Володимир Борейко, КЕКЦ
На початок 2000-х років лісові заповідники України не відповідали своєму призначенню. Оскільки в них масово проводилися санітарні рубки. Що стосується лісових заказників, то вони взагалі існували тільки на папері, тому що в них дозволялися не тільки санітарні рубки, а й рубки головного користування.
Концепція заповідності передбачає повну охорону місць проживання всіх видів живих істот у природних заповідниках. Їй протистоїть концепція регуляції в заповідниках, яка, по суті, є ідеєю «виправлення одних порушень іншими порушеннями».
Рубки лісу, як суцільні, і вибіркові, завдають величезних збитків природі. Вони є причиною загибелі багатьох видів червонокнижних рослин-орхідей, плаунів, грибів, а також пролісків,лілії лісової та інших рослин, рубки знищують гнізда червонокнижних птахів-чорного лелеки,дятлів, сов, хижих птахів, а також місця проживання червонокнижних кажанів, мед та рисі. Рубки сприяють висиханню водойм, ерозії ґрунту, виникненню пожеж та спалахів комах-«шкідників».
Так ми з’ясували, що проведення суцільної рубки і подальшої посадки на цьому місці дерев знижує кількість пролісків у популяції в середньому в 20 разів. У середньому в Чернігівській області (кінець 2010-х років-початок 2020-х років) через суцільні рубки популяції дифазіаструму зникають зі швидкістю 5-6% популяції на рік, а швидкість знищення вовчоягідника в Черкаській області за допомогою рубок становить 18% популяцій на рік.
Водночас у лісових природних заповідниках України (і не лише в Україні) відбувалася абсурдна, антиекологічна рубка старих, усихаючих, дуплистих дерев та прибирання хмизу, взяте з практики пересічного лісового господарства. Щорічно у заповідниках Кримський, Поліський, Медобори, Росточчя, Дніпровсько-Орельський, Рівненський, Черемський, що належать Держагентству лісових ресурсів України чи Львівському лісогосподарському університету, санітарними рубками рубалося 100-200 гектарів. У сумі щорічно рубки охоплювали 900 га заповідної лісової площі, сумарний обсяг заготовленої деревини – 25 тис.куб.м. При цьому рубки в Черемському заповіднику щороку займали близько 1% його території, у Росточчі – 2,6%, у Дніпровсько-Орельському – 1,3%, у Медоборах – 2,8% території заповідника. У заповіднику Росточчі рубки лісу займали площу в 6 разів більше, ніж у Канівському заповіднику, що має таку саму територію, але не підпорядкованого лісникам. У заповіднику «Горгани», підпорядкованого Мінекології України, площа рубок у 280 разів менша, ніж у заповіднику «Медобори», яким керували лісники.
У 2008 р. у природних заповідниках України рубки велися на площі близько 20 тис. га, було заготовлено 40 тис. куб. м. деревини. У 2009 р. було заготовлено 42 тис. куб. м. деревини, 2010 р. – 35,6 тис. куб., 2011 р.- 24,5 тис. куб. м, у 2012 р. – заготовлено також 24, 5 куб. м. деревини на площі 900 га, в 2013 р., після того, як громадськість активно почала порушувати питання скорочення та заборони рубок лісу, у заповідниках-було заготовлено всього 2, 1 тис. куб. м. деревини.
Об’єми заготівлі деревини в деяких заповідниках просто вражали. Так, у 2012 р. у Рівненському заповіднику було заготовлено 7,9 тис. куб. м. деревини на площі 1783 га, при цьому за останні 10-12 років суцільними рубками там було знищено ліси на 7,2% лісової площі заповідника. У заповіднику «Медобори» у 2012 р. було заготовлено 7,6 тис. куб. м. Деревини на площі 530 га. При цьому в планах керівництва заповідника було покрити рубками 45% території заповідника. Цікаво, що в цьому заповіднику щорічно вилучалося 1,4 куб. м деревини з одного га, тоді як у середньому по Україні у лісгоспах вилучалося 1,5 куб. м. із одного га. Тобто заповідник практично нічим не відрізнявся від промислових лісгоспів. У 2013 р. у Поліському заповіднику було заготовлено 10 тис. куб. м деревини на площі 140 га. Щорічно в заповідниках Черемський, Дніпровсько-Орельський, Росточчі рубки проходили на 100-200 га. При цьому, як нам вдалося встановити, нерідко рубки лісу в ряді заповідників (Рівненський, Кримський, Дніпровсько-Оєрльський) рубали більше, ніж їм узгоджувалося в лімітах.
У ряді лісових заповідників активно проводилася посадка лісу (Медобори, Рівненський Дніпровсько-Орельський), чим порушувалися природні процеси. Крім того, там активно займалися біотехнією-влаштовували солонці та годували копитних, що допомагало браконьєрам відстрілювати тварин біля місць стаціонарного підживлення, і порушувало природні процеси міграції диких копитних, а також забруднювало сіллю землю.
За природними заповідниками, згідно з дослідженнями нашого активіста А. Ярового, з початку 2000-х років по 2015 р. отримано наступні результати даних про суцільні рубки:
Горгани за цей час вирубано суцільними рубками 39 гa, що становило 1% від території заповідника
Дніпровське -Орельський, 132 га – 6%
Древлянський, приблизно 700 га – 3%
Поліський, 736 га – 4,3%
Рівненський, 2098 га – 7,2%
Каневський, 7 га – 0,3%
Медобори, 39 га – 0, 4%
Росточчя, 56 гa – 3%
Черемський, 88 гa – 3%
Кримський, 45 гa – 0,1%
Ялтинський гірсько-лісовий, 503 гa – 5%
Як ми бачимо, основні суцільні рубки велися в заповідниках Рівненський (за 10-12 років вирубано 7,2 відсотка території) – абсолютний «рекордсмен» серед лісових заповідників по рубках, у Дніпровсько-Орельському – 6% території, на третьому місці – Ялтинське горно. -лісовий 5%. Усі три заповідники належали лісникам. У середньому у кожному лісовому заповіднику (разом із Кримом) за 10-12 років у середньому рубався ліс суцільними рубками на 3% території, що завдавало величезних збитків біорізноманіттю та є неприпустимим. Ці факти, отримані з космічних знімків, підтверджені отриманими нами відповідями із заповідників, Мінприроди України, ОДА та облісгоспів. У деяких випадках деякі заповідники, наприклад, Кримський, як свідчать матеріали перевірки Рахункової палати України, збільшував у 2-3 рази обсяги проведення санітарних рубок без відповідного лісопатологічного обґрунтування (2007-2008 рр.).
Справа часом доходила до абсурду. Наприклад, у Рівненському заповіднику вчені створювали спеціальні охоронні зони біля гнізд рідкісних видів птахів, щоб їх не знищили рубки лісу. І це в заповіднику, де, за ідеєю, взагалі не повинно бути рубок! Але всі рекорди дурниці побив лісовий заповідник Медобори. На жаль, протягом більш ніж десятка років у цьому заповіднику, під виглядом ”охорони корінних природних комплексів”, проводилися широкомасштабні рубки різних видів-санітарні, реконструкції, догляду, причому часто суцільні, а також велося розчищення лісу від захаращеності, У 2008-2012 мм. рубки велися на площі 2,7% від території заповідника, а в 1990-х роках-на 10% території. хижих птахів), і навіть захисників заповідників. Перевірки КЕКЦ показали, що по суті весь заповідник був перетворений на один ліспромгосп. Причому директор заповідника Музика навіть захистив дисертацію на тему «охорони» корінних природних комплексів у заповіднику шляхом рубок. Ось така у нас абсурдна лісова наука!
На жаль, досі багато хто перебуває під владою псевдонаукового та лукавого аргументу лісників, що якщо не рубати в лісі дуплистих дерев, що всихають, не прибирати хмиз, то ліс буде повністю знищений «шкідниками». Під його прикриттям санітарні рубки в природних заповідниках стають «не мірою догляду» за лісом, а зручною формою «лісокористування», завдаючи величезних збитків лісовому біорізноманіттю та заповідним екосистемам, знищуючи житла 68 видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України. зі старими та дуплистими деревами.
Зрозуміло, що всі ці санітарні рубки проводилися в заповідниках з однією метою – заробити на продажі деревини, добре, що законодавство дозволяє.
На початок 2010-х років щорічно у природних та біосферних заповідниках рубалося 17841 куб. м на площі 533 га, в національних природних парках рубалося 328 289 куб м на площі 18 720 га, в регіональних ландшафтних парках рубалося 65 496 куб. м. на площі 4512 га, у заказниках рубалося 412 488 куб. м на площі 9600 га, в заповідних урочищах рубалося 105 432 куб. м на площі 2040 га, у пам’ятниках природи рубалося 4584 куб. м на площі 192 га. , У дендропарках рубалося 1800 куб. м. Деревини на площі 600 га. Загалом в Україні в даних об’єктах ПЗФ рубками проходило за рік 35597 га, що становило 1,1% від усієї площі території природно-заповідного фонду України, при цьому рубалося 934 130 куб. м. деревини. Крім цього, щорічно в Україні (без Криму) офіційно очищення лісу від захаращеності на територіях ПЗФ проводилося на площі близько 7800 га. при цьому офіційно заготовлялося близько 65 700 куб. м деревини. Таким чином, тільки офіційно щороку в Україні в об’єктах ПЗФ під час рубок і розчищення лісу від захаращеності заготовлялося 999830 куб. м. Деревини, тобто. – близько 1 млн. кубів, що становило 1/15-1/17 від щорічної заготівлі деревини в Україні. Все це говорить про широкомасштабну та екологічно небезпечну рубку лісу в об’єктах ПЗФ. Загалом рубками та розчищенням лісу від захаращеності в об’єктах ПЗФ в Україні проходило близько 43400 га. Все це говорить про широкомасштабну та екологічно небезпечну рубку лісу в об’єктах ПЗФ. Загалом рубками та розчищенням лісу від захаращеності в об’єктах ПЗФ в Україні проходило близько 43400 га. Все це говорить про широкомасштабну та екологічно небезпечну рубку лісу в об’єктах ПЗФ.
Аналіз, проведений Київським еколого-культурним центром, показує, що серед областей, що лідирують у 2013-2014 роках. за обсягом заготовленої деревини в об’єктах природно-заповідного фонду (природні та біосферні заповідники, національні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, дендропарки, пам’ятки природи та заповідні урочища) на першому місці з великим відривом (вдвічі!) знаходиться Чернівецька область (11453) куб.м), на другому – Закарпатська область (87295 куб. м), на третьому – Чернігівська (64336 куб. м). У лідерах цієї групи також є Івано-Франківська, Житомирська, Львівська, Рівненська, Хмельницька область, а також, що дуже цікаво- і дві степові області – Херсонська (39076 куб. м) та Одеська область (35336 куб. м).
За площею рубок в об’єктах ПЗФ на першому місці – Вінницька область (5247 га), на другому місці – Закарпатська область – 2310 га, на третьому – Чернівецька область – 2081 га. Серед лідерів у цій групі також Хмельницька, Чернігівська, Львівська, Івано-Франківська, Рівненська області та степова – Одеська область (1055 га).
З таким “заповідним” лісоповалом треба було щось терміново робити. Спочатку ми зайнялися лісовими заповідниками. У чому полягала проблема? Відповідно до ст. 16 Закону «Про природно-заповідний фонд України», що містить заборони на різні види господарської діяльності у заповідниках, у них заборонялися «усі види лісокористування». Але санітарні рубки до лісокористування не належали. За лісовим законодавством це заходи, які нібито спрямовані на охорону та оздоровлення лісу. Завдяки такій лісоправовій казуїстиці ліс у лісових заповідниках масово рубався та продавався. Мінприроди України погоджувало лісовим заповідникам спеціальні ліміти на рубання лісу. Звичайно, все це робилося не без величезної корупційної складової.
З 2013 р. ми почали проводити пікети Мінприроди України із вимогою скорочення лімітів на рубки у заповідниках, а також проводити прес-конференції. З’явилися перші результати. Якщо на 2012 р. Мінприроди України погоджувало семи лісовим природним заповідникам рубку на 738 га із загальним обсягом 24183 куб. м. деревини, то на 2013 р. Мінприроди України було узгоджено рубання всього на 154 га загальним обсягом 2012 га, що становило зменшення площі рубок майже на 80 %, а обсягу заготівлі деревини на 90 %. У наступні роки обсяги лімітів природним заповідникам ще зменшились.
23 лютого та 23 березня 2015 р. було проведено пікети Мінприроди України та Держлісагентства України з вимогою заборони санітарних рубок у заповідниках та заповідних зонах, пам’ятках природи та заповідних урочищах.
Було направлено також звернення до Кабміну України, в якому потрібно було внести зміни до Правил санітарних рубок, заборонивши рубки у заповідниках.
В результаті Мінприроди України та Держлісагентство України видали спеціальні накази та інструктивні листи щодо припинення рубок у заповідниках та заповідних зонах. А у травні 2015 р. був підписаний і спеціальний закон, розроблений Київським еколого-культурним центром, який забороняє всі суцільні та поступові рубки в заповідних зонах, а значить і в заповідниках.
У травні 2016 р., завдяки підтримці заступника міністра Мінприроди України В.Канцурака, я, разом із Олегом Листопадом та Тетяно Тимочко (керівник Всеукраїнської екологічної ліги) увійшли до міжвідомчої робочої групи щодо внесення змін до Санітарних правил у лісах України. Тиждень суперечки з лісниками не пройшов даремно. Ми домоглися, що у заповідниках і заповідних зонах РЛП і НВП, і навіть у заповідних урочищах і пам’ятниках природи заборонялися всі види рубок, що було записано в Санітарних правилах.
Це була величезна перемога.
У 2017 р. ми провели опитування всіх лісових заповідників та Мінприроди України. 2017 р. рубки в заповідниках не велися і на 2018 р. не заплановані. Лише один заповідник-Дніпровсько-Орельський не відповів, але, як повідомив заступник директора Департаменту заповідної справи Мінприроди України С.Матвєєв, ліміти по рубках на 2017 р. Мінприроди даному заповіднику не погоджувало.
Не велися вже в заповідниках лісокультурні та біотехнічні заходи. Київським еколого-культурним центром було проведено на території низки заповідників експедиційні виїзди, які підтвердили відсутність нових вирубок.
Припинення рубок лісу на території всіх лісових та лісостепових заповідників України можна віднести до однієї з найбільших перемог екологічної громадськості України, яка була здобута в рамках всеукраїнської кампанії «Йдемо до Європи-будуємо заповідність».
На слова подяки заслуговує міністр екології України Остап Семерак, який підтримав наші вимоги припинення рубок у заповідниках, а також народний депутат України Остап Єднак, автор низки законів про припинення рубок у ПЗФ.
Звісно, не всім така наша діяльність подобалася. Колишній помічник лісового міністра Самоплавського Попков, який мав популярний серед лісників сайт, піддав нас всілякому осміянню. Здивували також деякі зоологи, які заступилися за Поліський заповідник, який ми теж звільнили від рубок. Мовляв на рубках лісу заповідник заробляв, а тепер йому нема на чому заробляти. Дивна логіка у цих учених, які часто випивали в цьому заповіднику, а тепер вирішили захищати антизаконні та антиекологічні порядки, що існували там.
Однак існувала ще одна дуже серйозна проблема, яку ми навіть не замислювалися. З нею нас познайомив наш товариш Андрій Плига, котрий ще зі студентських років зайнявся охороною лісу від рубок. Він звернув увагу на заказники, які в Україні захищали дуже велику площу лісу. Насправді цей захист був дуже ефемерний, так у заказниках дозволялися всі види рубок, і санітарні, і комерційні, тобто. рубання головного користування.
Наприклад, у низці карпатських заказників за останні десять років (2005-2015 рр.) суцільними рубками було вирубано 10%-20% території, що є неприпустимим.
Так, у Замовник Странзул, Задня, Кедрин – було вирубано 215 га, що склало 20% від усієї території, у Либохоревському заказнику було вирубано 465 га, що становило 15%, у заказнику Горгани було вирубано 197 га, що становило 13 площі заповідника.
За нашими даними, у середньому щорічно (з початку 2000-х по середину 2010-х) у всіх заказниках України суцільні рубки відбувалися на площі 9600 га, де щороку заготовлялося 412480 куб. м. деревини.
Як показала наша комплексна перевірка 82 лісових заказників Київської області та м. Києва, проведена наприкінці 2016-початку 2017 р., виявилося, що у багатьох з них велися катастрофічні суцільні рубки, від яких протягом 10-15 років втратили повністю або значно свою екологічну цінність 15% лісових заказників Київської області та Києва.
Всі ці підрахунки щодо рубок в об’єктах ПЗФ ми робили самі. В Україні взагалі ніхто не вивчав масштаби рубок та їхнього впливу на заповідні об’єкти. Все йшло своєю чергою – природоохоронні органи – обласні Департаменти екології, Мінприроди України виписували лісникам ліміти на рубки в заповідних об’єктах, а ті спокійнісінько рубали. Чим завдавали колосальних збитків природі. Але це нікого не хвилювало.
Фактично не було наукової літератури про шкоду рубок на тварин і рослини (крім трохи вивченого зоологами негативного впливу на птахів і кажанів). Ботаніки, за винятком професора В.Мельника, взагалі обходили мовчанням питання рубок. Тому, вивчаючи цю проблему, ми почали практично з нуля.
Поступово разом з Іваном Парнікозою, Антоном Паламарчуком, Валерієм Брініхом, Олесею Яровою, Галиною Левіною та ін. ми підготували та видали кілька книг на тему негативного впливу рубок на ліс та його мешканців- « Заповідники України без гламуру. Моніторинг порушень заповідного режиму», «Критика регуляційних заходів на територіях суворого природоохоронного режиму (категорія 1-А МСОП/IUCN)», Останні острівці свободи. Історія українських заповідників та заповідності ( пасивної охорони природи ( X століття-3015 )», « Санітарні рубки в об’єктах ПЗФ.
Екологічна шкода та протизаконний вид діяльності», « Лесоцід в Україні», « Негативний вплив рубок лісу та іншої господарської діяльності на червонокнижні та інші рідкісні рослини», «Заповідність (пасивна охорона природи. Теорія та практика», «Замовники та інші об’єкти ПЗФ України без гламуру. Моніторинг порушень заповідного режиму, 2007–2018. Матеріали незалежного розслідування”, а також кілька популярних буклетів.
Все це дозволило нам мати серйозну доказову базу у розмовах із депутатами, чиновниками та лісниками.
Велику допомогу у боротьбі з рубками у ПЗФ надали народні депутати України Микола Томенко, Ігор Луценко, Борислав Береза, Остап Єднак, які підписували наші звернення до органів влади, а також наші проекти законів щодо боротьби з рубками. На жаль, Президент Порошенко незабаром прибрав Миколу Томенка із народних депутатів.
Слід сказати, що 2014-2016 рр. були часом великого суспільного підйому, натхненні другим Майданом люди хотіли реформ. Саме тоді громадський рух проти рубок у лісах досяг свого піку. Київська, Волинська, Полтавська, Вінницька, Закарпатська, Херсонська обласні ради, Київська міська, а також кілька районних рад Львівської області приймали рішення про заборону рубок лісу в об’єктах ПЗФ та взагалі у лісах. Рішення Київської облради підготував Андрій Плига, рішення Полтавського обласного та Київського міського я. Крім цього, ми розіслали по всіх облрадах України копії вже прийнятих рішень облрад щодо заборони рубок з проханням прийняти аналогічну. Подекуди це спрацювало, наприклад у Закарпатській чи Полтавській області.
Преса постійно публікувала матеріали, що викривають незаконні рубки у лісгоспах.
