний розгляд питання на Колегії ДАЛРУ, що і планується 24.06.2021 року.

Безумовно, виконувати це буде професійний лісівник, про якого сьогодні дещо забули. Забули про ту людину, яка постійно працює в лісі, працює не в місті, не в Києві, а живе в селі. Ця людина – лісівник, яка і в дощ і в холод, і взимку, і в спеку працює в лісі, садить ліс, плекає, ростить його, захищає від шкідників, гасить пожежі. Ця людина, як професійна фігура, сьогодні, є певною мірою заручником системи, бо лісівника розглядають як ворога лісу, а еколога – як захисника.

Мені здається, що це той випадок, який ставить вагон попереду локомотива. Сьогодні в цій дискусії цього не вистачало, хоча Міністр екології говорив досить непогано про те, що професія лісівника повинна бути на першому місці по повазі у суспільстві. Але ж, імідж професії формує не жменька людей, які споганили цю професію. Імідж професії формують десятки тисяч людей, які залишилися віддані своїй справі. І не ці люди передавали лісову галузь від однієї партії до іншої, як партійний прапор останні 20 років.

Я, як Голова Товариства лісівників України, просив слово на репліку, але залу слова не дали, тому свою точку зору я викладаю тут.

Мені здається, що сьогодні в цій дискусії не вистачало фахової розмови про професію. З моєї точки зору, найголовніше зараз – зберегти професіоналів, які знають, що таке ліс і вміють його вирощувати, адже. Саме лісівникам виконувати Указ.

Я підтримую залучення громадськості до посадки дерев і підтримую такі ініціативи, як посадити мільйон дерев в один день – люди приїхали на ділянку, посадили дерева, відпочили, побули на свіжому повітрі і поїхали. Це добре, громадськість потрібно залучати до таких акцій. Але ж за цією ділянкою, яку посадили спільно, потрібно доглядати. І це роблять лісівники, бо це їхня робота, це справа цілих династій, бо лісівник – це діагноз. Лісівником стає далеко не кожна людина. Не кожна людина може жити лісом і заради лісу.

Зараз особливо важливо – професійність рішень, збереження професійних кадрів при будь-якій оптимізації системи управління. Людина яка живе в селі чи в селищі, звідти не виїде і потрібно, щоб ці професіонали залишилися в українському лісі, а не на польських заробітках.

Питання нарощування площі лісів надважливе. Україна мала приклади створення по 300 тисяч га лісів в рік, але тоді на це кидалися всі ресурси держави. Якщо сьогодні ці об’єми перекласти лише на плечі лісівників, то затрати на створення таких площ лісів увійдуть у собівартість кубометра деревини, меблів, інших виробів з дерева, які повинні оплатити громадяни України, а звідки у них такі кошти?

Тому, потрібен комплексний підхід на виділення земель під заліснення і створення окремого фонду фінансування амбітної президентської програми. Якщо не передбачити такі речі, то не хотілося б, щоб така гарна ініціатива залишилася б лише ініціативою. Вже на сьогодні податки складають до 50 % в реалізації на лісових підприємствах. І як би не росла реалізація, кошти на підприємствах при таких умовах на розвиток не залишаються.

Щодо окремого фонду під цю програму. В мене не має сумніву, що, якщо не сконцентрувати в ньому 50 % ПДВ, дивіденди та не скоротити хоча би в двічі податок на прибуток, виконати такі рішення неможливо. До речі, потрібна ще техніка та сучасні технології. А ліси Півдня і Сходу? Їх без цільової бюджетної програми утримувати не можливо.

Безумовно, потрібно, щоб кожна обласна рада, кожна ОТГ включилася в цю ініціативу, передбачила свою програму зі збільшення площі лісів на своїх територіях.

Ми не говоримо про ліси державної форми власності, немає різниці, які це ліси: державні, приватні, комунальні, чи відомчі. Важливо, щоб там фахово велося лісове господарство. І головне – як держава це стимулює

Я знову повертаюся до професіоналізму людей, які віддали життя лісу. Сьогодні навантаження з виконання цієї роботи ляже на їхні плечі. Залучення громадських організацій повинне бути. Такі акції, як «Майбутнє лісу в твоїх руках», «Відтворимо ліси разом» «Мільйон дерев за 24 години» – це все правильно, але це – акції. А тут має бути системна робота.

Для початку – створити розсадники, визначити кількість садивного матеріалу і види, які будуть стійкі до змін клімату, потрібно забезпечити їх системне вирощування, щоб їх вистачало на заліснення нових площ, потрібно ще знайти ці площі, створити додаткові робочі місця, знайти людей для роботи в лісовому господарстві і дати їм достойну зарплату, нові технології. Тоді все інше складеться так, як має бути. А то сьогодні чуємо лише громадських екологів і їх бажання контролювати ліс.

Мені здається, що, якраз, сьогодні в цій дискусії не вистачало конкретики, можливо, через обмаль часу, можливо через тематику, яка прив’язана до екології, не вистачило часу на роль лісівника, чесного лісівника, професійного лісівника, лісівника, який віддав життя вирощуванню лісу, а не людина, яка бачить в лісі 3 метри сортименту. Роль справжнього лісівника залишилася поза межами дискусії.

Кожен зі спікерів переживає за свою діяльність. Екологічна інспекція – за контроль, дослідження, але, коли масово відбувалися самовільні рубки в окремих областях, коли видобувався бурштин і залишилися цілі марсіанські пейзажі на Поліссі, де були тоді екологи і екоінспекція? Ідея об’єднати всіх на одній платформі – правильна, але дуже важливо в цій ситуації розуміти, хто буде грати основну роль на виконанні цієї програми, хто своїми руками, розумом і бажанням робити, буде виконувати цю програму і на передовій цього всього буде лісівник, звичайний лісівник, як людина честі і гідності. Я хотів би, що б всі чиновники, які задіяні в цьому процесі, це зрозуміли.

Тому що в 2030 році лісівникам буде про що звітувати, на відмінну від більшості сьогоднішніх політиків. Я в цьому не сумніваюсь. Ліс росте сотню років і вирощують його кілька поколінь лісівників, за цей час зміниться не одна влада, не один лозунг, але ростити ліс будуть професійні лісівники. В цьому немає сумніву.

https://tlu.kiev.ua/pro-nas/novini-zakhodi/novina/article/jurii-marchuk-nadvazhlive-zavdannja-zaraz-zberezhennja-profesiinikh-kadriv-pri-bud-jakii-optimizaciji-si.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *