Закарпаття: Лісівники сприяють учням у пізнанні довкілля

Проведення природничих екскурсій для дітей з Ужгорода стало вже доброю традицією для берегівських лісівників.

Ці заходи можна назвати єднанням з природою. Та найголовніше, що для міських дітей у нинішню літню спеку такі походи у величні дубові гаї — одна насолода! Спів пташок, вода з криниці, цілюще повітря й прохолода під столітніми деревами, криві — й цим ще більш загадкові — лісові стежки — усе сприймається школярами по-особливому і надихає їх ще дужче любити свій край, берегти природу й дбати про чистоту довкілля.

— Наші працівники розповідають школярам Ужгорода про основні напрями роботи лісівників, ознайомлюють з діяльністю підприємства, — каже директор Берегівського лісгоспу Богдан Шойного. — Діти відвідали рекреаційні майданчики, які будуємо для відпочивальників, познайомилися з лісовими мешканцями та представниками рослинного світу на спеціально обладнаному стенді, побачили, як довго росте дуб…

А ще малечу ознайомили з правилами поведінки в лісі.

До речі, співпраця з загальноосвітніми навчальними закладами обласного центру Закарпаття для берегівчан триває давно. І вони щоразу радо приймають юних природолюбів та діляться з ними секретами.

Зокрема, провідний інженер з лісових культур Берегівського лісгоспу Едуард Тіба провів похід територією одного з кварталів та розповів про види дерев, їх охорону. На завершення діткам було дуже цікаво пообідати в альтанках, які лісівники майстерно збудували саме для відпочинку мандрівників.

За словами провідного інженера з охорони і захисту лісу цього ж підприємства Ярослава Пешпекі, діти допитливі, їх цікавить усе: від назви дерев до форми пташиних гнізд тощо. А ще цікавляться, коли їх поведуть у село Горбок, у лісомисливське лісництво імені Маурера, яке знамените вже тим, що там у просторому вольєрі звірі у напіввільних умовах шукають кращі місця для життя на території Берегівського і колишніх Іршавського та Мукачівського адміністративних районів. Це «царство звірів», як для Закарпаття, займає величезну площу — понад дві тисячі гектарів. Назву отримало на честь пошани лісничого Мельхіора Маурера, який 47 років тому створив вольєрне мисливське господарство на площі півтори тисячі гектарів. Далі воно розросталося й розширювалося. Тут уже тоді почали розводити оленів, ланей, муфлонів, кабанів, козуль… Словом, кращого місця для екскурсії і пізнання природи годі шукати!

Фото надано лісгоспом

http://www.golos.com.ua/article/347860