Завдяки розробленому разом з Андрієм Неліпою, керівником Громади рибалок України Закону та підтриманому народним депутатом України Миколою Томенком, з 2016 р. ми запровадили в Україні сезон тиші, заборонивши з 1 квітня до 15 червня щорічно санітарні рубки у лісах.
У цьому ж році ми домоглися важливого внесення до Правил санітарних рубок у лісах України, заборонивши у заказниках – загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних суцільні санітарні рубки.
Крім цього будь-які види санітарних та інших рубок, а також боротьба із захаращеністю заборонялася біля місць гніздування рідкісних видів хижих птахів, занесених до Червоної книги України (радіус 500 м), чорного лелеки (радіус 1000 м) та струмків глухарів та тетеруків (радіус) ).
Завдяки нашій роботі за кілька років охоронні зони для рідкісних видів флори та фауни створили 5 обласних управлінь лісового господарства, 37 національних парків, 1 біосферний заповідник, 1 регіональний ландшафтний парк, 26 лісгоспів.
Паралельно ми почали вимагати зняття керівника Держлісагенства України Крістіни Юшкевич, яка заважала нам захищати від рубок об’єкти ПЗФ. Взагалі історія з Юшкевичем – яскравий приклад дурості та непрофесіоналізму керівників багатьох наших державних органів. Людина почала керувати все лісовою справою України, до цього не маючи найменшого досвіду роботи в лісі, а також лісової освіти. Потім вона вступила до Львівського лісотехнічного університету, і студент першого курсу Лісотехнічного університету Юшкевич почала керувати лісникам України, багато з яких мали досвід роботи у лісовому господарстві по 20-30 років та наукові ступені. Натомість Юшкевич прилаштувала біля себе досвідчених та цинічних піарників, які завдяки замовним статтям у ЗМІ стали формувати для Юшкевич образ такий собі «української берегині лісу». Справжня ганьба!
Але, звичайно, одним із найбільших наших досягнень був розроблений КЕКЦ та Українським товариством охорони птахів законопроект з охорони пралісів, який влітку 2017 р. став Законом. Цим законом ми домоглися, що:
у всіх типах заказників, а також у пам’ятниках природи забороняються суцільні, прохідні, лісовідновлювальні, поступові рубки, а також боротьба з захаращеністю.
- у заповідних урочищах забороняються всі види рубок, а також боротьба із захаращеністю.
- вводиться новий тип пам’яток природи – пралісова пам’ятка природи з дуже жорстким режимом охорони.
У 2016 р. у лісах України почався спалах короїду. Причина – антиекологічне ведення лісового господарства Держлісагентством, яке спрямоване на проведення суцільних рубок (через які соснові ліси послаблюються і починають сохнути), заміну природних лісів монокультурами сосни, проведення рубок уздовж річок, озер боліт (що веде до висихання лісів та їх ослаблення) , знищення природних ворогів короїда-дятлів В результаті для короїда з’являється маса їжі у вигляді ослаблених соснових рукотворних масивів, де він харчується та швидко розмножується.
Слід додати, що масові спалахи короїда-це звичайне природне явище, що повторюється раз на кілька десятків років (типу спалахів сарани).
Екологи, а також відомий фахівець у галузі захисту лісу доктор наук Валентина Мєшкова говорили, що з метою боротьби з короїдом необхідно вести екологічно збалансоване лісове господарство, відмовитися від суцільних рубок, припинити садити монокультури сосни, використовувати природних ворогів короїда, а щодо самого спалаху короїду. , то за законами екології вона самозруйнується через 3-4 роки (що і сталося. У 2020 р. спалах короїду зійшов нанівець).
Проте чиновники Держлісагентства України та деякі обласні лісові «генерали», які патологічно ненавиділи природоохорону та заповідну справу, вирішили відігратися на заказниках (у яких нещодавно екологам вдалося заборонити проведення суцільних рубок). Вони за допомогою підгодованих журналістів запустили у ЗМІ фейк, що, нібито, у всьому винні заказники, в яких через заборону суцільних рубок почали масово розмножуватися короїди і тому потрібно знову почати суцільні рубки.
