Земельний сервітут у лісовому господарстві — панацея чи ризики

Ділюся своїми думками 💬 та досвідом.

Вже майже рік, як право земельного сервітуту поширюється на власників Спеціальних дозволів на користування надрами (❗️у першому коментарі залишаю посилання на пост, де розбирався зі змінами у законодавство). Також нагадаю, що право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Строк його дії встановлюється договором між заінтересованою особою та землекористувачем.

Тож, тепер вимагати встановлення таких земельних сервітутів можна для потреб дослідно-промислової розробки родовищ і/або видобування бурштину й інших корисних. І це вирішило зразу декілька проблем:

✅ значно спростилась процедура та зменшилась кількість вимог при оформленні права користування земельними ділянками. Якщо раніше пройти цю матрицю могли лише «особливі», то тепер це цілком реально зробити кожному;

✅ а це, у свою чергу, веде до поліпшення інвестиційного клімату країни, оскільки у суб’єктів господарювання з’явилися додаткові стимулюючі фактори (зокрема, зменшились корупційні ризики) для провадження законної діяльності з видобування бурштину та інших корисних копалин;

✅ що, у свою чергу, веде до зменшення нанесення збитків лісовому господарству, спричиненого незаконним видобутком бурштину та інших корисних копалин.

❗️❗️❗️ Між тим, є й інша сторона медалі: одним Спеціальним дозволом на користування надрами можна «поховати» ціле лісогосподарське підприємство. Оскільки в законодавстві відсутні обмеження щодо площі, місця розташування ділянки, видів діяльності тощо. Наприклад, лісгосп має в користуванні 5 тис. га, а Спецдозвіл виданий на 4 тис. га, на яких власник спецдозволу має право вести свою господарську діяльність, у тому числі й ту, яка передбачає повну вирубку лісу. При цьому за цільовим призначенням дані землі будуть рахуватися як землі лісогосподарського призначення, а по факту — лісу 🌳🌲🌳 там не буде.

З іншого боку, право земельного сервітуту може вирішити й деякі проблеми лісогосподарських підприємств (постійних лісокористувачів), зокрема їхніх працівників.

Ось, наприклад: так склалося, що житло 🏠 для лісників будувалося у лісі, у більшості випадків за межами населених пунктів. З часом його почали передавати працівникам лісового господарства у власність. І тут виникла патова ситуація 🤔: оскільки така будівля являється об’єктом житлової нерухомості, то і земельна ділянка під нею повинна бути призначена для обслуговування та будівництва житлової будівлі, але якщо ця будівля знаходиться за межами населеного пункту, то земля під нею не може бути «житловою». І орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, до повноважень якого відноситься розпорядження даними земельними ділянками, згідно законодавства не в змозі ухвалити рішення щодо передачі даної земельної ділянки в користування для житлового будівництва 🏡.

Що у подібній ситуації нам дає право земельного сервітуту❓

Власник майна хоча і не отримає у свою власність земельну ділянку, та все ж буде користуватися нею на законних підставах і спокійно вести на ній свою господарську діяльність.

У ст. 99 Земельного кодексу, де визначаються види права земельного сервітуту, така можливість прямо не прописана. АЛЕ в кінці переліку є такий собі пункт з) «інші земельні сервітути». То що ж тоді виходить❓ Все можливо❓❗️Фото: freesvg.org