Закон має перемогти

Представники Чернігівської ОДА біля Смолинського торф’яного родовища.

За даними державного концерну «Укрторф», загалом запасів торфу в нас близько двох мільярдів тонн, майже 12% із них — на Чернігівщині. Потенціал регіону очевидний! Проте місцевим торфозаводам непереливки: замість потужно працювати вони змушені відстоювати своє право на існування. «Сільські вісті» відстежують ситуацію і повідомляють останні новини звідти.

ІСТОРІЯ Смолинського торфозаводу нагадує легенду про птаха Фенікса: після десятилітнього простою та штучного доведення до банкрутства держпідприємства «Чернігівторф», філією якого він є, працівники 2015-го самостійно відремонтували та запустили виробничий цех. Цей рік вони вважають другим народженням. Відтоді колектив підприємства перебуває у перманентному протистоянні спробам рейдерства та руйнації ДП «Чернігівторф», яке покривається на рівні профільного міністерства. Зовсім не отримуючи фінансування від держави, завод постійно нарощує показники видобутку та виготовлення продукції, б’ючи рекорди 15-річної давності. За словами керівництва підприємства, якби воно працювало на повну потужність, видаючи по 30 тисяч тонн торфобрикету на рік, запасів сировини вистачило б на століття. Цей вид палива має особливий попит серед бюджетних установ, закладів охорони здоров’я і населення.

Нещодавно на завод приїхав голова ОДА Андрій Прокопенко, сходив на торф’яне болото, щоб побачити, звідки добувається «чернігівське золото». Трудовий колектив сподівається на те, що влада нарешті повернеться обличчям до державного заводу, а торф’яна галузь дістане нове дихання. «Підприємство має великий ресурсний, а головне — людський потенціал. Ми маємо зберегти такі потужні й важливі для області підприємства. Тож домовились, що напрацюємо спільно з колективами необхідні кроки для виходу з кризи, а готові пропозиції направимо Міненерго та уряду», — пообіцяв після зустрічі «губернатор».

Утім, із подальших подій склалося враження, що органи влади в Україні живуть кожний власним життям. З одного боку голова облдержадміністрації демонструє підтримку галузі, з іншого — держава раптом стала демонструвати поліцейські замашки: вслід за Андрієм Прокопенком на Смолинському болоті десантувалися слідчі з особливо тяжких злочинів! Приїхали цілою делегацією, ще й привезли з собою представників Держгеонадрів, законність перебування яких на території держпідприємства викликає великий сумнів навіть у керівництва «Укрторфу». Водив по болоту «експертів» сумнозвісний слідчий Іван Крічфалушин — саме він, за твердженням заводчан, усі ці роки гальмував справи проти рейдерів, яких присилали з Києва.

Очевидно, столичні ляльководи-товстосуми, зрозумівши, що черговим маріонеткам із ДП «Чернігівторф» не вдалося переламати через коліно трудові колективи, пішли іншим шляхом — вирішили порушити кримінальне провадження. Знайшли й білі нитки, якими шитимуть справу: подумати тільки — «незаконне видобування торфу». І ось вам — ухвала суду на проведення слідчих дій…

Дарма що «Чернігівторф» — єдине підприємство в структурі ДК «Укрторф», яке має ліцензію на видобуток корисних копалин. Причому термін її чинності становить 20 років, тож 275 гектарів родовищ поблизу Смолина можуть і будуть розроблятися законно. Єдиний нюанс — позиція обласного управління Держгеокадастру, яке всупереч закону, незважаючи на наявність ліцензії, вже понад два роки зумисне не змінює цільового призначення з сільгоспугідь на надра. І всьому цьому, певна річ, є документальне підтвердження. А найголовніше те, що для більшості торфовидобувних підприємств в інших регіонах наявність ліцензії взагалі не обов’язкова! Вони працюють, спираючись на рішення облрад. «Чернігівторф» — єдине підприємство, яке таку ліцензію має, тож неважко зрозуміти, яким замовним душком пахне слідство.

Рейдери взялися за «діло» серйозно — спустили на підприємство всіх собак. Як повідомили в чернігівській поліції, окрім слідчих із особливо тяжких злочинів, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює обласна прокуратура, а оперативний супровід — місцеві співробітники управління Служби безпеки України. Це ж на голову не налазить: на держпідприємстві добувають торф і заробляють копійку в скарбницю держави, звідки годують тих самих «ментів», прокурорів та «есбеушників», і після цього трударів називають злочинцями?!

Не змогли подолати завод штрейкбрехерами і «тітушками», так вирішили зацькувати «хортами». Кінцева мета зрозуміла — звільнити Валентину Огієнко з посади директора Смолинського торфозаводу і зламати опір. Кінцеве слово все ж за керівниками області, які, сподіваємося, дадуть адекватну оцінку подіям. Сила закону має перемогти!

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

http://www.silskivisti.kiev.ua/19791/index.php?n=45756