Першим на захист заказників від Держлісагентства виступив Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ). Ми провели кілька пікетів Держлісагентства на захист заказників, чим трохи збив пиху лісових “генералів” (чиновники Держлісагентства боягузливо зачиняли двері своєї контори на швабру, боячись пікетуючих).
Єдиним українським журналістом, який сміливо виступив проти ідеї Держлісагентства рубати в заказниках, був відомий журналіст-еколог Олег Листопад. Своїми статтями, що іскряться народним українським гумором, він доводив чиновників Держлісагентства до сказу. Всі їхні тупі аргументи, засновані на «рубати ліс-найкращий захист від короїда» він розбивав у пух і порох.
Велику допомогу КЕКЦ та Олегу Листопаду у захисті заказників від рубок надав заступник міністра Мінприроди України Василь Полуйко. Інтелігентний, який має біологічну освіту (що рідко для заступників міністрів та міністрів екології в нашій країні), він легко розібрався у справжніх інтересах лісників, і не став їм узгоджувати проект внесення правок до Санітарних правил у лісах України, якими чиновники Держлісагентства хотіли пустити кров заказникам .
Атаку лісових генералів було відбито. А в 2020 р. потуги лісових генералів стали неактуальними, оскільки спалах короїду в лісах України зник.
Виснажлива боротьба за заборону рубок у заказниках тривала.
Незважаючи на те, що нашим законом про праліси заборонялося проведення низки видів рубок у заказниках та інших об’єктах ПЗФ, Держлісагентство з останніх сил його саботувало. Разом із Кабміном вони не стали робити відповідні добавки до Санітарних правил у лісах України. І тому ми разом із народним депутатом України Ігорем Луценком (першим автором Закону про праліси) у квітні 2020 р. подали до суду на Кабмін. І виграли усі три інстанції.
Бажаючи відігратися, лісники через нардепів Рубльова та Палцю подали в 2020 р. законопроект, який знову дозволяє рубки в ряді об’єктів ПЗФ. Проте Київський еколого-культурний центр, Всеукраїнська екологічна ліга та Асоціація зоозахисних організацій організували масовий потік листів до Верховної Ради України та антиекологічний законопроект було відкликано.
Разом із Олегом Листопадом ми переконали секретаря Комітету з екології, народного депутата України Остапа Єднака проводити раз на квартал засідання із залученням чиновників із різних питань охорони лісу та ПЗФ від рубок та браконьєрства. Деякі з них виявились дуже успішними.
На жаль, суспільний інтерес до проблеми захисту лісів та об’єктів ПЗФ від рубок почав падати. Нові депутати, як загальнодержавного, так і обласного (міського) рівня виявилися набагато гіршими за колишні. Здебільшого депутатами обиралися місцеві комерсанти, зацікавлені лише у власній наживі. Так, із 120 депутатів Київміськради близько 80 осіб представляли забудовники чи їхні лобісти.
Проте ми продовжували свою роботу із захисту заказників та інших об’єктів ПЗФ від рубок. Звичайно, основні наші зусилля були спрямовані на зміну законодавства.
Залишалася ще одна проблема. Справа в тому, що підзаконні акти дозволяли проводити рубки головного користування в заказниках, а також у господарських зонах регіональних ландшафтних парків та національних парків.
Згідно з даними Мінприроди України та Департаментів екології обласних держадміністрацій рубки головного користування були передбачені положеннями про 830 заказників місцевого значення, 37 заказників загальнодержавного значення, 30 регіональних ландшафтних парків, а також Проектами організації 4 національних парків-Галицького, Шацького, Ужанського та Дермансько-Остроз. По суті близько 1 тис. об’єктів ПЗФ частково або повністю, через рубки головного користування, що проводяться в них, не виконували свою природоохоронну роль.
Тому мною було підготовлено законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони суцільних рубок на гірських схилах у ялицево-букових лісах Карпатського регіону». За старого складу Верховної Ради України, в якому були депутати, які активно нас підтримують – Ігор Луценко, Борислав Береза, Остап Єднак, він, на жаль, встиг пройти лише перше читання. На друге читання законопроект уже вийшов за нового, дуже погіршеного складу Ради. У ній Комітет з екології очолив дуже непорядна людина, відвертий лобіст Держліагентства Бондаренко. Саме завдяки його редагуванням мій закон при другому читанні був погіршений. Хоча заказників, НВП та РЛП правки Бондаренко не торкнулися.
Незабаром закон був підписаний і набув чинності. Рубки головного користування цим законом ми заборонили у заказниках та господарських зонах регіональних ландшафтних парків та національних парках. Після цього ми звернулися до обласних Департаментів екології та Мінприроди України з вимогами вилучити з Положень про заказників, НВП та РЛП пункти щодо можливості проведення рубок головного користування у цих об’єктах ПЗФ. Що загалом і було зроблено.
Однак знову Кабмін та Держлісагентство не захотіли вносити, згідно з цим Законом, зміни до відомчих документів. І знову Київському еколого-культурному центру довелося подати до суду проти Кабміну України.
Взагалі, звичайно, це зовсім дивовижна справа. Чиновники Кабміну та Держлеагентства України тупо, вже вкотре, не хотіли виконувати підготовлені нами та ухвалені Верховною Радою України та підписані Президентом України закони. І їм за це кричуще бездіяльність не було жодного покарання.
І тут нам трохи пощастило. Після чергових перестановок в уряді України Держлісагентство із ведення Мінагро передали Мінприроді. Ми одразу провели пікет Мінприроди з вимогою виконання наших двох законів – про захист пралісів та про охорону карпатських лісів. На пікет вийшов заступник міністра Мінприроди Б.Боруховський, котрий обіцяв підтримати наші вимоги. Ми з Галиною Левіною пізніше прийшли до лісового відділу Мінприроди, де з його працівниками обговорили всі правки до підзаконних актів, які потрібно було внести згідно з двома чинними законами. лісового законодавства. Він забив останній «гол» у ворота Держлісагентства.
9 грудня 2020 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1224 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»
Цим документом були внесені зміни до різних лісогосподарських постанов, зокрема Санітарні правила у лісах України, Правила покращення якісного складу лісів та Порядок спеціального використання лісових ресурсів, які були прописані у відомих законах – про захист пралісів та про охорону карпатських лісів, що були підготовлені Київським еколого-культурним центром, Українським товариством охорони птахів та Всеукраїнською екологічною лігою. Крім цього, Міндовкілля України, яка була розробником цієї постанови Кабміну, внесла ще й свої доповнення, що посилюють захист заповідних лісів від рубок.
Отже, завдяки цій постанові:
- У природних заповідниках, заповідних зонах нацпарків, регіональних ландшафтних парків, біосферних заповідників, заповідних урочищах, пам’ятках природи заборонені всі види рубок, і навіть боротьба із захаращенням лісів.
- У всіх заповідних об’єктах, крім господарських зон нацпарків, регіональних ландшафтних парків, зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників заборонено рубати дерева, уражені опеньком, судинними хворобами, раковими захворюваннями, дерева з трутовиками (що давало лісникам можливість вести рубки лісу).
- Заборонено боротьбу із захаращенням лісів у листяних лісах в об’єктах ПЗФ, крім господарських зон нацпарків, регіональних ландшафтних парків, зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.
- Прохідні рубки до ПЗФ заборонені крім господарських зон нацпарків, регіональних ландшафтних парків, зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.
- Рубки головного користування заборонені у господарських зонах нацпарків, регіональних ландшафтних парків та у заказниках.
- Окрім цього у гірських лісах Карпат заборонено лісовідновлювальні рубки.
- На ділянках, де проводяться вибіркові санітарні рубки, повинні залишатися старі дуплисті дерева, сухостійні, з поламаною кроною, з відірваною корою, з гніздами птахів, проживаннями кажанів.
- У заказниках заборонялася боротьба із захаращенням лісів.
Таким чином, практично всі основні види ПЗФ, завдяки нашій семирічній кампанії, в тій чи іншій мірі були захищені від рубок лісу.
http://ecoethics.com.ua/zashhita-lesnyih-zapovednikov-i-zakaznikov-ot-rubok/
